Вимоги до них, їх побудова і обладнання

Протирадіаційні укриття.

Окремо розташоване ПРУ

Вбудоване протирадіаційне укриття

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це споруди, які забезпечують захист людей від радіаційного і світлового випромінювання, а також від отруйних речовин (ОР) у краплинорідинному стані.

ПРУ в основному будуються в невеличких містах, селищах міського типу і в сільській місцевості. Під ПРУ широко використовуються підземні і частково заглиблені приміщення, а також перші поверхи цегляних будинків. Якщо не вистачає таких приміщень, то будуються спеціально розроблені ПРУ з залученням місцевих будівельних матеріалів.

ПРУ в залежнрості від ступеня послаблення ними випромінювання поділяються на п’ять груп: з коефіцієнтом захисту 50-200 раз і більше.

Вимоги до захисних можливостей ПРУ:

- послабляти радіаційне випромінювання не меньше 50 разів;

- захищати від попадання радіаційного пилу в середину укриття;

- забезпечити умови безперервного перебування в укритті не меньше двох діб (фактори мешкання для ПРУ такіж, як для сховищ).

Спеціально збудовані ПРУ, як правило, мають вищі захисні властивості. Їх розраховують на коефіцієнт захисту 200 і надмірний тиск до 20 кПа, тому вони можуть надійно захищати від радіаційного опромінювання і частково від ударної хвилі. Цей тип укриття може використовуватися для розміщення медичних пунктів, вузлів зв”язку, допоміжних органів управління в заміській зоні.

Конструкційна схема приміщень, які пристосовуються під ПРУ повинна відповідати вимогам з використання приміщень до НС для цілей господарської діяльності, а у НС – для укриття людей. Коли вибирають конструктивну схему укриття, за основу повинні приймати конструктивну схему будинка в якому розміщується укриття.

ПРУ потрібно розміщувати в підвальних, цокольних і перших поверхах виробничих і допоміжних будинків підприємств, лікувальних закладах, громадських і житлових будинків. Насампере, належить використовувати підвальні і цокольні поверхи зовнішні стіни яких забезпечують найбільш ефективний захист від іонізуючих випромінювань і є більш стійкими до навантаження від ударної хвилі.

Коли ПРУ розміщується на перших поверхах багатоповерхових будинків, в першу чергу належить використовувати внутрішні приміщення. (коридори, холи, кладові і теке інше). Краще використовувати під укриття перші поверхи багатоповерхових будинків, ніж приміщення одноповерхові, які не мають грунтової обсипки тому, що вони мають більші коефіцієнти захисту від іонізуючих випромінювань.

Поза зонами впливу ударної хвилі під укриття використовуються приміщення, які розміщені в підвальних, цокольних і перших поверхах будівель, а в зонах впливу – тільки в підвальних і цокольних поверхах.

В ПРУ плануються основні приміщення, які обладнуються нарами з місцями для сидіння (нижня позиція) і відпочинку (верхня позиція), а також допоміжні: санітарний вузол, приміщення для зараженого одягу і вентиляційна камера. ПРУ обладнуються природною вентиляцією, яка забезпечується за рахунок різниці темперптур зовнішнього і внутрішнього повітря, воно повинно проходити крізь спеціальні отвори (короби).

Норму площі основних приміщень і внутрішній обсяг приміщень ПРУ на одну людину розраховується також як у сховищі.

Норму висоти основних приміщень ПРУ приймають рівною:

- 2,2 - 2,4м при двуярусному розміщені нар;

- 2,8 - 3м при триярусному розміщенні нар.

Рівень підлоги ПРУ повинен бути вище найвищого рівня грунтових вод не меньше ніж на 0,2м.

Підвищення захисних властивостей ПРУ розміщених у підвалах, підпіллях житлових, громадських і інших будинків належить впроваджувати наступним шляхлм6

- установи пристінних екранів з каменю чи цегли, укладання мішків з грунтом і таке інше; у зовнішніх стін надземних приміщень на висоту 1,7м від відмітки підлоги;

- обвалювання виступаючих стін підвалів на повну висоту;

- укладання шару грунту на перекриття установлення підтримуючих прогонів і підпорів;

- закладання зайвих пройомів у стінах.

Всі ці заходи проводяться в період переводу приміщень на режим укриття.

Посилення захисних властивостей стін робиться грунтом або мішками з грунтом, а закладка віконних пройомів – теж грунтом чи цегляною закладкою насухо.

ПРУ повинні мати не меньше ніж два входи з шириною дверей не менше 0,8м і висотою не менше 1,8м.

В приміщеннях пристосованих під ПРУ, слід передбачити інженерно-технічне обладнання (вентиляцію, опалення, водопостачання, каналізацію, електропостачання і зв”язок), яке за своїм складом є більш прстим ніж у сховищі.

Вентиляція ПРУ. Крім природної вентиляції може передбачатися вентиляція чиста (режим 1).

Природна вентиляція ПРУ розміщених на перших поверхах будинків, повинна запроваджуватись через проєми у верхній частині вікон чи стін,

Опалення ПРУ повинно проектуватися сумісно з опаленням будівлі і мати пристрої для виключення.

Водопосточання ПРУ належить передбачити від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі.

Каналізація ПРУ є частиною каналізації будинку і на випадок коли вона не працює. Слід передбачити пристрої для промивання туалетів з відводом відходів в зовнішню каналізаційну мернжу.

Електропостачання ПРУ. Освітлення ПРУ передбачається від зовнішнбої електромережі. Крім того, належить передбачити аварійні джерела освітлення: акумуляторні свтильники, переносні електричні ліхтарі тощо.

Зв”язок. Для зв”язку використовуються телефонний і радіотрансляційний зв”язок.

Населення не забезпечене захисними спорудами з виникненням загрози НС під керівництвом органів ЦЗ району мешкання, починає пристосовувати під ПРУ підвали, шахти та інші заглиблені споруди.

З цією метою, штаб ЦЗ, завчасно виявляють і беруть на облік всі горні виробки, метро, підвали, погреби, тунелі, підземні переходи та інші заглиблені споруди. За зонами можливих руйнувань, крім цього приміщення цокольних і перших поверхів будинків і споруд. Визначає захисні властивості, необхідний обсяг робіт з пристосуванням їх під укриття. Ви-значають якими силами і з звстосуванням яких засобів і матеріалів будуть вестись роботи.

Крім сховищ і ПРУ для захисту населення будуються прості укриття.

Укриття простішого типу – це щилини, траншеї, підземні тонелі, переходи та інші заглиблені споруди.

Вони можуть бути збудованими або пристосованими для укриття людей у стислі строки.

Прості укриття рекомендується будувати на теріторії підприємств, організацій і установ, у житлових кварталах, на ЗЕП, залізничних, морських і річних вокзалах, автовокзалах, аеропортах, в пунктах посадки евакуюємого населення і інших місцях накопичення населення.

Прості укриття будуються силами самого населення з підручних і місцевих матеріалів.

Відкрита щілина зменьшує радіус ураження ударної хвилі на 1/3 і зменшує дозу радіаційного опроміненя в 3 рази.

800 мм

Відкрита щілина: а — схема щілини;

б — будівництво відкритої щілини

Перекрита щілина: а — схема щілини;

б — будівництво перекритої щілини

Д О Д А Т К И ІА, ІБ

Щілини риються в грунті, вигляді вузьких рвів глибиною Н=до 2 м, завширшки зверху В=1,2 м, знизу а=0,8 м і у вигляді ламаної лінії 15м.

Місткість щілини має бути від 10 до 50 осіб (норма на 1 особу 0,5 п.м.).

Щілина на 50 осіб без одежі схилу, але з перекриттям з залізобетонних плит, яку бригада з 10 робітників і з одним автокраном може збудувати за 13-14 годин. Лісоматеріалів при цьому може вистачити до 4 м³, залізобетонних плит на перекриття 8-10 м, грунту до 15м³. Якщо щілина має покриття, тоді вона закінчена. Покриття і одежа схилу повинні витримувати навантаження від ваги грунтової обсипки, товщиною 50-60 см, бокового тиску грунту і дії ударної хвилі на поверхні землі 0,5-10 ктс/см (50-100 кПа). Перекрита щілина знижує радіус ураження ударної хвилі у двічі, а також дозу радіаційного випромінювання прибшлизно у 40 разів.

4. ПРАВИЛА УТРИМАННЯ, ЕКСПЛУАТАЦІЇ І ВИКОРИСТАННЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД (ЗС)

Всі захисні споруди повинні бути постійно готові до невідкладного використання за прямим призначенням, забезпечені необхідним обладнанням і приладами, утримуватись у чистому вигляді і мати вільний прохід (під’їзди).

Експлуатація захисних споруд на об’єкті, запроваджується службою сховищ і укриттів цивільного захисту.

Для експлуатації захисних споруд в період перебування в них людей і евакуації інженерно-технічного обладнання, в залежності від їх місткості створюються ланки і групи.

При місткості укриття до 150 осіб створюються ланки у складі: контролер - 1, електрик - 1, слюсар по вентиляціі-1, слюсар по водопроводу і каналізації- 1, розвідник - хімік –1, розвідник - дозеометрист – 1, комірник – роздовальник - 1, сандружинниці - 2 усього – 9 осіб.

При місткості укриття більше 150 до 600 осіб створюється група у складі: ланка зв”язку і розвідки – 2-3 особи, ланка заповнення і розміщення – 3особи, ланка по електропосточанню, обслуговуванню ФВО, водопосточання і каналізації – 5 осіб, медична ланка – 4 особи, усього – 20 осіб.

При місткості більше 600 осіб створюється група у складі 35 осіб.

Групи і ланки з обслуговування захисних споруд (ЗС) створюються для кожної робітничої зміни об”єкта.

Командиром групи (ланки) з обслуговування ЗС назначаються службовці з керівного складу підприємства. Замісником командирів груп (ланок) з експлуатації інженерно-технічного обладнання назначаються відповідальні особи в обов”язок яких входить здійснення контролю за правилами утримання приміщен. ЗС та інженерно – технічного обладнанн.

1) Підготовка ЗС до прийому робітників і службовців.

Переведення приміщень ЗС, які використовуються для господарських потреб на режим захисту здійснюється за розпорядженням начальника ЦЗ об”єкту групою (ланкою) з обслуговування захисної споруди. При необхідності, у розпорядження командира групи (ланки) виділяється спеціальна команда для скорочення строків переводу приміщень під ЗС.

В приміщені ЗС встановлюються нари, меблі, прилади та інше необхідне обладнання і майно згідно з інструкцією. В ЗС зачиняються і герматизуються технологічні проєми, які не використовуються для вентиляції ЗС, відключається опалення приміщень. Перевіряється гідність ДЕС, засобів аварійного освітлення, фільтро-вентиляційне обладнання, водопосточання, каналізація, електропосточання, двері, все це приводиться в готовність, а також аварійні виходи сховищ. Ємності заповнюються водою, баки запасу – ПММ для ДЕС. Готується місце (якщо немає продовольчих складів) для розміщення і збереження харчів, ЗС комплектуеться медаптечками.

В приміщеннях ЗС проводиться протипожежні заходи, вивішуються плакати з сигналами оповіщення ЦЗ, правлами користування ЗІЗ, показчики входів і виходів. Перевіряється наявність документів з експлуатації ЗС; паспорт сховища інструкції з експлуатації ЗС ЦЗ в надзвичайних ситуаціях, журнал перевірок становища сховища, інстументу, майна, експлуатаційна схема системи вентиляції ЗС, схема електропосточання ЗС, інстукції по обслуговуванню ДЕС, ФПУ, інструкції з експлуатації ЗІЗ, сигнали оповіщення ЦЗ, перелік номерів телефонів, журнал реїстрації показників мікроклімату і газового складу повітря у сховищі, таблиця прогнозування можливості мешкання в ЗС в залежності від величини параметрів повітря, схеми евакуації з осередка ураження, журнала звернення за медичною допомогою.

Уточнюється закриплення ЗС за підрозділами.

2) Заповнення захисних споруд і правила поведінки в них.

Заповнення ЗС проводиться за сигналом ЦЗ. Зачинення захисно-герметичних і герметичних дверей і зовнішніх дверей ПРУ, робиться по команді начальника ЦЗ об”єкту або за рішенням командира групи (ланки) з обслуговування ЗС. Коли у сховищі є тамбур-шлюз, заповнення може продовжуватися способом шлюзування і після їхнього зачинення.

Люди прибувають в захисні споруди з ЗІЗ. Склад невоїнізованих формувань повинен мати при собі необхідне, згідно табелю майно.

Населення, яке укривається в ЗС за місцем мешкання, повинно мати при собі харчі.

Люди в ЗС розміщуються на нарах групами по виробничому або териториальному принципу (цех, бригада, дім).

Місця розміщення груп позначаються табличками. У кожній групі назначається старший. Ті хто має дітей, розміщується в окремих частинах ЗС або спеціально відведених місцях.

В ЗС повинен здійснюватися контроль за параметрами повітря, температурою, вологістю, концентрацією в повітрі СО₂, СО і О₂, а у сховищах крім того, контролюється надлишок повітря (підпір).

При цьому встановлюються наступні вимоги до параметрів:

- Температуар повітря від 0^о до 30^оС;

- Концентрація СО₂ –3%, О₂ –до 17%, СО – до 30 мг/м³

При цьому допускається:

- Температура повітря 31-33^оС;

- Концентація СО₂ –4%, О₂ – 16%. СО – до 50-70 мг/м³

І потребує обмеження фізичного навантаження, посилення медичного нагляду.

Параметри повітря у ЗС небезпечні для перебування людей:

- температура повітря 34^оС і вище;

- концентрація СО₂ – 5% і вище;

- наявність О₂ у повітрі – 14% і вище;

- наявність СО – 100 мг/м³ і вище.

При досяганні такого рівня одного чи декількох факторів треба приймати можливі заходи для покращення повітряного середовища у ЗС, або вивести людей з захисної споруди.

Оповіщення населення у захисних спорудах:

- швидко без метушні зайняти своє місце у приміщенні;

- виконувати правила внутрішнього розпорядку, всі розпорядження керівного складу групи (ланки);

- зберігати спокій, уникати паніки і порушень грамадського порядку;

- надавати допомогу старим людям, дітям, інвалидам і хворим;

- підтримувати у готтовності ЗІЗ;

- виконувати всі розпорядження командира групи (ланки);

- виконувати правила техніки безпеки;

У захисних спорудах ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- палити, вживати спиртні напої;

- приводити (приносити) в ЗС свійських тварин;

- приносити легкозаймисті, вибухонебезпечні громіздкі речі;

- шуміти, голосно розмовляти, ходити по ЗС без потеби;

- відчиняти двері і виходити з ЗС;

- вмикати радіоприймачі, магнітофони і радіоприлади;

- застосовувати джерела освітлення з відкритим полум”ям (газові лампи, свічі та інше). Їх можна застосовувати тільки за розпорядженням командира групи (ланки) на малий термін в разі необхідності.

3) Експлуатація інженерно-технологічного обладнання захисних споруд.

Есплуатація інженерно-технологічного обладнання ЗС виконується у відповідності з вимогами технічних описів, інструкцій експлуатації і експлуатаційними схемами розробленими для кожного конкретного становища і затвердженими начальником цивільного захисту об’єкта.

До НС у сховища посточаеться повітря за режимом 1 (режим чистого повітряпосточання) під час загазованості повітря СДОР і продуктами горіння, система сполучення з зовнішнім середовищем на термін до однієї години. Потім з”ясовується обстановка поза сховищем і ЗС переводиться на режим вентиляції, який потрібен в залежності від обстановки. На період випадання радіактивного пилу, сховище переводиться на режим 1.

При хімічній і бактеріологічній небезпеці сховища переводиться на режим 2.

На режим з сховища переводяться під час виникнення масових пожеж чи під час виникнення в районі сховища небезпечних концентрацій СДОР.

Під час зупинки подача в ЗС зовнішнього повітря, в разі зупинення електропостачання, поломці електродвигуна, електричних вентиляторів повітряпосточання забезпечується ручними вентиляторами.

В разі наявності СДОР і виході з ладу систем вентиляції організується радіаційна і химична розвдка. Якщо у зовнішньому повітрі не виявлені СДОР і БЗ, то повіряпосточання тимчасово здійснюється за рахунок природньої вентиляції, для чого відчиняється люк (двері) аварійного виходу і двері виходів. При наявності у повітрі СДОР, в укритті надягаються противогази.

Вивід з ЗС може здійснюватися:

- за сигналом “Повітряна небезпека відсутня” і після уточнення радіаційної обстановки в районі ЗС;

- після того, як пройшов встановлений термін находження у ЗС, а також під час вимушеної необхідності залишити ЗС, при цьому порядок черговості встановлює командир групи (ланки) з обслуговування захисної споруди.

Стан ЗС перевіряється під час щорічних і спеціальних (позачергових) оглядів. Ці огляди проводяться у порядку встановленому керівниками підприємства, організацій, установ, експлуатуючих ЗС до НС. Спеціальні огляди проводяться після пожеж, землетрусів, ураганів, затоплень. Результати огляду занотовуються в журнал перевірки стану ЗС.

Комплексна перевірка ЗС повинна проводитися один раз у п”ять років в ході навчань (тренувань). При цьому перевіряється герметичність (сховища), працездатність усіх систем інженерно-технічного обладнання в ЗС, можливість приведення у готовність, експлуатація за 6 годин з перевіркою на 1 і 2 режимах фільтровентиляції.

Захисно-герметичні двері до НС при використанні ЗС, повинні знаходитися у відчиненому стані на підставах. Для зачинення дверних проризів, встановлюються прості двері.

Приміщення ЗС повинні бути сухими.

Працездатність системи вентиляції, водопосточання і каналізації слід перевіряти не меньше одного разу на рік.

Аварайні ємкості питної води заповнюються під час переходу ЗС на режим укриття.

Санвузли до НС можуть бути зачинені або використовуюиться допоміжні.

ВИСНОВКИ

Використання ЗС є основним способом захисту людей. Тому ЗС повинні будуватися і експлатуватися до НС за інструкціями, знання яких для керівного складу обов’язкове.

Дата добавления: 2014-01-15