Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття, особливості огляду, порядок роботи з речовими доказами і документами у кримінальному провадженні

Вступ

Умови зберігання та вирішення питання про речові докази і документи

Поняття, особливості огляду, порядок роботи з речовими доказами і документами у кримінальному провадженні

Вступ

План

 

Висновки

 

Речові докази у кримінальному судочинстві становлять самостійний вид джерел доказів поряд з показаннями свідків і потерпілого та підозрюваного, висновком експерта, документами.

Разом з тим робота слідчого по виявленню, фіксації, отриманню, збереженню таких доказів у кримінальному провадженні суттєво відрізняється від роботи з іншими видами доказів. Оскільки предмети, що мають значення речових доказів поряд з інформаційними властивостями, важливими для розслідування, мають й інші. Зокрема матеріальні, тобто речові докази мають певну цінність, слугують для задоволення потреб людини, а також фізичні (або хімічні) властивості, які пов’язані з питанням виготовлення, використання, зберігання, знищення певних речей. Тому робота слідчого з речовими доказами у кримінальному провадженні пов’язана не лише з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, а й врахуванням при організації розслідування особливостей виявлення, фіксації, зберігання та вирішення долі різних предметів, що можуть бути речовими доказами у кримінальних справах.

Саме розгляду цих актуальних питань і присвячена ця лекція.

 

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, втому числі предмети що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом.

 

До знарядь кримінального правопорушення можуть бути віднесені як предмети, які спеціально були виготовлені або пристосовані для вчинення злочинів (кастет, відмичка, обріз гвинтівки), так і предмети, які мають певне призначення у іншій області, не пов’язаній із злочинною діяльністю, — військовій, медичній, побутовій та ін. (пістолет, ніж, автомашина).

До предметів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, відносяться предмети з матеріальними слідами злочину, які неможливо відокремити від їх поверхні. У такому разі сліди вилучаються разом з предметом (відбитки пальців рук, зубів, взуття та ін.).

Речові докази — об’єкти злочинних дій — це предмети, на які було безпосередньо спрямоване злочинне посягання (гроші, цінності, автотранспорт, різні промислові товари та ін.).

До речових доказів слід також відносити гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом. Йдеться про все, що було набуто за викрадені або отримані іншим злочинним шляхом гроші і цінності (об’єкти злочинних дій). Це можуть бути гроші, отримані після реалізації матеріальних цінностей, отриманих злочинним шляхом. У такому разі це буде підтвердженням такої реалізації і тут не мають значення індивідуальні ознаки отриманого в результаті таких дій.

Всі інші об’єкти, які містять інші відомості, які можуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До таких об’єктів можна віднести знайдені на місці події дрібні предмети (ґудзики, мобільні телефони, записні книжки, недопалки, часточки фарби тощо) або продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, акцизні марки та ін.).

Окремим видом речових доказів відповідно до ч. 2 ст.98 КПК є документи. Під яким слід розуміти спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно до ст.99 КПК такими документами можуть бути: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок.

 

Речові доказі, як правило, є первинними, але у деяких випадках вони можуть бути похідними. Йдеться про випадки, коли не можна вилучити на місці події слід в оригіналі без суттєвих його пошкоджень, — тоді виготовляють його зліпок. Після його виготовлення з додержанням вимог закону,коли копія сліду забезпечує точність відтворення його особливостей, — це також буде речовий доказ: хоча він і не є оригіналом, але буде незамінним.

В той же час, якщо отримують зразки для порівняльних досліджень, відповідно до ст.245 КПК України, то йдеться вже не про речові докази, а про предмети (речовину), які відіграють допоміжну, інструментальну роль при експертному дослідженні і які, на відміну від речових доказів, не є незамінними.

Предмети, які можуть бути речовими доказами, найчастіше можуть виявляються під час проведення слідчих дій — огляду, обшуку, особистого обшуку та процесуальної дії - тимчасового доступу до речей і документів.

 

КПК не дає чіткого уявлення з якого саме часу певні предмети стають речовими доказами: з моменту виявлення, з моменту формування у особи, що проводить розслідування переконання, що це є саме речовий доказ, з моменту вилучення, з моменту складання певного процесуального документу (протоколу, постанови).

 

Вочевидь, що визнання предметів речовими доказами передбачає прийняття уповноваженою на те особою під час розслідування певного рішення, оскільки навіть знайдення вогнепальної зброї пересічним громадянином не робить цю зброю саме речовим доказом, а стає вона такою лише після проведення певних процесуальних дій.

 

Тлумачення змісту ст.98, 110 КПК України та узагальнення діяльності правоохоронних органів з цього приводу наведених статей, положення Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі Інструкція) дозволяють сформулювати наступний механізм дій уповноваженої особи, щодо визнання певних предметів речовими доказами:

1) виявлення, фіксація та вилучення предметів, документів (далі предметів), що можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні;

2) огляд виявлених предметів;

3) прийняття рішення про визнання певних предметів речовими доказами.

Перш ніш розглядати наведені етапи кримінально-процесуальної діяльності слід визначитися з суб’єктами, що мають право здійснювати таку діяльність.

Право виявлення та фіксації предметів, що можуть стати речовими доказами мають особи, що приймають участь у розслідуванні або проведенні окремих слідчих дій. Зокрема оперативні працівники під час обшуку приміщення, спеціаліст під час проведення огляду місця події та ін.

Правом вилучення предметів, що можуть стати речовими доказами мають лише особи, що проводять конкретну слідчу дію, в ході якої були вилучені такі предмети або документи – слідчий, оперативні співробітники під час виконання доручень слідчого, прокурора, судді.

Правом огляду виявлених (вилучених) предметів наділені особи, що відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України мають право під час розслідування самостійно (або за дорученням) проводити огляд відповідно до вимог ст. 237 КПК України.

 

Виявлення предметів і документів, що можуть стати речовими доказами передбачає, як їх фактичне відшукання під час розслідування, так і їх виявлення за допомогою криміналістичної техніки, хімічних речовин та ін. Наприклад виявлення під час особистого обшуку у особи наркотичних засобів, виявлення під час огляду місця події слідів пальців рук злочинця та ін.

Процес виявлення предметів, що можуть бути речовими доказами, як правило пов’язаний з процесом їх вилучення. Зокрема мова йде про виявлення під час обшуку, огляду певних предметів, що можуть бути речовими доказами. В той же час іноді вилучення таких предметів, може бути неможливим, наприклад будинок, що став предметом розкрадання, літак та ін. В так випадках проводиться лише огляд таких предметів.

Виходячи з обставин справи слідчий (дізнавач) може вилучити частину об’єкта на якому знаходяться або можуть знаходитися сліди (мікросліди), які мають відношення до розслідуваної справи, якщо немає можливості вилучити об’єкт в цілому.

У необхідних випадках виявлення та вилучення предметів, цінностей та документів фіксується фотозйомкою, відеозаписом та іншими науково-технічними засобами.

 

У протоколі вилучення (обшуку, огляду, тимчасового доступу до речей і документів) перераховуються всі предмети які вилучаються, та щодо кожного предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія, номер, і інші відмінні індивідуалізуючи ознаки, а також місце де відповідний об’єкт виявлений.

Усі вилучені предмети, цінності і документи пред’являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об’єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами та підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі.

Якщо протокол з описом предметів і цінностей, які вилучаються з якихось причин на місці скласти неможливо (наприклад у зв’язку з їх значною кількістю), вони упаковуються і опечатуються з доданням бірок з написами, які засвідчують вищеназвані особи. Подальший огляд і опис проводиться за місцем досудового слідства з відображенням в протоколі цілісності печаток та засвідчених підписами написів на упаковці, в яку були поміщені вилучені об’єкти.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Метою проведення такого огляду може бути:

1. встановлення індивідуальних характеристик, параметрів вилучених предметів. Наприклад, номера кузова, двигуна та шасі транспортного засобу; виду товарів народного споживання.

2. виявлення обставин, що мають значення для розслідування. Наприклад виявлення у мобільному телефоні номерів співучасників організації та вчинення злочину.

3. встановлення стану виявлених предметів. Наприклад, встановлення чи придатний комп’ютер до обробки інформації, встановлення терміну зберігання продуктів харчування та ін.

Зазначена слідча дія проводиться відповідно до вимог статті 237 КПК України, з урахуванням обставин розслідуваної кримінальної справи, значення виявленого (вилученого) розслідування та властивостей предмету, документу, що оглядається. Під час її проведення враховуються та використовуються криміналістичні рекомендації, щодо особливостей виявлення, фіксації, огляду, зберігання певних видів предметів.

Зокрема суттєво, як за організацією так і змістом будуть відрізнятися огляд вибухового пристрою, огляд комп’ютерної техніки, транспортного засобу, грошей, підроблених документів, продуктів харчування та ін.

Тому в залежності від обставин справи, особливостей предметів, що будуть підлягати огляду, їх кількості слідчий вибирає місце та час проведення такого огляду, вирішує питання про залучення до проведення такого огляду необхідних спеціалістів, дотримання заходів безпеки та зберігання речового доказу.

В деяких випадках участь відповідних спеціалістів є обов’язковою. Зокрема, відповідно до п.19 Інструкції огляд транспортного засобу, з метою встановлення його технічного стану, проводиться з обов’язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста та за участю власника транспортного засобу.

 

За результатами проведення огляду у слідчого повинно сформуватися уявлення щодо того, чи є конкретний предмет речовим доказом чи ні. Формування такого уявлення у слідчого дає йому підстави прийняти одне з наступних рішень:

1) визнання предмета речовим доказом відповідно до ст.98 КПК України;

2) необхідності повернення конкретного предмету особі, в якої він був вилучений, оскільки цей предмет не має значення для розслідуваної кримінальної справи.

Формування в уяві слідчого одного з зазначених рішень, передбачає й його процесуальне оформлення, яке відповідно до вимог ст.110 КПК України полягає у винесенні відповідної постанови:

- про визнання об’єкта речовим доказом;

- про повернення предметів та документів.

Прийняття одного з зазначених рішень в свою чергу передбачає й необхідність їх виконання.

У випадку прийняття рішення про приєднання речового доказу або документу до матеріалів кримінальної справи слідчий повинен визначитися й з їх подальшою долею (місцем, умовами зберігання та ін.), здійснити процесуальне оформлення процесу виконання прийнятого рішення (передати на відповідальне зберігання та ін.).

В залежності від особливостей самого речового доказу (його кількості, об’єму, властивостей) він може зберігатися, як у матеріалах кримінальної справи або відповідно до ст. 79 КПК України може бути переданий на зберігання до відповідного підприємства, установи або організації.

Будь-який факт передачі речових доказів, повинен мати своє відображення у матеріалах кримінальної справи.

Зокрема, якщо речові докази передаються на відповідальне зберігання до інших підприємств, установ, організацій, то в постанові про приєднання речових доказів до кримінальної справи, або в окремій постанові про передачу речових доказів на відповідальне зберігання повинно бути чітко визначено кому, який саме речовий доказ передається, повні відомості (назва, юридична адреса) підприємства, якому передано речовий доказ, а також конкретна юридична адреса, де речовий доказ буде зберігатись.

Після винесення зазначеної постанови, слідчий, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа або уповноважена ним особа, передає речовий доказ до визначеного підприємства на відповідальне зберігання, що оформляється складанням акту прийому-передачі майна на відповідальне зберігання. В зазначеному акті, особа, яка приймає майно на відповідальне зберігання, обов’язково попереджається про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України. Акт складається у двох примірниках (один у кримінальну справу, другий залишається на підприємстві).

У разі передачі речового доказу на зберігання до кімнати речових доказів органу досудового слідства (дізнання) складається акт прийому передачі майна. Акт складається у двох примірниках (один у кримінальну справу, другий залишається у особи відповідальної за зберігання речових доказів).

 

Практика роботи слідчих підрозділів дає можливість сформулювати принципи, яких необхідно дотримуватися під час роботи з речовими доказами у кримінальних справах:

- законності;

- ефективного використання речових доказів в процесі розслідування;

- науковості;

- забезпечення збереження речових доказів;

- дотримання заходів безпеки під час роботи з речовими доказами;

 

Дотримання принципу законності полягає у тому, що речові докази повинні вилучатися, оглядатися, зберігатися на законних підставах, способом передбаченим кримінально-процесуальним законодавством, з дотриманням процесуальної процедури. Так саме й рішення щодо долі речових доказів повинні прийматися відповідно до чинного законодавства.

Принцип ефективного використання речових доказів під час розслідування передбачає, що речові докази вилучаються, оглядаються, зберігаються з метою з’ясування обставин вчиненого злочину, його розкриття, з’ясування обставин, що мають значення для встановлення об’єктивної істини у кримінальній справі, доведення провини конкретних осіб у вчиненні злочину, повернення викраденого потерпілим та ін.

Принцип науковості полягає у тому, що для виявлення речових доказів, їх фіксації, дослідження, зберігання повинні застосовуватись новітні наукові досягнення та технології.

Принцип забезпечення збереження полягає у вжитті всіх необхідних заходів, щодо належного збереження речових доказів до прийняття остаточного рішення про їх долю у кримінальній справі.

Принци дотримання заходів безпеки під час роботи з речовими доказами, полягає у вжитті усіх необхідних заходів безпеки під час проведення виявлення, фіксації, вилучення, зберігання та знищення речових доказів. Зокрема вибухових пристроїв, хімічних, радіоактивних, отруйних речовин, зброї, та ін.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
I. Паразитические амёбы | Обмен жиров
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-20; Просмотров: 2592; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.