Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Вплив ідеології на внутрішню і зовнішню політику держави




Ідеологічні чинники відіграють значну (хоча й не завжди явну) роль у внутрішній і зовнішній політиці будь-якої сучасної держави. Саме ідеологічний курс, який обирає правляча політична сила (партія чи коаліція партій), багато в чому визначає її стратегію, а також відповідну логіку і спрямованість тих кроків, які здійснюються для досягнення політичних цілей.

Скажімо, політична сила ліберально-консервативного спрямування приходить до влади в умовах соціально-економічної кризи і стоїть перед завданням стабілізувати ситуацію, досягти змін на краще, забезпечити стійкі темпи соціально-економічного зростання тощо.

У якості провідних орієнтирів ідеологічного порядку виступатимуть такі цінності ліберально-консервативного кредо, як приватна власність, приватна ініціативна підприємців, конкурентні механізми ринкової економіки та ін. Для того, щоб привести в дію ці принципи і механізми, діючі політики переводять ідеологічні вподобання і постулати на мову конкретних законопроектів і урядових рішень. Скажімо, готується і подається до розгляду законопроект про приватизацію якихось галузей або підприємств. У разі ухвалення подібного закону визначається перелік об’єктів, які підлягатимуть першочерговій приватизації, приймається рішення щодо порядку та часових термінів (темпів) приватизаційних процесів. Влада, відповідно, обов’язково постане перед питанням надання належного імпульсу розвитку банківської, фінансово-кредитної системи, які повинні утворити зручну інфраструктуру для поширення підприємництва в країні. Як правило, в цьому ж ряду стоять принципово важливі проблеми створення належного сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій, – і для пожвавлення (стимулювання) інвестицій внутрішніх.

Для пробудження ринкових сил завжди необхідно здійснювати реформу податкової системи, створюючи стабільні і прозорі умови для платників податків. Зацікавлена у розвитку малого і середнього бізнесу влада мусить спрощувати процедури реєстрації нових фірм, скасовуючи бюрократичні обмеження і перешкоди на шляху розвитку приватного бізнесу. кооперативного і артільного руху тощо.

Якщо треба зняти тягар попередніх обмежень і заборон, які змушували підприємців ховати «прибутки в тінь», влада має здійснити заходи так званої «податкової амністії», вибачивши ті фактичні порушення, на які змушені були йти ділові кола задля рятування своїх фірм і підприємств.

Отже, усі ці кроки виходять з ключового ідеологічного положення, згідно якого створення умов для розгортання і розвитку приватної ініціативи є запорукою розвитку ринку і надійною гарантією добробуту громадян і процвітання країни в цілому. Відповідно до цих кроків партія (чи правляча коаліція) пропонує в парламенті цілий пакет законопроектів, що ставлять на меті зняття пут, що гальмують або унеможливлюють ринкову модернізацію країни.

Можна уявити зовсім протилежну ситуацію – в такій самій ситуації до влади приходить сила послідовно лівого – скажімо, комуністичного – ідеологічного спрямування. Зрозуміло, що комуністи вбачають рятівні важелі зовсім в іншому – в широкому застосуванні механізмів державного регулювання і втручання, у широкому використанні методів планування, мінімізації непередбачуваності і непевності (тобто усього того, що несе з собою ринок) – відповідно, отримавши важелі державного управління комуністи скоріше будуть проводити заходи, спрямовані на націоналізацію, обмеження обсягу ринкових відносин та їхнього впливу на суспільство тощо. Намагання реалізувати політику державного піклування про соціально вразливі верстви неодмінно вестиме до збільшення ставок податків – і до збільшення податкового тягаря на виробників – зокрема, приватних підприємців. Усі ці заходи, відповідно, будуть реалізовані через прийняття законів – але вже принципово інших, ніж ті, які виносили б на порядок денний ліберальні консерватори.

Ідеологічні чинники відіграють велику роль і у визначенні (формуванні) зовнішньополітичних рішень. Адже саме ті чи інші ідеологічні вподобання визначальним чином впливають на те, що та чи інша сила буде вважати пріоритетом чи ключовим національним інтересом, яку державу (або військово-політичний блок) – другом і стратегічним партнером, а яку – опонентом чи навіть супротивником.

Нерідко можна почути думку про те, що силові структури демократичної держави мусять перебувати поза ідеологією, бути департизовані і деідеологізовані. З одного боку, це буцімто й так. Адже ст.... Конституції України проголошує принцип деідеологізації («жодна з ідеологій не є обовязковою»). З іншого ж боку, треба підходити до самої Конституції із відповідними критеріями обєктивності і неупередженості. Чи є сама Конституція втіленням якихось ідеологічних вподобань і цінностей? Безумовно, так. Чи означає це, що громадянин України може не визнавати ідеології власної Конституції? Якщо йдеться про окремого пересічного громадянина, то за ним таке право, мабуть, можна визнати. Але коли йдеться про представника правоохоронних органів, ми повинні підкреслити, що він мусить розуміти принципи і ідеологічні засади Конституції України, поділяти їх – тільки за таких умов можна буде сподіватись, що працівник міліції, суду або прокуратури буде спроможний виконувати свої посадові обов’язки.

Тому треба визнати, що ідеологія є необхідним фактором суспільно-політичного життя, її неможливо “позбутися”, її неможливо “подолати”, “скасувати”, “відмінити”. Дійсно, у демократичному суспільстві жодна ідеологія не є обов’язковою, але ніхто з громадян не може існувати поза ідеологічним простором, поза впливом тієї чи іншої ідеологічної течії.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 722; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.