Методи прогнозування

План.

1. Сутність і принципи прогнозування.

2. Класифікація прогнозів. Види і типи прогнозування.

1. Сутність і принципи прогнозування.

Прогноз – це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Прогнозування – це процес складання прогнозу. Прогнозування розвитку підприємства або організації – це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Принципи прогнозування:

1) Цілеспрямованість – змістовний опис поставлених дослідницьких завдань;

2) Системність – побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризується певною ієрархією та послідовністю;

3) Наукова обґрунтованість – усебічне врахування вимог до об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

4) Багаторівневий опис – опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

5) Інформаційна єдність – використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

6) Адекватність об’єктивним закономірностям розвитку – виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкта;

7) Послідовне вирішення невизначеності – ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

8) Альтернативність – виявлення можливості розвитку об’єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв’язків і структурних співвідношень.

2. Класифікація прогнозів. Види і типи прогнозування.

Ефективне управління соціально-економічними процесами в сучасних умовах передбачає розроблення цілісної системи прогнозів, кожний з яких відрізняється від інших низкою класифікаційних ознак.

Розподіл прогнозів в залежності від особливостей об’єктів прогнозування є однією з їх найважливіших відмінних ознак. За цією ознакою розрізняють економічні, науково-технічні, демографічні, соціологічні, геокосмічні і деякі інші різновиди прогнозів.

Економічне прогнозування являє собою науково-обгрунтоване передбачення можливих напрямків розвитку економіки народного господарства і його структурних елементів (галузей, регіонів, об’єднань, підприємств). До основних задач економічного прогнозування можна віднести виявлення тенденцій змін найважливіших економічних явищ в минулому і сучасному, оцінку можливостей розповсюдження знайдених закономірностей на майбутнє; передбачення найбільш вірогідних ситуацій і проблем економічного розвитку на найближчу та віддалену перспективу; пошук можливих напрямків економічного зростання і обґрунтування стратегій розвитку, яким надається перевага, в майбутньому.

Об’єктами економічного прогнозування можуть бути: зовнішньополітичні зв’язки України з урахуванням перспектив розвитку світової системи господарювання; розміщення промислового та сільськогосподарського виробництва в регіонах країни; стан виробничих ресурсів, рівень продуктивності праці та інші.

Науково-технічний прогноз визначає різні варіанти розвитку науки і техніки в майбутньому на підставі аналізу тенденцій їх змін у минулому періоді із урахуванням передбачуваних в перспективі суспільних необхідностей та цільових настанов. Науково-технічне прогнозування дозволяє виявити суспільне значення наукових розробок, дати оцінку потенційним можливостям створення нової техніки і нових технологій, означити перспективний рівень технічного розвитку народного господарства.

Демографічний прогноз являє собою передбачення змін в абсолютному та відносному складі, територіальному розміщенню, професійній орієнтації населення. Демографічне прогнозування багато уваги приділяє визначенню перспективної чисельності населення; створює необхідні передбачення для проведення певної політики в області народонаселення.

Соціологічний прогноз дозволяє дати оцінку соціальній структурі суспільства в майбутньому; визначити, що потребують різні групи населення, їхній спосіб життя, умови праці і побуту; передбачити соціальні наслідки науково-технічної революції, культурного будівництва, розвитку охорони здоров’я.

Найбільш розповсюдженим різновидом геокосмічного прогнозу є прогноз погоди. До цієї групи можуть бути віднесені прогнози створювання удосконалених засобів ракетно-космічної техніки, прогнози освоєння космічного простору, тощо.

Важливою характеристикою будь-якого прогнозу є кількісна оцінка терміну соціально-економічного передбачення. В залежності від строків прогнозування всі прогнози поділяються на короткострокові (до 2 років), середньострокові (до 10 років) та довгострокові (понад 10 років).

Довгострокові та середньострокові прогнози використовуються на рівні окремих галузей, великих регіонів, в масштабах всього народного господарства. Ці прогнози розглядають перспективи розвитку науково-технічного прогресу, розміщення промислового і сільськогосподарського виробництва на території України, пропорції і темпи розвитку народного господарства, міжгалузеві зв’язки та інше.

Короткочасні прогнози найчастіше розробляються в сільському господарстві, на промислових підприємствах, в об’єднаннях, в галузях народного господарства. Об’єктами короткострокових прогнозів можуть бути передбачувана урожайність сільгоспкультур, хід виконання планових завдань, попит на продукти харчування і товари народного споживання та інше.

В залежності від методології, яка використовується, всі прогнози можна класифікувати на нормативні (цільові), дослідні (генетичні, пошукові) та комплексні.

Відмінною рисою нормативного прогнозу є формулювання бажаного стану, мети, результату, які мають бути досягнуті в майбутньому.

Дослідні прогнози базуються на вивченні тенденцій змін об’єкта в часі і розповсюдженні знайденої залежності на перспективу.

Найбільш достовірні перспективи економічного зростання можуть бути отримані завдяки комплексному прогнозу, який поєднує в собі елементи дослідного та нормативного підходів.

В залежності від форми відображення кінцевого результату всі прогнози поділяються на кількісні та якісні. Кількісний прогноз показує числову оцінку майбутнього стану об’єкта (його параметри чи співвідношення між ними). Якісний прогноз характеризує особливості зміни об ’єкта, окремі ознаки якого не можуть бути досліджені за допомогою кількісних вимірів.

За характером відношення прогнозу до стану об’єкта прогнозування в перспективі всі прогнози поділяються на умовні та безумовн і. Умовний (активний) прогноз дозволяє дати оцінку можливим напрямкам розвитку та їх наслідків із урахуванням впливу екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) факторів. Безумовний (пасивний) прогноз характеризує майбутній розвиток як результат руху за інерцією, закономірності якого сформовані в минулому та сучасному.

Дата добавления: 2014-01-11