Програма Regedt32.exe

Використання Registry Editor

Більшості користувачів Windows ХР ніколи не знадобиться звертатися до реєстру. Проте керування реєстром - це важлива частина роботи системного адміністратора, що включає перегляд, редагування, резервне копіювання й відновлення реєстру. Для перегляду й зміни конфігурації реєстру використовується Registry Editor (Редактор реєстру).

Setup розміщає редактор реєстру (програму Regedt32.exe) у каталозі systemroot\System32. Проте, оскільки більшість користувачів не редагують реєстр, вона не з'являється в меню Start (Пуск). Для запуску редактора реєстру необхідно вибрати в меню Start команду Run (Виконати).

Setup також установлює другий редактор реєстру - Regedit.ехе. У нього немає меню безпеки й він не підтримує режим «лише для читання», а також типи REG_EXPAND_SZ або REG_MULTI_SZ. Тому його не рекомендується застосовувати для роботи з реєстром Windows 2000.

Хоча Registry Editor (Редактор реєстру) дозволяє редагувати реєстр уручну, насамперед він призначений для усунення несправностей і конфліктів. Більшість змін конфігурації потрібно виконувати з панелі керування, або засобами адміністрування. Втім, деякі параметри конфігурації можна змінити лише шляхом прямого редагування реєстру.

Некоректне використання редактора реєстру може викликати серйозні загальносистемні проблеми, для рішення яких, можливо, потрібно буде переустановити Windows ХР. Перед викликом редактора реєстру зробіть резервну копію реєстру. Потім в Registry Editor (Редактор реєстру) виберіть у меню Options (Параметри) команду Read Only Mode (Лише читання), аби тільки запобігти випадковому відновленню або видалення дані конфігурації.

Таблиця 2.7.1 Команди Registry Editor (Редактор реєстру)

Команда	Опис
Меню Registry (реэстр)
Save Key (Вигрузити кущ)	Зберігає фрагмент реєстру у двійковому форматі (дозволено зберегти поточний обраний розділ і всі його підрозділи). Згодом цей файл можна використовувати з командою Restore (Відновити) для відновлення вихідного набору значень після тестування змін.
Restore (Відновити)	Завантажує дані з файлу в поточний розділ. Якщо обраний розділ був раніше збережений у файлі даних, редактор реєстру перезапише в цей розділ дані з файлу.
Save Subtree As (Зберегти розділ)	Зберігає обраний розділ і всі його підрозділи в текстовому файлі. Згодом за допомогою текстового редактора можна знайти певне значення або розділ, що був доданий або змінений. Відзначте: завантажити інформацію із цього текстового файлу назад до реєстру не можна.
Select computer (Вибір комп'ютера)	Відкриває реєстр на вилученому комп'ютері. Windows 2000 Server вирішує вилучений доступ до свого реєстру лише членам групи Administrators (Адміністратори), проте Windows 2000 Professional дозволяє працювати зі своїм реєстром будь-якому користувачеві з дійсним обліковим записом. Вирішити вилучений доступ до реєстру в обох ОС можна, створивши розділ HKEY_LOCAL_MACHINE\SYSTEM\CurrentControlSet\Control\SecurePipeServers\winreg з типом REG_DWORD і значенням 1.
Меню View (Вид)
Find key (Знайти розділ)	Шукає в реєстрі певний розділ. Імена розділів відображаються на лівій панелі Registry Editor (Редактор реєстру). Пошук виконується в поточному розділі й у всіх його підрозділах локально стосовно поточний поддереву. Наприклад, пошук роздягнула в поддереве HKEY_LOCAL MACHINE не включає розділи з HKEY CURRENT USER.

Редактор реєстру автоматично зберігає дані в міру внесення змін. Нові параметри набувають чинності негайно. Деякі найбільш корисні команди Registry Editor (Редактор реєстру) перебувають у меню Registry (Реєстр) і View (Вид). Їхній опис наведений у таблиці

2. Резервне копіювання

У теорії резервне копіювання даних є важливою часткою повсякденного комп'ютерного життя. Нарешті, ми знаємо, що наші дані є настільки коштовними, що їх не можна замінити, а, як було показано раніше, причин. по яких може відбутися аварійне завершення роботи диска, цілком достатньо: перегони напруги, збійні застосування, програми по вірусами або звичайне зношування. На практиці, проте, резервне копіювання наших даних, схоже є одним з тих завдань, виконання яких ми можемо відкласти й "на завтра". Нарешті, наш старенький жорсткий диск поки начебто працює нормально, і взагалі, у кого є час на створення декількох десятків дискет, потрібних при виконанні навіть наймінімальнішого резервного копіювання?

Коли мова йде про резервне копіювання, теорія й практика йдуть порізно доти, поки не настане той день, коли на екрані з'явиться це огидне повідомлення Некоректна конфігурація системи або Відмова жорсткого диска. Повірте мені крах жорсткого диска, "напічканного" незбереженими більше ні на яких носіях даними швидко розплющує ока на важливість виконання операції резервного копіювання. Щоб уникнути такої ситуації, прийде змусити себе виробити звичку виконувати резервне копіювання регулярно. На щастя, існують два способи, за допомогою яких можна полегшити для себе це завдання:

­ Використовувати програму "Архівація даних", що входить до складу версії Windows ХР Professional. Ця програма має трохи чудових функцій| які дозволяють легко вибирати файли для резервного копіювання й виконувати цю операцію регулярно.

­ Виконувати "реальні" операції резервного копіювання. Двома словами, це операції, які мають на увазі копіювання тільки найважливіших файлів.

Реальні операції резервного копіювання

У наші дні, рідко який користувач комп'ютера не знає, що резервне копіювання є важливим. Так чому ж багато хто з нас постійно відкладає виконання цієї операції на потім? На мій погляд, головна причина цього полягає в тім, що вона найчастіше є досить складної або заподіюючою деякі незручності процесу. Проте є кілька речей, які дозволяють зробити зручніше цей процес. От що порадив би робити:

• По можливості не використовувати дискети. Копіювання файлів на дискети коштує одним з перших пунктів у списку "найнеприємніші операції". Причина цього, звичайно ж, полягає в тім, що стандартна дискета вміщає всього лити 1,39 Мбайт даних (а не 1,44 Мбайт). При наявності на жорсткому диску сотень мегабайтів даних, створювати прийде біля сотні дискет, про що навіть подумати страшно.

• Використовувати накопичувач па магнітній стрічці. Накопичувачі на магнітній стрічці фактично є стандартом для резервного копіювання й бувають самих різних ємностей. Витрати при копіюванні сотень мегабайт або навіть трохи гігабайт даних у цьому випадку будуть мінімальними.

• Використовувати інший засіб для резервного копіювання. Головним недоліком стрічкопротяжних пристроїв є досить низькі показники часу доступу. На щастя, сьогодні доступні й можуть застосовуватися й набагато більше швидкодіючі засоби, такі як диски CD-R і CD-RW, знімні носії типу карт пам'яті й флеш-карт, які підключаються через USB-Порт, мережеві течи або другий жорсткий диск (не другий розділ той же самого жорсткого диска!).

• Зберігати резервні копії на Web-Сайті. Якщо постачальник послуг Internet надає місце під Web-Сайт, можете використовувати його для зберігання резервних копій своїх найважливіших файлів. Зверніть увагу, що некоторые компанії навіть спеціально продають онлайновий дисковий простір для цих цілей.

• Виконувати резервне копіювання даних, але не програм. Хоча резервне копіювання всієї системи не перешкодить, обов'язковим воно немає. Єдиними незамінними файлами в системі є ті, які створили ви самі, і тому саме про їхній захист потрібно турбуватися найбільше.

• Зберігати дані разом. Зберігання тих, що всіх підлягають захисту файлів даних в одному місці може заощадити багато часу при виконанні резервного копіювання. Це може бути тека Мої документи, окремий розділ жорсткого диска або взагалі окремий жорсткий диск. У кожному разі, вибрати відразу всі файли даних для резервного копіювання можна буде, просто встановивши один єдиний прапорець напроти потрібної течи або диска.

• Створювати резервні копії архівів, які завантажуються з Internet. Якщо дисковий простір використовується по максимуму, файли програм можна виключити із завдання на резервне копіювання, тому що ці програми при необхідності завжди можна буде заново встановити з диска. Виключенням є файли програм, які завантажуються з Internet. Щоб на випадок чого не шукати й не завантажувати ці файли заново, робіть резервні копії їхніх архівів.

Не виконувати завжди тільки повне резервне копіювання. Операції резервного копіювання можна прискорити, вибираючи в програмі "Архівація даних" різних типів резервного копіювання:

Звичайний - при виборі цього параметра створюються резервні копії всіх файлів, перерахованих у завданні на резервне копіювання. Після закінчення операції кожний файл одержує оцінку (тобто відключається архівний біт), що позначає те, що була створена резервна копія цього файлу.

Додатковий - при виборі цього параметра виконується резервне копіювання тільки тих файлів, які змінилися із часу останнього нормального (повного) або додаткового копіювання. Цей тип резервного копіювання є найшвидшим, оскільки має на увазі копіювання мінімальної кількості файлів. Знову-Таки, після закінчення процесу копіювання її файли одержують оцінку, вказуючу на те, що для них були створені резервні копії.

Різницевий - при виборі цього параметра копіюються тільки ті файли, які змінилися з моменту останнього нормального (повного) копіювання. Файли не одержують оцінки, що позначає те, що для них були створені резервні копії. Тому при повторному виконанні резервного копіювання цього типу копіюватися будуть ті ж самі файли (плюс будь-які інші файли, які встигли змінитися за цей час).

Що копіює - при виборі цього типу резервного копіювання копіюються тільки зазначені файли. Оцінок, вказуючих на те, що були створені резервні копії, файли не одержують.

Щоденний – при виборі цього параметра копіюються тільки ті файли, які| змінилися того дня, коли була запущена програма "Архівація даних".

У загальному випадку стратегія резервного копіювання може виглядати, наприклад, так.

1. Виконувати звичайне резервне копіювання всіх документів приблизно раз на місяць.

2. Виконувати різницеве резервне копіювання змінених файлів раз на тиждень

3. Виконувати додаткового або щоденне резервне копіювання файлів, які змінюються, щодня.

Визначення завдання на резервне копіювання

Мовою резервного копіювання завдання на резервне копіювання - це файл, що визначає процес резервного копіювання. Сюди входять три речі:

• Список файлів, для яких повинні створювати резервні копії.

• Обрані параметри резервного копіювання і його тип включно

• Цільовий диск або папка, у якій повинні зберігатися резервні копії файлів.

Нижче перераховані дії, які необхідно виконати для того, щоб определити й виконати завдання на резервне копіювання.

1. Відкрийте меню Пуск і виберіть у ньому команду Програми - Стандартні - Службові - Архівація даних. З'явиться вікно Майстер архівації й відновлення.

2. Клацніть на посиланні Розширений режим, щоб відобразити вікно Програма архивациі.

3. Перейдіть на вкладиш Архівація.

4 Виберіть у меню Сервіс пункт Параметри, щоб відобразити діалогове вікно Параметри, після чого встановите потрібні параметри (після закінчення клацніть на кнопці ОК).

• Щоб указати тип резервного копіювання, перейдіть на вкладиш Типу архіву й у списку Використовуваного за замовчуванням типу архіву виберіть тип резервного копіювання, який хочете використовувати.

• Щоб забезпечити перевірю' копійованих даних на наявність помилок, перейдіть на вкладиш Загальні й установите прапорець Перевіряти дані після завершення архівації. Проте зверніть увагу, що це практично у два рази подовжить операцію резервного копіювання.

• Щоб виключити файли зі списку тих, що підлягають копіюванню файлів, грунтуючись на типі файлів, перейдіть на вкладиш Виключення файлів і клацніть на кнопці Додати (яка розташована прямо під списком Файли, виключені для всіх користувачів), щоб відображати діалогове вікно Додавання файлів, які виключаються. У списку Зареєстрованого типу файлу виберіть тип файлів, які потрібно виключити, і клацніть на кнопці ОК.

5. Скористайтеся списками тік і файлів, щоб установити прапорці для дисків, тік і файлів, які необхідно включити в завдання на резервне копіювання.

Дата добавления: 2014-01-11