Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування

Особливості усного спілкування

Лекція 4: Культура усного фахового спілкування

План

1. Особливості усного спілкування.

2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

3. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.

4. Етикет телефонної розмови. Етичні питання використання мобільних телефонів.

5. Мистецтво перемовин. Дискусія.

6. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.

7. Візитна картка.

Як уже зазначалося, спілкування за формою знакового представлення переділяється на усне, писемне та друковане.

Усне спілкування - це форма реалізації мовної діяльності за допомоги звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей.

Фахівці з проблем спілкування чітко визначають найважливіші особливості усного спілкування у порівняння з писемним.

Отже, для усного спілкування визначальним є: безпосередня наявність адресата, замкнена цілісна комунікативна ситуація, складниками якої є комуніканти й текст, невербальні засоби спілкування, інтонація, емоційність та експресивність. Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначити на слух (навіть інтуїтивно) доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.

Усне фахове спілкування відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії:

1. За способом взаємодії між комунікантами виділяють:

· монологічне (говорить один учасник спілкування);

· діалогічне (зазвичай розмовляє двоє осіб);

· полілогічне спілкування (розмовляють троє і більше учасників).

2. За кількістю учасників виокремлюють:

· індивідуальне (спілкуються двоє);

· колективне спілкування.

3. З урахуванням каналів комунікації виділяють:

· безпосереднє спілкування ("обличчя до обличчя");

· опосередковане (телефон, радіо, телебачення).

4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють:

· побутове (обговорення щоденних проблем);

· наукове (обговорення наукових проблем);

· фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ);

· естетичне (передавання естетичної інформації).

Усі ці форми мовленнєвого спілкування істотно різняться між собою і мають свою специфіку. Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування як діалог, монолог і полілог.

Діалог - це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця).

Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками).

Діалогічне професійне спілкування завжди прогнозує мету і завдання, формується під впливом мотивів фахової діяльності. Найхарактерніші ознаки діалогу:

· безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;

· швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування;

· ситуативна залежність реплік;

· можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті);

· використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;

· зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;

· важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.

Монолог - форма мовлення адресанта, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови.

Усі форми усного монологічного мовлення можна переділити на дві групи:

ü безпосередньо-контактне, або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають у прямому контакті, бачать і чують один одного);

ü посередньо-контактне, або мікрофонне мовлення (радіо, телебачення).

Окреме місце займає внутрішній монолог - мовлення "про себе", міркування, роздуми.

Найважливіші ознаки монологу:

· однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну реакцію слухача;

· підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо);

· певна тривалість у часі;

· індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків;

· розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови;

· композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання.

Полілог - форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками:

o залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування;

· високий рівень непідготовленості;

· істотне значення правил ведення полілогу;

· більш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників. У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.

Дата добавления: 2014-01-11