Тема: Спілкування та мовлення

Лекція № 4

Підручник І.С. Вітенко, Т.І. Вітенко розділ 5 ст. 152-178.

Д.З. Конспект, підручник В.Ф. Матвєєв р. 3 ст. 53-60

План:

1. Поняття про мову та мовлення.

2. Види мови, види мовлення.

3. Формування мовлення.

4. Культура мовлення, розлади мовлення.

5. Поняття про спілкування, зони спілкування.

6. Способи, рівні та функції спілкування.

7. Культура спілкування. Службовий етикет.

Мова – це система знаків, які мають певне значення й використовуються для передавання та зберігання інформації.

Види мови:

1) Живі і мертві;

2) Природні та штучні (інформатика, Азбука Морзе, Азбука для глухонімих).

Мовлення – це процес використання людиною мови для спілкування.

Види мовлення:

1) Внутрішнє – мовлення для себе і про себе;

2) Зовнішнє – мовлення для когось;

- Усне (монолог і діалог);

- Письмове.

Для формування мовлення необхідно:

1) Певний рівень інтелекту;

2) Розмовляючий соціум;

3) Слух;

4) Здоровий мовний апарат;

5) Час (4 роки).

Культура мовлення – вміння правильно вживати і вимовляти слова, будувати з них ірази.

Етапи оволодіння культурою мовлення:

Перший етап – правильність мовлення, відповідність мовлення правилам і нормам літературної мови (Користування літературною мовою).

Другий етап – набування стилістичної грамотності, вміння вживати слова, форми слів відповідно до змісту та умов мовлення (Вміння правильно будувати речення).

Третій етап – це вміння будувати свою мову так, щоб вона своєю формою допомагала донести до слухачів зміст висловлювального, тобто вона має бути доступною, чіткою, стислою, точною, виразною і якісною (Вміння чітко та лаконічно висловлювати свою думку).

Розлади мовлення:

I – усного мовлення:

1) Косномовність – нездатність правильно вимовляти певні звуки;

2) Дизартрія – порушення вимови окремих звуків при ушкодженні НС;

3) Афонія – втрата голосу;

4) Афазія:

а) моторна – хворий втрачає здатність довільно висловлювати думки;

б) сенсорна – полягає в порушенні здатності розуміти мову інших. Чуючи мову, хворий не може пов’язати звучання з певним значенням.

II – письмового мовлення:

1) Агрофія (дизгрофія) - порушення письмового мовлення. Проявляється зміною почерку або появою грубих помилок при письмі.

Спілкування – це форма психологічного взаємозв’язку людей у процесі спільної життєдіяльності, процес становлення контактів між людьми.

Способи спілкування:

1) Безпосереднє – співрозмовники знаходяться в доступній для спілкування зоні;

2) Опосередковане – за допомогою чогось або когось.

Рівні спілкування:

1. Внутрішньоособистий – коли людина спілкується подумки з собою;

2. Міжособистий – це спілкування між двома чи більше людьми;

3. Суспільне – це спілкування з великою аудиторією.

Функції спілкування:

1) Соціальна – спілкування формує людину;

2) Інформаційна (комунікативна) – передача інформації;

3) Психологічна – передача емоцій;

4) Інтерактивна – функція впливу (поради, інструкції).

Культура спілкування:

1) Культура мовлення;

2) Час (зручність та тривалість);

3) Місце (в залежності з ким? й чому?);

4) Зовнішній вигляд (одяг);

5) Вміння слухати.

Елементи спілкування:

Канал спілкування

Повідомлення

Одержувач

Відправник

1. Відправник – людина, яка хоче передати інформацію;

2. Повідомлення – інформація, яку посилає ця людина;

3. Канал – метод відправлення інформації (усно, письмово);

4. Отримувач – людина, якій посилається повідомлення;

5. Підтвердження – спосіб, за допомогою якого одержувач дає зрозуміти відправнику, що повідомлення отримане.

Канали спілкування:

1. Вербальне (мовне) – слова, призначенні для одержувача;

2. Немовне спілкування – міміка, жести та рухи, призначенні для сприйняття одержувачем;

3. Письмове повідомлення – написані слова або символи.

Жест – це соціально сформований та установлений рух, що передає певний психічний стан.

Види спілкування:

1. Вербальне – це спілкування за допомогою слів або усною мовою;

2. Не вербальне – це спілкування за допомогою міміки, пози, письма.

Дата добавления: 2014-01-20