Основні вимоги до оформлення бібліографії. Необхідність уніфікації бібліографічних посилань

Бібліографія – це список літератури з певного питання. Списки ці можуть мати різне призначення: одні виконують реєструючу функцію, інші рекомендують певну літературу, ще інші показують, яку літературу використав автор книги, на які праці він посилається.

Реєструюча бібліографія знайомить читача з назвами усіх книг, які стосуються певного питання чи проблеми. Бібліографія цього типу найчастіше зустрічається в науковій літературі.

У підручниках, навчальних посібниках автори після окремих тем, як правило, рекомендують, що слід прочитати з цієї теми.

Якщо в бібліографії міститься лише ті дані, які є на титульних сторінках книги, вона зветься описовою. Анотованою зветься бібліографія, в якій після титульних даних подається коротка характеристика книги.

Відомості про використану в тексті літературу наводяться найчастіше у підрядкових примітках (виносках із цифровим позначенням) або в дужках після слів, до яких стосуються. Часом автори після цитати в тексті ставлять в дужках цифрові позначки, а в кінці книжки (реферату, статті) вміщують список літератури, на яку було зроблено посилання. При цьому перша цифра в дужках означає порядковий номер книги у списку, а друга – сторінку, з якої взято цитату. Обов’язковою вимогою є послідовне дотримання обраного способу оформлення.

У ділових паперах найчастіше використовують підрядкові посторінкові виноски.

Принцип розміщення назв книжок у списках може бути неоднаковим: алфавітним, тематичним, хронологічним. Якщо автор обирає тематичний принцип, то всередині тематичних рубрик він повинен дотримуватись або алфавітного, або хронологічного принципу. Усі відступи від цих правил мають бути обґрунтовані.

Порядок подання відомостей про книжку в бібліографії:

а) автор (прізвище, потім ініціали);

б) назва (заголовок, підзаголовок);

Прізвище автора й назва твору відділяються крапками. Назва твору в лапки не береться. Підзаголовок від заголовка відділяється двокрапкою, рідше крапкою.

в) вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання);

Вихідні дані відділяються від інших відомостей за допомогою тире. Місце видання вказують повністю (Загальноприйнятими є скорочення К. (Київ), М. (Москва), СПб (Санкт-Петербург), Л. (Ленінград)). Потім ставиться двокрапка і без лапок пишеться назва видавництва, через кому позначається й рік видання.

г) в разі потреби зазначається ще й кількість сторінок. (205 стор.)

Якщо це підрядкова примітка, яка стосується вжитої в тексті цитати, то в кінці її обов’язково вказується сторінка, з якої взято наведені слова (С. 108 – 109). Зверніть увагу на загальноприйняті скорочення.

Якщо це стаття, то після її назви використовується спеціальна позначка (//), а далі без лапок називається збірник, газета або журнал, де вона надрукована.

Дата добавления: 2014-01-20