Індостан

Імперія Мідія

Стародавній Вавилон

Стародавній Єгипет

- Міфологічні уявлення про політику;

- Функціонування державної влади, справедливість правосуддя в руках богині істини Маат;

- Творець світу і всього живого Бог Ра, потім він передав владу своїм нащадкам - богам: Ісіді, Асірісу та ін.., в подальшому вони передали владу 340 людям-фараонам;

- Суспільство розглядалося, як піраміда: верхівка-Бог і фараони, потім - жерці, чиновники, а підніжжя-народ.

За часів Вавилону політико-правова думка зафіксована в Законах Хамураппі (XVIII століття до н.е.),які містили 282 статті,але до нашого часу дійшли лише 247,на глиняних табличках,в яких зафіксована боротьба зі злом та беззаконням:

- Політика зображена не як священне начало, а як світська влада;

В XIIIст. До н.е. у Стародавній Палестині виникло Ізраїльсько - Іудейське царство:

- Створено Старий Заповіт більша частина біблії;

- Ветхозавітні пророки започаткували ідею походження держави,- як волі Божої;

- 10 заповідей, які переданні Богом чрез пророка людям (регламентували побут та поведінку людей).

Могутня імперія Мідія у VI ст. до н. е. стала вітчизною видатного мислителя, пророка і реформатора зороастризму, автора знаменитої «Авести» — Заратуштри (по-грецьки — Зороастр, жив між Х і першою половиною VI ст. до н. е.). Світ, за її змістом, — це результат боротьби доброго і злого начал (Ахура-Мазди і Ангра-Ман'ю). Мазда — верховний і єдиний Бог, втілення правди, справедливості, чеснот, просвітництва, розуму тощо. Перша людина і цар, син неба, керуючись законами Мазди, будує суспільство без ворожнечі й насильства, де панують мир і щастя. Одним із перших у світовій думці Заратуштра висловив ідею рівності чоловіка і жінки. Але його суспільство поділене на чотири стани (жерці, вояки, землероби і ремісники), тобто це станове суспільство, де одружені користуються більшими правами, ніж неодружені, той, хто має дітей, ставиться над тими, хто їх не має тощо.

Духовні вчення народів, що населяли Індостан з середини II тис. до н.е., були викладені у Ведах (знання), пізніше — у дхармасутрах (кодекси поведінки). Для Ведійського періоду характерні релігійно-філософська система поглядів на суспільство, державу й особу, виправдання кастового ладу як встановленого Богом. Вона обґрунтовує панування космічного абсолюту — Брахмана, поділяє владу на духовну і світську (царську), подекуди формулюючи вимоги до царів і посадових осіб, що можна вважати першоелементами теорії державного управління.Всесиллю брахманізму протидіяв буддизм, поставивши в центр свого вчення проблему буття особистості, заперечення кастового поділу суспільства, проповідь рівності людей (крім рабів), ненасильство, потяг до республіканізму. Він заперечував брахманістські погляди на засоби завоювання і збереження влади як аморальні, жорстокі, егоїстичні. А те, що згодом стали називати політичним мистецтвом, політичною наукою, буддизм вважав другорядним. Сам Будда (Сіддхартха Гаутама (623— 544 до н. e.), у Північній Індії його іменували Шак'я Муні) став засновником «науки про праведність».

Дата добавления: 2014-01-11