Охорона праці, її соціальне та економічне значення

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і способів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

По своїй суті охорона праці - це засіб досягнення безпеки людини на виробництві за рахунок усунення або зменшення впливу на неї небезпечних і шкідливих факторів. Головна мета охорони праці – досягнення такого стану безпеки, за якого з визначною ймовірністю виключена можливість завдання шкоди здоров’ю і життю людини.

Головними завданнями охорони праці, як державної системи, є:

- Захист здоров’я і життя працюючих від негативних виробничих факторів;

- Підвищення продуктивності праці.

- Зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань.

Охорона життя і здоров’я працюючих, створення безпечних та нешкідливих умов праці є одним з головних завдань держави, тому, що втрати від цього величезні. Щоденно в світі нещасні випадки на виробництві забирають життя близько 5,5 тисяч працюючих. При цьому переважна більшість з них - це люди віком до 40 років. Кількість загиблих на виробництві рівнозначна числу жертв під час одночасної катастрофи десяти великих пасажирських літаків, якби вона траплялася щодня на протязі року. Але якщо в разі катастрофи літака про цю трагедію повідомляють чи не всі світові інформаційні агентства, то про поодинокі жертви на робочих місцях (за винятком тих, під час яких чине або травмується одночасно декілька осіб) світ здебільшого мовчить. Це так звана “тиха“ смерть. Але за кожним загиблим стоять їх рідні: батьки, чоловіки, дружини, сестри та брати, діти, друзі для яких це не стороння, а дуже близька і кохана людина, їх надія і опора. Для них – це горе, непоправна і важка втрата.

Людство впоралося з епідеміями таких страшних захворювань як чума, холера, віспа, але і досі проводжує сплачувати страшну данину за можливість забезпечення себе усім необхідним для існування. В наш час, не дивлячись на прийняті заходи, травматизм можна прирівняти до епідемій. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці, смертність від нещасних випадків та професійних захворювань у наш посідає трете місце після серцево - судинних та онкологічних захворювань. В Україні, як це видно з таблиці 1.1 у структурі причин смертності традиційно переважають нещасні випадки (травматизм), яки спричиняють 30…35% усіх смертей у працездатному віці. В якості прикладу можна навести події 2007 року на шахті ім. Засядько, під час яких загинуло 106 шахтарів. Високий рівень травматизму і загибелі працівників викликає соціальні збурення, а також сприяє відтоку висококваліфікованих працівників в інші, найчастіше, невиробничі галузі виробництва. Крім того, він негативно впливає на демографічну ситуацію. Враховуючи все, що було викладено вище стає зрозуміло, що охорона праці відіграє важливу роль як соціальний чинник.

Таблиця 1.1 Рівень смертності у працездатному віці (у 2004-2005 pоках), на 100 тис. осіб

Причини	Чоловіки	Жінки
Нещасні випадки, травми	327,2	58,8
Хвороби системи кровообігу	275,9	65,0
Злоякісні новоутворення	114,6	66,0
Хвороби органів травлення	66,6	21,3
Хвороби органів дихання	48,9	8,6

Крім соціального, охорона праці має й важливе економічне значення. Створення належних і безпечних умов праці сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню непродуктивних витрат часу, зменшенню витрат на оплату лікарняних, пільг та компенсацій за роботу у важких та шкідливих умовах праці, виплат на відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю чи життю постраждалих. Так, в Україні щорічно держава витрачає понад 1,8 млрд. грн. на відшкодування шкоди, медичну, професійну і соціальну реабілітацію осіб, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та осіб, що страждають на професійні захворювання. Крім того ще понад 1,3 млрд. грн. витрачають роботодавці на оплату пільг і компенсацій працівникам за роботу у важких та шкідливих умовах.

За розрахунками німецької ради підприємців наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, а ніж вартість заходів щодо їх попередження. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці (приблизно 100 грн. на кожного працюючого в рік), ця різниця ще більша. Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов’язані з нещасними випадками складають майже 4% світового валового національного продукту [].

Слід також зауважити й те, що на підготовку кожного спеціаліста держава витрачає величезні кошти. Так, наприклад вартість навчання у вищих закладах може досягати десятків і, навіть, сотень тисяч доларів США на кожного студента. Передбачається, що ці кошти повинні відшкодовуватися державі протягом усього трудового стажу працівника. Але якщо людина гине або стає інвалідом, то ці кошти не повертаються, а держава, навпаки, сплачує пенсії постраждалим та їх родинам, а також надає відповідні пільги і компенсації.

Дата добавления: 2014-01-20