Податки козацької доби

Тема 3. 2. Економічна думка перехідного періоду від аграрного до індустріального суспільства

Перелік питань до самостійної роботи студентів

(самостійна робота у вигляді розширеного конспекта)

1. Податки козацької доби.

2. Зміни у аграрних відносинах в Україні козацько-гетьманської доби.

3. Розвиток сільського господарства у ХVІ-ХVІІІ ст.

У кінці XVІ ст. за часів Великого князівства Литовського на півдні України формується Запорозька Січ як самоврядна система, феодальна республіка. Січ мала власну казну (скарб) та відповідну своєрідну систему оподаткування, що склалася під впливом автохтонних традиційних та маржинальних зовнішніх литово-польських чинників. Скарбниця відігравала роль спочатку касового центру низового коша, а пізніше, за часів Б. Хмель­ниць­кого – державної казни. За приймання доходів відповідала скарбова старшина: два шафари, два підшафари, кантаржей та штат канцеляристів. Головними доходами прибутків Війська Запорозького низового, крім природного багатства чорноземного краю, були доходи від мисливських та рибальських угідь, військова здобич, зовнішня торгівля, продаж вина, плата за перевезення через річки (мостове), допомоги та плата за послуги від польського короля та російського царя, судові штрафи, орендна плата за крамниці та вантажні човни (дуби). Одним із найважливіших джерел Війська Запорозького була різноманітна торгівля. Усі торговці, купці та промисловики, що вивозили й привозили товари у Січ, торгували по слободах, селах, зимівниках, вносили платню до вій­ськової скарбниці або військовій старшині: від куфи борошна чи продуктів – карбованець, від риби, впійманої у Бузі, – три перші десятки ”паколі” на полковника, писаря й осавула та чотири інші десятки – на січову старшину або, відповідно, грошима. На всіх запорозьких базарах військові кантарже збирали у військову скарбницю мито з купців, стежили за точністю мір та ваги, призначали ціну на привезений товар.

Наслідком визвольної війни 1648–1654 рр. під проводом Б. Хмельницького став ряд соціально-економічних реформ, спрямованих на будівництво та зміцнення держави – Війська Запорозького. Прибутки від колишніх королівських та інших звільнених великих земельних маєтків почали надходити до козацької військової скарбниці, якою спочатку завідував сам гетьман, а потім ок­ремий чин – генеральний підскарбій. За підрахунками І. Кри­п’я­кевича, річні доходи української держави становили щонайменше триста тисяч, а витрати – два мільйони польських золотих. Було впроваджено три основних державних податки: – подимне (т. з. побори), стація – на утримання війська та оренда – з промисловців та купців. Так як вся козацька громада являла собою суцільну військову організацію, податки сплачували в основному се­ляни й міщани. Лише один податок – військовий оклад – спла­чувався однією з категорій козаків, яких називали “гніздюками”, або “сиднями”. Це були одружені козаки, які платили за сім’ю. Військовий оклад як форму подушного податку, сплачували всі селяни та посполиті – 80 коп. з тяглових, 30 – з піших, 70 – з найманих робітників. У XVІІІ ст. ставка цього податку зросла для селян до 1 карбованця 50 копійок.

Значну питому вагу у доходах бюджету козацької держави становили різні мита. Вони поділялися на привізні – індикти та вивізні – евекти. Також справлялося мито за транзитний перевіз товарів через запорозькі землі та річкові перевози, особливо зважаючи на те, що одним з основних позаземлеробських занять ук­раїнських козаків і державних селян був торговельно-віз­ниць­кий промисел – чумацтво. З України до Криму, наприклад, везли го­рілку, олію, полотно, хутро, залізо тощо. Мито в основному стягували у грошовій формі, однак з – горілки справлялося натурою.

Господарська десятина та медове справлялося з хуторів, млинів, промислів, пасік. З хуторів та млинів бралася десятина натурою, а з промислів та пасік – грішми.

Серед інших податків необхідно виділити торгове – різновид акцизного податку, який стягувався з крамарів. Він становив в основному 10 відсотків від вартості товарів.

Куфовий збір (куфа – бочка горілки чи вина) – у розмірі 1 кварти (один літр) горілки, відра вина та 1 карбованця грішми.

Шинкарі сплачували фіксовані податки – по 2 карбованці 50 копійок за рік на звичайний шинок без льоху та 4 карбованці 50 копійок за рік на шинок з льохом. Ці податки були досить значними, адже четвертина (155 кг) пшениці коштувала 30 копійок.

Руга та раковщина – податки, що призначалися на утримання православної церкви та духовенства.

Основними законодавчими актами козацької доби були грамоти та гетьманські універсали. Фіскальні служби не були розвиненими і швидше нагадували інтендантство. Розміри та порядок сплати податків пропонувалися шафарем і старшиною та ухвалювалися козацькою радою, про що видавалися грамоти. Гетьманські універсали фактично передбачали формування казни всієї України як гетьманської держави з визначеною територією, населеними пунктами, різностановим населенням, а не лише скарбниці Запорозької Січі як переважно військової організації.

Дата добавления: 2014-01-20