Термінознавство й термінографія

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх ви­конавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного сере­довища і використанню природних ресурсів та інші державні орга­ни відповідно до законодавства України.

Управління охороною навколишнього природного середовища поля­гає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ цивільної оборони.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і ви­користання природних ресурсів в Україні є спеціально уповнова­жений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні ор­гани, до компетенції яких законодавством України та Автоном­ної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища є реалізація законодавства, контроль за додер­жанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишньо­го природного середовища, раціонального використання при­родних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і гро­мадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

1. Поняття термінологічне планування.

2. Предмет та основні категорії термінознавства:

3. Поняття термінознавство, термін, дефініція, терміноїд, термінологізація, детермінологізація.

4. Вимоги до термінів.

5. Функції термінів.

6. Структура термінів (словотворчі типи термінів).

7. Поняття термінологія та терміносистема.

1. Поняття мова без статусу

Якщо певна мова не має літературної норми, або її літературна норма перебуває у стані формування, така мова називається мовою без статусу.

Мова без статусу не потребує майже ніякого штучного оброблення, бо ніяких специфічних функцій вона не виконує, залишаючись просто мовою даного етносу. Особливо у випадку, коли носії цієї мови розмовляють рідною мовою лише у побуті, а для ділових потреб користуються іншою, більш уживаною мовою, тому що відчувають себе не самостійним етносом, а складовою частиною якоїсь численнішої нації.

Наприклад, представники таких українських субетносів, як гуцули, лемки, бойки, вважають себе складовою частиною української нації. На побутовому рівні вони розмовляють виключно власними діалектами, тоді як для офіційних потреб використовують літературну українську мову.

2. Поняття мова зі статусом

Інша річ, коли певна етнічна група претендує на роль самостійної нації і здобула свою державність. Тоді їхня мова вимагатиме ширших функцій завдяки своєму новому статусу. Взагалі статус мови може бути не тільки державний. Є ще національний, регіональний, міжнародний статуси мови. Але досить часто виявляється, що ця мова функціонально не відповідає новому статусу через брак відповідної лексики, тому постає необхідність у формуванні літературної мови нації.

3. Етапи формування літературної мови нації

Цей процес проходить чотири етапи:

- на першому - підвищується інтерес до мови як предмета наукового дослідження;

- другий етап - це спроби побудови мовних стандартів;

- на третьому - починається процес досконалого опанування цією мовою представниками відповідної етнічної групи, бо лише тоді стандартизована літературна мова може виконувати свої функції;

- останнім етапом є вимога зробити нову літературну мову мовою науки, діловодства та ринку.

Проте не можуть стати високорозвиненими літературними мовами абсолютно всі сучасні мови світу. Все залежить і від кількості носіїв, і від ступеня поширеності відповідної мови, і від її функції, і від її статусу.

4. Форми пристосування мови до певних функцій

Основна проблема пристосування будь-якої мови до певної функції - це стан розвитку так званої мови для спеціальних потреб, мінімальною одиницею якої є термін. Якщо цей стан мови нерозвинений, то носії цієї мови позбавлені можливостей використовувати її під час комунікації.

Виходячи з цього, можна дійти висновку: мова має бути пристосована, адаптована до певної функції шляхом штучного втручання в її розвиток. Прикладом може бути японська мова, якою зараз видається значна частина науково-технічної літератури, хоча сто років тому вона була зовсім непристосованою для цього.

Пристосування мови до певних потреб може відбуватися у вигляді мовної адаптації та мовного планування.

Мовна адаптація - це спонтанне пристосування мови до тих або інших умов, що відбувається майже непомітно для мовної громади. Вона може бути як свідомою, керованою дією, так і підсвідомою, некерованою.

Мовне планування навпаки проводиться певними організаціями, створеними з цією метою. Це штучне втручання в мову з конкретною метою. Воно складається з двох аспектів - планування статусу та планування корпусу.

Планування статусу - це надання тій чи іншій мові певного статусу та пов'язана з цим низка заходів.

За плануванням статусу йде планування корпусу, що є, як вже було зазначено, свідомим втручанням у структуру мови, насамперед - у її лексику, фонетику, граматику.

Планування корпусу складається з таких напрямків:

а) побудова писемності, або графізація;

б) модернізація (розширення словникового складу мови й розвиток нових стилів);

в) стандартизація (процес, коли один з мовних варіантів стає загальноприйнятим як наддіалектна норма).

Поняття термінологічне планування.

Одним із різновидів планування корпусу мови є термінологічне планування. Під термінологічним плануванням розуміють роботу, спрямовану на формування й розвиток термінологій, які ще відсутні у певній мові.

Термінологічне планування, як і планування мови в цілому, теж складається з модернізації та стандартизації.

Термінологічна модернізація полягає у створенні нових термінів, тому що галузеві термінології не можуть бути апріорі притаманними будь-якій мові. Тільки за умови пристосування мови до певної галузі наукового або технічного знання починає свій розвиток певна галузева термінологія. Причому творення нових термінів може спрямовуватися або на інтернаціоналізацію, або на пурифікацію.

Термінологічна стандартизація - це процес вибору термінологічної норми та її затвердження як обов'язкового варіанта, щоб і наявні, і новостворені терміни були зрозумілими всім галузевим фахівцям.

Дата добавления: 2014-01-11