Поняття охорони праці та її правове регулювання

План

Тема 2.5.1 Правове регулювання охорони праці

Лекційне заняття № 30

з дисципліни: «Трудове право»

тема дисципліни: 2.5. Охорона праці

для спеціальності 5.03040101

«Правознавство»

Викладач: Т.А. Барбанова

1. Поняття охорони праці та її правове регулювання.

2. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки та виробничої санітарії.

3. Управління охороною праці на підприємстві.

Загальновідомо, що економічне зростання автоматично ще не веде до збалансованого економічного і соціального розвитку. Зміни, що відбуваються у структурі зайнятості та попиту на робочу силу, як і в становищі працівників на робочому місці, умовах його праці, ставлять підвищені вимоги до безпеки праці.

Процес праці впливає не тільки на здоров^’я працюючих, а й на їх фізичний, соціальний та психологічний стан. Фізичні аспекти праці полягають в тому, що в більшості виробничих процесів використовуються речовини і матеріали, які виділяють частки шкідливі для здоров^’я. Коли такі речовини, нагромаджуючись у виробничих приміщеннях, досягають певного рівня концентрації і засвоюються організмом людини понад межу її фізіологічних можливостей для очищення, вони негативно впливають на організм, порушують його діяльність і викликають паталогічні зміни. Соціальний аспект умов праці визначається організацією праці та її характером. Процес праці включає такі чинники, як ритм роботи, її одноманітність, повторюваність, працю вночі тощо. При зростаючій швидкості і складності виробничих процесів збільшується робоче навантаження на кожного працюючого. Саме це навантаження обумовлює необхідність скорочення тривалості робочого часу, збільшення часу відпочинку, поліпшення дозвілля працівника поза його робочим місцем. Психологічний стан працівника під час виконання роботи обумовлюється функціями праці, яка становить собою джерело засобів для життя і сферу утвердження особи. Зміст праці повинен відповідати внутрішнім потребам працівника. Невдоволеність роботою деякої частини працюючих, що викликана потребою певних видів праці, досить часто суперечить високому рівню освіченості, намаганням працівника до самостійності і відповідальності в організації своєї роботи. Всі вказані чинники можуть негативно впливати на стан здоров^’я працюючих. У зв^’язку з цим законодавством України передбачено ряд прав і гарантій щодо збереження та відновлення здоров^’я працюючих.

Так, в Конституції України закріплено право кожного на охорону здоров^’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43). В ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права передбачено право кожної людини на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. В ст. 2 КЗпП України закріплено право працівників на здорові й безпечні умови праці. Говорячи про необхідність створення безпечних і здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, завжди користуються терміном охорона праці.

При цьому термін «охорона праці» вживається в двох значеннях: в широкому та вузькому розумінні. Охорона праці в широкому розумінні – це сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань використання праці й приналежних до різних інститутів трудового права, тобто це всі ті гарантії для працівників, що передбачаються всіма нормами трудового законодавства (гарантії щодо укладення трудового договору, переведення, звільнення, робочого часу, часу відпочинку, умов праці, дисципліни праці, матеріальної відповідальності тощо). Проте для трудового права та законодавства більш характерним є охорона праці в її вузькому розумінні. Охорона праці в вузькому розумінні – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров^’я і працездатності людини в процесі праці (ст. 1 ЗУ «Про охорону праці»).

Всі правові норми, об^’єднані терміном «охорона праці», поділяються на дві групи:

а) норми і правила з техніки безпеки;

б) норми і правила з виробничої санітарії.

Норми з техніки безпеки – це обов^’язкові вимоги, яким повинно відповідати підприємство в цілому, виробничі приміщення, усі види обладнання і технологічні процеси з точки зору безпеки праці, попередження травматизму. Цими нормами передбачається встановлення різних огороджень, захисних пристроїв, проведення профілактичних випробувань, дистанційне управління, видача спеціальних індивідуальних засобів захисту (поясів, окулярів, екранів тощо).

Норми з виробничої санітарії – це обов^’язкові вимоги щодо території підприємства, виробничих і побутових приміщень, робочих місць і технологічних процесів з точки зору гігієни праці і здоров^’я працівників з метою попередження професійних захворювань. Вимоги з галузі виробничої санітарії стосуються розмірів, планування і конструктивних елементів виробничих будівель, вентиляції, опалення, водопостачання, каналізації, освітлення побутових приміщень, пунктів харчування, охорони праці тощо. Крім того, норми з виробничої санітарії передбачають професії з шкідливими умовами праці, які повинні забезпечуватись спеціальними засобами захисту та додатковими гарантіями (спецодягом, спец харчуванням тощо).

Норми з техніки безпеки та виробничої санітарії закріплюються в найрізноманітніших джерелах. Основним джерелом, в якому закріплюються вказані норми, є нормативно-правові акти, зокрема:

- правила,

- стандарти,

- положення,

- інструкції.

Всі їх прийнято поділяти на дві групи:

а) державні міжгалузеві норми,

б) державні галузеві норми.

Одним з найважливіших нормативно-правових актів у сфері регулювання охорони праці є Закон України «Про охорону праці».

Дата добавления: 2014-01-20