Модель пропозиції грошей. Грошовий мультиплікатор

Пропозиція грошей () включає в себе готівку (С) поза банківською системою і депозити (D), які економічними агентами можуть бути використані для угод:

. (9.9)

Сучасна банківська система із частковим резервним покриттям, що означає, що частину своїх депозитів банки зберігають у вигляді резервів, а інші – використовують для видачі позик. На відміну від інших фінансових інститутів банки мають здатність збільшувати пропозицію грошей („створювати гроші”).

Кредитна мультиплікація – процес емісії платіжних засобів в рамках комерційних банків.

Припустімо, що депозити першого банку збільшились на 1000 грошових одиниць. При ставці резервування 20% в резерві залишається 200 одиниць, а інші 800 – видаються в позику. Таким чином перший банк збільшив пропозицію грошей на 800 одиниць. Грошова пропозиція тепер складає 1800 грошових одиниць. Вкладники, як і раніше, мають депозити на 1000 грошових одиниць, але й позичальники тримають на руках 800 одиниць Тобто банківська система із частковим резервним покриттям здатна збільшувати пропозицію грошей. Далі, якщо ці 800 грошових одиниць знову попадуть в банк, то 160 одиниць залишаються в резервах, а 640 – використовуються для видачі кредитів. Третій банк добавить 128 одиниць – в резерв, а 512 – для видачі кредитів і т. ін.

Якщо процес продовжується до використання останньої грошової одиниці, то кількість грошей в системі можна визначити:

Початковий вклад 1000

Позичка І банку (1-0,2)*1000 = 800

Позичка ІІ банку і т. ін.

Підсумкова пропозиція грошей:

В загальному випадку додаткова пропозиція грошей, яка виникла в результаті появи нового депозиту обчислюється за формулою:

, (9.10)

де rr – норма (ставка) банківських резервів;

D – початковий вклад (депозит)

– банківський мультиплікатор грошової експансії (розширення).

Грошова база (гроші підвищеної потужності, резервні гроші) – це готівка поза банківською системою, а також резерви комерційних банків, які зберігаються в НБУ (центральний банк):

, (9.11)

де C – готівка;

R – резерви.

Грошовий мультиплікатор m:

ð . (9.11)

Грошовий мультиплікатор можна представити через співвідношення готівка-депозити сr (коефіцієнт депонування) і резерви-депозити rr:

. (9.12)

Поділивши почленно чисельник і знаменник правої частини на D, отримаємо:

, а , . (9.13)

. (9.14)

Пропозиція грошей () прямо залежить від величини грошової бази (МВ) і грошового мультиплікатора m.

Національний банк може контролювати пропозицію грошей, перш за все, шляхом впливу на грошову базу. Інструменти грошової політики корегують величину грошової маси, впливаючи на грошову базу або на мультиплікатор. Виділяють три основних інструмента грошової (монетарної) політики, за допомогою яких Нацбанк здійснює корегування грошово-кредитної політики:

1) зміна облікової ставки (ставки рефінансування), тобто ставки, за якою Нацбанк кредитує комерційні банки;

2) зміна норми обов’язкових резервів, тобто мінімальної долі депозитів, яку комерційні банки зобов’язані зберігати у вигляді резервів (безпроцентних вкладів) в НБУ;

3) операції на відкритому ринку: купівля або продаж Нацбанком державних цінних паперів (використовується в країнах з розвиненим фондовим ринком).

Дата добавления: 2014-01-20