Тема 9.Державна грошово-кредитна політика

Питання:

1. Грошово-кредитна політика: поняття та цілі.
2. Зміст напрямків грошово-кредитної політики.
3. Економічні інструменти та методи грошово-кредитної політики.
4. Заходи впливу національних (центральних) банків на діяльність комерційних банків та інших кредитних установ.
5. Основні елементи та етапи розробки грошово-кредитної політики.
6. Основні засади грошово-кредитної політики Націольного банку України на поточний рік.

Законодавчі акти:

1.Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р.

2. «Основні засади грошово-кредитної політики на (поточний) рік», схвалені рішенням Ради Національного банку України.

Державна грошово-кредитна політика це комплекс заходів і області грошового обігу та фінансової діяльності, спрямованих на регулювання грошовою масою у державі.

Основні засади грошово-кредитної політики визначають завдання грошово-кредитної політики та показники діяльності Національного банку у середньостроковій перспективі для забезпечення стабільності грошової одиниці України та досягнення цілей, визначених законом України «Про Національний банк України», і враховують тенденції та прогноз розвитку економіки, бюджетної сфери та грошово-кредитного ринку.

Національний банк має виключне право щодо визначення та проведення державної грошово-кредитної політики. Він розробляє «Основні засади грошово-кредитної політики на (відповідний) рік» на підставі Програми діяльності Уряду та бюджетної резолюції. «Основні засади…» схвалює Рада Національного банку.

Головною метою грошово-кредитної політики з урахуванням положень Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Стабільна грошова одиниця розглядається як одна з базових цінностей суспільства, вагома гарантія захисту приватних економічних інтересів кожного громадянина та необхідна умова досягнення стратегічних цілей економічного розвитку України – забезпечення високих темпів економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного розвитку, побудова сучасної, стійкої, відкритої і конкурентноспроможної у світовому масштабі економіки та забезпечення на цій основі підвищення добробуту населення нашої держави.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України «під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики є підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін.

Продовження здійснення економічних і соціальних реформ у державі в окремі періоди може призвести до виникнення об’єктивних ситуативних коливань цін на ринках споживчих товарів і послуг. Такі коливання можуть бути результатом структурних зрушень в економіці, приведення окремих цін і тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих рівнів, впливу значних зовнішніх шоків тощо. За таких обставин допускається певне тимчасове відхилення показників приросту споживчої інфляції від установлених цільових орієнтирів. Водночас таке відхилення не повинно впливати на досягнення визначених інфляційних орієнтирів у середньостроковому періоді.

Події останньої світової економічної та фінансової кризи довели, що цінова стабільність є необхідною, але недостатньою умовою досягнення стратегічних цілей економічного розвитку. З огляду на це та відповідно до законодавства України грошово-кредитна політика також спрямовуватиметься на сприяння стабільності банківської системи (як ключової умови фінансової стабільності в державі) та підтримку економічної політики Кабінету Міністрів України, спрямованої на економічне зростання. Національний банк в межах своїх можливостей сприятиме зростанню обсягів кредитування реального сектору економіки. Необхідність досягнення цих цілей не може вступати у протиріччя із головною метою грошово-кредитної політики. А успішність роботи Національного банку за наведеними напрямами визначатиметься в комплексі з результативністю заходів економічної та фінансової політики Уряду на підставі критеріїв, що містяться у відповідних і прогнозних програмних документах економічного та соціального розвитку.

До основних державної грошово-кредитної політики включаються:

1) Аналіз та прогноз економічної кон’юнктури, яка складається у державі;

2) Обґрунтування обсягу грошової маси, що знаходиться в обігу на початок і кінець року;

3) Методи грошово-кредитного регулювання;

4) Шляхи регулювання рівня облікової та процентної ставок банківських та інших кредитних установ;

5) Засади валютної політики;

6) Заходи щодо забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та стійкості її курсу відносно іноземних валют.

Основними економічними інструментами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси в обігу через:

1) Визначення норм обов’язкових резервів комерційних банків, що депонуються у Національному банку;

2) Визначення меж процентних ставок Національного банку за кредитами та депозитами;

3) Рефінансування банків;

4) Операції на відкритому фондовому та валютному ринках;

5) Управляння валютними резервами, що включає валютні інвестиції;

6) Встановлення банкам та кредитним установам прямих кількісних обмежень.

Операціями відкритого ринку Національного банку України є купівля-продаж державних облігацій, казначейських забов’язань та комерційних векселів, інших цінних паперів.

Національний банк встановлює комерційним банкам нормативи обов’язкового мінімального резервування коштів у Національному банку, при цьому:

1) Розмір обов’язкових резервів встановлюється у процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів;

2) Для різних видів забов’язань можуть встановлюватися різні норми обов’язкових резервів;

3) На обов’язкові резерви не нараховуються проценти.

Національний банк застосовує систему рефінансування, якою визначаються форми, порядок, умови та ліміти кредитування банків та кредитних установ

Національний банк має право здійснювати систему рефінансування, надавати банкам та кредитним установам кредити,як правило, через кредитні аукціони, на строк не більше одного року під заставу. Перелік цінних паперів, придатних для забезпечення кредитів, а також випадки використання інших цінностей для тих цілей визначаються Правлінням Національного банку.

Кредитні аукціони Національний банк розпочав проводити з 1994 року з метою забезпечення рівня доступу до кредитів всім комерційним банкам для підтримування їхньої короткострокової ліквідності.

Національний банк може встановлювати прямі кількісні обмеження на рефінансування банків і кредитних установ, регулювання конкретних видів кредиту для банків та кредитних установ та проведення окремих банківських операцій.

Прямими кількісними обмеженнями є встановлення лімітів на рефінансування банків і кредитних установ.

Кредитні ресурси Національного банку складаються з коштів статутного та інших фондів, залишків коштів державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються, за рахунок вкладів населення.

Національний банк має право у разі неповернення в строк наданих ним кредитів стягувати суму заборгованості та плату за користування кредитом у судовому порядку.

Національному банку забороняється надавати кредити Уряду України для фінансування дефіциту державного бюджету, купувати державні цінні папери при їх первинному розміщенні,крім випадків, коли це передбачається законодавчими актами, які стосуються державного бюджету України.

Як один з механізмів регулювання грошово-кредитної діяльності у державі національний банк використовує облікову ставку за кредитами, розмір якої визначається залежно від рівня інфляції, попиту і пропозиції на кредитні кошти на кредитних аукціонах та міжбанківському ринку.

Основні елементи та етапи розробки грошово-кредитної політики:

1 - Основні засади грошово-кредитної політики на запланований рік.

2 - Програма діяльності Уряду в перспективі на запланований рік.

3 - Бюджетна резолюція, а далі затвердження - Закон України «Про бюджет на запланований рік»

4 – мета грошово-кредитної політики:

4.1 – забезпечення заданого рівня інфляції в країні;

4.2 – забезпечення стабільності національної валюти, а також збереження купівельної спроможності грошової одиниці та курсу у відношенні до іноземної валюти;

4.3 – створення умов для ефективного функціонування банківської системи країни.

5 – зміст «Основних напрямків грошово-кредитної політики»:

5.1 – головна мета та цільові орієнтири;

5.2 – грошово-кредитне регулювання;

5.3 – розвиток ринку цінних паперів;

5.4 – управляння готівковим грошовим обігом;

5.5 – валютна політики;

5.6 – регулювання діяльності банків;

5.7 – вдосконалення платіжної системи та розрахунків;

5.8 – правове забезпечення грошово-кредитних відносин в країні;

5.9 – розробка основних монетарних показників на запланований рік:

- Дефіцит вільного бюджету в відсотках від ВВП;

- Шляхи покриття дефіциту та їх кількісне значення (грошова емісія, обсяги внутрішнього і зовнішнього займу);

- Обсяг грошової маси в обігу,а також по агрегатах;

- Облікова, ломбардна ставки і ставка рефінансування НБУ;

- Банківські відсотки за кредит та депозитні вклади;

- Валютний курс гривні;

6 – інструменти грошово-кредитної політики:

6.1 – регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків та інших грошово-кредитних установ;

6.2 – Процентна політики: регулювання облікової ставки НБУ та здійснення впливу на ціну грошей в державі;

6.3 – політика рефінансування комерційних банків;

6.4 – проведення депозитних операцій;

6.5 – операції з цінними паперами на відкритому фондовому ринку;

6.6 – регулювання імпорту та експорту фінансового капіталу;

6.7 – управління золотовалютними резервами, а також валютні інтервенції.

Дата добавления: 2014-01-20