Критика й етика

Правила конструктивної критики під час мовного спілкування

Коли ваші зустрічі з представниками мас-медіа стають регулярними, зверніться за порадою до колег і близьких, які допоможуть Вам подивитись на себе об'єктивно

Під час інтерв'ю виявляйте повагу до співрозмовника - його особистості й думки

Намагайтеся не нажити собі ворогів

Висловлюйтеся чітко, по можливості уникаючи професіоналізмів

Якщо інформація, яку від Вас намагаються отримати, є конфіденційною, не лукавте й просто поясніть чому вона не підлягає розголошенню.

Скажіть правду. Напівправда - це напівнеправда, яка незабаром може обернутися проти Вас.

Ця нарада особливо актуальна, якщо Ваші слова почує або прочитає широка аудиторія. Крім того, корисно буде вставити у своє інтерв' ю кілька яскравих фраз, що за-пам' ятовуються (афоризмів), які підкреслять нестандартність вашого мислення.

Стримуйте своє бажання облити брудом конкурентів, дотримуйтеся правил хорошого тону.

10. Іноді корисно залучати фахівців Вашої компанії (наприклад, керівника відповідного підрозділу)

Передавши слово підлеглому, ви, по-перше, демонструєте свою демократичність і довіру до нього, по-друге, те, що у Вашій компанії кожний займається своєю справою.

Ідеальний варіант, коли після бесіди між вами встановлюються доброзичливі відносини. Особисті контакти в журналістському середовищі - річ далеко не зайва для топ-менеджера, який живе в інформаційну епоху.

Якщо Ваш образ залишає бажати кращого, найміть досвідченого іміджмейкера. Інтелігентне спілкування з представниками ЗМІ - уміння, якому можна навчитися.

Однак не нашкодити власному іміджу - завдання для нашого керівника є більш складним. Багато босів один раз побачивши або почувши себе, більше так і не зважуються повторити сумний досвід, посилаючи "на амбразуру" тих, у кого, як кажуть, "підвішений язик".

Втім, справа ця не така складна, щоб відмовлятися від такого ефективного інструменту реклами й PR. По суті, тут цілком достатньо тверезо оцінити ситуацію й врахувати трохи "дрібниць", без яких інтерв'ю не буде вдалим.

Загалом критику ніхто не любить. Так, критикою не можна зловживати, але не можна й зневажати нею.

Вона має три напрями - зверху, знизу і зсередини (самокритика). Кожний з них має свою етику.

Критика зверху, як відомо, розвивається безперешкодно, але й тут є свої проблеми. Вони зводяться до міри й такту. Постійні дріб'язкові докори деморалізують працівників, підривають віру в свої здібності й справедливість керівника.

У виборі форм і методів критики підлеглого досвідчені менеджери завжди враховують його вік, стать і темперамент. Відомо, наприклад, що жінки більш чутливі до зауважень, ніж чоловіки. Холерики більш збудливі, ніж флегматики. Ці особливості теж слід враховувати.

Практика свідчить, що найбільше перешкод у критиці знизу. Негативне ставлення до неї досить поширене. Боротися з цим тільки етичними методами важко. І все-таки висловимо кілька зауважень.

Трудовий колектив будь-якого сучасного підприємства чи установи складається з високоосвічених працівників. І коли хтось із них виступає з конструктивною критикою на адресу свого керівника, то в 99 випадках зі ста він дійсно стурбований станом справ й намагається підвищити якість управління. Якщо керівник прислухається до зауважень то у підлеглого того зміцнюється відчуття причетності, а разом з тим зростає й повага.

Не менше труднощів спостерігаємо у самокритиці. Люди схильні переоцінювати свої здібності. Як цього уникнути? Насамперед - навчитися сприймати критику в позитивному контексті. Не як елемент "батога", що дозволяє тримати компанію в руках, а як конструктивний елемент керування, що створює атмосферу довіри й творчого пошуку.

Нижче узагальнені найбільш важливі рекомендації з конструктивної критики підлеглих, які повинен мати на увазі будь-який керівник. Ми навмисно акцентували увагу саме на вертикальних взаєминах, оскільки, як зазначалося вище, тут зосереджені основні проблеми. Втім, ті, хто регулярно бере участь у корпоративних дискусіях "по горизонталі", напевно, знайдуть слушні поради й для себе.

Перш ніж критикувати підлеглого за недоліки в роботі або виконанні конкретного доручення, корисно поставити самому собі такі запитання:

1. Чи усвідомив зміст завдання (своїх функцій) співробітник? Можливо, невдача пов'язана з недостатнім розумінням, а отже, варто ділити провину на двох - виконавця й менеджера, що інструктував, тобто Вас.

2. Виконати роботу можна по-різному. Щоб критика була конструктивною. Ви повинні замислитися над тим чи акцентували Ви увагу підлеглого на бажаній якості результатів.

3. Наскільки новим і несподіваним було Ваше завдання для людини? Який у нього досвід у виконанні аналогічних видів робіт (вирішенні проблем)?

4. Дуже важливо врахувати так званий суб'єктивний фактор. Які особисті й професійні проблеми могли негативно позначитися на якості виконання завдань? Чи не є посилання на ці проблеми стандартним виправданням усіх попередніх та наступних невдач?

5. Ще один дуже важливий момент: якщо Ви із суб'єктивних причин відчуваєте до людини антипатію (ну не подобається Він вам з якихось, не пов'язаних із професійною діяльністю причин!), замисліться: чи не є бажання покритикувати наслідком подібних негативних емоцій?

Характеристики робочих завдань, незважаючи на зовні однакове словесне вираження, можуть згодом змінюватися: наприклад, вимагати використання нових інструментів, включати нові фактори й емоційні стани, про які навіть згадки не було на момент доручення (наказу).

Доцільно запитати себе:

o Чи змінився характер роботи з тих пір, як Ваш підлеглий останній раз її виконував?

o Які нові не враховані раніше фактори вплинули на результат?

o Чи мотивований співробітник на сумлінне виконання роботи?

o Чи був він забезпечений всім необхідним (насамперед, інформацією й матеріальними ресурсами) для досягнення поставлених цілей?

Якщо завдання було складним, тобто таким, що потребує навчання в процесі роботи, чи врахували Ви ставлячи нове завдання можливості підлеглого до навчання?

Як бачимо, запитань багато, і кожне з них здатне вплинути на "формат" критики, а то й взагалі на її необхідність. Остання порада: Ваші сумніви з приводу тієї чи іншої позиції допоможуть розвіяти консультації з колегами й іншими фахівцями. Якщо їхній "вердикт" про непрофесійну роботу виконавця збігається з Вашою думкою, сміливо приступайте до об'єктивного "розбору польотів", пам'ятаючи такі принципи конструктивної критики.

Дата добавления: 2014-01-11