Керування організацією праці на підприємстві

Організація праці на підприємствах відіграє важливу роль у рішенні економічних і соціальних завдань як кошти ефективного використання трудового потенціалу, підвищення ефективності господарського механізму.

Під керуванням організацією праці на підприємстві розуміється сукупність заходів, здійснюваних на основі використання резервів росту продуктивності праці на двох рівнях:

1. На рівні дирекції підприємства - розробка методології організації нормативно-дослідницької роботи, розробка заходів щодо вдосконалення планування, обліку й аналізу організації праці.

2. На рівні цеху, ділянки й виробничої бригади - впровадження, освоєння, аналіз, перегляд норм витрат праці, облік їхнього виконання, аналіз використання робочого часу.

Зміст роботи по організації праці на підприємствах визначається їхньою виробничою структурою, характером, типом і обсягом виробництва.

Провідну роль у керуванні, організації й нормуванні праці грає інженер - організатор праці, закріплений за конкретною виробничою ділянкою. Один інженер-організатор виділяється на 150 - 400 працівників залежно від типу й складності виробництва, кількості технологічних процесів і норм.

Для здійснення робіт з НОТ на підприємстві створена спеціальна служба - відділ організації праці й заробітної плати (ООТИЗ).

Основним завданням ООТИЗ на підприємствах є створення таких умов для колективів і окремих виконавців, які забезпечили б найкращий кінцевий результат і ефективне використання виробничого потенціалу. Структура ООТИЗ і залежить від обсягу, типу й технології виробництва, характеру й складу робіт і витрат праці. На середніх і більших підприємствах до складу ООТИЗ включають трохи бюро: тарифно^-економічне, технічного нормування, передових коштів праці, нормативно-дослідницьке. У більших цехах також створюються бюро організації праці й заробітної плати.

Для оцінки рівня організації праці на підприємстві потрібно планувати й аналізувати наступні показники:

питома вага чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевих, галузевих і інших прогресивних нормативах;

охоплення технологічних і трудових процесів нормами витрат праці;

величина зниження витрат праці на виробництво (у відсотках до всього обсягу витрат праці) за рахунок удосконалювання нормування;

коефіцієнт корисного використання робочого часу й коефіцієнт використання виробничої потужності ділянки, цеху, підприємства;

міра освоєння проектної трудомісткості й проектної продуктивності праці;

частка приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку й часу в загальному приросту продуктивності праці.

Дата добавления: 2014-01-20