Тема 6. Психологія як наука про свідомість

Последовательный регистр

Параллельный регистр

Схема соединений параллельного регистра на базе D триггеров представлена на рисунке 1. Красный индикатор на выходе Q показывает наличие «1», зелёный ─ на выходе Q «0».

S

R

T

D

C

S

R

T

D

C

S

R

T

D

C

S

R

T

D

C

S

R

Рис.1. Схема соединений

S

R

T

D₃

C

S

R

T

D₂

C

S

R

T

D₁

C

S

R

T

D­­­­­­₀

C

X4

X3

X2

X1

ШАГ

С

R

S

Рис.2.

Экспериментальное исследование работы параллельного регистра. На информационные входы D0, D1, D2 и D3 подать кодовую комбинацию заданную преподавателем. При подаче управляющего сигнала на вход С, производится запись в регистр кодовой комбинации на информационных входах D. И на выходах Q0, Q1, Q2 и Q3 появляется записанная комбинация.

Q0

Q1

Q3

S

R

С

D0

D1

D2

D3

Q2

Информационные входы

Входы управления

Информационные выходы

RG

Рис.3. Условное обозначение параллельного 4-х разрядного регистра

Рис.4. Схема соединений

Таблица 1

Входы	Выходы
D0	D1	D2	D3	S	R	С	Q1	Q2	Q3	Q4

Схема соединений последовательного регистра на базе D триггеров представлена на рисунке 5.

S

R

T

D

C

S

R

T

D

C

S

R

T

D

C

S

R

T

D

C

S

R

C

0/1

Рис.5. Рис.1. Схема соединений

Рис.6. Схема соединений

Таблица 1

Входы	Выходы
D0	S	R	С	Q1	Q2	Q3	Q4

1. Передумови заміни предмету психології.

2. Боротьба мотивів у вчинках особистості в центрі психологічних знахідок століття. *

3. Проблема людських пристрастей в інтерпретації епохи. *

4. Закономірності пошуку рушійних сил поведінки. *

5. Пояснення людської активності в творчості Р.Декарта.

6. Становлення емпіричної та асоціативної психології.

Ждан. История Ψ. Ст.60-72, 76-129.

Ярошевський, 1985. ст. 117-145.

Развитие и состояние заруб.Ψ. 1974, ст.171-130.

1. Розвиток психології в середні віки зумовлено заг.особливостями епохи:

- виникненням осн.світових релігій: іслам, буддизм, християнство;

- втрата зв’язку з античним світом.

Наука має релігійну спрямованість. Релігійні погляди на душу. Проголошується, що єдиний шлях пізнання – це одкровення Божественної істини. Механізмом, що його забезпечує, виступає самоаналіз, сповідь. Августин, Фома Аквінський стверджували безтілесність душі, її незалежність від тіла. Тобто поступово формується інтерес до вивчення такої здатності душі як усвідомлення. Пізніше у Декарта – поняття рефлексії.

Таким чином, в епоху середньовіччя склалися передумови для аналізу людської свідомості в подальшому.

Бурхливий розвиток механіки, математики. Здатність думати, відчувати називали свідомістю. В 17 ст. психологія почала розвиватися як наука про свідомість. Характеризується спробами осмислення духовного світу людини переважно з загальнофілософських позицій, без необхідної експериментальної бази. Свідомість аналізується в різних філософських системах:

- раціоналістична філософія (Декарт, Спіноза);

- емпірична філософія (Дж.Локк).

Раціоналістична – пріоритет мислиневого. Пізнання починається з сумніву. Я мислю, значить, я існую.

2. Р.Декарт (1596-1650) робить висновок про дуалізм душі і тіла. По Декарту людська активність зумовлюється двома началами, які мають різні механізми і різні причини існування:

- тіло, в основі активності якого лежить рефлекс, як механічна відповідь організму на подразник. Вивчена система кровообігу, мозок – ні. Припущення: людина як механічна система, має 1 специфічну особливість – до научіння. Нервову систему уявляє як кровеносну. Рефлекс у Декарта – наївна механістична точка зору: рефлекс як механічне відображення;

- душа, механізмом якої є рефлексія – здатність усвідомлювати, аналізувати.

Душа і тіло взаємодіють. Тіло породжує “страдательные состояния”, а це страсті душі. Душа породжує діяльні стани тіла завдяки мисленню. Теорія суперечлива. Пізнати людську душу можна тільки самоспостереженням – інтроспекцією. Психологія повинна навчати людей чистому самоспостереженню. Дивлячись на квітку, спочатку фіксуємо колір.

Таким чином, відпала необхідність говорити про душу, щоб пояснити прості поведінкові акти. Декарт заклав основи детермінованої концепції поведінки з її центральною ідеєю рефлексу. Поняття душі поступово перетворювалося в розум, а пізніше у поняття свідомість. Знаменита декартовська фраза: “Я мислю, значить, я існую” стала основою постулату, який стверджував, що перше, що людина знаходить в собі, це власна свідомість. Існування свідомості – безумовний факт, і основна задача психології в аналізі стану і змісту свідомості.

Спробу знову поєднати душу і тіло зробив голандський філософ Спіноза. Душа і тіло утворюють єдність і не можуть існувати одне без одного. Мислення – вічна властивість матерії, природи, тому в певній мірі мислення властиве і каменю, і тваринам, і в значній мірі людині, проявляючись у формі інтелекту і волі на рівні людини.

3. Паралельно розвивається емпірична філософія.

Англійський філософ Дж.Локк (1632-1704) відстоює ідею дослідницького методу вивчення психіки. Вважав, що центральною категорією людського буття є досвід, який існує в 2 формах:

- зовнішній – чуттєвий (відчуття, сприймання);

- внутрішній – система ідей, думок, це по суті свідомість.

Окремі ідеї в свідомості поєднані завдяки асоціаціям – зв’язки між психічними явищами, при яких актуалізація одного з них викликає за собою появу іншого. З цього часу основною проблемою психології стає проблема пам’яті, а її механізмом визнається асоціація.

На протязі 18 ст. психологія займається вивченням цих проблем. Асоціативна. Основний метод дослідження інтроспекція – самоспостереження.

У 18 ст. природу психіки досліджують французи Дідро, Ламетрі, Гольбах, Гельвецій. Душа є теж саме тіло, але має інші функції (розум, волю і т.д.).

Дата добавления: 2014-01-15