Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Альфред Маршалл, Джон Бейтс Кларк, Вільфредо Парето, Леон-Марі Еспрі Вальрас)

Виникнення та сутність маржиналізму

 

Закономірним явищем в економічній теорії є поява в останній третині ХІХ ст. маржиналізму (marginal – граничний). Основна ідея маржиналізму – дослідження граничних економічних величин як взаємопов’язаних явищ економічної системи на рівні фірми, галузі (мікроекономіка), національної економіки (макроекономіка). Маржиналісти намагалися звільнитися від ідеологічного впливу та відокремитися від конкретно-економічних дисциплін щодо з’ясування універсальних закономірностей, незалежних від місця і часу своїх досліджень. На відміну від класиків політекономії, маржиналісти розглядають економіку як систему взаємозалежних господарюючих суб’єктів, які розпоряджаються господарськими благами, фінансовими і трудовими ресурсами. Завдяки маржинальній теорії, проблема рівноваги та стабільного розвитку економіки стала предметом аналізу результатів її взаємодії з навколишнім середовищем – як підприємств і фірм, так і народного господарства в цілому.

Характерними особливостями т. з. “маржинальної революції” є застосування граничних величин для аналізу та характеристики змін у економічних явищах; застосувння математичних методів аналізу та моделювання; зміна відношення до грошей та монетарної політики.

У своєму розвитку маржинилізм пройшов два етапи. Перший охоплює 70 – 80-і рр. XIX ст. і пов’язується з діяльністю австрійської школи, коли основою досліджень був взаємозвязок: потреби – корисність – блага, які підсумовували сутність добробуту як економічної категорії. Другий етап охоплює 90-і рр. XIX ст. і пов’язується з неокласиками, характерною особливістю діяльності яких стало обє’днання у економічних дослідженнях сфер виробництва, споживання, обміну та розподілу, де визначалися граничні витрати у сукупності з граничною корисністю.

Австрійська школа економічної теорії висунула тезу про те, що збут є реалізацією потреб, насамперед людських, причому потреб зро­стаючих. Він психосоціальний, а разом з тим має і загальні потреби: їжа, одяг, житло, насолоди, матеріальний добробут. Саме реалізація фізіологічних, духовних, етичних потреб є об’єктом підприємницької діяльності.

Підприємець у господарській діяльності реалізує досягнення в загальній хімії, фізиці, механіці, нових технологічних і технічних рішеннях. Наука стає одним з факторів, який використовує підприємець у виробничій і комерційній діяльності. Потрібна була нова наука, наука про реалізацію виробленого — маркетинг. А для цього необхідний певний обсяг інформації від галузе­вих, виробничих і споживчих ринків про платоспроможний по­пит, про психологію й інші характеристики покупця-споживача. В англійській і французькій політекономії панував егоїзм як ру­шійна сила розвитку суспільства, а до людини з її потребами їй діла не було.

Збут виробленої продукції — першочергове завдання для під­приємців провідних країн - Англії, Франції, Німеччини, Австрії, США. Саме тому одночасно виникає економічна концепція про корис­ність як основу цінності австрійської, лозаннської, кембриджсь­кої шкіл.

Історично становленню маркетингу як науки перешкодили Перша світова війна, що наближалася, потім події 30 - 40-х років, далі 50 - х, і тільки в 60 - х pp. XX ст. відновлюється рівновага сил у пла­нетарному масштабі і з’являється маркетинг як повноправне від­галуження економічної науки. Але місце і роль австрійської школи і її родоначальника Карла Менгера у визначенні базових поло­жень маркетингу беззаперечні.

Якщо К. Маркс дослідження суспільст­ва в Англії розпочинає з економічної клітинки — товару, то Мен­гер — з загального — “сутності благ”. Ті предмети, які задово­льняють потреби окремої людини, К. Менгер називає корисностями, а за­стосовувані дані предмети для задоволення людських потреб — благами.

Для того щоб предмет набрав характеру блага, необхіне поєднання чотирьох умов:

- людської потреби;

- властивостей предмета, що роблять його придатним бути поставленим у причинний зв’язок із задоволенням цієї потреби;

- пізнання людиною цього причинного зв’язку;

- можливості розпоряджатися предметом таким способом, щоб насправді вживати його для задоволення цієї потреби.

Якщо немає хоча б однієї умови, предмет втрачає характер блага.

До особливої категорії благ він відносить “взаємини” монопо­лії, фірми, кола покупців, права видання, патенти. Сукупність благ розподіляється на дві категорії: з одного бо­ку, матеріальні блага (включаючи й усі сили природи), з друго­го — корисні людські дії (у відповідному випадку — бездіяль­ність), з яких найбільшу важливість являє праця.

Менгер визначає блага першого порядку — ті, що задоволь­няють потреби людини безпосередньо, наприклад хліб, але хліб — результат дії таких благ, як паливо, сіль, необхідна квалі­фікована праця і т. д. Це — блага другого порядку. Блага третьо­го порядку — млин, пшениця, праця. До благ четвертого поряд­ку відносяться — поля, знаряддя виробництва, кваліфікована праця.

Менгер формулює закон: “Справжня потреба в окремих бла­гах вищого порядку щодо визначених проміжків часу обумовлена наявністю в нашому розпорядженні комплементарних кількостей відповідних благ вищого порядку”. Цей закон, за Менгером, може бути реалізований у практичній діяльності, де виражається ідея моделювання економіки у визначених благах вищого порядку.

У поняттях господарських благ вирізняються економічні, гос­подарські і неекономічні блага. Блага, які перевищують потребу в них, не є об’єктами людського господарювання. Менгер називає їх неекономічними. У власності можуть виявитись і предмети які не приймають участі в задоволенні людських потреб, а це означає, що вони не можуть вважатись економічними.

Як правило, благ для повного задоволення потреб не вистачає. Звідси — прагнення утримати у своєму розпорядженні кожну ча­стку благ і зберегти цю частку в її корисних властивостях. Тому відбувається вибір між найбільш важливими потребами, які не­обхідно задовольнити; “...застосувати найбільш доцільним спо­собом до задоволення своїх потреб як предмети споживання, так і засоби для виробництва. Вся сукупність діяльності людей, спрямованої на зазначену мету, називається господарством, а блага в кількісному співвідношенні — винятковими об’єктами господарства, або господарськими благами”. Дослідження по­няття блага в Менгера є основою вчення про цінність.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Зовнішньоекономічні зв’язки. Причини Першої світової війни | Англійці Вільям Стенлі Джевонс (1835–1882) та Альфред Маршалл (1842–1924), замість терміна ”політична економія”, вводять нейтральний термін “economics“
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-20; Просмотров: 493; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.