Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору

Отже, найважливішою особливістю потреб людей є їх безмежне зростання. Проте втамування потреб не може бути повним, адже виро­бничі ресурси, які є чинниками виробництва життєвих благ, рідкісні, або обмежені. Це означає, що виробництво просто не в змозі задовольнити усі потреби одразу, одночасно. Тому виникає проблема вибору тих пот­реб, які виробництво може втамувати, використовуючи наявні обмежені ресурси.

Кожна окрема особа, сім’я, фірма, держава повинні вирішувати, які потреби потрібно задовольнити насамперед. Одні й ті ж обмежені економічні ресурси – працю, капітал, природні ресурси, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію – можна використати у виробництві для створення життєвих благ, які задовольнятимуть різні потреби.

Це означає, що виробничі ресурси є альтернативними.

Альтернативність ресурсів полягає у тому, що одні й ті ж рід­кісні ресурси можна використовувати для створення різних госпо­дарських і споживчих благ.

Альтернативний характер ресурсів зумовлює існування проблеми економічного вибору.

Проблема економічного вибору існує тому, що завдяки обмеже­ності виробничих ресурсів виникає питання альтернативності їх використання та пошуку найкращого (найдоцільнішого) поєднання.

З економічним вибором пов’язане й доцільне та раціональне використання виробничих ресурсів. Правильний економічний вибір дозво­лить задовольняти зростаючі потреби, а невдалий призведе до значних перевитрат ресурсів і зниження рівня задоволення потреб людей.

Існує поняття ціни економічного вибору, яка визначається ціною задоволення тих потреб, що залишилися невтамованими, тобто від задоволення яких відмовилися, обравши інші, більш суттєві. Те, від чого відмовилися, називають зумовленими (прихованими) витратами здійсненого економічного вибору.

Проблема економічного вибору та альтернативності витрат економічних (виробничих) ресурсів породжує проблему використання виробничих можливостей – окремого підприємства, об’єднання підприємств, галузі, регіональної чи національної економіки.

Виробничі можливості визначаються кількістю альтернатив­них економічних ресурсів і доцільним і ефективним їх використанням.

Економічні (виробничі) ресурси повинні застосовуватись повністю, щоб забезпечити максимум випуску благ. Проте кількість останніх визначається дією закону рідкісності ресурсів, що графічно втілюється у кривій виробничих можливостей, або кривій “трансформації” виробництва (“трансформація” тут означає “переключення” альтерна­тивних ресурсів з виробництва одних життєвих благ на створення інших). Така крива побудована на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Крива виробничих можливостей, або крива “трансформації”

Вона відображає різноманітні варіанти економічного вибору гіпотетичного підприємства “Клімат”, що обирає між виробництвом двох благ – холодильників (їх річну кількість відзначено по вертикальній осі) і побутових кондиціонерів (по горизон­тальній осі). Для спрощення аналізу припустимо, що усі випущені холодильники і кондиціонери абсолютно однакові.

Фірма, виробничі можливості якої відображено на рис.1.1., повні­стю використавши існуючі ресурси (їх грошова вартість складається з витрат на засоби та предмети праці, робочу силу тощо), може виробити протягом року 5 тис. холодильників (точка А) або 8 тис. кондиціонерів (точка F), якщо спрямує усі свої ресурси на виробництво лише холо­дильників чи лише кондиціонерів. Проте існує багато інших проміжних варіантів використання виробничих можливостей, кожен з яких дозво­ляє виробляти максимально можливий обсяг обох благ. Зокрема, точка В відображає такий економічний вибір фірми, коли вона виробить 4 тис. холодильників та 3 тис. кондиціонерів на рік, точка D показує комбінацію виробництва 2 тис. холодильників та 6 тис. кондиціонерів тощо. Крива трансформації AF утворюється безліччю точок, кожна з яких відображає певний варіант економічного вибору фірми.

Економічна суть трансформації виробництва полягає у тому, що фірма здійснює свій економічний вибір шляхом перерозподілу альтер­нативних ресурсів між виробництвом холодильників і кондиціонерів. Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що фірма (це може бути й галузь національної економіки, і вся економіка, і майстерня ремісника, і сільськогосподарська ферма тощо), котра повністю реалі­зує свій потенціал, не може збільшити виробництво одного блага, не поступившись випуском іншого. Функціонування фірми (галузі, економі­ки в цілому) на межі виробничих можливостей, яку й описує крива трансформації, свідчить про ефективність її виробництва.

Виходячи з цього, вибір комбінації, що відповідає точці М на гра­фіку, можна вважати невдалим, адже при цьому відбувається неповне або нераціональне (неефективне) використання ресурсів. Виробництво ж на основі вибору точки N взагалі нездійсненне, адже ця точка зна­ходиться за межами виробничих можливостей даної фірми (за межами кривої трансформації). Така виробнича комбінація стане можливою тільки за умов зростання виробничих можливостей (збільшення кіль­кості чи якості застосованих ресурсів). Інакше кажучи, із зростанням кількості виробничих факторів (або з підвищенням їх продуктивності, тобто якості) межа виробничих можливостей розширюється, а зі скоро­ченням кількості ресурсів вона звужується.

Дата добавления: 2014-01-11