Види розумової відсталості

Діти з порушеннями інтелектуального розвитку.

Лекція 4.

План:

1. Види розумової відсталості.

2. Психолого-педагогічна характеристика розумово відсталих дітей.

3. Навчання та виховання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.

Література:

1. Венгер А.А., Выготская Г.Л., Леонгард Э.И. Отбор детей в специальные дошкольные учреждения. - М., 1972.

2. Власова Т.А., Певзнер М.С. О детях с отклонениями в развитии. - М.,1985.
3. Воспитание и обучение детей во вспомогательной школе / Под ред. В. В. Воронковой/ - М., 1994.

4. Голдберг Д., Бенджемин С., Крид Ф. Психиатрия в медицинскойпрактике.- К.: Сфера, 1999.

5. Дети с отклонениями в развитии: Методическое пособие для педагогов, воспитателей массовых и специальных учреждений и родителей / Сост. Н. Д. Шматко/ - М., 1997.

6. Дошкольное воспитание аномальных детей: Книга для учителя и воспитателя / Под ред. Л. П. Носковой/ - М., 1993.

7. Дробинская О. А. Диагностика нарушений развития у детей: клинические аспекты.- М.: Школьная пресса, 2006.- 80с.

8. Забрамная С.Д. Психолого-педагогическая диагностика умственного развития детей. - М., 1995.

9. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция. - М., 1992.

10. Международная класификация болезней (10-й пересмотр): Класификация психических и поведенческих расстройств.- К.: Факт. 1999.

11. Принципы отбора детей во вспомогательные школы / Под ред. Г.М. Дульнева и А.Р. Лурии/ - М., 1973.

12. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології. - К., 1994

13. Специальная педагогика / Под ред. Н. М. Назаровой/ - М., 2000.

Терміном „розумова відсталість” у вітчизняній дефектології прийнято позначати стійке виражене зниження пізнавальної діяльності людини, яке виникає внаслідок органічного ураження головного мозку. Ступінь ураження головного мозку може бути різним за складністю, локалізацією і за часом впливу на нього того чи іншого хвороботворного фактору. Це є свідченням того, що етіологія даного патологічного стану може бути надзвичайно різноманітною, що, в свою чергу, викликає індивідуальні особливості фізіологічного, емоційно-вольового та інтелектуального розвитку такого суб’єкту.

У спеціальній літературі використовується термін „розумова відсталість”, оскільки він вказує не лише на кількісну характеристику відхилення, але й на якісну, яка передбачає певний позитивний поступ розвитку дитини внаслідок організації цілеспрямованої корекційної та соціальної роботи, яка враховує її потенційні можливості і опирається на

збережені або менш ушкоджені її функції або функціональні системи. Різна структура відхилення викликає різноманітні види (або ступені) даного відхилення.

У той же час зараз робляться спроби замінити термін „розумова відсталість” його синонімами, оскільки він вказує перш за все на неадекватність дитини у розумовому плані. Але така дитина має порушення розвитку не лише інтелектуальних функцій, а й моторики, емоційно-вольової сфери, особистості в цілому. Крім того, прищеплення дитині ярлика „розумово відсталий” важко сприймається батьками. Пошук більш адекватного терміну поки що не привів до успіху. Запропоновані синоніми типу „діти з відхиленнями розвитку”, „діти з особливими потребами”, „діти з недостатністю розвитку”, „діти з проблемами інтелектуального здоров’я” не отримали своє визнання, оскільки їхнє трактування досить розмите і може бути віднесено до значно більшої популяції. У закордонній літературі використовуються терміни „mentally retаrded children”, „schwachsinniger kinder”.

Таким чином можна дати визначення: розумова відсталість – це стійке порушення пізнавальної діяльності внаслідок органічного ураження головного мозку (набутого або спадкового).

Розумова відсталість як патологія може бути констатована лише в тому випадку, якщо в одного суб’єкта будуть зразу три такі основні порушення:

- органічне ураження головного мозку (набуте або спадкове), яке містить розлитий характер і охоплює значні частини головного мозку і в першу чергу ті, які відповідають за інтелектуальний розвиток;

- порушення в першу чергу пізнавальної діяльності, зокрема усіх мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування тощо), що не дає можливості суб’єкту опанувати програму загальноосвітньої школи у повному об’ємі і у відповідні терміни;

- стійкість даного відхилення, або його регресивність, що не дає можливості в майбутньому такій дитині адаптуватись у повній мірі до життя у соціальному середовищі або призводить до постійного погіршення її стану внаслідок прогресування патологічного стану внаслідок загострення хвороби.

Критерії належності до розумово відсталих осіб, які використовують працівники системи охорони здоров’я, соціальні педагоги в нашій країні визначено Всесвітньою організацією охорони здоров’я в 10-му перегляді Міжнародної класифікації хвороб.

До групи розумово відсталих клієнтів належать люди, діагнози яких мають подані далі шифри та назви за вказаним документом.

Наведемо докладний перелік діагнозів, які використовуються у практиці роботи ПМПК та їхніх шифрів у відповідності з МКХ-10.

F - розумова відсталість;

F 70 - легка розумова відсталість;

F 71 - помірна розумова відсталість;

F 72 - важка розумова відсталість;

F 73 - глибока розумова відсталість;

F 78 - інша розумова відсталість;

F 79 - неуточнена розумова відсталість.

Окрім основного діагнозу діти можуть мати супутні психіатричні проблеми:

F 7х.0 - мінімальні поведінкові відхилення або їхня відсутність;

F 7х.1 - значні поведінкові відхилення, що потребують уваги або лікувальних

заходів;

F 7х.8 - інші поведінкові відхилення;

F 7х.9 - поведінкові відхилення не визначені.

F 70.1 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які вимагають лікування і догляду (+ психопатоподібний синдром) (IQ = 50-70)

F 70.11 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена попередньою інфекцією або інтоксикацією.

F 70.12 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена.

F 70.13 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена фенілкетанурією.

F 70.14 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена хромосомними порушеннями.

F 70.17 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена недоношеністю

F 70.18 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена іншими уточненими причинами.

F 70.19 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена не уточненими причинами.

F 70.8 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки (+ епілептоформний синдром).

F 70.81 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена попередньою інфекцією або інтоксикацією.

F 70.82 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена попередньою травмою або фізичним агентом.

F 70.83 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена фенілкетанурією.

F 70.84 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена хромосомними порушеннями.

F 70.87 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена недоношеністю.

F 70.88 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена іншими уточненими причинами. F70.89 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена не уточненими причинами.

F 70.9 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки.

F 70.91 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена попередньою інфекцією або інтоксикацією.

F 70.92 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки обумовлена попередньою травмою або фізичним агентом.

F 70.93 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена фенілкетанурією.

F 70.94 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена хромосомними порушеннями

F 70.97 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена недоношеністю.

F 70.98 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена іншими уточненими причинами.

F 70.99 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена не уточненими причинами.

F 71 Помірна розумова відсталість (IQ = 35-49)

* розширення діагнозу має ті ж позначення, що і при розумовій відсталості легкого ступеня вираження відхилення.

F 72 Важка розумова відсталість (IQ = 20-34)

* розширення діагнозу має ті ж позначення, що і при розумовій відсталості легкого ступеня вираження відхилення.

F 73 Глибока розумова відсталість (IQ = 0-19)

* розширення діагнозу має ті ж позначення, що і при розумовій відсталості легкого ступеня вираження відхилення.

Розумова відсталість може поєднуватись з будь-якими іншими психічними або фізичними (соматичними) розладами, причому деякі психоневрологічні синдроми та розлади зустрічаються в суб’єктів з розумовою відсталістю принаймні у три-чотири рази частіше, а ніж у загальній популяції. Крім того, розумово відсталі піддаються великому

ризику експлуатації та фізичного і сексуального насильства. Адаптаційні можливості таких людей завжди порушені, проте в суспільстві з високим рівнем соціального захисту, де існує система підтримки осіб з розумовою відсталістю, ці порушення можуть бути зведені до мінімуму.

Британські дослідники Д.Голдберг, С.Бенджемін, Ф.Крід виокремлюють три групи медичних (соматичних) проблем, характерних для розумово відсталих дітей.

1. Специфічні порушення. Наприклад, синдром Дауна здебільшого зустрічається з дефектами серцево-судинної системи, ожирінням, інфекційними хворобами органів дихання, кондуктивною глухотою, шкірними висипами, хронічним лімфолейкозом, хворобою Альцгеймера (що призводить до деменції, епілепсії та передчасної смерті), а також з найбільш значущим ураженням - гіпотеріозом;

2. Загальні етіологічні фактори. Розумова відсталість переважно вказує на те, що головний мозок не функціонує нормально. Ця дисфункція може мати інші прояви, наприклад епілепсія, порушення сенсорної абомоторної сфери (церебральний параліч), аутизм, гіперкінетичний синдром. Також підвищеним є ризик розвитку психічного захворювання, частково через порушення функцій головного мозку.

3. Підвищена вразливість. Діти цієї групи частіше опиняються в несприятливих обставинах. живуть в умовах, які несприятливо впливають на здоров'я. Вони частіше стають жертвами злочинів, бувають безробітними, піддаються експлуатації та жорстокому ставленню. Часто вони живуть у великих стаціонарних закладах і піддаються ризику захворіти на туберкульоз, гепатит, часто не мають повноцінного харчування. Трапляється, що в закладах з гарним харчуванням, доглядом. з позитивними в цілому умовами використовуються неадекватні в цілому програми з підвищеними вимогами. Усі перераховані фактори частково впливають і на порушення

поведінки та психічні розлади, які часто зустрічаються у клієнтів цієї групи.

Таким чином необхідно зазначити, що розумова відсталість визначається як стан затриманого або неповного розвитку психіки, який насамперед характеризується порушенням здібностей, що проявляються в період вікового дозрівання та забезпечують загальний рівень інтелектуальності, тобто когнітивних, мовних, моторних і соціальних

здібностей. При цьому особливу увагу потрібно приділяти патологіям, при ранньому виявленні яких можливе лікування. До них відносяться гіпотеріоз, фенілкетонурія, порушений обмін речовин, а також інфекційні захворювання.

Природжене недоумство(олігофренія) – це розумова відсталість, різна за етіологією і патогенезом хворобливих змін, об'єднаних загальним клінічним проявом недорозвинення головного мозку. Олігофренія характеризується природженим або набутим в ранньому дитинстві (до 3 років) загальним психічним недорозвиненням. Підвищенню числа розумово відсталих сприяє такий чинник, як жіночий алкоголізм і куріння під час вагітності.

Як зазначають В. М. Синьов, М. П. Матвєєва, О. П. Хохліна та інші вчені, олігофренія визначається не етіологічними чинниками, а раннім впливом цих чинників на мозок. Тобто дуже різноманітні спадкові, вроджені, набуті шкідливості в пренатальний та ранній постнатальний періоди зумовлюють загальний психічний недорозвиток.

При олігофренії спостерігається стійке недорозвинення психіки, що проявляється не тільки у відставанні від норми, але й у глибокій своєрідності. Діти з олігофренією здатні до розвитку, але воно здійснюється уповільнено, атипічно. Вони становлять значну частину розумово відсталих.

З урахуванням клініко-генетичних особливостей олігофренію розділяють за етіологією на 4 групи:

1. Олігофренія унаслідок спадкових захворювань (генні, хромосомні). Генні виникають унаслідок ендогенних дій у вигляді дефектів обміну речовин. При хромосомних захворюваннях (синдром Дауна) етіологічними чинниками є: вік матері 35-45 років, підвищена іонізуюча радіація, вірусна інфекція, інтоксикації (7-15 % всіх випадків).

2. Олігофренія унаслідок дії шкідливих чинників в період внутрішньоутробного розвитку складає 70 % всіх випадків. До таких чинників відносять інфекції (краснуха, грип); біологічну несумісність крові матері і дитини (резус-конфлікт); ендокринні порушення (кретинізм); родові ускладнення (вузький таз, передчасне відходження вод, аноксія).

3. Олігофренія унаслідок дії шкідливих чинників в постнатальний період. До них відносять: перенесені в ранньому дитинстві ускладнення грипу, корі, краснухи і ін. (менінгіт, енцефаліт).

4. Олігофренія як наслідок негативних психосоціальних впливів (сімейні умови в ранньому дитинстві).

Набуте недоумство (деменція) - менша за чисельністю група - діти, у яких розумова відсталість виникла після трьох років. У результаті травм головного мозку, різних захворювань (менінгіту, енцефаліту, менінго-енцефаліту) відбувся розпад уже сформованих психічних функцій.

Дата добавления: 2014-01-11