Два типи літературної мови епохи Київської Русі християнської доби

До 30-х років ХХст. панував традиційний погляд на літературну мову східних слов”ян епохи К.Р. храстиянських часів: це церковнослов”янська мова(яка є наслідницею старослов”янської(тобто староболгарської)), що пришла разом із християнством у к.Хст. в багатій церковно-богослужбовій та іншій перекладній літературі. Обстоював цю теорію акад. О.Шахматов і пануала ця теорія в офіційних мовознавчих колах.

Тим часом у радянські часи теорію про споконвічно руський, тобто східнослов”янський (автентичний, а не чужий) характер літературної мови К.Р. обстоював акад. С.Обнорський. Саме руський(східнослов”янський) характер доводять проведені С.Обнорським дослідженнятаких найдавніших пам”яток, як „Руська правда”, твори Володимира Мономаха, „Моління” Данила заточника, „Слова о полку Ігоревім”. На підставі аналізу цих пам”яток Обнорськи стверджував, що ці твори дають уявлення про літературну мову Київської Русі як про руську мову, а не церковнослов”янську. Основою найголовнішою рисою цієї мови є її”виразне загальне руське лице”, і це виявляється в усіх рінях мови: у фонетиці, морфології, а особливо у лексиці і синтаксисі. За спостереженнями Обнорського у ці мові дуже мало позначився церковнослов”янськи вплив.

Отже, дослідження надавніших пам”яток доводять, що в основі літ. мови К.Р. була руська(своя, можливо народна, виявлена у діалектах),за Шевельовим-протоукраїнська мова. Причому ця літературна мова виникла не в ХІ ст, а раніше і формувалась протягом тривалого часу.. Тобто і письмо і літетратурна мова розвинулись у східних слов”ян, тому числі і в уркїанців на власній діалектній основі, а не привнесені іззовні.

Тоді як же бути із численими пам”ятками старослов”янської писемності? Відповідь на це питання дав у сер.ХХст акад.В.Виноградов, який обстоював думку про існування у слов”ян двох типів літературної мови у давньоруський період: книжнослов”янський, що склався на базі старослов”янської мови, і народно-літературний, почасток якого він вбачає у живому народному мовленні (діалекти) і народнопоетичній творчості. За Виноградовим на основі привнесеної іззовні старослов”янської мови сформувався книжно-слов”янський(штучний) тип літературної мови К.Р. Однак ця мова не могла повністю охопити всі стилі мови. Тому паралельно продовжувалася обробка східнослов”янської народнопоетичної та істоико-мемуарної жанрової традиції. Літературно оброблени народний тип мои не відмежовувався від книжно-слов”янського типу як окрема мова. Разом із тим це не різні стилі тієї самої мови, бо вони використовувались у різних сферах і виконували різні функції.

Дата добавления: 2014-01-20