Лекція №1: Поняття і особливості міжнародного права

1. Поняття міжнародного права

2. Особливості міжнародних відносин як об’єкта правового регулювання

3. Особливості взаємозв’язку міжнародного і внутрішнього права

4. Особливості системи міжнародного права

1. Поняття міжнародного права.

При визначенні поняття “міжнародне право” доцільно виходити з того, що воно регулює особливий вид суспільних відносин – міжнародні відносини. Міжнародне право становить сукупність правових норм, яким притаманна ієрархічність, наявність головних і їм підпорядкованих норм. Можна стверджувати в такому контексті, що міжнародне право є сукупністю і системою правових норм, які регулюють міжнародні відносини.

З іншого боку, системність правових норм вже передбачає наявність їх сукупності. Тому, можна визначити міжнародне право як систему правових норм, які регулюють міжнародні відносини.

Водночас, слід зауважити, що міжнародне право є особливою системою правових норм. Особливість системи міжнародного права викликана особливістю міжнародних відносин як виду суспільних відносин, що породжує певні особливості міжнародно-правового регулювання порівняно з внутрішньо-правовим. Тому міжнародне право є особливою системою правових норм, які регулюють міжнародні відносини.

Крім того, міжнародне право базується на загальних принципах права. Ці принципи походять з найдавніших часів і мають в своїй основі праправо, з якого виникли всі галузі права, в тому числі і міжнародне право. До загальних принципів права можна віднести принцип правосвідомості, принцип не зловживання правом, принцип рівноправності сторін в спорі, принцип, згідно з яким не можна бути суддею у власній справі тощо.

Принципи міжнародного права є основоположними нормами міжнародного права, які визначають його сутність і характер. Всі інші норми міжнародного права повинні відповідати принципам міжнародного права.

Наведене визначення в основному збігається з наявними доктринальними підходами. Міжнародне право – це особлива система юридичних норм і принципів, що регулюють міжвладні міжнародні відносини та висловлюють узгоджену позицію учасників циx відносин, обумовлену дiєю закономірностей міжнародних відносин на певному етапі розвитку цивілізацій, шляхом встановлення взаємних прав і обов’язків.

Існують також і інші погляди вчених щодо цього поняття.

Міжнародне право – система дозволів, приписів і заборон, що є узгодженими волевиявленнями учасників міждержавних відносин для регулювання цих відносин, забезпеченими примусовою силою держав також в узгоджених межах індивідуально і колективно”.

Міжнародне право становить собою самостійну комплексну нормативну систему, сукупність норм, які створені спільно державами шляхом узгодження їх волевиявлень

Міжнародне право – складний комплекс Юридичних норм, які створені державами і міждержавними організаціями шляхом договорів і становлять самостійну правову систему, предметом регулювання якої є міждержавні і інші міжнародні відносини, а також деякі внутрішньодержавні відносини4•

Міжнародне право – це сукупність норм, що виникають у результаті угоди між суб’єктами міжнародного права, яка досягається в результаті взаємних поступок і компромісів, з метою підтримки міжнародного правопорядку і організації всіх форм співробітництва між державами, реалізація яких забезпечується заходами примусового характеру.

2. Особливості міжнародних відносин як об’єкта правового регулювання.

Міжнародні відносини це сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових і інших зв’язків між державами, основними соціально-економічними і громадськими рухами, які діють на міжнародній арені, тобто між народами в широкому розумінні цього словаl.

Міжнародні відносини визначають міжнародне право, а міжнародне право регулює міжнародні відносини, тобто вони співвідносяться як базис і надбудова. Міжнародним відносинам як об’єкту правового регулювання притаманні певні особливості.

Міжнародні відносини мають, насамперед, міждержавний (міжвладний) характер. Основною юридичною якістю держави є державний суверенітет, який полягає в верховенстві державної влади на території держави і й незалежності в міжнародних відносинах. Остання передбачає, зокрема, право держави без стороннього втручання здійснювати свою зовнішню політику, приймати відповідні міжнародні зобов’язання і виконувати їх, брати участь в діяльності міжнародних організацій, міжнародних судів і трибуналів тощо.

Верховенство державної влади на території держави поширюється і на міжнародні відносини. Кожна держава має свої державні (національні) інтереси, прагне захищати свої інтереси на міжнародній арені всіми доступними засобами, впливати на міжнародну спільноту і окремих й членів в вигідному для себе напрямі.

Істотне значення в міжнародних відносинах мають міжнародні (Міждержавні) організації. Їх кількість постійно зростає, вони перетворились на тимчасово та постійно діючі регіональні і глобальні форуми для вирішення міжнародних проблем.

Значний вплив на зовнішню політику держав, діяльність міжнародних організацій мають міжнародні економічні відносини. Значна увага приділяється світовою спільнотою правовому регулюванню міжнародної торгівлі, кредитно-фінансових відносин.

Ці особливості міжнародних відносин визначають процедури наслідки міжнародно-правового регулювання. Міжвладний характер міжнародних відносин призводить до складності досягнення згоди між Їх учасниками щодо правил міжнародного спілкування, тому міжнародне право відстає від міжнародних відносин в своєму розвитку, воно є більш консервативним.

Формулювання міжнародних договорів, як правило, мають складний характер та іноді по-різному тлумачаться договірними сторонами. До того ж більшість міжнародних договорів великі за обсягом. Все більшого значення в міжнародно-правовому регулюванні набуває правотворчість міжнародних організацій. Зростає питома вага міжнародного економічного права в міжнародно правовому регулюванні.

В доктрині міжнародного права існує теза, що міжнародне право виконує в міжнародних відносинах певні функції:

- координуюча функція – міжнародне право визначає стандарти поведінки учасників міжнародних відносин;

- забезпечувальна функція – міжнародне право вимагає від учасників міжнародних відносин дотримуватись цих стандартів;

- регулююча функція – в міжнародному праві зафіксовані ці стандарти як правові норми і принципи;

- охоронна функція – міжнародне право визначає механізми притягнення до відповідальності порушників встановлених стандартів.

Прогресуючий розвиток міжнародних відносин, регульованих також міжнародним правом, що розвивається, висуває міжнародне право в число найважливіших координаторів міжнародного життя.

3. Особливості взаємозв’язку міжнародного і внутрішнього права.

Існують дві системи права: державне (внутрішнє) право і міжнародне право. Перше регулює суспільні відносини в межах держави, друге – регулює міжнародні відносини, які, насамперед, є міждержавними. Дуалістичне розуміння права як такого, що створене двома, хоч і взаємопов’язаними, але самостійними системами права (державним і міжнародним правом), загальновизнане в доктрині як національного, так і міжнародного права.

Взаємозв’язок між національним і міжнародним правом обумовлюється провідною роллю держави у встановленні як національного, так і міжнародного правопорядків’.

Слід навести деякі особливості взаємозв’язку міжнародного внутрішнього права:

• міжнародно-правові норми не породжують прав і обов’язків для фізичних і юридичних осіб, при необхідності вони трансформуються в національні закони і правила;

• держави не можуть посилатися у міжнародних відносинах на своє внутрішнє законодавство, міжнародні договори необхідно виконувати;

• ратифіковані міжнародні угоди стають частиною національного законодавства;

• при виникненні розбіжностей між національним і міжнародним правом у більшості держав діє останнє”.

У тих державах, де норми міжнародного права не застосовуються у внутрішньому правопорядку, імплементація є єдиним способом забезпечити у внутрішньому праві виконання державою й міжнародно-правових зобов’язань. Існують 3 основні способи імплементації міжнародно-правових норм: трансформація, рецепція, відсилання.

Трансформація полягає в переробці тексту міжнародноправового документа або окремих його статей для створення на цій основі норм внутрішнього права. При цьому зміст міжнародного акта або окремого його положення повинен зберегтися, як і їх правовий статус.

Рецепція є повторенням міжнародно-правової норми у статті внутрішньодержавного нормативно-правового акту. Рецепція може бути попередньою, коли держава на етапі підготовки приєднання до певного міжнародно-правового акту вживає заходів з приведення свого внутрішнього законодавства у відповідність з міжнародним, або наступною – коли держава приводить у відповідність з узятими на себе міжнародними зобов’язаннями своє внутрішнє законодавство.

Відсилання є вказівкою в нормативно-правовому акті на міжнародне право як джерело, яке регулює такі правовідносини.

Відсилання звернено до невизначеного кола міжнародних договорів, воно вказує тільки на предмет правового регулювання. Відсилання не визначене в часі і стосується як укладених міжнародних договорів, так і таких, шо будуть укладені в майбутньому.

4. Особливості системи міжнародного права.

Система міжнародного права – це об’єктивно існуюча цілісність внутрішньопов’язаних елементів: загальновизнаних принципів, норм міжнародного права (договірних і звичаєвоправових), рішень і резолюцій міжнародних організацій, рішень міжнародних судових органів, а також інститутів міжнародного права. Всі вказані елементи міжнародного права в різних поєднаннях складають галузі міжнародного права. Кожна галузь становить самостійну систему, яка може вважатися підсистемою в межах цілісної єдиної системи міжнародного права.

В доктрині міжнародного права немає спільної думки про те, що існують підгалузі міжнародного права. До інститутів міжнародного права можна віднести: інститут міжнародного визнання; інститут правонаступництва держав; інститут мирного вирішення міжнародних спорів; інститут міжнародно-правової відповідальності тощо.

До галузей міжнародного права відносяться: дипломатичне право; консульське право; право міжнародних договорів; право міжнародних організацій; міжнародне морське право; міжнародне повітряне право; міжнародне космічне право; міжнародне право охорони довкілля тощо.

Поряд з міжнародним матеріальним правом в системі міжнародного публічного права складається і розвивається міжнародне процесуальне право. Ця обставина свідчить про зрілість всієї міжнародно-правової системи. Такий підхід не отримав загального визнання серед юристів-міжнародників”.

Система міжнародного права знаходить своє відображення в доктрині (науці) міжнародного права. Доктрина традиційно Мала значний вплив на правотворення і правозастосування.

Разом з тим не викликає сумнівів, що в міру того, як практика держав стає все більш доступною в результаті опублікування різних дипломатичних і інших державних документів, а також рішень міжнародних організацій і міжнародних судів, роль доктрини як засобу встановлення наявності норм міжнародного права і їх тлумачення має тенденцію до зменшення.

Курс міжнародного права складається з Загальної (основні поняття, категорії, інститути міжнародного права) і Особливої частин (галузі міжнародного права).

Дата добавления: 2014-01-11