Відрядна система оплати праці

Почасова система оплати праці

Поняття системи оплати праці, її види

План

Тема 2.4.3 Системи оплати праці

Лекційне заняття № 28

з дисципліни: «Трудове право»

тема дисципліни: 2.4. Оплата праці

для спеціальності 5.03040101

«Правознавство»

Викладач: Т.А. Барбанова

1. Поняття системи оплати праці, її види.

2. Почасова система оплати праці.

3. Відрядна система оплати праці.

Оплата праці повинна залежати від кількості і якості виконаної роботи, її результатів, які мають кількісні та якісні показники. Співвідношення між кількісними і якісними показниками праці, або мірою праці, і винагородою, створює систему оплати праці.

Система оплати праці – це спосіб обчислення розмірів винагороди, що належить виплатити працівнику відповідно до витрат праці, а в ряді випадків і до її результатів.

На підприємстві системи оплати праці встановлюються в колективному договорі роботодавцем за погодженням з профспілковим комітетом. Якщо працівника переводять на іншу систему оплати праці, то це вважається зміною істотних умов праці, а тому працівника необхідно попередити за 2 місяці.

Розрізняють основні дві системи оплати праці:

1) почасову;

2) відрядну.

При почасовій системі розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Почасова система має три різновиди:

а) погодинна;

б) поденна;

в) помісячна.

Праця оплачується за фактично відпрацьований час: години, дні, місяці.

При погодинній і поденній оплаті заробітна плата визначається шляхом множення відповідної годинної чи денної тарифної ставки на число відпрацьованих в обліковому періоді годин або днів.

При щомісячній оплаті розмір окладу не залежить від кількості робочих днів у місяці.

При відрядній системі розмір заробітної плати залежить від фактичного виробітку продукції належної якості. Відрядна система також має різновиди:

а) пряма відрядна;

б) непряма відрядна;

в) відрядно-прогресивна;

г) акордна;

ґ) індивідуальна;

д) колективна.

Пряма відрядна система оплати полягає в тому, що кожна одиниця продукції оплачується за незмінною відрядною розцінкою незалежно від рівня виконання норми виробітку чи норми часу. Порядок визначення відрядної розцінки залежить від того, що покладено в основу нормування праці. Якщо при виконання певної роботи нормою праці є кількість виготовленої продукції, то відрядна розцінка обчислюється за формулою

Р_в=Т/Н_в

де Р_в – відрядна розцінка, Т – тарифна ставка, Н_в – норма виробітку.

Коли ж на виготовлення певної одиниці продукції встановлена норма часу, то відрядна розцінка обчислюється за формулою

Р_в=ТхН_ч

де Р_в – відрядна розцінка, Т – тарифна ставка, Н_ч – норма часу.

При прямій відрядній системі заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції.

Непряма відрядна (побічно-відрядна) застосовується для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники.

При відрядно-прогресивній оплата за продукцію, виготовлену в межах норми, проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію виготовлену понад норму – за прогресивно зростаючими розцінками.

Акордна оплата – це винагорода за виконання комплексу робіт (об’єкт будівництва). Остаточний розрахунок проводиться за акордним нарядом після прийняття всього обсягу робіт, про що складається акт.

Індивідуальна відрядна система оплата праці застосовується на виробництвах, де забезпечений чіткий облік праці окремих працівників.

Колективна відрядна система встановлюється за загальним результатом праці бригади. При цьому розподіл заробітку проводиться із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Враховується також і кваліфікація працівника.

Кіровоградський кооперативний коледж

економіки і права ім. М.П. Сая

Циклова комісія правознавчих дисциплін

Дата добавления: 2014-01-20