Значення вегетативної нервової системи

Ріст і розвиток головного мозку

Лімбічна система головного мозку, її функції та значення

У великому, проміжному та середньому мозку виділяють так звану лімбічну систему, що являє собою комплекс утворень, які розміщені на медіальній, крайовій поверхні півкуль великого мозку. До неї належать: пояскова,або лімбічна, звивина великих півкуль, склепіння головного мозку (гіпокамп, таламус, гіпоталамус) та мигдалеподібне ядро.

За сучасними уявленнями, лімбічна система пов’язана з усіма ділянками головного мозку, гіпоталамусом і ретикулярною формацією стовбура головного мозку. Вона забезпечує регуляцію різних вегетативних функцій, формування емоційно забарвлених реакцій поведінки, постійність внутрішнього середовища організму, бере активну участь у механізмі формування та проявлення пам’яті.

Маса головного мозку новонародженого 340-400 г, що становить 1/8-1/9 маси його тіла, тоді як у дорослої людини маса мозку становить 1/40 маси тіла. Маса мозку змінюється з віком. Так, у однорічної дитини вона становить 800г,у 3-річної-1170г,13-річної-1300г,у дорослої людини-1400г.

Найбільш інтенсивний ріст головного мозку відбувається у перші три роки життя дитини.

До 4 місяця розвитку плоду поверхня великого мозку гладенька. До 5 місяця утворюється бокова, потім центральна, тім’яно-потилична борозни. До моменту народження кора великого мозку має такий же тип будови, як і у дорослого. Але форма і величина борозен і закруток істотно змінюється і після народження.

Нервові клітини новонародженого мають просту веретеноподібну форму із зовсім невеликою кількістю відростків. Кора у дітей значно тонша, ніж у дорослого.

Мієлінізація нервових волокон, розташування шарів кори, диференціювання нервових клітин в основному завершується до трьох років. Наступний розвиток головного мозку характеризується збільшенням кількості асоціативних волокон і утворенням нервових зв’язків. Мас його в ці роки збільшується незначно

Ми вже знаємо, що нервова система людини умовно поділяється на соматичну (тваринну) та вегетативну (автономну).Соматична нервова система здійснює переважно функції зв’язку організму з навколишнім середовищем, обумовлюючи його чутливість (за допомогою органів чуттів) та рухливість.

Вегетативна нервова система іннервує всі внутрішні органи, ендокринні залози та мимовільні м’язи шкіри, серце та судини, тобто органи, які здійснюють в організмі вегетативні функції (травлення, дихання, виділення, кровообіг тощо) та становлять внутрішнє середовище організму і регулює їх діяльність. Крім того, вона здійснює також трофічний вплив на скелетні м’язи та ЦНС, підвищуючи обмін речовин та стимулюючи їх працездатність.

6.2. Схематична будова центральної і периферичної частини вегетативної нервової системи

Центри вегетативної нервової системи розташовані у стовбурі мозку та спинному мозкові. Периферійна частина її складається з нервових вузлів та нервових волокон. Аксони клітин вегетативних центрів виходять із спинного мозку у складі передніх корінців спинномозкових нервів, а з головного мозку – у складі черепних нервів. Їх називають прегангліонарними волокнами. Вони білого кольору, вкриті мієліновою оболонкою, їхні тіла розташовані в ЦНС. Після виходу з мозку відросток закінчується у периферійні нервові вузли (ганглії). Аксони нейронів, що знаходяться в периферійних вегетативних вузлах, ідуть до внутрішніх органів (залози тощо). Вони називаються постгангліонарними відростками, Постгангліонарний відросток не покритий мієліновою оболонкою і має сірий колір.

Таким чином,шлях від центра до органа, що іннервується, у вегетативній нервовій системі має два нейрона. Це – характерна ознака вегетативної нервової системи. У соматичній нервовій системі нервові волокна від ЦНС доходять безпосередньо до органа, який вони іннервують.

Нервові волокна вегетативної нервової системи, порівняно з волокнами соматичної нервової системи, мають порівняно низьку збудливість і швидкість поширення нервових імпульсів (1-30м/сек).

За особливостями будови і деякими фізіологічними відмінностями вегетативну нервову систему поділяють на симпатичну і парасимпатичну частини.

Дата добавления: 2014-01-20