Переваги та вади франчайзингу для франчайзі

Переваги та вади франчайзингу для франчайзера. Більше за всіх, зазвичай, виграють франчайзери (ліцензіари). Є дві основні переваги, про які повинен знати підприємець, що вирішив працювати в рамках пільгового підприємництва.

Перша — це можливість розширити свій бізнес через підприємства-франчайзі, не вкладаючи власний капітал. Склавши франчайзну угоду франчайзер розширює ринок збуту своєї продукції, розвиває збутову мережу за рахунок (кошти) франчайзі.

Відкриття іншого невеликого підприємства або торгової точки не потребує залучення капіталу головної фірми. Це не означає, що франчайзер не повинен знаходити капітал для цього. Але його витрати будуть значно меншими порівняно із загальними витратами підприємств-франчайзі. Франчайзі, вкладаючи капітал у відкриття власної справи, дає можливість франчайзеру досягати високих темпів зростання, уникнути труднощів, пов’язаних з пошуком коштів, необхідних для зростання мережі таких підприємств.

Друга перевага полягає у використанні трудових ресурсів франчайзі. Останній відповідає за щоденні операції. Він здійснює на місці управління господарською діяльністю і представляє інтереси головної фірми. Він проводить набір, навчання працівників, використовує систему мотивації, керує персоналом. У той же час ним керує інтерес власника, а не найманого керівника, тому він створює більш ефективне і прибуткове підприємство.

Інші переваги цієї договірної системи реалізації продукції і послуг тісно пов’язані із зазначеними і полягають у такому:

1. Франчайзеру достатньо мати компактну організацію, в якій працюватимуть декілька професійних менеджерів, що спеціалізуються в різних областях бізнесу. І у кожного з них має бути свій персонал.

2. Франчайзер може отримувати пристойний прибуток через сталий потік внесків за франчайзу, не піддаючи свій капітал великому ризику і не займаючись буденними управлінськими проблемами, які виникають у зв’язку із розгалуженістю мережі підприємств-франчайзі. Франчайзер отримує початкову плату за укладання франчайзної угоди, а потім систематичну плату (роялті) — проценти від обсягів продажу франчайзі.

3. Оскільки франчайзер використовує ресурси інших і за допомогою своїх навчальних програм може навчити управляти бізнесом, його організація може розвиватися, використовуючи мінімальні управлінські резерви і з мінімальним ризиком для ка­піталу.

4. У франчайзера менше проблем з персоналом, оскільки він не займається цими проблемами на рівні кожного окремого підприємства.

5. Керівництво кожної окремої точки більш зацікавлене у мінімізації витрат і максимізації обсягів продажу.

6. Франчайзеру легше освоювати нові території з допомогою підприємств-франчайзі, в яких є знання місцевих умов і місцеві інтереси.

7. Виробник може забезпечити торгові точки товарами, створивши систему франчайзингу на рівні як оптової, так і роздрібної торгівлі.

8. Фірма, що займається оптовим продажем, може створити мережу підприємств-франчайзі з роздрібної торгівлі, забезпечуючи таким чином додаткові торгові точки для продажу своїх товарів і більш економне використання своєї матеріальної бази.

9. Велика фірма, що має багато власних торгових точок, може отримати додатковий капітал і зменшити потребу в позикових коштах, якщо продасть декілька або всі ці підприємства і одночасно укладе з ними договір пільгового підприємництва на майбутні операції.

10. Франчайзер отримує більше можливостей для вирішення стратегічних питань, пов’язаних з розвитком бізнесу в майбутньому. Він може отримувати економічну і технічну інформацію від франчайзі, що сприяє поліпшенню конкурентної позиції фран­чайзера.

11. Використання системи франчайзингу дає можливість певному власнику, що має розгалужену мережу торгових точок, розвивати її в майбутньому, не створюючи власних підприємств та економлячи свій капітал і трудові ресурси.

12. Франчайзер має можливість проводити широкомасштабні рекламні кампанії торгової марки, об’єднуючи кошти окремих франчайзі. Це сприяє зростанню престижу як франчайзера, так і всіх франчайзі.

13. Зміцнення позицій у діалозі з постачальниками за рахунок збільшення обсягів закупівель. Тобто з’являється можливість отримати знижки, пріоритет тощо. Так, один з менеджерів інформаційної служби компанії Dole Food (Уэслейк-Виллидж, штат Каліфорнія, США) повідомив, що економічний ефект, зумовлений формуванням великих контрактів, досягає 30%.

14. З іншого боку, розвиток деяких систем пільгового підприємництва пов’язаний з розвитком національної економіки загалом. Франчайзери можуть вести переговори від імені кожного підприємства-франчайзі про послуги, необхідні на місцевому ринку, з великими промисловими концернами, які мають велику кількість фабрик, офісів по всій країні і яким необхідні послуги франчайзингової мережі. Навряд чи франчайзі здатні і мають можливості вести такі переговори або організувати послуги такого рівня самостійно, а мережа загалом зробити це може. Кожний франчайзі забезпечує якісними послугами споживача — велику національно розгалужену мережу підприємств — від імені головної фірми.

Існують, безумовно, й негативні сторони франчайзингу. На противагу двом основним перевагам, є одна, вирішальна для успіху або невдачі пільгового підприємництва, сфера, яка породжує найбільше проблем для франчайзера — це сфера міжособових відносин з франчайзі. Ось деякі з проблем, характерних для цих взаємовідносин.

1. У франчайзі може швидко розвинутися почуття незалежності: він досяг успіху, бізнес йде добре, він заробляє стільки, скільки й очікував, якщо не більше. В нього виникає питання: навіщо взагалі йому потрібен франчайзер? Він стає впевненим, що причина його успіху полягає в ньому самому, в його власній ініціативі. Це створює проблему для франчайзера. У результаті виходить, що франчайзер допомагав франчайзі досягти успіху з однією метою — дати впевненість франчайзі у своїх силах і допомогти стати на ноги. У разі виникнення такої проблеми треба вжити коригуючих заходів, що потребує великої майстерності.

2. Франчайзер повинен забезпечити стандарти якості, послуг і товарів для усієї мережі пільгового підприємництва. Його персонал здійснює контроль за цими стандартами. Проблеми, які можуть виникнути у відносинах із франчайзі, пов’язані зі спробами останніх пристосувати систему якості до власних потреб. Щоб їх уникнути, з боку франчайзера необхідне жорстке і пильне керівництво; треба знати, що невелике відхилення від системи, вчасно не помічене сьогодні, завтра може призвести до великої проблеми, подолати яку буде набагато складніше.

3. Наступна проблема пов’язана з тим, що серед франчайзі бувають і такі, що не розуміють можливості, які пропонує їм цей бізнес. Ось деякі приклади:

· франчайзі, можливо, не спроможний працювати на самого себе і не зможе самостійно вести навіть налагоджену справу;

· франчайзі, можливо, зробив неправильний вибір форми піль­гового підприємництва, а франчайзер побільшив помилку, не використавши правильні процедури під час відбору;

· франчайзі досяг рівня задоволеності життям: він заробляє більше, ніж будь-коли, і може задовольнити всі свої потреби; він не бачить причини, навіщо йому працювати більше, і не розуміє, що бізнес не може стояти на місці, що про його розвиток потрібно піклуватися, щоб справи не пішли гірше;

· франчайзі, можливо, погано справляється з управлінням у межах системи франчайзингу.

Кожна з цих проблем вимагає відповідного (різного) вирішення. Франчайзер повинен пам’ятати, що франчайзі є власником свого бізнесу. З ним не можна поводитися так, як зі своїм менеджером, не можна наказувати йому, що слід робити. Треба виховувати франчайзі таким чином, щоб він розумів — допомога франчайзера у вирішенні будь-якої проблеми полягає у слушній пораді.

4. Може виникнути несумісність між франчайзі і відповідальною за роботу з ним особою з головної фірми, що призводить до втрати довіри одного до одного.

5. Франчайзер має усвідомлювати, що, навчаючи франчайзі, він готує собі майбутнього конкурента.

6. Франчайзер має бути впевнений, що обрана людина підходить даному типу франчайзингу і здатна прийняти на себе відповідальність як власник своєї справи. Його обов’язок перед будь-яким потенційним франчайзі і бізнесом в цілому полягає в тому, щоб «непідходяща» людина ніколи не отримала право на пільгове підприємництво.

7. Часто трапляється, що франчайзі відмовляються від співпраці, коли необхідно внести кошти на оформлення і ремонт приміщень, модернізацію обладнання, щоб споживачеві були надані послуги відповідно до договору франчайзингу, до торгового іміджу та репутації мережі пільгового підприємництва.

8. Існують підприємства, які одночасно працюють у системі франчайзингу і займаються самостійним бізнесом. Прикладом може слугувати підприємство з оренди автомобілів, власником якого є автомобільний дилер, а обидва підприємства розміщуються в одному і тому ж приміщенні. Франчайзі може зіткнутися з тим, що персонал цих двох підприємств увійде в конфлікт один з одним, що завдасть шкоди обом підприємствам.

9. Сума прибутку, яка надходитиме франчайзеру від франчайзі, буде меншою за можливий прибуток від підприємства, яким володіє франчайзер, але за показником норми прибутку на капітал робота з підприємством-франчайзі має кращий результат.

10. Франчайзер ризикує тим, що франчайзі, чиї платежі звичайно розраховуються в процентах від його валового прибутку, стане приховувати повну інформацію про свій валовий прибуток.

11. Можуть виникнути труднощі у разі набору достатньої кількості відповідних франчайзі.

Щоб уникнути розглянутих ускладнень, кожна сторона повин­на розуміти, наскільки важливою є співпраця, взаємозалежність, терпіння та розуміння позиції іншої сторони.

Потенційний підприємець, приймаючи рішення про входження у франчайзну систему, має визначитися щодо того, який бізнес і якого франчайзера вибрати. Для цього треба оцінити переваги і вади франчайзингу з позицій франчайзі, а саме: що для нього буде вигіднішим — працювати в системі франчайзингу або відкрити свій власний бізнес. Корисно зважити всі «за» і «проти» франчайзингу особливо обмеження, які майбутній франчайзі повинен прийняти на себе і які існуватимуть протягом усього періоду дії угоди.

Франчайзі, по суті, купує розробки франчайзера, зменшуючи таким чином високий ризик, пов’язаний з відкриттям нового бізнесу. Це не означає, що ризик відсутній взагалі. Підприємства, що працюють у системі франчайзингу, також банкрутують з ряду причин. Але рівень невдач становить тут 10—12% від рівня банкрутства самостійного бізнесу. Існує низка переваг, виграшних для франчайзі:

1. Відсутність у підприємця основних і спеціальних знань долається завдяки програмі навчання менеджменту, що проводиться франчайзером.

Коли підприємець купує франчайзу, він водночас ніби купує й досвід франчайзера. Зазвичай франчайзери проводять спеціальну підготовку з таких аспектів менеджменту:

¾ добір та навчання кадрів;

¾ методи бухгалтерського обліку;

¾ методи управління, використовувані франчайзером;

¾ маркетинг, реклама і збут;

¾ закупівля сировини та матеріалів, управління запасами;

¾ контроль якості;

¾ аналіз фінансового стану.

2. Крім того, франчайзі може у будь-який момент отримати консультативну допомогу і скористатися послугами персоналу фірми-франчайзера у вирішенні організаційних і технічних проблем й будь-яких інших питань бізнесу. Таким чином можна уникнути багатьох помилок і «пасток», що особливо важливо для початківців. Надання додаткових послуг дають змогу франчайзі в певній мірі розділити успіх, досягнутий головною фірмою. Ці послуги включають:

· застосування розроблених критеріїв вибору місця розташування підприємства або, якщо передбачаються пересувні послуги, району обслуговування;

· керівництво за набуття прав на освоєння території, підготов­ці проектів з планування, облаштування магазину і загальну допомогу за визначення асортименту товарів (послуг) і відкриття підприємства;

· навчання франчайзі та його персоналу методам функціонування в рамках комплексної системи пільгового підприємництва і надання посібника з докладними інструкціями;

· навчання франчайзі та персоналу необхідним виробничим операціям, технологічним процесам;

· придбання обладнання;

· вибір приміщення для франчайзі та проведення переговорів щодо його оренди;

· підготовку нового підприємства до відкриття і початку діяльності.

3. Франчайзі, володіючи підприємством, має стимул отримувати постійну підтримку головної фірми. Це дає можливість франчайзі важкою працею і зусиллями максимально збільшити прибуток і вартість капіталу.

4. У більшості випадків франчайзі виграє, використовуючи ім’я, репутацію, визнані покупцем. Бізнесу під відомим товарним знаком — гарантована миттєва підтримка та визнання з боку споживачів, швидкіше закріплення на ринку і, як наслідок, подальша перевага.

5. Відносно низька вірогідність фінансових втрат, банкрутства фірми-франчайзі.

6. Франчайзі потрібно менше капіталу, ніж для створення самостійного бізнесу, оскільки франчайзер завдяки накопиченому в інших операціях досвіду усуває зайві витрати.

7. Можливість отримання непрямої фінансової допомоги через організацію фінансування, необхідного для створення підприємства-франчайзі.

У більшості випадків франчайзер не надає прямої фінансової допомоги у вигляді займів або кредитів, оскільки це суперечить самій ідеї франчайзингу. Найчастіше підтримка полягає у наданні допомоги:

а) у виборі джерела початкового фінансування франчайзі;

б) в управлінні фінансовою діяльністю франчайзі;

в) у налагодженні контактів з фінансовими установами, постачальниками та іншими партнерами бізнесу.

Крім того, франчайзинг зменшує ризик діяльності франчайзі. Тому він з більшою вірогідністю може розраховувати на отримання кредиту в комерційному банку, ніж самостійний підприємець. Банки визнають переваги у фінансуванні підприємств, працюючих у рамках пільгового підприємництва, що робить кредит та його умови більш доступними.

8. Франчайзі отримує також переваги у використанні (якщо необхідно) рекламних заходів франчайзера в рамках усієї країни. Це досягається завдяки створенню єдиного рекламного фонду, в який кожний франчайзі звичайно вносить певні суми. Внесок кожного франчайзі у цей фонд становить 1—5% від його місячного обсягу продажу.

Такий підхід зменшує витрати франчайзі на рекламу і забезпечує синергічний ефект, оскільки широкомасштабна рекламна кампанія, що організується і контролюється франчайзером, а фінансується франчайзі, є більш ефективною.

Іноді для підтримки загальної рекламної кампанії франчайзі робить локальну рекламу.

9. Франчайзі виграє, отримуючи доступ до можливостей франчайзера у сфері закупівлі, постачання, ведення переговорів. Створюються більш вигідні умови роботи з постачальниками, оскільки є можливість мати знижки.

10. Франчайзі може використати спеціалізовані знання і досвід роботи головного офісу франчайзера, зберігаючи при цьому статус власника підприємства.

11. Територіальне протегування, яке проявляється в:

а) забезпеченні франчайзером для франчайзі найбільш вдалого місця розташування (більшість франчайзерів проводять глибокий, кваліфікований аналіз потенційних місць розміщення для своїх майбутніх франчайзі. Такий аналіз полягає у вивченні транспортних потоків, місцевих законів, щільності населення, досяжності цього місця для клієнтів тощо);

б) наданні франчайзі виключного права на розповсюдження продукту (послуг) франчайзера з його маркою або товарним знаком на конкретній обмеженій території.

12. Укладання коштів у франчайзинг значно знижує ризик на «старті», але не означає, що франчайзі не зазнає ризику взагалі. Будь-який бізнес схильний до впливу ризику. Щоб досягти успіху, треба працювати ще більше, ніж раніше.

За статистикою, у США зазнають банкрутства у перші три роки існування менше 2% франчайзі, і близько 30% малих підприємств — вже на першому році існування.

На кінець п’ятого року у бізнесі залишаються: самостійних підприємців — 20%, франчайзі — 92%, а банкрутують відповідно 80% і 8%.

За іншими оцінками, протягом п’яти років банкрутують 90% нових підприємств і 10% тих, що працюють у системі пільгового підприємництва. У Великобританії, за даними податкової статистики, рівень банкрутств нових підприємств протягом п’яти років становить приблизно 37%, а той же показник для нових підприємств у системі франчайзингу — 4—5%.

13. Франчайзі має перевагу у використанні патентів франчайзера, торгових марок, фірмових послуг, авторських матеріалів, комерційних і технологічних секретів і «ноу-хау».

14. Франчайзі може користуватися результатами наукових розробок франчайзера та його програмами розвитку, спрямованими на те, щоб удосконалити бізнес, зробити його конкурентоспроможним.

15. Франчайзер збирає максимум інформації про ринок і досвід, які можуть використати підприємства-франчайзі. Це дає доступ до обширної інформації, яка була б недоступною підприємству, якби воно не було частиною системи франчайзингу.

Існують й певні вади, що виникають під час роботи в системі франчайзингу:

1) Стандартизація діяльності. З метою підтримування свого іміджу франчайзер вимагає від франчайзі суворого дотримання операційних (виробничих) стандартів. Тому у відносинах між франчайзером і франчайзі неминуче будуть присутні елементи контролю. Відповідність стандартам контролюється періодичними інспекціями франчайзера. Так, зазвичай франчайзером контролюється якість послуг або товарів, що пропонуються споживачеві, іноді він може вимагати від франчайзі, щоб його особисті характеристики та стиль поведінки відповідали правилам, чинним у франчайзера.

Франчайзі повинен усвідомити, що контроль за якістю і стандартами є важливим в його власних інтересах. Погана робота підприємства-франчайзі небезпечна не тільки для нього самого, але непрямо позначається на всьому ланцюжку франчайзингу.

З часом суворе дотримання інструкцій, правил і вказівок може стати обтяжливим для франчайзі.

2) Обмеженість продуктової лінії. Хоча франчайзі і є власником свого підприємства, свій бізнес він здійснює за ліцензією, відповідно до умов контракту. Зазвичай він повинен продавати (виробляти) тільки ті товари (послуги), які схвалені франчайзером. Іноді, з метою забезпечення або підвищення досягнень бізнесу виникає потреба, в розширенні продуктових ліній. Це призводить до конфліктів між франчайзером і франчайзі.

3) Франчайзні платежі. За зменшення ризику потрібно платити! Крім того, франчайзі платитиме головній фірмі компенсацію за пропоновані послуги і використання її «проекту» у формі первинних і поточних виплат.

Зазвичай франчайзні платежі включають у себе: початковий внесок і постійні платежі. Розмір цих платежів може суттєво вплинути на рентабельність бізнесу франчайзі.

Початковий внесок включає в себе: оплату ліцензії (франшизи) + оплату за послуги щодо вибору місця розташування франчайзі + вартість ділянки землі під підприємство франчайзі, витрати на її підготовку та будівельні роботи + вартість обладнання та інших матеріальних активів (іноді франчайзі орендує майно франчайзера, а не купує його у власність).

Постійні платежі: орендна плата (у разі оренди майна франчайзера) + рентна плата як форма участі франчайзера у прибутках франчайзі (у процентах від обсягу продажу, зазвичай 1—11%) + гонорар або платежі за послуги, надані франчайзером + внески на проведення рекламної кампанії (1—5% від загального обсягу продажу) + інші платежі залежно від специфіки бізнесу.

4) Потенційному франчайзі може бути складно оцінити якість франчайзера.

5) У контракті на право пільгового підприємництва можуть міститися деякі обмеження щодо продажу або передачі цього права. Це пояснюється тим, що зазвичай франчайзер дуже ретельно відбирає кандидатуру франчайзі. І він повинен бути впевнений у відповідності нової людини його вимогам. На практиці передання прав на володіння бізнесом у системі франчайзингу не є великою проблемою.

6) Може трапитися, що франчайзі, усвідомивши свою залежність від франчайзера, втратить особисту ініціативу, необхідну для створення і ведення успішного розвитку бізнесу. Деякі франчайзі помиляються, вважаючи, що франчайзер зобов’язаний забезпечувати їх завжди постійним потоком покупців і повсякденно брати участь в їх роботі. Це суперечить концепції фран­чайзингу.

7) Політика, що проводиться франчайзером, може вплинути на прибутковість підприємства-франчайзі. Наприклад, франчайзер хоче, щоб франчайзі збільшив товарообіг (за рахунок чого він отримує постійні виплати), тоді як франчайзі більше зацікавлений у збільшенні прибутковості, що не завжди є наслідком збільшення товарообігу.

8) Франчайзер може припуститися помилки в своїй політиці, його нововведення в бізнесі можуть бути невдалими і завдадуть шкоди діяльності підприємства-франчайзі. Тому франчайзери повинні випробувати в умовах ринку нововведення, перш ніж їх впроваджувати, а також пояснити і продемонструвати франчайзі, що втілення нових ідей виправдовує витрати.

9) Добре ім’я бізнесу в рамках системи франчайзингу або тор­говий імідж можуть бути втрачені з причин, що не залежать від підприємця.

Дата добавления: 2014-01-11