Тема: Система організації та управління освітою України

Лекція № 3-4

Мета: сформувати у студентів поняття про систему освіти України, її управління, організацію, ознайомити з функціями та цілями державної політики у галузі освіти та основними функціями державних органів управління освітою.

План:

1. Система освіти України та особливості її функціонування.

2. Цілі та функції державної політики у сфері освіти.

3. Управління системою освіти України.

-1-

Система освіти – це мережа навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Організаційно-правова основа функціонування системи освіти в Україні закладена в 90-х роках ХХ століття Конституцією України, законами України про освіту та нормативно-правовими документами ВРУ та КМУ.

Законом України „Про освіту” визначено таку структуру освіти в Україні:

- дошкільна освіта;

- загальна середня освіта;

- позашкільна освіта;

- професійно-технічна освіта;

- вища освіта;

- післядипломна освіта;

- аспірантура;

- докторантура;

- самоосвіта.

В Україні розроблено правову базу для створення гнучкої ступеневої структури освітньо-кваліфікаційних рівнів, що узгоджується з освітою у розвинених країн світу, і визнана ООН, ЮНЕСКО, та багатьма іншими міжнародними організаціями.

Освітній рівень – це характеристика освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей людини, що визначають її всебічний розвиток як особистості для здобуття відповідної кваліфікації яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню. Згідно із законом України „Про освіту”, в нашій країні встановлено такі освітні рівні:

- початкова загальна освіта;

- базова загальна середня освіта;

- повна загальна середня освіта;

- професійно-технічна освіта;

- базова вища освіта;

- повна вища освіта.

Освітньо кваліфікаційний рівень – це характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань та умінь особи, що забезпечують її здатність виконувати відповідні фахові завдання и обов’язки.

Освітньо-кваліфікаційні рівні визначені законом такі:

- кваліфікований робітник;

- молодший спеціаліст;

- бакалавр;

- спеціаліст;

- магістр.

Науковими ступенями є:

- кандидат наук;

- доктор наук.

Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вченими званнями є:

- старший науковий співробітник;

- доцент;

- професор.

Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дошкільна освіта -є фундаментом, першою важливою ланкою в системі фізичного та духовного формування особистості та майбутнього економічного потенціалу країни. Прийом дітей до закладів дошкільної освіти не має обов’язкового характеру. Дошкільні заклади виконують завдання для задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні і навчанні дітей дошкільного віку – від 2-х місяців до 7 років.

Загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності. Її метою виступає інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти та трудової діяльності. Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання і виховання. Систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Професійно-технічна освіта спрямована на розширення можливостей професійної самореалізації особистості, забезпечення загальноосвітньої, загальнокультурної та професійної підготовки робітничих кадрів, поліпшення їх соціального захисту та підвищення конкурентоспроможності на ринку праці в сучасних умовах.

Професійно-технічна освіта має 3 ступені:

На першому ступені забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями і операціями професій. Навчання здійснюється шляхом прискореного формування необхідних умінь і навичок у учнів професійно-технічних закладів першого рівня та шляхом індивідуального групового навчання на виробництві у сфері послуг.

На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності у різних галузях економіки. Навчання здійснюється у професійно-технічних закладах другого атестаційного рівня і вимагає від учнів чи слухачів загальної середньої освіти.

На третьому ступені забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технологічно нескладних наукоємних професій та спеціальностей у рівних галузях економіки.

Вища освіта - це ступінь освіти який здобувається в результаті послідовного системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання у ВНЗ за освітньо-професійними програмами які ґрунтуються на базовій та повній загальній середній освіті і завершуються присвоєнням певного освітньо-кваліфікаційного рівня за підсумками державної атестації.

З 90-х років в Україні впроваджена ступенева вища освіта, введені нові освітньо-кваліфікаційні рівні, що надає широкі можливості для задоволення освітніх потреб особи, забезпечує гнучкість загальноосвітньої загальнокультурної та наукової підготовки фахівців.

Молодший спеціаліст (рівень І)- освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на базі середньої освіти набув первинну технічну або професійну підготовку для виконання конкретних завдань виробничого або обслуговуючого характеру.

Бакалавр (рівень ІІ) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальноосвітню підготовку фундаментальної та професійно-орієнтовані вміння для вирішення типових професійних задач.

Спеціаліст (рівень ІІІ) – завершений освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої кваліфікації бакалавра набув спеціальні вміння та знання, має необхідний досвід їхнього застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі економіки.

Магістр (ІV рівень) - завершений освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця який на основі отриманої кваліфікації бакалавра набув поглиблені вміння та знання інноваційного характеру, має досвід їх застосування та продукування нового знання для вирішення професійних завдань у певній галузі економіки, промисловості науки, техніки, культури.

Післядипломна освіта – це система вдосконалення фахової підготовки громадян яка забезпечує поглиблення, розширення і оновлення професійних знань, умінь і навичок на снові здобутої раніше освітньо-професійної підготовки та набутого практичного досвіду.

-2-

Держава, як суб’єкт загальнонаціонального управління має такі основні цілі: забезпечення стабільного розвитку економіки, ефективного механізму функціонування та справедливого розподілу. Місія держави у сфері освіти також визначається зазначеними цілями, в той же час наповнюючи їх специфічним змістом.

Характер освіти як суспільного блага зумовлює те, що держава не просто коригує і спрямовує розвиток цієї сфери, а загалом формує її зміст, структуру, визначає стратегічні напрями розвитку. Досягнення вищезазначених цілей у сфері освіти здійснюється державою через виконання відповідних функцій, які можна структурувати таким чином:

1. Визначення стратегії розвитку освіти, розробка національного освітнього законодавства, моніторинг та оцінка втілення його в практичну діяльність.

2. Управління системою освіти, що передбачає функції з управління процесом навчання (визначення змісту і стандартів освіти) та функції управління організаційно-економічною діяльністю в системі освіти, її окремих ланок та навчальних закладів.

3. Забезпечення реального фінансування освіти в тих обсягах, що об’єктивно необхідні для будь-якого типу чи рівня освіти. це можливо за допомогою як фінансового забезпечення так і фінансового регулювання.

Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти.

Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти України.

-3-

Управління системою освіти - це цілеспрямований вплив на освіту за допомогою прямих і непрямих методів з метою її ефективного функціонування, організацію та забезпечення оптимальних умов функціонування галузі освіти, створення системного механізму її саморегуляції на державному, регіональному та місцевому рівнях та у закладах освіти всіх типів і форм власності.

Сучасна система управління освітою є державно-громадською. Вона враховує регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів та конкурентоспроможності освітніх послуг.

Керування освітою передбачає виконання державою таких функцій:

- організація - формування найбільш відповідної організаційної структури системи освіти, розподіл повноважень та відповідальності між центральним та місцевими рівнями управління та навчальними закладами;

- планування - процес формування цілей та відповідних заходів, визначення для цього необхідних засобів і методів для їх досягнення, найбільш ефективних у конкретних умовах;

- прогнозування – наукове обґрунтування можливих майбутніх змін;

- контроль, тобто забезпечення відповідного виконання роботи всіма структурними елементами системи освіти. Завданням контролю є кількісна та якісна оцінка та облік результатів роботи системи освіти, її підсистем та окремих навчальних закладів;

- координація, об’єднання в єдине ціле всіх зусиль кожної структурної ланки. Головне завдання координації – досягнення узгодженості в роботі всіх ланок системи шляхом встановлення раціональних зв’язків між ними. За допомогою цих зв’язків встановлюється взаємодія між підсистемами (наприклад початковою, середньою загальною, середньою професійною та вищою освітою) та навчальним закладами, здійснюється маневрування ресурсами, забезпечується єдність та узгодженість всіх стадій процесу управління.

В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

До державних органів управління освітою в Україні належать:

- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

- міністерства і відомства України, яким підпорядковані
навчальні заклади;

- Вища атестаційна колегія України;

- Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

- місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Управління діяльністю системи освіти здійснює єдиний центральний орган – Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Ключовими завданнями є:

- бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти,
науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку
освіти, державні стандарти освіти;

- встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;

- визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного,
фінансового забезпечення навчальних закладів;

- здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за
дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

- забезпечує зв'язок із навчальними закладами, державними
органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

- проводить акредитацію вищих та професійно-технічних
навчальних закладів незалежно від форм власності та
підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

- формує і розміщує державне замовлення на підготовку
спеціалістів з вищою освітою;

- розробляє умови прийому до навчальних закладів;

- забезпечує випуск підручників, посібників, методичної
літератури;

- розробляє проекти положень про навчальні заклади, що
затверджуються Кабінетом Міністрів України;

- організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних
працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій,
педагогічних та вчених звань;

- разом з іншими міністерствами і відомствами, яким
підпорядковані навчальні заклади, Міністерством освіти Автономної
Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти,
здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів
законодавства про освіту в усіх навчальних закладах незалежно від
форм власності та підпорядкування;

- здійснює керівництво державними навчальними закладами.

Міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні
заклади, разом з Міністерством освіти України беруть участь у
здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної
підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та
акредитації навчальних закладів, здійснюють контрольні функції по
дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із
навчальними закладами та державними органами інших країн з питань,
що належать до їх компетенції, організовують впровадження у
практику досягнень науки і передового досвіду.

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює
повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до
компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств,
яким підпорядковані навчальні заклади.

Вища атестаційна колегія України організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою з присудження наукових ступенів, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції:

- встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

- забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

- здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

- організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах;

- вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

- створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

- забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

- організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;

- визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону;

- вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з наданням особам, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, можливості здобувати загальну середню освіту.

Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

- управління навчальними закладами, що є комунальною власністю;

- організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України;

- координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

- визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

- контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власністю.

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом «Про освіту» та іншими програмними документами передбачено створення державно-громадської системи управління освітою в Україні, коли разом з органами державного управління рівноправним суб'єктом стає система громадського самоврядування.

Розширення участі громадськості в управлінні освітньою діяльністю є необхідною умовою як підвищення ефективності самого процесу управління, так і всієї освітньої діяльності, забезпечення високого рівня якості освітніх послуг, гнучкості навчального процесу, мобільності відповідно до вимог ринку праці тощо.

Дата добавления: 2014-01-11