Ці та інші чинники напр.XV – на поч.XVІ століття перетворили Кримське ханство на силу, яка своїми походами загрожувала життєдіяльності укр. земель і самому існуванню українського народа.
Стан
Права, привілеї та обов’язки
Магнати
Володіли широкими правами та привілеями: економічними (величезні підвладні території та значні резерви робочої сили), політичними (можливість обіймати найвищі державні посади – канцлер, гетьман, підскарбій та ін.) та юридичними (підлягали суду безпосередньо великого князя, а не місцевої адміністрації).
Належали члени великокнязівської ради та найзаможніші феодали, які виступали у похід під власними загонами і під власними корогвами. Були основою для формування верхівки державного апарату і підлягали суду Великого князя.
Шляхта:
Отримали статус за військову службу. Володіли вотчинами, мали права приватної власності на землю; деякі володіли удільними землями (за виконану військову службу).
Остаточно шляхта оформилась в окремий стан після прийняття "Устава на волоки" (1557р.). Мала юридично оформлені права, привілеї та обов’язки – Литовський статут 1566 р.:
1. Скасовувались всі обмеження шляхетської земельної власності;
2. мали власні сейми;
3. приймали участь у загальнодержавних сеймах.
Духовество
Не підлягало світському суду (судив суд єпископа). Духовні посади передавались у спадок. Духовенство вимагало у своїх парафіян різні "треби": десятина, скіпщина, данина натурою. Деякі церкви та монастирі володіли значними земельними угіддями, селами та містами.
У др.пол. XVІ століття православна церква занепадає.
Міщани
+
-
Міське населення складалося з патриціату (заможні купці та промисловці), бюргерства (цехові майстри та середні торговці), поспольство (плебс, дрібні ремісники та торговці). Поширюється Магдебурзьке право – його сутність полягала у звільненнні міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права на самоврядування.
Мп. сприяло формуванню в Україні засад громадянського суспільства.
- Іноземна колонізація та обмеження прав місцевого населення.
- Релігійні обмеження.
- Загострення в економічній сфері (конкуренція з євреями та вірменами).
- Витіснення місцевих жителів з органів міського самоврядування.
- Гальмувало і блокувало розвиток місцевих норм і традицій самоуправління.
Селянство
Чиншові селяни (данники) – сплачували феодалу наруральну й грошову (чинш) ренту. Особисто вільні та економічно незалежні селяни – общинники.
Тяглі селяни – вели господарство на землях феодала. Відробіткова рента (панщина), державні податки (серебщина), державні повинності (будування мостів, доріг тощо).
Службові селяни – ремісники, рибалки, конюхи та інші. Обслуговували двір феодала та відбували панщину, сплачували данину.
З часом феод. залежність переросла в кріпосну. Суть кріпацтва – прикріплення селян до землі, запровадження обов’язкових селянських робіт на пана, остаточне обмеження громадянських прав і свобод селянства.
Остаточно кріпосне право оформилось артикулами польського короля Генріха Валуа (1573 рік) та Третім Литовським статутом 1588 року:
1. Тривалість панщини визначалась волею пана;
2. селяни позбавлялися права розпоряджатися своїм майном;
3. пан отримував право карати кріпака смертю;
4. утікачів розшукували 20 років [Див. Додаток 3].
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2025) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление