Також використовується вартісний спосіб, коли П.п. обчислюється як вартість товарної чи умовно чистої продукції у розрахунку на одного працівника

Валовий національний продукт – узагальнюючий економічний показник, який оцінює кінцеві результати поточної діяльності національної економіки за певний проміжок часу і складається з інституціональних одиниць, які входять до не фінансових корпорацій, фінансових корпорацій, сектору державного управління, домашніх господарств, некомерційних організацій.

Також використовують формулу:

, (2)

де ВВП – валовий внутрішній продукт.

Валовий внутрішній продукт – узагальнений економічний показник, розрахованих у системі національних рахунків, який оцінює остаточні результати поточного виробництва в країні за певний проміжок часу.

ВПН відрізняється від ВВП тим, що перший характеризує результати діяльності інституціональних одиниць країни, незалежно від їх територіального розміщення, а другий – тільки розміщених на території певної країни.

На локальному рівні (рівень підприємства) або на галузевому (рівень видів економічної діяльності) П.п. визначається кількістю продукції або обсягом робіт (послуг), вироблених працівником в одиницю робочого часу, або кількість часу, який витрачено на виробництво одиниці продукції (на виконання роботи, послуги).

Загальним показником П.п. на цьому рівні є виробіток валової (товарної) продукції (робіт, послуг) у порівняних цінах у розрахунку на одного середньооблікового працівника або в одиницю часу.

Найчастіше на локальному рівні:

,

де: П.п – продуктивність праці;

В – загальний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Вп – витрати праці на виготовлення продукції.

Витрати праці на виготовлення продукції (робіт, послуг) визначаються або чисельністю працівників, або фондом робочого часу.

Показники П.п. за способом її вимірювання підрозділяються на:

– натуральні показники, які характеризують П.п. у фізичних одиницях (вага, об'єм, довжина). Ці показники дозволяють чітко вимірювати П.п., однак сферу їх застосування обмежено. Вони застосовуються для характеристики П.п. за колективних форм організації праці та на індивідуальному робочому місці за встановлених норм виробітку;

– показники у трудовому вимірюванні (трудомісткість) використовуються для визначення П.п. основних виробничих робітників, які виготовляють різну продукцію. Обов’язковою умовою ефективного використання показників у трудовому вимірюванні є високий рівень нормування праці.

При обчисленні П.п. відповідно можуть розраховуватися:

– годинна П.п., що відбиває фактичну продуктивність протягом робочого дня;

– місячна П.п., що характеризує середньомісячний виробіток одного середньооблікового працівника.

В економічній теорії визначено загальноприйняті шляхи зростання П.п. на рівні національної економіки:

- технічний прогрес;

- обсяг капіталовкладень;

- рівень освіти та кваліфікації працівників;

- ефективність розміщення трудових ресурсів;

- інші чинники (зокрема, законодавчі, соціальні тощо).

Здебільшого у розвинутих країнах зростання П.п. є інтегральним наслідком збільшення інноваційної активності в економіці.

Аналіз тенденцій П.п. в Україні як одного з важливих індикаторів ефективності виробництва та використання робочої сили свідчить, що з 1999 р. відбувається стійке поліпшення цього показника. Більш того, суспільний рівень П.п. з 1999 р. значно випереджає темпи як в індустріально розвинутих країнах, так і середньосвітові.

Однак період переходу до ринкової економіки, який був пов'язаний зі спадом виробництва, не дозволив поки що вийти на той рівень П.п., що був в Україні у 1990 р.

Отже, для підвищення П.п. на кожному підприємстві, у кожній організації та установі України необхідно вживати заходів, які, з одного боку, сприятимуть поліпшенню результатів роботи самого підприємства (організації, установи), а з іншого, сприятимуть зміцненню економіки держави та підвищенню рівня життя населення.

До таких заходів на сучасному етапі становлення ринкових умов господарювання належать:

- техніко-технологічні: запровадження нових та модернізація існуючих техніки та технологій, автоматизація виробничих процесів;

- організаційно-економічні: вдосконалення організації праці та її нормування, організації виробництва, структури апарату управління, стимулювання праці та розвиток сучасних систем мотивації.

У соціальному аспекті реалізація цих заходів на локальному рівні дозволить кожному підприємству забезпечити пряме зростання заробітної плати працівників за тих самих умов випереджання приросту продуктивності праці приросту заробітної плати. Саме такий підхід дозволяє в умовах глобалізації та загострення конкуренції на світових ринках зміцнити конкурентні позиції як окремого підприємства (організації, установи), так і всієї національної економіки та усунути причини зростання індексу споживчих цін та інфляції в державі.

МІНІ -ЛЕКЦІЯ. Продуктивність праці персоналу підприємства

Продуктивність праці відбиває сутність ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця.

З’ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:

1) живої праці, що витрачається в цей момент безпосередньо в процесі виробництва певної продукції;

2) минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали тощо — повністю; машини, обладнання тощо — частково).

Дата добавления: 2014-01-11