Тенденції розвитку комп’ютерних мереж

Комп’ютерні мережі отримали дуже широке поширення. Після появи персональних комп’ютерів їх стали об’єдну­вати в мережі, що дозволило спільно використовувати ресурси мережі. Сучасні мережі великі і складні, часто потребують кваліфікованого персоналу для їх обслуговування.

Після запуску СРСР штучного супутника Землі в 50-х р. XX ст. США вирі­­ши­­ли, що на випадок війни потрібна надійна система передавання інформації. Агентство передових дослідницьких проектів США (DARPA) запропонувало розробити для цього комп’ютерну мережу. Розроблення мережі, що назвали ARPANET, було доручено університету в Лос-Анд­же­лесі. Потім мережа ARPANET почала активно розвиватися і її почали використовувати вчені різних галузей науки [11].

На початку 70-х рр. XX ст. була розроблена перша програма для відправлення електронної пошти мережею. До мережі були підключені телефон­ним кабелем перші організації з Великобританії та Норвегії, де мережа стала міжнародною.

У 1983 р. мережа ARPANET перейшла на протокол TCP / IP і стала називатися Internet.

У 1984 році у США заснували велику мережу National Science Foundation Network (NSFNet), яка була сформована з нерозвинених мереж. До цієї мережі за рік підключилися приблизно 15 тис. комп’ютерів, назва «Internet» почала переходити до NSFNet.

У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки чому в мережі Internet стало можливе спілкування в реальному вигляді.

У 1989 з’явилася всесвітня павутина WWW, заснована на протоколі передавання даних HTTP.

У 1990 р. мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію NSFNet. У тому ж році було зафіксовано перше підключення до Internet телефонною лінією.

У 1991 р. Всесвітня павутина стала розвиненою і доступною в Internet.

У 1995 р. NSFNet повернулася до ролі дослідницької мережі, планом всього трафіку Internet тепер займалися мережеві провайдери, а не суперкомп’ютери Національного наукового фонду.

У тому ж році Всесвітня павутина стала головним постачаль­ником інформації в комп’ютерні мережі, обігнавши за обсягом трафіку протокол пересилання файлів FTP. З 1996 р. WWW деякою мірою підмінила собою поняття «Internet».

Наразі кількість користувачів, які регулярно використовують Internet, перевищила чверть земного населення.

У даний час підключитися до локальних мереж можна через супут­ники зв’язку, кабельне телебачення, радіосигнал, телефон, стільниковий зв’язок, спеціальні оптоволоконні лінії або електропровід.

На сьогодні більше 80 % об’єднані в комп’ютерні мережі, почина­ю­чи від малих локальних мереж до глобальних мереж Internet.

Телекомунікації відіграють важливу роль у суспільстві, забезпе­чуючи оперативне або інтерактивне (діалогове) пересилання інформації у процесі соціальної та економічної діяльності суспільства. Недостатній розвиток телекомунікацій знижує конкурентоздатність економіки України та стоїть на заваді перспективам її розвитку. Розвиток телекомунікацій повинен здійснюватися випереджувальними темпами порівняно із загальними темпами розвитку економіки. Повільні темпи розвитку телеко­мунікацій спричиняють зниження конкуренто­спроможності економіки України. Телекомунікації відіграють значну роль у прискоренні розвитку економіки та соціальної сфери [12].

Розвиток телекомунікацій повинен здійснюватися за такими основ­ними напрямами:

1) прискорення розвитку телекомунікаційних мереж із використан­ням новітніх технологічних досягнень (радіотехнологій, волоконно-опти­ч­них, пакетних технологій тощо);

2) сприяння реалізації регуляторної політики у сфері телекомуні­­кацій, спрямованої на об’єднання (консолідацію) можливостей суб’єктів ринку телекомунікацій з метою розв’язання основних проблем сфери, підвищення ефективності їх діяльності.

3) удосконалення нормативно-правової бази у сфері телеко­муні­ка-цій [12].

Дата добавления: 2014-01-20