Індикатори фондового ринку — фондові індекси та рейтинги

Біржові індекси вже понад сто років використовують для інтегральної оцінки стану фінансового ринку. Інвесторів цікавить не лише динаміка цін на акції певної компанії, а й загальна тенденція всього ринку. Саме для цього практично всі біржі мають власні системи агрегатних індексів, які відображають рівень і динаміку цін на певний пакет акцій. Як правило, цей пакет складається з акцій компаній, що належать до різних галузей промисловості та фінансової сфери. При цьому акції мають входити до лістингу біржі.

Біржові індекси — це середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій, що дають найкомпактнішу картину про стан і динаміку фондового ринку. Біржові індекси є цифровими статистичними показниками, що виражають (звичайно у відсотках) послідовні зміни певних явищ.

Індекс являє собою відношення порівнюваної величини до певної величини, яку приймають за базу. Кожен індекс має такі характеристики: список індексу (набір акцій-представників); метод зведення до середнього; види ваг до курсових вартостей акцій; базисне значення індексу; статистична база.

Біржові індекси іноді розраховуються як середньозважена величина, що визначається з урахуванням не тільки відносних змін, а й абсолютної ціни акцій компаній, які створюють кошик індексу.

У світовій практиці використовують чотири методологічних прийоми для побудови опосередкованих індексів зміни курсів акцій, що ґрунтуються на розрахунках за відповідний період:

· темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості обраних корпорацій.(індекс Доу-Джонса);

· темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпорацій (індекси „Стандарт енд Пурз” та „Уілшир – 5000”);

· середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін акцій;

· середньо геометричного значення темпів зміни цін акцій (індекс „Велю Лайн”).

Зміну значень індексів звичайно розглядають як показник попиту на ринку. Зростання чи падіння значення індексу на одному ринку часто впливає на стан попиту на іншому.

Роль фондових індексів може бути зведена до трьох функцій:

1) діагностичної

2) індикативної

3) спекулятивної.

Під діагностичною функцією слід розуміти здатність системи індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових. Механізм зміни індексу дуже простий — зростання або зниження рентабельності виробництва в галузі миттєво відображається на котирувальній ціні відповідних акцій, що, у свою чергу, позначається на рівні біржового індексу галузі. Індекси є засобом демонстрації темпу просування ринку. Вони дають змогу інвесторам і торгівцям бачити тенденції, які складаються на ринку, і простежувати швидкість розвитку цих тенденцій.

Таким чином, будучи доповненими спеціальними економічними параметрами (норма позикового відсотка, стан державного бюджету, співвідношення торговельного і валютного балансів), фондові індекси входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки.

Виконання індексами індикативної функції передбачає, що наявність об’єктивної оцінки цінової ситуації на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів і портфельних менеджерів. Розрахувавши динаміку ринкової вартості свого портфеля акцій за будь-який проміжок часу, інвестор може зробити обґрунтовані висновки, наскільки обрана ним стратегія є ефективною (портфельний індекс вищий/нижчий від фондового чи дорівнює йому), та внести корективи у свою поведінку на ринку, якщо це необхідно.

Спекулятивна функція фондових індексів проявляється в їх використанні як базового активу при укладанні ф’ючерсних контрактів та купівлі опціонів. Щоб спекулювати на такому ринку, можна взагалі не володіти цінними паперами, укладаючи термі­нові угоди при зміні значення індексу протягом дня або іншого короткострокового періоду.

Водночас існують і певні обмеження у використанні індексів:

· вони демонструють лише кількісні зміни, але не відображають якісних аспектів, тобто не розкривають причин, що стоять за зміною цін;

· індекси не зберігають вартості утриманих сум, тобто не враховують дивіденду;

· індекси потребують періодичного коригування компонентів;

· індексами можна маніпулювати.

Хоча яким би різноманітним не був світ фондових індексів, що узагальнюють ситуацію зі зміною курсової вартості тих або інших цінних паперів, відрізняються вони в основному чотирма рисами:

· номенклатурою цінних паперів (яка може визначатися як видами цінних паперів, що аналізуються, так і колом емітентів, які відрізняються, наприклад, за родом своєї діяльності або ще за якимись ознаками);

· способом усереднення інформації;

· курсом, який вивчається (купівлі, продажу, середній),

· базою порівняння (якщо порівнюється поточний момент із попереднім, то такий індекс, як правило, називають ланцюговим, якщо з певним часом — базисним).

Найвідомішими індексами є:

1. Індекси Доу Джонса – промисловий (Dow Jones Industrial Average – DJIA) – розраховується як середня арифметична курсів першокласних акцій 30 промислових компаній. Реальне значення індикатора Доу Джонса має сенс тільки тоді, коли порівнюються із значенням за попередній період. Котирується в пунктах (пункт дорівнює приблизно 2,27 цента) та друкується щоранку в діловій пресі і фіксується на Нью-Йоркській фондовій біржі сім разів: при відкритті, о 10, 11 годині ранку, о 12, 13, 14, 15 годині дня і після закінчення біржового дня.

Три інших середніх Доу Джонса — це індикатори курсів акцій компаній транспорту, електроенергетики та комунального господарства, а також інтегральний середній.

· Транспортний індекс Доу Джонса (Dow Jones Industrial Average – DJTA) -це середній показник, який характеризує рух цін на акції 20 транспортних корпорацій (авіакомпаній, автомобільних і залізничних компаній).

· Комунальний індекс Доу Джонса (Dow Jones Utility Average – DJUA) — середній показник руху курсів акцій 15 корпорацій, що займаються газо- та енергопостачанням.

· Dow Jones Composite — це агрегатний показник, який розраховується на основі промислового, транспортного і комунального індексів. Ще він відомий під назвою "Індекс-65".

Індекси Доу Джонса розраховується таким чином:

DJIA = ():к

де к — корегувальний коефіцієнт, який змінюється зі зміною переліку корпорацій або при дробленні акцій. Корегувальний коефіцієнт залишається незмінним доти, доки акції не дробляться або одні акції не замінюються іншими. Залежно від виду індексу, п може дорівнювати 15; 20; 30 або 65.

2. Ще один великий видавець фінансових новин — корпорація "Стaндарт енд пур’з " (Standard & Poor’s 500 Stock Price Index) (S&Р) — публікує п’ять індексів простих акцій. Хоча середні індикатори Доу Джонса користуються найбільшою популярністю, багато професійних інвесторів віддає перевагу індексам "Стандарт енд пур'з", вважаючи, що вони точніше відображають загальну динаміку курсів на фондовому ринку. До промислового індексу S&Р включаються курси акцій 400 промислових фірм; до транспортного — курси акцій 20 транспортних компаній; індекс для електроенергетики і комунального господарства складається з курсів акцій 40 відповідних компаній; до фінансового індексу входять курси 40 акцій фінансових інститутів і, нарешті, у зведеному індексі представлені курси всіх 500 компаній. Базове значення розраховане для періоду 1941 — 1943 рр., значення якого дорівнює 10. Для розрахунку індексу використовується формула:

IS&P =

де Р_і — ціна акції і -корпорації;

Q_i — кількість акцій корпорації;

n — кількість корпорацій.

Крім індексів Доу Джонса і "Стандарт енд пур’з", у США публікуються індекси, що характеризують курси акцій на фондових біржах Нью-Йорка, Американській і регіональних біржах, а також індекс автоматизованого котирування Національної асоціації дилерів цінних паперів (NASDAQ).

3. Індекс Нью-Йоркської фондової біржі охоплює всі 2200 акцій, що котируються на біржі. За базу прийнята вартість акцій на біржі 31 грудня 1965 року розміром 50. Динаміка промислового індексу цієї біржі співпадає з динамікою промислової середньої Доу Джонса і S&Р.

4. Індекс Американської фондової біржі відбиває рух курсів акцій відносно базового значення 100, установленого на 31 серпня 1973 р. Індекс охоплює всі випуски акцій, що обертаються на біржі. З технічної точки зору він вважається унікальним, тому що при його розрахунку припускається, що дивіденди по акціях реінвестуються і на цій основі відбиваються в індексі.

5. Індекси NASDAQ відбивають обіг цінних паперів на позабіржовому ринку. Вони розраховуються подібно до вищезазначених індексів, але за базу, що дорівнює 100, приймається вартість акцій на 5 лютого 1971 р.

На відміну від США, в інших країнах розраховується менше фондових індексів. Частіше всього діє один фондовий індекс. У Великобританії це індекс Рейтерa, та Футсі (Financial Times Stock Indices, “footsie”) у Німеччині — індекс "Франкфурте Альгемайне Цайтунг" (FAC), у Франції — індекс "Каркоран ", в Японії — "Ніккей " (Nikkei 225 Index) в Канаді — індекс Торонтської фондової біржі (TSE 300 Composite Index).

Усі індекси є середньозваженою курсів акцій різної кількості компаній, установлених у тій чи іншій країні.

В Україні інформацію про значення індексів можна знайти у тижневику "Бізнес", щоденних інформаційних матеріалах "Фондовий ринок та інвестиції", що розповсюджуються в електронному вигляді компанією "Інтерфакс-Україна".

Методики розрахунку індексів дуже cхожі. Головні розбіжності криються у джерелах одержання інформації про ринкові ціни акцій, що викликано відсутністю єдиного центру котирування. Деякі індекси намагаються охопити більшу частину ринку, але при цьому орієнтуються на котирування, що у ситуації недостатньої ліквідності українського ринку цінних паперів неминуче призводить до зменшення точності індексів.

Крім того, проблемою є те, що ринок має невеликий обсяг і залежить від руху коштів іноземних портфельних інвесторів.

Основні параметри найбільш відомих індексів українського фондового ринку наведені у табл. 9.2.

Таблиця 9.2

Дата добавления: 2014-01-11