Кримінальна відповідальність

Матеріальна відповідальність

Аналогічно у разі, якщо внаслідок порушення покладених на працівника обов’язків підприємство зазнало матеріальної шкоди, відповідно до статей 130, 132 і 136 КзПП на нього можна покласти матеріальну відповідальність. Працівники, з вини яких підприємству заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Підставою для покриття цієї шкоди є розпорядження керівника, яке він видає не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і яке звертається до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника. Якщо останній не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається у суді або комісії з трудових спорів.

Якщо до підприємства застосовано штраф за несвоєчасне подання відомостей з персоніфікації у розмірі 10% суми страхових внесків, сплачених за відповідний звітний період, з винного головного бухгалтера може бути за розпорядженням керівника стягнено суму такого штрафу у розмірі, що не перевищує суму штрафу, але не більше середньомісячного заробітку. У такому разі згідно зі ст. 128 КзПП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір відрахувань не може перевищувати 20%.

Підстави для юридичної відповідальності:

вчинення правопорушення відповідного виду (злочину, адміністративного або дисциплінарного проступку, завдання шкоди);

наявність вини (умислу або необережності).

Звернімо увагу, що вжиття заходів дисциплінарної та матеріальної відповідальності не є обов’язковим, а залишається на розсуд адміністрації підприємства. Можливість їх правомірного застосування виключається, якщо посадові обов’язки працівника не визначено (немає посадової інструкції, положень, правил трудового розпорядку тощо).

Найсуворішим видом відповідальності є кримінальна відповідальність, передбачена ККУ. Розглянемо, наприклад, відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212), службове підроблення (ст. 366), службову недбалість (ст. 367).

Ухилення від сплати податків вкупі зі службовим підробленням можуть проявитися в умисному внесенні неправдивих відомостей до податкової декларації (розрахунку) або звітності до відповідного фонду соціального страхування, якщо це призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (на сьогодні — 257,5 тис. грн1). Якщо ж умисне внесення службовою особою до такого документа неправдивих відомостей призвело до фактичного ненадходження коштів у менших розмірах, кримінальна відповідальність за службове підроблення за ст. 366 ККУ не виключається.

1 При кваліфікації злочинів за ККУ необхідно виходити із розміру ПСП, визначеної пп. 6.1.1 Закону про доходи, з урахуванням положень п. 22.4 цього закону (п. 11 Постанови ВСУ від 08.10.2004 р. №15 та лист ВСУ від 30.12.2003 р. №5-13НЗ87).

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.10.2004 р. №15, умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов’язань (податку, збору, іншого обов’язкового платежу) є закінченим злочином з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто сум узгоджених податкових зобов’язань, визначених згідно із Законом №2181), а саме — з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, що відповідно до визначеного ст. 5 цього Закону порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті. Проте, згідно з ч. 4 ст. 212 ККУ, особа, яка вперше вчинила ухилення від сплати податків, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності (тобто до пред’явлення обвинувачення) сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала збитки, завдані державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Звернімо увагу, що кримінальна відповідальність за статтями 212 і 366 ККУ настає виключно при умисному скоєнні відповідних діянь, тобто коли винна особа розуміла можливі наслідки і бажала (або хоча не бажала, але свідомо припускала) їх настання. В інших випадках у ККУ передбачено відповідальність за службову недбалість, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним чи громадським інтересам, що охороняються законом (під істотною шкодою у цьому випадку розуміється шкода, яка перевищує 25,75 тис. грн).

Дата добавления: 2014-01-11