Блок контролю

IRC

FTP-СЕРВЕРИ

ІНТЕРНЕТ-ТЕЛЕБАЧЕННЯ

7. IP-ТЕЛЕФОНІЯ

IP-телефонія — це технологія, що дозволяє використовувати будь-яку IP-мережу як засіб організації та ведення телефонних розмов, передачі відеозображень та факсів у режимі реального часу.

При відправленні або отриманні електронної пошти відбувається передача «пакета» інформації через мережу Інтернет. Аналогічним чином працює й IP-телефонія. Створення «пакетів» — перетворення аналогових (зокрема, звукових) сигналів у цифрові, їх стискання, передачу мережею Internet і зворотне перетворення в аналогові відбувається завдяки існуванню протоколу передачі даних через Інтернет (IP — Internet Protocol), звідси і назва «IP-телефонія».

Основною перевагою IP-телефонії є нижча вартість міжміських і міжнародних переговорів у порівнянні з традиційною телефонією за рахунок цифрування і наступної компресії (стиснення) голосового потоку, що дозволяє знизити собівартість послуги. Друге — нижча вартість кінцевого устаткування. На шляху проходження пакетів інформації про голосовий сигнал не використовується дороге устаткування, що стало вже традиційним для міжнародної та міжміської телефонії. У цій високоякісній технології використовуються відносно недорогі комутатори-маршрутизатори.

8. СИСТЕМИ ОБМІНУ ПОВІДОМЛЕННЯМИ

Протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP) — дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі, що підтримує протокол FTP. Установивши зв'язок з віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл з віддаленого комп'ютера на свій, або скопіювати файл з свого комп'ютера на віддалений.

При розгляді FTP як сервісу Інтернет мають на увазі не просто протокол, а саме сервіс — доступ до файлів, які знаходяться у файлових архівах.

FTP — стандартна програма, яка працює за протоколом TCP, яка завжди поставляється з операційною системою. Її початкове призначення — передача файлів між різними комп'ютерами, які працюють у мережах TCP/IP: на одному з комп'ютерів працює програма-сервер, на іншому — програма-клієнт, запущена користувачем, яка з'єднується з сервером і передає або отримує файли через FTP-сервіс. Все це розглядається з припущенням, що користувач зареєстрований на сервері та використовує логін та пароль на цьому комп'ютері.

IRC (англ. Internet Relay Chat) — сервіс Інтернет, який надає користувачам можливість спілкування шляхом надсилання текстових повідомлень багатьом людям з усього світу одночасно (в режимі реального часу). Аналогію можна знайти у радіо на коротких хвилях, навіть використовується аналогічне поняття англ. channel (канал, хвиля).

Надруковане на комп'ютері користувача повідомлення стає видимим всім користувачам на тому ж каналі. Користувач може приєднатися до вже наявного каналу або налаштувати свій. Користувач може створити свій особистий канал тільки для себе і буквально однієї-двох людей. Так само, як і у короткохвильовиків, користувач може присвоїти собі унікальний «позивний» («нік», «псевдонім», англ. nick).

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних. Часто згадується як всесвітня або глобальна мережа. У побуті іноді говорять Нет, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі.

Сьогодні при вживанні слова «Інтернет» найчастіше мається на увазі саме веб і доступна через нього інформація, а не сама фізична мережа, що призводить до різноманітних юридичних колізій та правових наслідків.

В англійській мові якщо слово «internet» написано з малої літери, воно означає просто об'єднання мереж (англ. interconnected networks) за допомогою маршрутизації пакетів даних. У такому разі не мається на увазі глобальний інформаційний простір. У вітчизняній технічній літературі також іноді роблять такий розподіл понять.

Ключові принципи Інтернету

Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та домашніх мереж. Об'єднання різнорідних за архітектурою мереж стало можливо завдяки протоколу IP (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів даних. Протокол ІР був спеціально створений агностичним у відношенні до фізичних каналів зв'язку. Тобто будь-яка мережа передачі цифрових даних може передавати інтернет-трафік. На стиках мереж спеціальні маршрутизатори займаються сортуванням та перенаправленням пакетів даних, базуючись на ІР-адресах одержувачів цих пакетів. Протокол ІР утворює єдиний адресний простір у масштабах всього світу, але в кожній окремо взятій мережі може існувати свій власний адресний підпростір. Така організація ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навіть найменшого, пакету даних. У результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті.

Сам протокол ІР був народжений в дискусіях всередині організації IETF (англ. Internet Engineering Task Force, Task force — група спеціалістів, покликана вирішити певну задачу), назву котрої можна перекласти як «Група для вирішення задач проектування Інтернету». IETF і її робочі групи досі займаються розвитком протоколів Всесвітньої мережі. Вона відкрита для публічної участі та обговорень. Комітети цієї організації публікують т.зв. документи RFC (англ. Request for Comments — запит коментарів). В цих документах даються технічні специфікації і точні пояснення багатьох питань. Деякі документи RFC організація IAB (англ. Internet Architecture Board — Рада з архітектури Інтернету) оголошує Стандартами Інтернету. З 1992 року IETF, IAB та ряд інших організацій утворюють Товариство Інтернету (англ. Internet Society, ISOC) — організаційну основу для різноманітних дослідницьких та консультативних груп, що займаються розвитком Інтернету. На думку багатьох науковців Інтернет це початок нової ери і продуктивно займються розвитком і удосконаленням міжнародної системи Інтернет.

Протоколи Інтернету

В даному випадку протокол — це спосіб взаємодії, обміну даними між комп'ютерами при роботі у мережі. Щоб різні комп'ютери могли разом працювати, вони повинні «розмовляти однією мовою», тобто використовувати однакові протоколи. Сукупність цих протоколів називають стеком протоколів TCP/IP.

Нижче у алфавітному порядку перелічено найпоширеніші мережеві протоколи відповідно до моделі OSI:

1. На прикладному рівні:

DNS

FTP

HTTP

HTTPS

IMAP

LDAP

POP3

SMTP

SSH

Telnet

XMPP (Jabber)

2. На сеансовому рівні:

SSL

TLS

3. На транспортному рівні

TCP

UDP

4. На мережевому рівні

BGP

ICMP

IGMP

IP

OSPF

RIP

EIGRP

IS-IS

5. На канальному рівні

Ethernet

Frame relay

HDLC

PPP

SLIP

Окрім того існує цілий ряд ще нестандартизованих, але вже доволі популярних протоколів. Як правило, це протоколи децентралізованого обміну файлами та текстовими повідомленнями; на деяких з них побудовані цілі файлообмінні мережі. Це такі протоколи, як:

OSCAR

CDDB

eDonkey

BitTorrent

Gnutella

Skype

ПРОТОКОЛ TCP/IP

Незалежно від того, що комп’ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони послуговуються однаковими правилами передавання даних – протоколом TCP/IP. Він прийнятий усіма учасниками Інтернету і підтримується більшістю виробників мережного обладнання.

TCP/IP – основний транспортний протокол передачі даних в локальних мережах та Інтернеті. Абревіатура TCP/IP складається з двох частин: TCP (Transmition Control Protocol – протокол керування передаванням) і IP (Internet Protocol – протокол Internet).

Перша складова протоколу забезпечує надійний зв’язок між комп’ютерами і керує передаванням даних. Протокол TCP поділяє інформацію на порції – пакет, кожному з яких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол IP) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправника і одержувача(ів), забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача у будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TCP розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися, протокол TCP вирішує і цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма – маршрутизатор.

Адресація в Інтернет Для того, щоб зв'язатися з деяким комп'ютером у мережі Інтернет, Вам треба знати його унікальну Інтернет - адресу. Існують два рівноцінних формати адрес, які розрізняються лише за своєю формою: IP - адреса й DNS - адреса.

Усі комп’ютери, об’єднані в локальну мережу, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди взагалі не беруть участь у пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожен кмп’ютер має свою адресу, яка називається IP- адресою.

IP- адреса – запис, який точно визначає місцезнаходження комп’ютера в мережі і є записом чотирьох чисел у діапазоні від 0 до 255, відділених крапками, наприклад, 220. 15.68.33.

Запис IP - адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу під мережі Інтернету, до якої підключено вузол, а друга — адресу локально вузла всередині під мережі.

IP - адреса складається із чотирьох блоків цифр, розділених крапками. Він може мати такий вид: 84.42.63.1 Кожний блок може містити число від 0 до 255. Така адреса містить номер мережі та номер комп'ютера користувача в ній. Отже, щоб звернутися до певного комп'ютера в мережі, слід вказати його ІР-адресу. IP - адреса має числовий вигляд, тому що його використовують у своїй роботі комп'ютери. Але він досить складний для запам'ятовування, тому була розроблена доменна система імен: DNS.

Доменні імені DNS

IP-адреси зручні для ідентифікації комп’ютерів а Інтернеті, але не прийнятні для роботи користувачів (не наочні, погано запам’ятовуються, велика ймовірність помилки при введенні). Тому замість числових IP-адрес застосовується літерна система доменних імен DNS(Doman Name Server- доменне ім’я серверу). Згідно з цією системою ім’я кожного Web-серверу є послідовністю слів, розділених крапками, яка легко запам’ятовується користувачами.

Доменне ім’я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.

На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад, uk (Велика Британія), ru (Росія) або ua (Україна). Але частіше замість назви країни ставиться скорочення, відповідне типу організації, якій належить домен: com (комерційний домен), gov (урядовий), mil (військовий), edu (освітній), net (мережний), org (інших організацій). Ліворуч від домену верхнього рівня через крапку дописується позначення міста, штату або організації. Однак цієї частини імені може не бути. Ліворуч від позначення міста (організації) – позначення серверу, яке займає відповідно крайню ліву позицію у доменному імені.

У результаті доменне ім’я серверу (простіше, домен) може мати такий вигляд: kyivstar.net – сервер оператора мобільного зв’язку, домен верхнього рівня net, referat.ru – сервер рефератів, країна ru (Росія ).

DNS – адреса включає більше зручні для користувача буквені скорочення, які також розділяються крапками на окремі інформаційні блоки (домени). Наприклад:www.klyaksa.net Якщо Ви вводите DNS - адресу, то вона спочатку перетворюється на відповідну IP - адресу, оскільки комп'ютери працюють із числовими адресами. Доменне ім'я будується за ієрархічним принципом, аналогічно із структурою імен каталогів файлової структури. Ідентифікатори (імена) доменів дають змогу визначити, якій організації належить адреса і в якій країні ця організація знаходиться. Кількість доменів в адресі не обмежена.

Відповідність між IP-адресами і доменними іменами встановлюється за допомогою баз данних, розміщених на спеціальних DNS-серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для функціонування системи доменних імен.

Для під'єднання комп'ютера до мережі Інтернет необхідно мати комунікаційне обладнання (модем, кабельний модем, адаптер ISDN або DSL, пристрій обслуговування каналу та даних для виділених ліній тощо), канал зв'язку та спеціальні комунікаційні програми. Для приєднання до мережі Інтернет необхідно встановити на ПК спеціалізоване програмне забезпечення, підключити пристрій для прийому/передачі даних (модеми різних типів), та оформити договір з провайдером.

Залежно від бажань та фінансових можливостей можна обрати один із способів доступу до Інтернет: – комутоване з'єднання за допомогою аналогової чи цифрової телефонної лінії (найпростіший спосіб). Потрібен тільки модем, який перетворює цифрові сигнали, що надходять із комп'ютера, на аналогові при їх передаванні через телефонні лінії, і навпаки, перетворювати аналогові сигнали із телефонної мережі та передавати їх після перетворення до запам’ятовуючих пристроїв комп'ютера. Однак телефонні лінії мають обмеження швидкості передавання даних.); - постійне з'єднання через виділений канал зв'язку(Виділені лінії забезпечують цілодобове під'єднання комп'ютера до мережі. Це телефонні лінії, які орендуються в телефонних компаніях або спеціальні потужні лінії, які дозволяють швидко передавати дані в цифровому форматі (оптоволоконні лінії). Цей спосіб надійний, але дорогий.); - доступ за допомогою мереж кабельного телебачення (Потрібен кабельний модем, який під'єднаний до мережі постійно.); - доступ засобами безкабельних каналів зв'язку (Мають нижчу швидкість передачі даних ніж кабельні.).

При цьому треба заключити угоду з одним із постачальників (провайдерами) послуг інтернету.

Поняття про гіпертекстовий документ. За допомогою мережі популярні ілюстровані комп’ютерні журнали, книги, каталоги, енциклопедії, довідники, навчальні посібники можна переглядати на екрані дисплея безпосередньо в шкільному комп’ютерному класі. Документ, що є на екрані називається гіпертекстовою сторінкою.Одна тема може висвітлюватися на багатьох сторінках. Від одної сторінки до іншої можна переходити за допомогою гіпертекстових посилань, які містять адресу іншого тексту.

Гіпертекст — це текст, що містить гіпертекстові посилання на інформаційні ресурси, які можуть розміщатися в різних файлах на різних серверах. Гіперпосилання зазвичай мають вигляд підкресленого слова, яке може бути виділене іншим кольором. При наведені вказівника мишки на посилання він набуває вигляду руки. Гіперпосиланням може бути не тільки текст, а й зображення.

Гіпертекст створюють або автоматично методом перетворення звичайного тексту на гіпертекст (це можна робити навіть у програмі МS Word), або вручну засобами мови НТМL. Зазвичай веб-документи створюються мовою HTML, тому їх часто називають HTML-сторінками або гіпертекстовими сторінками. Передаються такі сторінки з допомогою протоколу HTTP. Це, як правило, файли з розширенням htm або html, які ще називають веб-сторінками.

Таким чином, переглядаючи веб-сторінки, користувач може, клацаючи мишкою на гіперпосиланнях, здійснювати новігацію в Інтернет, тобто переходити від однієї веб-сторінки до іншої. Сукупність веб-сторінок із певною тематикою, які збережені на одному сервері та мають систему новігації, що дозволяє переміщуватися між ними за допомогою гіперпосилань, утворює сайт. Наприклад, сайт школи може містити декілька сторінок, на яких подано відомість про історію школи, вчителів, учнів, навчальні плани тощо.

Програми-браузери.Основне їх призначення – забезпечити доступ до ресурсів веб-простору. З допомогою браузера на екрані відтворюється текст, зображення, анімація ті відео фрагмент, розміщені на веб-сторінці. Він дозволяє виконувати перехід до інших інформаційних ресурсів за допомогою гіперпосилань на відповідні веб-сторінки. Існує багато програм-браузерів. Найбільш поширеними є Microsoft Internet Explorer та Opera.

При завантаженні браузера відкривається програмне вікно та в його робочому полі відображається домашня сторінка – головна сторінка деякого веб-ресурсу. Яку веб-сторінку зробити домашньою для певного комп'ютера визначає користувач та в спеціальному режимі налагодження браузера задає її. Вікно браузера, крім стандартних елементів програмного вікна, містить панель адреси, в якій можна вводити або вибирати зі списку URL-адресу потрібної веб-сторінки. На панелі - адреса документа, перехід до якого здійснюється за допомогою гіперпосилання. За допомогою вказівок меню Вигляд можна відображати на програмі чи приховувати деякі елементи вікна зокрема панель адреси та рядок стану. Рядок стану може містити різні відомості, наприклад, при наведенні вказівника мишки на гіперпосилання в рядку стану відображається URL-адреса веб-сторінки, на яку буде здійснено перехід при натисненні лівої клавіші мишки на цьому посиланні. За допомогою кнопок панелі інструментів Звичайні кнопки можна швидко виконувати найбільш вживані вказівки при роботі з браузером. Застосування цих кнопок дозволяє економити час на відкриття сторінок, які вже переглядались.

Браузер налаштовує користувач засобами команд Сервіс, Властивості браузера. Тут можна:

1) задати обмеження доступу неповнолітнім для перегляду сайтів для дорослих;

2) створити профіль з особистими даними, якщо ви хочете популяризувати інформацію про себе в Інтернеті;

3) задати рівень безпеки доступу до сертифікованих інформаційних ресурсів: високий, середній, низький;

4) вибрати одне з можливих під'єднань до Інтернету;

5) зберігати адреси за певну кількість останніх днів у журналі;

6) вимкнути режим відображення рисунків з метою прискорення роботи браузера;

7) вимкнути режими відтворення звуку, відео та анімації;

8) заблокувати контакт з окремими адресами Інтернету.

СУБКУЛЬТУРА МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Сучасний Інтернет має також дуже багато соціальних та культурних граней. Він є універсальним середовищем для спілкування, розваг та навчання. За допомогою Інтернету стало можливо робити покупки та оплачувати послуги. Для багатьох людей Інтернет — це спосіб заробітку. А в цілому Інтернет — це віддзеркалення сучасного суспільства та світосприйняття.

Інтернет-товариства. Інтернет-товариства, Віртуальні співтовариства та Мережеве суспільство. Інтернет пропонує широкі можливості для спілкування; в ньому легко знайти людей зі спільними інтересами, хобі та світоглядом. Окрім того, в мережі психологічно значно простіше спілкуватись, аніж при особистій зустрічі. Ці причини обумовлюють створення та активний розвиток інтернет-товариств — груп людей зі спільними інтересами, котрі спілкуються переважно через Інтернет. Такі товариства поступово грають все важливішу роль у житті всього сучасного суспільства.

Інтернет-залежність. Із зростанням популярності Інтернету стали проявлятись і негативні сторони його застосування. Зокрема, дехто настільки захоплюється віртуальним простором, що проводить за комп'ютером до 18 годин на добу. Таку залежність багато хто порівнює з тютюнопалінням чи наркоманією. Визначення інтернет-залежності звучить так: «Це наполегливе бажання вийти в Інтернет, перебуваючи off-line, і нездатність вийти з Інтернету, знаходячись on-line». Згідно з даними різноманітних досліджень, сьогодні інтернет-залежними є близько 10 % користувачів у всьому світі. Фахівці вже розробили методики позбавлення від цієї залежності.

Інтернет-знайомства. Знайомства в Інтернеті зазвичай пов'язують із розвагами або пошуком чоловіка за кордоном. Обидва напрямки нерідко стають своєрідною залежністю. Дуже рідко можна знайти службу знайомств, що здійснює виключно серйозні знайомства для шлюбу, зокрема, знайомства для християн чи, взагалі, людей з традиційними поглядами на шлюб.

Тролінг — це психологічний та соціальний феномен, що зародився в Інтернеті протягом 1990-х років. Інтернет-тролями, або просто тролями у Всесвітній мережі називають людей, котрі спеціально публікують провокаційні статті чи повідомлення (на форумах, в групах новин Usenet, у вікі-проектах), завдання яких — викликати конфлікти між учасниками, флейм, образи тощо. Такі статті чи повідомлення також іноді називають тролями, а процес їх написання — тролінгом. Сьогодні будь-який популярний ресурс (форум, група новин, вікі-проект) стикається з цим явищем.

Кіберпанк. Інтернет, кіберпростір і віртуальна реальність знайшли свій відбиток і в сучасному мистецтві. Ще в середині 1980-х років сформувався особливий жанр наукової фантастики, що фокусується на комп'ютерах, високих технологіях і проблемах, що виникають у суспільстві у зв'язку із застосуванням плодів технічного прогресу. Сюжетом творів цього жанру часто стає боротьба хакерів із могутніми корпораціями. Жанр набув широкої популярності в літературі, кінематографі, графічних творах (особливо аніме) та в комп'ютерних забавах. Сам термін кіберпанк придумав письменник Брюс Бетке, який 1983 року опублікував однойменне оповідання.

1. Принципи організації мереж.

2. Класифікація комп’ютерних мереж.

3. Локальні комп’ютерні мережі.

4. Топології локальних комп’ютерних мереж.

5. Робота в локальній мережі

6. Що таке Internet. Концепція мережі Internet.

7. Історія розвитку Internet.

8. Способи підключення до мережі Internet

9. Призначення та характеристика основних протоколів Internet..

10. Протоколи ІР та ТСР. ТСР/ІР.

11. Адресація в Internet. ІР-адреси. Структура адреси.

12. Доменні адреси. Структура адреси.

13. Технологія World Wide Web.

14. Універсальний локатор ресурсу (URL).

15. Браузери і їх призначення.

16. Засоби пошуку інформації в Інтернет.

17. Електронна пошта E-mail.

18. Порядок створення поштової скриньки в середовищі Інтернет.

19. Характеристика режиму написання електронного листа і перегляду електронної кореспонденції.

Характеристика режимів створення повідомлення з вкладеними файлами.

Дата добавления: 2014-01-11