Тема 9. Елементи теорії випадкових процесів

План

Лекція 9. Контроль навчальних досягнень учнів з економіки

Домашнє завдання

Перелік використаної літератури

Контрольні питання

1. Що таке продукція підприємства, які її види?

2. Що така якість продукції, які його показники?

3. Що таке конкурентоспроможність продукції?

4. Що таке виробнича програма підприємства, які її мети?

5. Як розрахувати обсяг товарної продукції підприємства?

6. Як розрахувати обсяг валової продукції підприємства?

7. Як розрахувати обсяг реалізованої продукції підприємства?

8. Як розрахувати обсяг чистої продукції підприємства?

1. Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

2. Шегда А.В. Економіка підприємства. - К.: Знання - Прес, 2005

Вивчити матеріал лекції, закріпивши відповідями на контрольні питання. Скласти опорний конспект і вивчити матеріал з питань для самостійного вивчення: Стандартизація й сертифікація продукції«» Література: Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

1. Дидактичні завдання перевірки та оцінювання знань, умінь та навичок.

2. Перевірка навчальних досягнень з економіки.

3. Педагогічні тести.

4. Критерії оцінювання.

=1=

Перевірка і оцінювання знань, умінь і навичок - органічна частина процесу навчання економіки. Мета її полягає в тому, щоб з'ясувати, наскільки засвоєний навчальний матеріал попереднього уроку, повторити і закріпити раніше вивчене. Раціональне застосування методів і прийомів перевірки стимулює активну роботу, забезпечує закріплення знань, умінь і навичок, підготовлює до сприйняття нового матеріалу. Перевірка знань, умінь і навичок учнів є одночасно із тим і самоконтролем роботи вчителя.

Результатом перевірки знань повинні стати педагогічно обґрунтовані оцінки. Такі оцінки, оголошені учням перед класом, становляться для них стимулом до подальшої роботи, підвищують дисципліну, закріплюють авторитет вчителя. Об'єктивність оцінки знань має велике виховне значення.

Завищення оцінки не тільки підриває авторитет вчителя, але й культивує верхоглядство, зневажливе ставлення до предмету, неповагу до порядку і дисципліни. Також погано впливає і заниження оцінки. Це підриває віру учнів у свої здібності успішно засвоювати навчальний матеріал, знижує їх інтерес до предмету. За думкою досвідчених педагогів, перевірка й оцінювання знань -важка частина роботи, яка потребує великої уваги.

Найважливішою вимогою до перевірки знань, умінь і навичок є врахування" індивідуальних особливостей учнів. На основі систематичних спостережень і аналізу даних про успішність вчитель своєчасно виявляє відставання окремих учнів.

Вчасно виявити відставання учня - це означає оказати необхідну допомогу. Допомога ця може бути найрізноманітнішою: можна опитати, перевірити робочий зошит, дати індивідуальне завдання. Можуть вчителем проводитись також індивідуальні консультації, групові додаткові заняття з окремих питань тощо.

У процесі перевірки знать, умінь і навичок ставляться такі дидактичні завдання:

- встановити якість знань, умінь і навичок. Якість знань, умінь і навичок характеризується насамперед міцністю і свідомістю. Щоб пересвідчитись в міцності знань, умінь і навичок, треба перевіряти їх не тільки тоді, коли їх засвоюють, а й у процесі наступної діяльності учнів. Таким чином, йдеться про систематичний і планомірний контроль протягом усього навчання.

- стимулювати учнів до навчальної діяльності. Це дидактичне завдання означає, що перевірка знань, умінь і навичок повинна сприйматися учнями як важливий засіб надання їм допомоги з боку вчителя. Очевидно, це стає можливим у тому випадку, коли вчитель у процесі перевірки не обмежується констатацією помилок у навчанні, а допомагає їх позбутись. Крім того, вчитель дає загальну характеристику набутих учнями знань і вмінь. При цьому в учнів створюється чітке уявлення про зміст наступного навчання. Внаслідок цього вони бачать перспективу. Це мобілізує їх, породжує бажання продовжити навчання.

- виявити помилки в організації і методиці проведення навчального процесу. Перевіряючи знання, уміння і навички учнів, учитель одночасно перевіряє і якість своєї роботи. Якщо в діяльності учнів бувають типові помилки, то це, як правило, свідчить про помилки в роботі вчителя, і навпаки, з успішного навчання учнів можна зробити висновок, що навчальний матеріал учитель викладає зрозуміло.

- перевірити знання, уміння і навички. Перевірка повинна відбуватися за розробленим заздалегідь планом і органічно вплітатися у навчальну діяльність учнів. Під час підготовки до уроку вчитель з'ясовує, які знання будуть потрібні учням для виконання практичного завдання і відповідно до цього планує перевірку.

Перевірка і оцінювання знань, умінь і навичок є складовими контролю навчальних досягнень учнів. Основними функціями контролю є контролююча, навчальна, виховна, розвиваюча.

Контроль має стимулювати розвиток учнів, а для цього необхідно враховувати рівень їхнього розвитку. Надміру високі вимоги гальмують розвиток; занижені - не активізують розумової діяльності. Щоб успішно стимулювати розвиток школярів, під час контролю необхідно:

а) щоб учень розумів, що від нього вимагають;

б) не ставив під сумнів необхідність тих чи інших конкретних знань;

в) був упевнений, що бажана оцінка залежить лише від нього самого, від його старанності і працьовитості.

Тільки за цих умов система навчального контролю дозволяє керувати пізнавальною діяльністю учнів, прогнозувати їхні успіхи, реалізовувати виховну функцію лекцій і самостійної праці, створювати умови для творчого оволодіння матеріалом. Найбільший ефект дає усне опитування учнів, коли оцінювання знань досягається послідовним наближенням до істини.

Основні педагогічні вимоги до контролю навчальних досягнень учнів такі:

- об'єктивність перевірки і оцінювання;

- індивідуальний характер контролю;

- систематичність і однаковість вимог;

- всебічність перевірки, гласність;

- різноманітність форм контролю;

- етичне ставлення до учня.

Оскільки рівень навченості залежить від ефективності системи контролю, то ефективність самого контролю - від ступеня його оптимізації. Загальний процес оптимізації контролю полягає у ретельному аналізі таких моментів: методи, форми, способи й види контролю; значущість навчальної інформації та її практичне застосування через різноманітність завдань; труднощі засвоєння навчальної інформації; частота контролю; засоби контролю і подання інформації.

=2=

Вчитель, готуючись до перевірки вивченого матеріалу, повинен виявити не тільки засвоєння певних наукових фактів, явищ, зв'язків, але й уміння правильно тлумачити факти, виказувати своє відношення до них, ув'язувати із практикою.

Вчителі намагаються виробити у учнів систему практичних умінь і навичок. З цією метою в процесі перевірки успішності необхідно ставити перед учнями і відповідні контрольні запитання, які дозволяють виявити рівень оволодіння практичним вміннями.

Плануючи таким чином підготовку перевірки знань, умінь і навичок учнів з економіки, вчитель забезпечує рішення освітніх і виховних задач.

Для перевірки теоретичного матеріалу необхідно формулювати контрольні запитання так, щоб вони збуджували мислення учня, розвивали його пізнавальні здібності. Потрібно, щоб учень думав над питанням, вчився аналізувати і узагальнювати, порівнювати і співставляти, робити висновки тощо.

У випадках, коли вчитель перевіряє знання учнів із певної визначеної теми, питання ставляться не вроздріб, а в логічній послідовності - так, щоб вони виходили один із одного. При цій умові забезпечується концентроване повторення і закріплення вивченої теми.

Ураховуючи специфічність економіки як навчального предмету й масштабність його цілей, вчитель повинен, зокрема й контрольними заходами, стимулювати й розвивати формування глибоких теоретичних знань економічної науки і її складових, умінь аналізувати економічні процеси і закономірності, розв'язувати задачі і вирішувати проблеми, застосовувати теоретичні знання на практиці та створювати навчальні проекти. Отже, для ефективної перевірки навчальних досягнень учнів з економіки необхідне оптимальне поєднання форм і методів перевірки знань, умінь і навичок.

Перевірка знань учнів здійснюється різними методами: письмові, практичні і усне опитування. За формою організації перевірка може бути індивідуальною і фронтально.

Указані методи і форми організації перевірки знань повинні вміло комбінуватись і чергуватись із таким розрахунком, щоб стимулювати систематичну роботу учнів. В залежності від характеру навчального матеріалу, мети уроку і знань учнів вчитель визначає метод і організаційні форми перевірки знань.

Метод індивідуального опитування повинен забезпечити перевірку засвоєння системи наукових уявлень і понять, виявляти вміння формулювати і висловлювати свої думки. До методичних прийомів усного опитування можна віднести: усні відповіді на запитання, пояснення зв'язків, залежностей, ходу розв'язання задач, презентацію проекту, доповідь, аналіз нормативних актів, документів.

Основна вимога до усного індивідуального опитування полягає в тому, щоб забезпечити високу розумову діяльність учнів класу. Це досягається шляхом постановки контрольних питань, розмірковуючи над якими всі учні класу аналізують, порівнюють, співставляють, узагальнюють. Для цього їх потрібно ставити чітко всьому класу, а відповідаючого повинні контролювати всі учні (наприклад, шляхом залучення до виправлення допущених помилок і неточностей, висновків, постановки додаткових запитань відповідаючому, рецензії відповіді і т.п).

Індивідуальне опитування корисно проводити у такій послідовності:

1.Коротко і чітко сформулювати питання.

2.Викликати учня для доповіді.

3.Запропонувати можливий план побудови відповіді. Такий прийом допомагає всім учням задуматись над відповіддю, привчає їх до планування майбутньої діяльності.

4.Вислухати відповідь. Бажано не переривати відповідь учня і не ставити навідних питань. Доцільно запропонувати всім учням уважно слухати відповідь і готуватись до доповнень і зауважень.

5.Запропонувати учням доповнити відповідь, зробити критичні зауваження. Якщо вони самі не проявлять ініціативи, то вчитель викликає кого-небудь із учнів.

6.Доповнити і уточнити відповідь. Це учитель робить у тому випадку, якщо учні не помітили помилок і упущень у відповіді.

7.Запропонувати учням задати запитання товаришу, що відповідає. Якщо цей прийом застосовувати систематично, то учні звикають і готують заздалегідь запитання. Завдання вчителя - спрямувати стремління учнів на пошук проблемних запитань.

8.Оголошення і мотивація оцінки.

До переваг усного індивідуального опитування можна віднести можливість повторення й закріплення навчального матеріалу всіма учнями, взаємоконтролю і самоконтролю, розвитку усного мовлення, уміння спілкуватись. Недоліком даного методу контролю є потреба у значній кількості часу (10-15 хвилин на одне питання), що призводить до скорочення часу на виклад нового матеріалу.

На відміну від методу індивідуальної усної перевірки метод усної фронтальної перевірки не дає можливості виявити повністю глибину засвоєння всього матеріалу окремими учнями. Але все одно її роль в системі методів перевірки знань досить значна. Усна фронтальна перевірка дозволяє протягом невеликого часу виявити знання значної кількості учнів по достатньо широкому колу питань теми, а саме - перелік важливих фактів, знання закономірностей і економічних законів, ознаки подібності і відмінності тільки що вивченого із попередньо пройденим (за невеликою кількістю ознак), нескладні зв'язки і залежності тощо.

У більшості випадків для фронтальної усної перевірки вчитель відводить невелику кількість часу (5-10 хвилин), останню ж частину уроку він використовує для того, щоб детальніше вивчити новий навчальний матеріал в класі.

Відповіді учнів, отримані протягом фронтального опитування, вчитель може брати на попередній облік. Оцінюючи діяльність учня за весь урок, він сумує в поурочному балі і результати фронтального опитування. У досвідчених вчителів поурочна оцінка є важливим стимулом активізації навчальної роботи учня протягом всього уроку.

Метод усного фронтального опитування може бути застосований з метою встановлення логічного взаємозв'язку між новим матеріалом і раніше вивченим, з метою повторення, закріплення і перевірки.

В окремих випадках, а саме на уроках систематизації і узагальнення знань перед проведенням тематичної атестації, вчитель методом фронтального опитування перевіряє знання учнів протягом всього уроку і в разі необхідності, тобто прогалин або неточностей у знаннях, корегує їх шляхом додаткового пояснення і уточнення.

Метод письмових робіт активізує перевірку знань, умінь і навичок учнів з економіки і дає можливість вчителю постійно слідкувати за рівнем знань всіх учнів. Письмові роботи сприяють також забезпеченню повної успішності учнів, бо надають можливість своєчасно виявляти відставання деяких і вчасно оказувати їм допомогу. Вони привчають учнів письмово висловлювати власні думки, що є необхідною умовою формування культурної особистості.

До письмових робіт, які можна використати при перевірці знань учнів із економіки, відносять словниковий диктант, тест, письмова відповідь на запитання, самостійна робота, реферат, анотація, складання плану, тез, опорної схеми теми, розв'язування задач тощо.

Письмові роботи можуть бути короткочасові, які складені таким чином, щоб учні могли їх виконати за 15-20 хвилин, і, розраховані на весь урок (до такого виду письмової робота можна віднести проведення тематичної атестації).

Перевагою застосування письмових робіт як методу контролю є те, що відбувається охоплення всіх учнів, які активно працюють. До недоліків можна віднести великі витрати часу вчителя на підготовку завдань і матеріалів (мінімум два варіанти), а також перевірку; при виконання письмових робіт велика ймовірність списування.

Методи практичної перевірки дають можливість виявляти і оцінювати вміння учнів застосовувати засвоєні знання до вирішення практичних завдань. Знання і вміння, виявлені цим методом, достатньо міцні, і тому оцінка їх дає більш об'єктивне уявлення про якість знань і умінь учнів.

Найбільш важливими в економіці є вміння аналізувати статистичні дані, будувати на їх основі кругові і стовпчасті діаграми, графіки, класифікаційні схеми. Правильне виконання даних завдань дозволить вчителю зробити висновок про засвоєння учнями, відповідних базових економічних знань.

Також до методів практичної перевірки можна віднести вирішення економічних задач, які можуть бути запропоновані в 2-3 варіантах. Час на їх вирішення строго обмежений. Задачі економічного змісту можуть бути самими різноманітними, але вони повинні відповідати рівню знань учнів на момент їх вирішення.

На основі результатів перевірки і оцінки знань, умінь і навичок вчитель веде облік успішності. Для отримання найбільш об'єктивних даних про рівень знань він протягом навчального року при вивченні економіки користується різними видами обліку - попередній, допоміжний, поточний, тематичний (періодичний або рубіжний), підсумковий.

Попередній облік проводиться перед викладом нової теми, розділу, щоб виявити у учнів раніше накопичений запас знань і практичних вмінь. Попередній облік дозволяє вчителю дотримуватися наступності в процесі набуття знань і практичних вмінь. При цьому відповіді учнів протягом бесіди враховуються і підсумовуються в заохочувальні оцінки за активну роботу на уроці.

Допоміжний облік під час навчального процесу допомагає вчителю оперативно виявити чи зрозуміла навчальна інформація учням, чи доступні пояснення, які існують можливості використання нових знань тощо. Для цього застосовуються запитання для усної чи письмової відповідей, завдання графічного характеру, типові задачі, які розв'язуються на занятті під час пояснення вчителя. Для реалізації такого обліку потрібно обирати методи, які забезпечують охоплення якнайбільшої кількості учнів за короткий час. Відповіді при цьому також оцінюються не завжди, оскільки короткий проміжок часу не дає змоги адекватно виявити рівень знань учня. Але можуть, як і при попередньому обліку, враховуватися і підсумовуватися в заохочувальні оцінки за активну роботу на уроці.

Поточний облік посідає найважливіше місце у вивченні економіки, оскільки саме він реалізує всі функції контролю взагалі. Він застосовується на кожному уроці за усні індивідуальні відповіді, виконання домашніх завдань, письмових і практичних робіт. Поточний облік є одним із найдієвіших способів стимулювання регулярної активної діяльності учнів. Він дає змогу своєчасно виявити рівень якості урочної і позаурочної (домашньої) робіт, установити адекватність обраних методів цілям навчання.

Поточний облік ведеться на основі поточної перевірки засвоєння знань і умінь учнями, основними проблемами якої є:

- її узгодженість з іншими етапами уроку: на комбінованому уроці для проведення перевірки знань і умінь учнів відводиться небагато часу (як правило, 10-15 хвилин), чого недостатньо для повноцінної перевірки рівня засвоєних учнями знань;

- її відповідність цілям перевірки й вивчення теми взагалі: наприклад, при вивченні тем суто теоретичного характеру («Податкова система», «Типи економічних систем») в процесі перевірки потрібно виявити вміння учнів пояснювати, аналізувати, виявляти тенденції, закономірності, що досить складно здійснити за обмежений час;

- комплексність застосування її форм і методів з урахуванням

індивідуальних особливостей і можливостей учнів: малоефективними заходами є постійне усне опитування, виконання тестів чи письмових завдань теоретичного характеру або така організація перевірки, коли окремі учні або тільки відповідають усно, або лише розв'язують задачі.

Для здійснення поточної перевірки застосовується більшість її форм і методів. Раціональним вважається комбінування 2-4 методів на одному уроці, щоб, з одного боку, не було одноманітності, а з іншого боку, щоб не створювати калейдоскопу дрібних видів діяльності і не розпорошувати увагу учнів.

Наприклад, при проведенні комбінованого уроку з теми «Конкуренція на ринку» вчитель перевіряє знання учнів із попередньо вивченої теми «Попит, пропозиція, ринкова рівновага». На перевірку навчальних досягнень учнів з попередньої теми доцільно відвести 15-20 хвилин, протягом якої можна застосувати:

- усне фронтальне опитування, яке дає можливість з'ясувати знання учнями економічних законів і закономірностей (7 питань за 10-15 хвилин);

- виконання завдань на дошці: трьом учням пропонуються завдання по кресленню графіків попиту і пропозиції, визначенню цінової рівноваги, що надає можливість вчителю перевірити сформованість відповідних вмінь;

- письмова перевірка відповідей на проблемні завдання для сильних учнів, що надає можливість з'ясувати ступінь усвідомлення ними причинно-наслідкових зв'язків між економічними поняттями і категоріями.

Тематичний (періодичний або рубіжний) облік знань і умінь учнів проводиться після вивчення великої теми або розділу. Він має виявити рівні засвоєння учнями всіх елементів бази знань. Тому й перевірка повинна бути організована так, щоб охопити всіх учнів класу. Із-за обмеженості в часі перевірка відбувається, як правило, у вигляді проведення письмової тематичної атестації. Щоб виявити якість реалізації навчальних цілей, до тематичної атестації необхідно включати завдання різних типів і рівнів складності. Для визначення засвоєння знань учнів на початковому і середньому рівнях навчальних досягнень достатньо запропонувати їм виконання тестових завдань. Учні, які претендують на оцінки достатнього і високого рівнів, виконують письмову контрольну роботу, яка передбачає відповіді на відкриті питання теоретичного чи проблемного характеру, розв'язування типових задач або вирішення завдань підвищеної складності.

Підсумковий облік проводять у кінці семестру і навчального року. По суті своїй він є більш формалізованим, тому що за один урок виявити глибину засвоєння всіма учнями класу вивчених тем досить складно. Тому, як правило, підсумкові оцінки учням виставляються на основі оцінок поточного і тематичного обліку.

Підсумкова оцінка є адекватною, якщо ефективно здійснювалися заходи поточного й тематичного контролю. Адже це сприяє регулярній цілеспрямованій роботі з навчальним матеріалом і формуванню цілісної системи знань з економіки. Головна роль у цьому процесі належить вчителю, оскільки учень через обмеженість початкових знань часто не може самостійно організувати для себе вивчення предмету. А специфічність економіки як науки зумовлює необхідність її наполегливого й послідовного вивчення. Економічну тему не можна вивчити за один день, готуючись до контрольної роботи.

=3=

Для фронтальної перевірки знань учнів з економіки все більше використовуються тестові завдання.

Педагогічний тест - це система завдань специфічної форми і певного змісту, яка дає змогу якісно оцінити структуру й виміряти рівень засвоєння знань та сформованості вмінь і навичок учнів з предмета.

Педагогічний тест складається із тестових завдань, кількість яких визначає довжину тесту. За довжиною виділяють короткі (до 20 завдань), середні (діапазон завдань від 20 до 300 завдань) і довгі (більше 300 завдань). Для проведення тестування з економіки в загальноосвітньому закладі доцільно використовувати короткий тест.

Тестові завдання із яких складається педагогічний тест класифікують за способом їх виконання і за рівнями складності.

За способом виконання тестові завдання поділяють на:

- закриті із запропонованими відповідями, з котрих обирається одна або кілька правильних;

- відкриті з вільно конструйованими відповідями, які учень висловлює довільно і самостійно.

Закриті тестові завдання розрізняють за принципом побудови відповіді: дихотомічні, з вибором відповіді, завдання на відповідність, співставлення або впорядкування.

Дихотомічне завдання містить твердження, відносно якого учень повинен вирішити, правильне воно чи неправильне, або запитання, на яке потрібно відповісти «так» чи «ні».

Приклад.

1) Чи можна вважати правильним твердження:

Монополія може збільшити загальний прибуток, установлюючи на свій продукт різні ціни на різних ринках.

2) Чи згодні Ви з твердженням:

На нові товари, що вперше з'являються на ринку (новинки побутової та комп'ютерної техніки) попит завжди є більшим, ніж: пропозиція?

Недоліком дихотомічних завдань є досить висока ймовірність угадування правильної відповіді.

Завдання з вибором відповіді. Вони є найпоширенішим видом тестів. Вони складаються з так званої основи й комплексу запропонованих відповідей. Основа містить запитання, неповне твердження чи короткий текст з інформацією, важливою для запитання. У комплексі пропозицій (3-5) одна або кілька відповідей правильні, інші хоч і правдоподібні, але помилкові.

Приклад. Спеціалізація викликає:

A) збільшення цін та інфляції;

Б) зменшення виробництва на одиницю часу;

B) більш рівномірний розподіл ресурсів;

Г) збільшення економічної взаємозалежності.

Завдання на приєднання (на відповідність) розробляються за принципом встановлення відповідності їхніх частин. Завдання включає інструкцію і дві або більше сукупності (стовпців) понять, слів, фраз, графічних зображень, формул, знаків тощо. До кожного елемента першої групи учень повинен приєднати один з елементів другої групи у такий спосіб, щоб установлена відповідність правильно відображала їхній взаємозв'язок.

Приклад.

Встановіть відповідність між терміном і його визначенням:

1. Злиття компаній А) Ринок, на якому панує декілька фірм;

2. Патент Б) Об'єднання декількох фірм в одну;

3. Монополістична конкуренція В) Виключне право на використання чи продаж винаходу або технології;

4. Досконала конкуренція Г) Ринок з великою кількістю продавців,

що пропонують подібні, але не ідентичні

товари;

5. Олігополія Д) Багато покупців і продавців, які

пропонують однорідний товар чи послугу.

Завдання на впорядкування (на встановлення правильної послідовності) містять інструкцію та групу понять або компонентів діяльності в довільному порядку. Учень повинен розмістити ці поняття (компоненти) у послідовності відповідно до вимог інструкції, наприклад, за хронологією, за величиною, за важливістю тощо.

Приклад.

Установіть послідовність етапів моделі прийняття рішень в економіці.

1) Співвіднесіть альтернативи з критеріями;

2) Які альтернативи?

3) У чому полягає проблема?

4) Прийміть рішення

5) Виберіть критерії оцінювання (що для Вас є головне)?

У відкритих тестах з короткою відповіддю учень повинен вписати її у відповідне місце (рядок). Правильною може бути словесна або несловесна відповідь (число, символ, простий графік тощо), результат короткого розрахунку для економічних задач.

Розрізняють дві форми завдань з короткою відповіддю - основну й додаткову.

Основна форма завдання містить запитання, на яке потрібно дати відповідь, або завдання, яке слід виконати.

Приклад.

Для монополістичного ринку характерними є:

1.. ____________ _________ 4. ______________

2. _____________ 5. ______________

3. ____________

Додаткове завдання являє собою твердження, у якому пропущено важливу інформацію, що надає цьому твердженню відповідного правильного змісту. Учень повинен вписати цю інформацію у відведене місце.

Приклад.

Вставте пропущенні слова у речення:

Корисність змінюється залежно від кількості спожитих товарів
і послуг. Чилі більше одиниць товару чи послуги ви спожили, тим
більше, але тем менше, тобто

У випадку використання відкритих завдань із детальною відповіддю часто оцінюється не тільки результат, а й хід вирішення завдання. Детальною відповіддю можуть бути міркування, опис, детальний розрахунок, обґрунтування, розв'язання проблеми, схема, креслення тощо.

Приклад.

Припустимо, що Ви — власник магазину з продажу морозива, на морському курорті, де через великий попит на морозиво у літні місяці відкривається багато подібних закладів. Як би Ви використали товари-замінники, щоб досягти успіху в конкурентній боротьбі?

Іноді в оцінюванні таких відповідей враховується їхня оригінальність. Необхідно зазначити, що за виконання складних і великих за обсягом завдань оцінка відповіді може бути трудомісткою та залежати від суб'єктивного підходу вчителя.

Невід'ємними компонентами кожного типу тестів є вказівка (інструкція) до завдання (що зробити?) і власне зміст завдання -фрагмент питання теми, яка вивчається. Відсутність інструкції перетворює тест на перелік вибірково залучених компонентів змісту та допускає багатозначність його трактування й виконання.

У системі тестування, як і за будь-якої іншої перевірки, результати вимірювання мають задовольняти три основні критерії: об'єктивність, надійність, валідність. Об'єктивність означає, що результати вимірювання мають бути максимально незалежними від тих, хто вимірює, тобто потрібно максимально виключити суб'єктивізм. Інакше кажучи, для будь-якого учня показник тестування має бути однаковим незалежно від того, хто обробляє результати. Насправді досягти повної стандартизації й об'єктивності практично неможливо, хоча за належного забезпечення рівень більшості тестів досить високий. Під надійністю вимірювання розуміють ступінь точності, з якого можна скласти кількісне уявлення про певну ознаку, наприклад, рівень знань, навичок і умінь учня. Надійність передбачає погодженість результатів тесту, які отримують під час повторного його використання до тих самих учнів у різні періоди часу з використанням наборів еквівалентних завдань.

Валідність, або вірогідність, тесту показує, що саме вимірює тест і як добре він це робить. Валідність означає, що завдання тесту охоплюють всі аспекти перевірки, причому в правильній пропорції. Тому зміст, що перевіряється, потрібно фіксувати заздалегідь відповідно до поставлених цілей, а не після того, як тест вже складено.

Для досягнення об'єктивності контролю навчальних досягнень учнів вчителю необхідно використовувати різні типи тестових завдань, як за способом їх виконання, так і за рівнями складності, які дадуть змогу виявити сформовані рівні компетентності учнів з навчальної теми.

Оцінка навчальних досягнень учнів за допомогою тестових завдань має як свої переваги, так і недоліки. До переваг тестової перевірки можна віднести:

- об'єктивність - правильна відповідь на питання тесту заздалегідь встановлюється розробником тесту;

- перевірка великого обсягу знань учнів одночасно за відносно невеликий церіод часу;

- емоційний комфорт учнів у порівнянні з усним опитуванням, коли окремі учні можуть зазнавати стресу протягом особистого спілкування з вчителем;

- застосування єдиного критерію і норм оцінки.

Недоліками тестування є те, що вибіркові відповіді можуть мати елемент підказки, не виключається можливість випадковості правильної відповіді, тестові питання дозволяють надійно перевірити знання учнів, а рівень сформованості їх умінь і навичок можливо перевірити тільки опосередковано.

Тести є незамінними для перевірки засвоєння теоретичних матеріалів на репродуктивному й алгоритмічно-дійовому рівнях і дають змогу охопити всіх учнів протягом короткого часу на уроці.

=4=

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

- контролююча - визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

- навчальна - сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;

- діагностико-коригувальна — з'ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;

- стимулювально-мотиваційна — формує позитивні мотиви навчання;

- виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:

- характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;

- якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;

- сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

- рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

- досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези);

- самостійність оцінних суджень.

Характеристики якості знань взаємопов'язані між собою і довнюють одна одну.

Повнота знань — кількість знань, визначених навчальною програмою.

Глибина знань - усвідомленість існуючих зв'язків між групами знань.

Гнучкість знань - уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомим.

Системність знань - усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.

Міцність знань - тривалість збереження їх в пам'яті, відтворення їх в необхідних ситуаціях.

Знання є складовою умінь учнів діяти. Уміння виявляються в різних видах діяльності і поділяються на розумові і практичні.

Навички - дії доведені до автоматизму у результаті виконання вправ. Для сформованих навичок характерні швидкість і точність відтворення.

Цінностні ставлення виражають особистий досвід учнів, їх дії, переживання, почуття, які виявляються у відносинах до оточуючого (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності учнів, прагненні закріплювати позитивні надбання у навчальній діяльності, зростанні вимог до своїх навчальних досягнень.

Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.

Вони визначаються за такими характеристиками:

Перший рівень - початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень — середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень — достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень - високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах від Г до 12.

Наведемо приклади завдань для контролю знань і умінь на різних рівнях навчальних досягнень учнів.

Рівень 1 (початковий) - 3 х 16. = 36.

1. Кому належить управління у відкритій корпорації:

A) управління знаходиться в руках акціонерів;
Б) єдиним власником є рада директорів;

B) функції власності і управління поділені між акціонерами і
управлінцями;

Г) керівники не обов'язково діють за статутом.

2. Що є найкращим способом збільшення обсягів виробництва
товарів і послуг?

А) працювати більш інтенсивно;

Б) збільшити тривалість робочого дня;

В) збільшити продуктивність; Г) збільшити вплив уряду. 3. Для реалізації великого проекту найкраще створити:

A)одноосібне володіння; Б) товариство;

B) корпорацію.

Рівень 2 (середній) - 3 х 16. = 36.

1. Назвіть головну мету менеджменту.

2. Перерахуйте, кому в нашій країні не можна займатись підприємницькою діяльністю.

3. Перечисліть постійні витрати виробництва.

Рівень 3 (достатній) - 2 х 1,5 6. = 36.

1. Охарактеризуйте переваги франчайзингу? Наведіть приклади.

2. Що таке «максимальний прибуток» Чому фірма повинна намагатись максимально збільшити прибуток, а не виробництво?

Рівень 4 (високий) - 1 х 3 6. = 36.

Розв 'яжіть задачу:

Працівник банку із окладом у 2000 грн. вирішив звільнитись і відкрити власну пекарню на своїй присадибній ділянці. До цього часу він здавав дім в оренду на три літніх місяці за 3000 грн. Для придбання обладнання він використав свої заощадження в сумі 10 000 грн (при банківській ставці - 12%). Після першого року діяльності його бухгалтерській звіт виглядав так: виручка - 160 000 грн, витрати - 130 000, прибуток - 30 000 грн.

Чи варто було працівнику банку відкривати власну справу? Підтвердить свою відповідь відповідними розрахунками.

Дата добавления: 2014-01-11