Поняття суб’єктів фінансового контролю. Види суб’єктів фінансового контролю

План

1. Поняття суб’єктів фінансового контролю. Види суб’єктів фінансового контролю.

2. Вищі органи державного фінансового контролю.

3. Спеціалізовані органи державного фінансового контролю.

Питання для самоконтролю:

1. В чому полягає державний фінансовий контроль та які органи його виконують?

2. Які органи відносять до вищих органів державного фінансового контролю в Україні?

3. Що входить до повноважень ВРУ по контролю за дотриманням бюджетного законодавства?

4. В ході яких процесів Кабінет Мiнiстрiв України здійснює контроль за державними фінансами?

5. В чому полягає призначення Рахункової палати у сфері фінансового контролю?

6. Чому Державна фінансова інспекція України займає пріоритетне місце серед органів фінансового контролю?

7. Які функції виконує Державна пробірна служба України?

Перелік рекомендованої літератури:

1. Конституція України // ВВР України. – 1996. - № 30.

2. Бюджетний кодекс України від 21 08.07.2010 № 2456-VI // ВВР України. – 2010.

3. Воронова Л.К. Финансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.

4. Кузькін Є.Ю., Дзьобко І.П. Фінансове право: Конспект лекцій. – Х.: ХІФ УДУФМТ, 2008. – 168 с.

Невід'ємною складовою частиною фінансової діяльності держави та адміністративно-територіальних одиниць є фінансовий контроль. Наявність фінансового контролю об'єктивно зумовлено тим, що фінансам як економічній категорії, притаманні не тільки розподільча, а й контрольна функції. Тому використання державою та місцевими (адміністративно-територіальними) утвореннями для вирішення своїх завдань фінансів обов'язково передбачає здійснення контролю за їх виконанням.

Фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, спрямована на додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у забезпеченні реалізації фінансової діяльності держави, тобто мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави та ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин.

Фінансовий контроль здійснюється у встановленому законодавством порядку усією системою органів державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі, спеціальними контролюючими органами.

У більшості країн світу сформовані й розвиваються три незалежні одна від одної гілки фінансового контролю, що містять усі належні їм елементи, а саме:

1) державна сфера, в якій функціонує система державного фінансового контролю;

2) муніципальна сфера, де діє система фінансового контролю органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади;

3) сфера громадянського суспільства з незалежною системою фінансового контролю.

Провідне місце серед цих систем фінансового контролю належить системі державного фінансового контролю, що зумовлено роллю держави в процесах ринкової трансформації.

Ефективнiсть фiнансового контролю залежить вiд правильної його органiзацiї та розподiлу ролей, компетенцiї суб'єктiв фiнансового права. Вiн є логiчним продовженням i завершенням державного управлiння фiнансами.
Фінансовий контроль здійснюється уповноваженими на те органами. Органами фінансового контролю є органи, що спеціально створюються для здійснення контрольних функцій, або органи виконавчої влади, на які поряд з їх основними завданнями покладено здійснення контрольних функцій у відповідній галузі фінансової сфери.

Суб'єкти або органи фінансового контролю – це носії контрольних функцій щодо об'єкта контролю.

Система фiнансового контролю включає загальнодержавний фiнансовий контроль, вiдомчий фiнансовий контроль, позавідомчий фінансовий контроль та аудит. Функцiї державного фiнансового контролю розподiляються мiж вищими органами державної влади одночасно з установами управлiння фiнансовою та кредитно-грошовою системою.

У теорії фінансового права залежно від суб'єкта, що здійснює контроль, фінансовий конт­роль поділяється на контроль:

1) державний;

2) муніципальний;

3) громадський;

4) аудиторський.

Державний фінансовий контроль здійснюють органи держави, наділені компетенцією, уповноважені на провадження контрольних дій. Виділяють:

1) державний фінансовий контроль, що здійснюється органами загальної компетенції (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України). У цьому випадку необхідно звернути увагу на певну особливість – розбіжність дій подібних органів і органів фінансової діяльності загальної компетенції. Фінансовий контроль – більш вузька сфера, ніж фінансова діяльність загалом, що відображається в спеціальній компетенції органів. Наприклад, Національний банк України належить до органів фінансової діяльності спеціальної компетенції, але є органом фінансового контролю загальної компетенції, оскільки він не тільки здійснює функції контролю, але і багато інших, пов’язаних із рухом грошових коштів держави загалом;

2) державний фінансовий контроль, який здійснюють органи спеціальної компетенції, створені спеціально для фінансового контролю (Рахункова палата, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України, податкові та митні служби та ін.).

Як у державному, так і в муніципальному фінансовому контролі можна також виділити (залежно від галузі дії) надвідомчий (міжвідом­чий) і внутрішньовідомчий контроль.

Муніципальний фінансовий контроль здійснюється органами місце­вого самоврядування. Сфера його застосування досить широка (від затвердження місцевого бюджету, його виконання і затвердження звіту про його виконання до конкретних питань дотримання фінансової дисципліни, що входять у компетенцію органів місцевого самоврядування).

Громадський фінансовий контроль являє собою незалежний фінан­совий контроль, що здійснюється представниками громадськості на добровільній і безоплатній основі.

Аудиторський фінансовий контроль є незалежним професійним фінансовим контролем, що здійснюється аудиторами (фізичними осо­бами) і аудиторськими фірмами.

Дата добавления: 2014-01-11