Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності

Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.

ЛЕКЦІЯ 5. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

ТЕМА 3. ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ ТА ЇХ НАСЛІДКИ

Як класифікують небезпечні хімічні речовини за ступенем токсичності, за характером впливу на довкілля та за шляхом потрапляння в організм?

Наведіть приклади джерел радіації та одиниці її вимірювання.

Які основні вимоги висуваються до перевізника небезпечних вантажів та маркування таких небезпечних вантажів як вибухова речовина?

Назвіть основні ознаки транспортних аварій.

Які техногенні підземні порожнини має м. Кривий Ріг, та які обсяги видобутку залізної руди здійснені на сьогодні з 1965 року?

Назвіть параметри найбільшого провалля в Україні, що сталося 13 червня 2010 року поблизу шахти Орджонікідзе на Криворіжжі.

Що таке промислова аварія та які її причини?

Що таке токсична дія та які її параметри?

Якими параметрами характеризується екстремальний нагрів середовища, що виникає під час пожеж та вибухів вибухових речовин?

Дайте визначення таким факторам: повітряна ударна хвиля, хвиля прориву гідротехнічних споруд, уламки(осколки).

Наведіть приклади восьми техногенних небезпек фізичної дії.

За якими факторами крім ґенези поділяються техногенні небезпеки?

Назвіть фактори ураження за їх ґенезою.

Що таке техногенні та антропогенні небезпеки?

Контрольні питання

Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно – територіальних одиниць за хімічною небезпекою

Згідно досліджень Сонько С.П., усього в Україні функціонує 1810 об’єктів, на яких зберігається або використовується у виробництві більше 283 тис. тон СДОР, у тому числі 9,8 тис. тон хлору, 178 тис. тон аміаку[11].

Ці об’єкти за хімічною небезпекою поділяють на чотири ступені:

Перший ступінь – у зонах можливого хімічного зараження від кожного об’єкта мешкає більше 75 тис осіб(76 об’єктів).

Другий ступінь - у зонах можливого хімічного зараження від кожного об’єкта мешкає від 40 до 75 тис. осіб(60 об’єктів).

Третій ступінь - у зонах можливого хімічного зараження від кожного об’єкта мешкає менше 40 тис. осіб(1134 об’єктів).

Четвертий ступінь – зона можливого хімічного зараження не виходить за межі об’єкта.

Під час організації робіт з ліквідації хімічно небезпечної аварії на об’єкті господарської діяльності та її наслідків необхідно враховувати не лише фізико-хімічні властивості ХНР, але і їхню вибухову та пожежну небезпеку, можливість виникнення під час пожежі нових СДОР і зважаючи на це, вживати необхідних пожежних заходів щодо захисту персоналу, який бере участь у роботах.

Процес горіння можливий, якщо існує горюча речовина, джерело запалювання та окислювач. Горіння припиняється при зменшенні вмісту кисню до 12 – 14% [9].

Пожежа – це неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі (ДСТУ 2272).

За даними масивів карток обліку пожеж, що надійшли з територіальних органів Держтехногенбезпеки України впродовж 2011 року, в Україні зареєстровано 60790 пожеж (проти 44015 в 2009 р.), а прямі збитки склали 802846 тис. грн. (проти 483098 тис. грн. в 2009р.). За два останні роки кількість пожеж збільшилась на 16775 (або на 38,11 %). Упродовж 2011р. в Україні в середньому щодня виникало 167 пожеж (проти 120 пожеж у 2009р.). Щоденні матеріальні втрати від пожеж становили 7 млн. 287 тис. грн. На рисунку 5.1 наведено динаміку кількості пожеж та прямих збитків, завданих ними за останні 11 років.

Рисунок 5.1 Динаміка кількості пожеж та прямих збитків від них за 2001-2011 роки

Найбільше людей під час пожеж було травмовано у Донецькій (175), Дніпропетровській (130), Луганській (102), Харківській (86) областях. Кількість пожеж із груповою загибеллю за областями України розподілилися таким чином: Донецька – 7 пожеж (загинуло 22 людини), Дніпропетровська – 5 пожеж (16 чол.), Харківська – 4 пожежі (13чол.), Київська – 4 пожежі (12 чол.) [24].

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвитку пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Горіння – це хімічна реакція окислення, котра супроводжується виділенням великої кількості тепла.

Загорання – це виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Запалення – це загорання, яке супроводжується полум’ям.

Основні ознаки пожежі – вогонь, дим, полум’я, іскри.

Розрізняють типи горіння: повне і неповне. Повне протікає при достатній кількості окислювача і продуктів реакції. А неповне горіння відбувається, коли кисню недостатньо для окислювача і утворюються горючі токсичні продукти реакції – оксид вуглецю, спирти, кетони, альдегіди, які спричинюють задуху. Відомо, що не стільки від вогню, а більше від задухи та отруєння гинуть люди при пожежі.

Деякі речовини (торф, вугілля в териконах, промащене дрантя) здатні до самозаймання при контакті з повітрям. Газоподібні суміші горять за певної концентрації і температури повітря: відповідно 1,4 – 7,5% та 57 - 87 °С.

90% пожеж виникають з вини людини, 7 – 8% - від блискавок, 2 – 3% - з інших причин.

Основні причини пожеж наступні:

· зварювальні роботи поблизу горючих речовин та некомпетентність людей;

· несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;

· необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;

· порушення вимог зберігання паливно – мастильних матеріалів;

· несправності опалювальних систем та порушення правил користування ними;

· паління у недозволених місцях;

· порушення режимів технологічних процесів;

· невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки;

· самозаймання горючих речовим (теплове – через повітря, хімічне – через промаслені ганчірки біля штабелю селітри, вугілля, біологічне – через самонагрівання тирси, стогу сіна під впливом мікроорганізмів);

· блискавки, вибухи парів газів тощо.

Дата добавления: 2014-01-20