Вибір початкового тиску пари перед турбіною

ПІДШИПНИКИ І УЩІЛЬНЕННЯ

ПРОТОЧНА ЧАСТИНА І РОТОР ТУРБІНИ

Соплові грати парових турбін виконуються з складових сегментів з лопатками.

В регулюючих ступенях соплові сегменти виконуються зварними, коли і периферійний, і кореневий бандажі приварюються до лопаток або коли кореневий бандаж виготовляється фрезеруванням у згоді зі всіма лопатками сегменту, а периферійний приварюємося.

В нерегульованих ступенях активного типу соплові лопатки розташовуються в діафрагмах, що складаються з двох половин (верхньої і нижньої). Сучасні конструкції таких грат виконуються, як правило, зварними для ступенів високого тиску і з лопатками, залитими в тіло діафрагми, для ступенів низького тиску.

Ротор парової турбіни встановлюється на опорних підшипниках. Для сприйняття осьових зусиль, діючих уздовж осі ротора, застосовуються спеціальні наполегливі підшипники. Часто опорні і наполегливі підшипники конструктивно об'єднуються, утворюючи комбіновані опорно-наполегливі підшипники.

Опорні підшипники мають бабітову заливку і досить могутні вкладиші. Виконують їх, як правило, з мастилом під тиском. Для правильної роботи підшипника між шийкою (цапфою) валу і вкладишем підшипника повинна утворюватися плівка масла, звана масляним клином, в якому повинен створюватися тиск, достатній для підтримки валу в підшипниках без зіткнення з тілом вкладиша. При такому положенні валу тертя відбувається не між ковзаючими поверхнями валу і вкладиша, а усередині відділяючих їх один від одного шарів масла, тобто рідинне тертя. Сучасні турбіни всіх заводів мають сегментні опорні підшипники.

Ущільнення, що знімають протоки пари з одного ступеня в інший при різниці тиску між ними, називаються проміжними (внутрішніми).

Для усунення втрат пари з корпусу турбіни і присоса зовнішнього повітря в турбіну використовують кінцеві ущільнення.

Для скорочення втрат пари через ущільнення застосовуються проміжні відсмоктування пари з ущільнень високого тиску в ущільнення низького тиску, а надлишок пари направляють в підігрівачі живлячої води. Потоки пари в ущільненнях турбіни і тиск пари регулюються спеціальним регулятором ущільнень. При пусках турбіни в роботу до ущільнень подається свіжа пара або пара з деаераторів турбіни з необхідними параметрами.

У разі подачі на турбіну як перегрітої, так і насиченої пари при t_о = сопз1 підвищення р₀ збільшує термічний ККД циклу щ тільки до певного значення. Для турбін, що працюють на насиченій парі, таким тиском є р_о»17 МПа. Проте при виборі початкового тиску пари необхідно враховувати той факт, що при роботі на насиченій парі внутрішній відносний ККД окремого ступеня і турбіни в цілому существенно залежить від вогкості пари в ступенях турбіни. З підвищенням р_о вогкість пари, особливо в останніх ступенях, збільшується, h_oi знижується і тому то тиск, при якому досягається максимум абсолютного внутрішнього ККД h_і=h_th_oi виявляється меншим, ніж відповідне максимуму h_t, а крива h_i=f(р₀) більш пологої. Виходячи з цих умов, оптимальний початковий тиск пари знижується до р_о»13 МПа, причому зниження економічності при зменшенні р_о вдвічі відбувається всього на,1,5-2%.

Дата добавления: 2014-01-11