Планування раціонального природовикористання та охорони навколишнього середовища

10.1 Зміст планування раціонального природовикористання

Планування раціонального природовикористання й охорони навколишнього середовища є важливою часткою державного регулювання, яке, в свою чергу, складається з оперативного управління та планування стратегії і тактики майбутнього розвитку. Відповідно планування раціонального природовикористання та охорони навколишнього середовища є часткою загального державного регулювання розвитком країни, науковообґрунтованим виробленням стратегії і тактики майбутнього розвитку у сфері державної екологічної політики. Екологічну політику слід розглядати як сукупність науково обґрунтованих принципів охорони і відтворення довкілля, захисту здоров‘я населення і гарантування екологічної безпеки, що базуються на всебічному врахуванні законів суспільно-природної взаємодії і передбачають оптимізацію структури виробничих сил, темпів і пропорцій життєдіяльності суспільства, гарантують сталий розвиток країни.

Основні положення і пріоритети екологічної політики в Україні сформульовані постановою Верховної Ради України “Про основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (1998), яка розглядається як Державна програма охорони довкілля в Україні.

До основних пріоритетів охорони довкілля належать:

– формування збалансованої системи природовикористання і потенціалу економічного розвитку країни;

– екологізація технологій усіх галузей господарства;

– поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню в екологічно проблемних регіонах (басейни Дніпра, Чорного і Азовського морів, Донецько-Придніпровського регіону, районів радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та ін.);

– будівництво та реконструкція комунальних очисних каналізаційних споруд;

– забезпечення населення якісною питною водою;

– гарантування екологічної безпеки ядерних об‘єктів і радіаційного захисту населення;

– збереження біологічного та ландшафтного розмаїття, заповідна справа.

Основні завдання Державної програми:

– створення мережі ефективної екологічної освіти, виховання та інформування;

– створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення у сфері захисту довкілля та населення, екологічної безпеки;

– створення державної системи моніторингу;

– запровадження дійових економічних методів впливу на систему природовикористання і охорони довкілля;

– реструктуризація економіки із суттєвим зменшенням її енерго- і матеріаломісткості;

– захист повітряного басейну;

– управління водними ресурсами на основі басейнового підходу, збереження і захист рік, внутрішніх водойм і морських вод;

– захист і збереження земельних ресурсів;

– розширення і збереження територій з природним станом ландшафту, заповідників, рекреаційних зон;

– підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

– знешкодження, утилізація та заховання відходів;

– зменшення радіаційного забруднення;.

– екологізація конверсії військово-промислового комплексу, поліпшення контролю за його функціонуванням;

– створення системи прогнозування, запобігання й оперативних дій у надзвичайних (кризових, аварійних) ситуаціях.

Результативний механізм планування складається з трьох основних послідовних етапів:

– науково обґрунтованого прогнозування;

– вироблення програм розвитку і розв‘язання основних проблем на основі прогнозів;

– вироблення планів або інших документів для оперативної реалізації завдань програм (тобто, по суті, виконання програм або планів).

Планування охоплює різні об‘єкти і напрями діяльності, відрізняється масштабом території, для якої виробляються плани і програми розвитку. Виділяють таки типи планування:

– загальнодержавне (національне) – на рівні країни незалежно від об‘єкта планування;

– галузеве (відомче) – на рівні окремих господарських галузевих систем (галузі і підгалузі господарства, міжгалузеві комплекси);

– регіональне (територіальне) – на рівні окремих територіально-адміністративних одиниць різного рангу або їх сукупностей (економічні райони та ін.); об‘єкти планування можуть бути комплексними (наприклад, усе господарство району) або по компонентними (наприклад, галузеві економічні райони, окремі компоненти середовища – гідросфера району та ін.);

– компонентне – на рівні окремих середовищних сфер (гідро-, атмо-, біосфери) і природно-географічних комплексів (басейнів рік, природних зон, ландшафтів та ін.).

Дата добавления: 2014-01-20