Зовнішній аналіз

Мета:

сприяння забезпеченню зовнішніх користувачів інформації, необхідної для вибору найбільш доцільної лінії поведінки.

Основні користувачі вихідної аналітичної інформації:

зовнішні користувачі фінансової інформації: дійсні і потенційні кредитори, власники, постачальники, покупці, власники засобів підприємства, інвестори, статистичні, державні органи, наукові інститути, контролюючі органи, фінансово-кредитні інститути.

Суб’єкти аналізу:

зовнішні користувачі аналітичної інформації: аудиторські фірми, консультанти.

Об’єкти аналізу:

підприємство в цілому.

Інформаційна база аналізу:

фінансова звітність підприємства: Баланс, Звіт про фінансові ре5зультати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до фінансових звітів – регламентована інформація.

Основні задачі аналізу:

1) аналіз фінансового стану підприємства (фінансової стійкості, платоспроможності, кредитоспроможності, можливості банкрутства);

2) оцінка формування фінансових результатів діяльності підприємства, використання прибутку й аналітична характеристика показників рентабельності;

3) аналіз грошових потоків підприємства за видами діяльності.

Види аналізу: ретроспективний.

Характеристика вихідної аналітичної інформації:

характерний.високий ступінь надійності, вірогідності

Частота надання аналітичної інформації:

на регулярній основі, відповідно до строків складання фінансової звітності (щоквартально, щорічно).

Рівень уніфікації методики аналізу: методика здебільшого уніфікована.

Таким чином, особливостями зовнішнього аналізу є:

- численність суб’єктів аналізу – користувачів інформації про діяльність підприємства;

- різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;

- наявність типових методик аналізу для підприємств усіх галузей;

- орієнтація аналізу тільки на зовнішню фінансову звітність підприємства;

- обмеженість задач аналізу як наслідок попереднього фактора;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.

Зовнішній аналіз є тільки фінансовим.

4.2. Особливості проведення ретроспективного, оперативного та перспективного аналізу

Ретроспективний - аналіз, який виконують після завершення господарських операцій за важливим звітним періодом господарювання в основному на основі офіційної фінансової та статистичної звітності.

Головна задача ретроспективного аналізу – об’єктивна оцінка результатів діяльності, комплексне виявлення невикористаних резервів, а також виявлених недоліків у роботі та їх винуватців.

Результати ретроспективного аналізу використовуються для розв'язання проблем стратегічного управління.

Цей вид аналізу має суттєвий недолік – виявлені недоліки належать до минулих періодів і означають назавжди загублені можливості.

Особливості методики ретроспективного аналізу полягають в тому, що фактичні результати роботи оцінюються в порівнянні з планом та даними попередніх аналітичних періодів. Виявлені в процесі аналізу відхилення від бази порівняння розшифровуються за техніко-економічними факторами, що визначають ці відхилення, встановлюються не лише причини відхилень, а й відповідальні особи, служби, розробляються заходи щодо ліквідації недоліків в роботі.

Ретроспективний аналіз – найбільш повний вид економічного аналізу, що вбирає в себе результати оперативного аналізу і слугує базою для перспективного аналізу.

Оперативний аналіз – здійснюється повсякденно, наближений за часом до моменту здійснення господарських операцій, що відбуваються в ході фінансово-господарської діяльності підприємства, виступає знаряддям оперативним управлінням нею.

Завдання – постійний контроль раціональності функціонування господарської системи, за виконанням планових завдань, процесами виробництва та реалізації продукції, а також своєчасне виявлення та використання внутрішньовиробничих резервів з метою забезпечення виконання та перевиконання бізнес-плану.

Особливість – базується на даних не звітної, а оперативної інформації (первинних бухгалтерських та інших документах, матеріалах контролю, спостереження, рапортів, нарядів, оцінки спеціалістів-експертів тощо). Частіше за все в документах економічні показники подаються в натуральному виразі.

Оперативний аналіз охоплює:

- визначення відхилень від бізнес-плану за основними якісними та кількісними показниками роботи підприємства загалом та його підрозділів зокрема за зміну, добу, декади;

- оцінку ступеню впливу різноманітних факторів та відхилення від плану (норм) за цими показниками;

- вияснення конкретних причин дії окремих факторів, встановлення винуватців недоліків;

- швидку розробку та здійснення заходів, скерованих на усунення від’ємних факторів, розповсюдження передового досвіду.

Оперативний аналіз проводять за наступними групами показників: виробництво, відвантаження та реалізація продукції, використання робочої сили, виробничого обладнання та матеріальних ресурсів; собівартістю; прибутком і рентабельністю, платоспроможністю тощо. В процесі аналізу кожен з цих узагальнюючих показників деталізується і доповнюється.

Переваги: Виявлені під час здійснення аналізу невикористані резерви підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності та недоліки можливо виправити у звітному періоді. При здійсненні оперативного аналізу широко використовується такий метод, як порівняння а також система показників, яка обмежена періодом, в якому здійснюється прийняття управлінських рішень.

Недоліки: Недостатня повнота і точність аналізу в зв'язку з можливо неповним інформаційним забезпеченням на момент здійснення аналізу. За результатами оперативного аналізу не можна встановити тенденції чи виявити закономірності в розвитку того чи іншого явища.

Перспективний аналіз – це аналіз результатів господарської діяльності з метою визначення їх можливих значень в майбутньому.

Результати такого аналізу використовують для розроблення стратегічних планів та попередньої оцінки результатів їх виконання.

Особливість – дослідження можливостей досягнення бажаних результатів.

Перспективний аналіз має на меті знаходження в кожному процесі чи явищі господарської діяльності найбільш стійких перспективних елементів, здатних відігравати вирішальну роль в майбутньому.

Задачі перспективного аналізу визначаються його сутністю та місцем в плануванні та управлінні. Найважливішими задачами є: а) прогнозування господарської діяльності; б) наукове обґрунтування перспективних планів; в) оцінка очікуваного виконання планів.

При складанні планів прогнозний аналіз виступає як основна форма передпланових досліджень економіки підприємства, в ході виконання бізнес-планів – це інструмент передбачення і оцінки очікуваних результатів.

Послідовність проведення перспективного аналізу є такою:

♦ визначається коло узагальнюючих показників, що характеризують перспективу за основними напрямами господарської діяльності;

♦ система узагальнюючих показників доповнюється необхідними особистими або специфічними показниками;

♦ встановлюється послідовність аналізу показників, виходячи з основних напрямків зв'язку між важливими групами показників.

Основні напрямки перспективного аналізу:

- технічне оснащення, матеріальні, трудові і фінансові ресурси підприємства, обсяги виробництва і реалізації продукції;

- якість продукції і ступінь задоволення потреб споживачів;

- перспективна оцінка собівартості й очікуваного прибутку, рентабельності, платоспроможності та фінансового стану.

4.3. Види аналізу за функціональними сферами підприємства, за обсягом дослідження, періодичністю проведення та рівнем охоплення об’єктів аналізу

За функціональними сферами підприємства:

Техніко-економічний аналіз проводять економічні та технічні служби підприємства (головного інженера, головного технолога тощо). Його змістом є вивчення взаємодії технічних і економічних процесів та встановлення їх впливу на економічні результати роботи підприємства.

Техніко-економічний аналіз – це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводять щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів такого аналізу приймаються важливі управлінські рішення.

Фінансово-економічний аналіз проводять фінансові служби підприємства, фінансові та кредитні органи.

Зміст цього аналізу – він представляє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має за мету:

♦ оцінити сучасний та перспективний фінансовий стан підприємства;

♦ оцінити можливі та доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;

♦ виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість та доцільність їх мобілізації, спрогнозувати стан підприємства на ринку капіталу.

Соціально-економічний аналіз проводять економічні служби управління, соціологічні лабораторії, статистичні органи. Він вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів, їх вплив один на одного і на економічні результати господарської діяльності.

Економіко-статистичний аналіз використовується статистичними органами для вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління: підприємства, галузі, регіону.

Економіко-екологічний аналіз проводять органи охорони навколишнього середовища, економічні служби підприємства з метою дослідження взаємодії екологічних і економічних процесів, що пов'язані зі зберіганням і покращанням зовнішнього середовища і витратами на екологію.

Маркетинговий аналіз використовується службою маркетингу підприємства чи об'єднання для вивчення зовнішнього середовища функціонування підприємства, ринків сировини і збуту готової продукції, її конкурентоспроможності, попиту і пропозиції, комерційного ризику; формування цінової політики; розробки тактики і стратегії маркетингової діяльності.

Залежно від повноти програми (обсягом дослідження):

Комплексний аналіз – охоплює всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства. Зокрема, при його проведенні аналізується стан виробництва, реалізації продукції, наявність, стан, динаміка руху і використання основних засобів, матеріальних ресурсів, працюючих у виробництві собівартості продукції, майновий стан підприємства, його фінансову стабільність, платоспроможність, рівень його ділової активності.

Тематичний аналіз – відповідно до потреби, яка виникла, вивчає деякі напрями діяльності підприємства.

За періодичністю проведення:

Циклічний аналіз – проводиться регулярно відповідно до календарного плану-графіка аналітичного дослідження.

Разовий аналіз – реалізується відповідно до розпорядження керівника аналітичної служби чи з інших причин.

За рівнем охоплення об’єктів аналізу:

Суцільний – висновки за його результатами формуютьсяпісля вивчення всіх без виключення об’єктів.

Вибірковий – передбачає вивчення тільки частини об’єктів, а отримані результати поширюються на всю їх сукупність.

4.4. Особливості організації та методика внутрішньогосподарського та міжгосподарського аналізу

Особливості внутрішньогосподарського аналізу полягають в його деталізації за окремими підрозділами. Внутрішньогосподарський аналіз охоплює всі сходинки управлінської ієрархії основної ланки народного господарства – від підрозділів першого порядку до робочого місця.

Внутрішньогосподарський економічний аналіз полягає в об'єктивній і всебічній оцінці виконання планових завдань підрозділами; визначенні й вимірюванні факторів і причин, що зумовили результати виробництва, виявленні внутрішньогосподарських резервів, розробці заходів їх використання, дослідженні економічних особливостей функціонування і розвитку того або іншого підрозділу.

За своїм змістом внутрішньогосподарський економічний аналіз суттєво відрізняється від аналізу діяльності підприємства в цілому. Ці особливості визначаються специфічним змістом економічних показників, що встановлюються внутрішньогосподарським підрозділом на відміну від показників діяльності підприємства в цілому. Нерідко кожен з цехів основного виробництва не випускає повністю закінчену виробництвом продукцію. Тому основними показниками ефективності виробництва в цьому випадку слугують не прибуток і рентабельність, а витрати на виробництво продукції. У внутрішньогосподарському аналізі більше використовуються натуральні вимірники для оцінки обсягу виробництва, продуктивності праці, якості продукції, що виробляється.

Внутрішньогосподарський економічний аналіз має і свої специфічні суб'єкти аналізу. Якщо діяльність підприємства головним чином перевіряють економічні служби підприємства, вищі організації, то економіку внутрішньогосподарських виробничих підрозділів вивчають в основному спеціалісти підприємства і відповідні служби цехів.

Суттєво відрізняється і інформаційна база внутрішньогосподарського економічного аналізу від інформаційного забезпечення аналізу діяльності підприємства в цілому. Внутрішньогосподарський економічний аналіз має більш широку інформаційну базу. Для його проведення використовуються не лише дані звітності, а й дані зведених і навіть первинних документів, оскільки саме у розрізі виробничих підрозділів зазвичай групуються і узагальнюються різні первинні документи обліку наявності, руху і використання основних фондів; матеріальних, трудових ресурсів, випуску продукції тощо. До зведених джерел внутрішньогосподарського економічного аналізу відносяться різного роду звіти цехів про витрати сировини, матеріалів, палива.

Важливе місце в економічному аналізі займає також міжгосподарський порівняльний аналіз діяльності підприємств.

Призначення – співставлення досягнутих результатів господарської діяльності з результатами інших підприємств чи об’єднань, у вивченні причин різниці у використанні виробничих ресурсів, у виявленні резервів подальшого підвищення ефективності виробництва.

Об’єкти – результати роботи виробничих об’єднань, підприємств, виробництв, цехів, робочих місць. Порівнюються явища, процеси, об’єкти одного рівня (підприємства, цехи, продукція), одного змісту (праця, техніка, технологія, організація), однієї розмірності (велике, середнє, мале підприємство), одні й ті ж параметри та показники (продуктивність праці, виробнича потужність, собівартість продукції).

Міжгосподарські порівняння можуть бути загальними (повними) і частковими (локальними).

При загальних (повних) вивчається вся робота підприємств та їх підрозділів згідно загальної схеми комплексного економічного аналізу. Здійснюється по підприємствах, що виробляють аналогічну продукцію, тобто по підприємствах однієї галузі чи підгалузі.

При локальних – вивчається якийсь окремий блок чи окремі поодинокі питання (напр., використання потужності, обладнання, робочого часу працівників тощо).

Важливою умовою міжзаводського порівняння є співставимість підприємств (об’єднань) та показників їх роботи. Вона досягається різними спеціальними методами порівняльного аналізу: виключення не порівнюваних величин, коректуванням показників з допомогою поправочних коефіцієнтів, перерахунком показників по методології їх розрахунку на інших підприємствах та ін.

Основні умови співставимості даних:

а) дотримання якісної однорідності порівнюваних показників, єдинство методики розрахунку показників (напр., забезпечення однорідності витрат, що включаються в собівартість продукції);

б) застосування єдиних вимірників продукції (використання єдиних цін на матеріали і продукцію і т.і.), однакових географічних умов та розміщення постачальників матеріалів та техніки до споживачів готової продукції;

в) однакова кількість робочих днів в порівнюваних періодах.

Проведення міжгосподарського порівняльного аналізу включає такі етапи:

1)вибір підприємств та об’єктів порівнянь;

2)визначення ступеню співставимості та кола порівнюваних показників;

3)збір та обробка економічної інформації про об’єкти, приведення показників до співставимого виду;

4)порівняння та аналіз показників, оцінка досягнутих результатів, виявлення причин розходження за ними і чинників, що визначили величину показників;

5)узагальнення результатів аналізу, висновки та пропозиції з підвищення ефективності виробництва на порівнюваних об’єктах, розрахунок економічного ефекту від реалізації пропозицій та ступеню впливу їх на узагальнюючі показники.

Суб’єкти. На підприємствах міжгосподарський порівняльний аналіз виконується головним економістом чи планово-економічним відділом з залученням економічних і технічних служб.

Метод міжгосподарського порівняльного аналізу – групування підприємств за розмірами, що випускають однорідну продукцію. Розмір підприємств найбільш повно відображається в показниках обсягу виробництва продукції.

Залежно від цілі аналізу вибирається база порівняння. Зокрема, для виявлення кращого підприємства база – це комплекс показників, аналіз яких дозволить всесторонньо вивчити результати діяльності порівнюваних підприємств, спів ставити їх з результатами передових підприємств з даними попередніх періодів.

Вибір бази порівняння: 1) встановлюють співставимі показники (виробнича потужність, енергоозброєність, технічна оснащеність тощо); 2) визначають показники, що потребують приведення їх в співставимий вигляд (продуктивність праці, собівартість продукції, фонд заробітної плати тощо).

В процесі такого аналізу виявляються причини різниці одних і тих самих показників, чинники, що залежать і не залежать від підприємств, з тим, щоб підвищити об’єктивність умов порівняння.

4.5. Зміст видів аналізу за методикою дослідження. Поняття, принципи та завдання функціонально-вартісного аналізу

Класифікація аналізу господарської діяльності підприємства за характером дослідження економічних об'єктів має важливе значення для розробки методики їх проведення. За цією ознакою аналіз поділяють на: порівняльний, факторний, діагностичний, маржинальний, економіко-математичний, функціонально-вартісний тощо.

Порівняльний аналіз здебільшого обмежується зіставленням звітних показників господарської діяльності підприємства з плановими показниками, звітними даними попередніх періодів, показниками конкурентів тощо.

Застосування методу порівняння до економічних явищ дає змогу здійснити горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одновимірний і багатовимірний аналіз.

При одновимірному порівняльному аналізі проводять зіставлення за одним або декількома показниками одного об'єкта (підприємства, його структурного підрозділу) чи декількох об'єктів за одним показником. Багатовимірний порівняльний аналіз на відміну від одновимірного передбачає зіставлення результатів діяльності певних об’єктів за багатьма показниками.

Факторний аналіз спрямований на виявлення причин зміни результативних показників. Розрізняють такі види факторного аналізу: однорівневий і багаторівневий; ретроспективний і перспективний; детермінований і стохастичний.

Однорівневий факторний аналіз використовують для дослідження факторів тільки одного рівня підпорядкування без деталізації на складові частини. При багаторівневому факторному аналізі фактори першого рівня розкладають на складові.

Ретроспективний факторний аналіз вивчає причини того, що відбулося, наприклад чому досягнуто саме таких фінансових результатів; а перспективний - фактори, які вважають найістотнішими для досягнення бажаних результатів у перспективі. На практиці ці два види часто переплітаються, тому що аналіз важливо проводити заради прийняття обґрунтованого управлінського рішення з певної проблеми.

Детермінований факторний аналіз застосовують для дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має функціональний характер. До типових задач детермінованого аналізу належать: оцінка впливу відносної зміни факторів на відносну зміну результативного показника; оцінка впливу абсолютної зміни певного фактора на абсолютну зміну результативного показника; визначення відношення величини зміни результативного показника, зумовленого зміною певного фактора, до базового значення результативного показника; визначення частки абсолютної зміни результативного показника при зміні певного фактора.

Стохастичний аналіз досліджує вплив факторів, зв'язок яких з результативним показником є ймовірнісним (кореляційним). Такий аналіз с певною мірою доповненням і поглибленням детермінованого факторного аналізу. Ці моделі застосовують за таких умов: дослідження впливу факторів, для яких неможливо побудувати детерміновану факторну модель; визначення впливу факторів, які не піддаються об'єднанню в одній жорстко детермінованій моделі; вивчення впливу складних факторів, які неможливо подати одним кількісним показником. Застосувати стохастичний підхід можна тільки за наявності обов'язкових передумов, що істотно ускладнює його реалізацію.

Діагностичний - це експрес-аналіз, який проводять з метою отримання оперативної, наочної і простої оцінки існуючого стану, тобто формування діагнозу підприємства за типовими ознаками Виявлення відповідної ознаки дає змогу швидко і доволі точно встановити характер порушень, не вживаючи додаткових дій. Наприклад, експрес-аналіз господарської діяльності підприємства охоплює такі стадії «читання звітності»: перегляд звіту за формальними ознаками; ознайомлення з обліковою політикою підприємства; виявлення «хворих» статей у звітності та оцінка їх у динаміці; ознайомлення з основними індикаторами; читання пояснювальної записки (аналітичних розділів звіту); загальна оцінка фінансово-майнового стану за даними балансу; формулювання висновків за результатами аналізу. Такий аналіз не вимагає великих витрат часу, а його реалізація - складних розрахунків і значного обсягу інформації.

Маржинальний аналіз передбачає оцінку та обґрунтування ефективності управлінських рішень на основі причинно-наслідкового зв'язку між обсягом реалізації, витратами і прибутком підприємства. Цей вид аналізу дає можливість управляти прибутком у бізнесі, оптимізувати його параметри в залежності від відхилень у обсязі виробництва, питомих змінних витрат, ціни одиниці продукції тощо.

Застосовуючи економіко-математичний аналіз, вдається обґрунтувати оптимальний варіант вирішення економічної проблеми за гою складного математичного апарату.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА).

Мета впровадження ФВА – попередити зайві витрати на виробництво продукції шляхом удосконалення технології виробництва та конструкції виробів, використання більш дешевої сировини і матеріалів.

Сутність ФВА коротко можна визначити так – кожний вид продукції виробляється на підприємстві для того, щоб задовольняти потреби покупців, виконувати визначені функції. Кожна функція має свою властивість, оскільки для її створення необхідні витрати уречевленої праці. Ці функції можуть бути основними, другорядними і взагалі зайвими. Тому на стадії виготовлення продукції за допомогою ФВА детально вивчається продукція, виявляються зайві витрати, проводиться усунення зайвих функцій товару і таким чином досягається зниження витрат на виробництво продукції. Основною вимогою є те, щоб продукція в результаті ФВА не втратила свого товарного виду.

Основне призначення ФВА – виявити і попередити зайві витрати внаслідок ліквідації непотрібних вузлів, деталей; спрощення конструкцій виробу, заміни матеріалів тощо.

Принципи ФВА – творче інноваційне мислення, системність, комплексність, функціональність об’єктів аналізу та витрат на їх реалізацію, досвід і знання працівників.

Для вибору правильного варіанту рішення застосовуються методи „Дельфі”, ПАТТЕРН та їх модифікації (опитування експертів).

ПАТТЕРН – досліджувана проблема розчленується на ряд під проблем, окремих задач та елементів, що підлягають експертній оцінці, потім вони вибудовуються в „дерево рішень”, визначаються коефіцієнти важливості кожної задачі, кожного елементу; оцінки, що висуваються експертами підлягають відкритому обговоренню. Недолік – недостатня чіткість в побудові „дерева рішень”, нечіткість в підборі експертів.

Суть методу „Дельфі” полягає в тому, що експертні оцінки передбачають взаємний аналіз поглядів різних експертів при відсутності безпосередніх контактів між ними і збереженні анонімності.

Завдання ФВА:

1) визначення співвідношення економічної ефективності виробництва на всіх рівнях (особливо на мікрорівні) зі всією сукупністю витрат живої та зречевленої праці;

2) розробка системи показників і техніко-економічних нормативів, що придатні для всіх рівнів управлінської системи;

3) організація технологічного та управлінського процесу по всьому ланцюгу виробничо-фінансової діяльності;

4) систематичне спостереження за ефективністю, надійністю, довго тривалістю використання продукції, платних послуг, консультацій та конструктивних рекомендацій в сфері промислового та побутового використання.

Основні етапи ФВА:

1) інформаційно-підготовчий; 2) аналітико-творчий; 3) пусконалагоджувальний; 4) поточно-виробничий; 5) комерційно-збутовий; 6) контрольно-експлуатаційний.

1 етап. Починається з вибору об’єкта. Це може бути створення принципово нового виробу промислового чи побутового призначення або ж кардинальна реконструкція раніше діючого. Трудомісткою є в даному випадку науково-пошукова робота. Новий об’єкт має задовольняти певним критеріям, що перетворюють його на ідеал не тільки на даний момент, а й на перспективу. Важливий критерій – зниження матеріаломісткості. Необхідний вибір біологічно чистої технології. Якість нової продукції потребує захисту патентами, ліцензіями тощо. В групу розробників включаються економісти-аналітики, фінансисти, бухгалтери.

2 етап. Всесторонньо зважується конструктивність самої ідеї, висувається велика кількість альтернативних ідей, проводиться їх ретельний теоретичний розгляд – оцінюються всі «за» і «проти». Умова виконання цього етапу – багатоваріантність ідей.

Перелік робіт, що виконуються на цьому етапі:

1) формування всіх можливих функцій об’єкту аналізу та його складових частин;

2) класифікація та групування функцій, виявлення головної, основної, допоміжної, непотрібних функцій досліджуваної системи та її компонентів;

3) побудова функціональної моделі об’єкту;

4) аналіз та оцінка значущості функцій;

5) побудова функціонально-структурної моделі об’єкту;

6) аналіз та оцінка витрат, пов’язаних з реалізацією виявлених функцій;

7) порівняльний аналіз значущості функцій та витрат на їх реалізацію для виявлення зон з невиправдано високими витратами;

8) проведення диференційованого аналізу по кожній з функціональних зон зосередження резервів економії трудових та матеріальних витрат;

9) пошук нових ідей та альтернативних варіантів більш економних рішень;

10) творче обговорення рекомендацій, пропозицій, думок незалежних експертів, відібраних за методами «Дельфі», ПАТ ТЕРН та ін.;

11) ескізна проробка пропозицій, сформованих творчим колективом, їх систематизація загалом та за функціями;

12) аналіз та формування варіантів практичного виконання об’єкту (виробу, конструкції, технології тощо);

13) оформлення матеріалів, пов’язаних з реалізацією творчо-аналітичного етапу.

3 етап. Пов’язаний з експериментуванням, стендовою перевіркою принципово нового виробу. Виявляються недоліки, в тому числі і суттєві, після чого можливе повне або часткове повторення 2-го етапу.

4 етап. Здійснюється економічний аналіз обсягу випуску продукції, валової продукції, товарної і реалізованої продукції, аналіз виробленої продукції за асортиментом (з виділенням нових взірців), аналіз собівартості виробу, рентабельності загалом і за видами продукції. Для нової продукції на цьому етапі аналітик має чітко слідкувати за виявленням всіх недоліків та відхиленнями від нормативів, від заданих технологічних вимог та стандартів і повинен їх строго фіксувати. Іноді виявляються настільки суттєві недоліки, що нова конструкція повертається на доробку.

5 етап. Якщо продукція випускається вся самим підприємством, то всі налагоджувально-пускові та поточно-виробничі процеси є під безпосереднім контролем. Якщо випускається об’єднанням, концерном, корпорацією тощо, то виробничий контроль є більш необхідним і складним. Значна кількість людей задіяна в обговоренні «поведінки» нового виробу та подальшого аналізу, за наслідками якого формуються відповідні висновки та рекомендації про доробку.

6 етап. Необхідний зворотній контакт зі споживачем, оскільки споживач промислової продукції є істинним поцінувачем надійності, тривалості, якості випущених виробів, тому збір необхідної інформації, узагальнення думок масового споживача стають деколи набагато важливішими, ніж заключення найвисококласніших експертів.

Отже, ФВА є ефективним засобом пошуку резервів скорочення витрат, який ґрунтується на дешевших способах виконання основних функцій при одночасному усуненні зайвих.

Дата добавления: 2014-01-11