Основи землевпорядкування

Налоговый контроль в РФ.

Вопросы для самоконтроля

1. Понятие и значение финансового контроля.

2. Виды и органы финансового контроля.

3. Финансовый контроль, осуществляемый представительными органами государственной власти и местного самоуправления.

4. Финансовый контроль, осуществляемый налоговыми органами.

5. Счетная палата РФ.

6. Аудиторский финансовый контроль.

7. Методы финансового контроля. Акт ревизии.

8. Финансовый контроль деятельности МЧС России

[1] Финансовое право Российской Федерации. Шавров А. В.-учебное пособие: М.- 2008.

[2]Консультант Плюс: МИНИСТЕРСТВО ФИНАНСОВ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ПИСЬМО

от 9 июня 2010 г. N 02-03-10/2122

[3] Финансовое право России. Крохина Ю. А.- Учебник: М.- 2008.

[4] Финансовое право. Эриашвили Н. Д. Изд. «Закон и право»: М.- 2000.

[5] Консультант Плюс: "Основные направления бюджетной политики на 2012 год и плановый период 2013 и 2014 годов"(утв. Минфином РФ)

[6] Финансовое право Российской Федерации. Шавров А. В.-учебное пособие: М.- 2008.

[7]Консультант Плюс: Приказ МЧС РФ от 01.10.2010 N 491 "Об утверждении Порядка составления и утверждения плана финансово-хозяйственной деятельности федерального бюджетного учреждения, находящегося в ведении МЧС России" (Зарегистрировано в Минюсте РФ 28.01.2011 N 19624)

[8] Приказ МЧС России от 17.04.2012 № 215 "Об утверждении Правил предоставления в 2012 году из федерального бюджета субсидий федеральным бюджетным учреждениям, находящимся в ведении МЧС России, на проведение мероприятий по реализации Комплексной программы обеспечения безопасности населения на транспорте "

[9] Приказ МЧС России от 14.06.2012 № 333 "Об утверждении Правил предоставления в 2012 году из федерального бюджета субсидий федеральным бюджетным учреждениям, находящимся в ведении МЧС России, на проведение мероприятий, предусмотренных Комплексным планом основных мероприятий МЧС России на 2012 год"

[10] Финансовое право России. Крохина Ю. А.- Учебник: М.- 2008.

[11] Финансовое право. Эриашвили Н. Д. Изд. «Закон и право»: М.- 2000.

Раціональне і доцільне використання землі є актуальною проблемою сучасності. З землею пов’язане отримання матеріальних благ, забезпечення людей продуктами харчування, розташування промислових підприємств, соціальних, культурно-побутових та інших установ.

Актуальність землевпорядкування зумовлена також зростанням чисельності населення планети при значному зменшенні площ для виробництва сільськогосподарської продукції (забруднення довкілля, розширення великих міст, погіршення кліматичних умов – вітрова та водна ерозія, запустелювання, нерівномірність опадів та інше).

Взаємодія промисловості, транспортної інфраструктури і сільського господарства зумовлена їх загальним соціально-економічним змістом, формами міжгосподарських зв’язків та інтеграцією. Ці положення сформовані в організаційній структурі агропромислового комплексу (АПК).

Територіальне оформлення організаційної структури АПК і його підрозділів здійснюється в системі землевпорядкування. Економічна сутність землевпорядкування, як державного заходу, постійно змінюється і розширюється. Незмінною залишається тільки інженерно-геодезична основа у вигляді планів і карт масштабу 1:5000 – 1:100000, які використовуються для розробки проектів внутрігосподарського землевпорядкування.

До складу землевпорядкування входить виявлення нових земель для сільськогосподарського і несільськогосподарського використання, включаючи проведення топографо-геодезичних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і вишукувань, а також вивчення стану цих земель.

Землевпорядкування являється організуючою ланкою всієї системи АПК – розміщення об’єктів капітального будівництва, зрошувальних та осушувальних систем, підприємств по переробці та зберіганню зерна, тваринницьких комплексів, об’єктів транспорту, зв’язку і т.і.

2.2. Земля як природний об’єкт і засіб виробництва.

Земля – найважливіша частина оточуючого природного середовища, яка характеризується розміром, рельєфом, ґрунтовим покровом, рослинністю, надрами, водними запасами і являється основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарствах, а також місцем розміщення інших галузей народного господарства.

Незважаючи на зменшення площ оброблюваних земель в світі налічується майже 800 млн. га резервних земель, освоєння яких дозволить збільшити обсяги оброблюваних угідь до 2,2 млрд. гектарів. Проблема раціонального використання земельних ресурсів тісно пов’язана з використанням водних ресурсів, суттєво впливаючих на технологію сільськогосподарського виробництва.

В залежності від природних чинників якості, землі можуть мати різне народно-господарське призначення,яке виражається в розділі земель по категоріям, землевпорядкуванням, земельним угіддям та їх різновидностям.

3.3. Категорії земель, землевпорядкування і єдність номенклатури угідь

Категорія землі – частина єдиного державного фонду, яка виділяється по основному цільовому призначенню і має конкретний правовий режим.

Основні категорії земель

Категорія 1. Землі сільськогосподарського призначення.

Категорія 2. Землі населених пунктів (міста, пмт, сільські населені пункти).

Категорія 3. Землі промисловості, транспорту, курортів, та інші не сільськогосподарського призначення.

Категорія 4. Землі державного лісного фонду.

Категорія 5. Землі державного водного фонду.

Категорія 6. Землі державного запасу.

Кожна категорія земель, за виключенням земель державного запасу і водного фонду, має в своєму складі землекористування і землекористувачів.

Землекористування – це окрема земельна ділянка, передана в установленому порядку окремому землекористувачеві з конкретною метою і обмежена за розміром (на сьогоднішній день – на правах аренди, крім приватизованих).

Землекористувач – підприємство, установа, організація, фізична особа, яким в установленому порядку передана для користування земельна ділянка.

Для територіальної, кількісної і якісної характеристики земель введена єдина класифікація земельних угідь та їх позначення умовними знаками на планах і картах.

Земельні угіддя – землі, що систематично використовуються з конкретною метою, які відрізняються по своїм природно-історичним признакам.

На планах і картах земельні угіддя позначаються умовними знаками. Приклади умовних знаків для позначення земельних угідь приведені на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Умовні знаки земельних угідь.

1 – рілля; 2 – сади; 3 – виноградники; 4 – сінокоси; 5 – пасовища; 6 – чагарники; 7 – лісозахисні полоси; 8 – болота.

Землевпорядкування – система заходів по організації використання землі і складання землевпорядного проекту.

Топографічною основою для складання землевпорядного проекту являється топографічна карта (план) конкретного масштабу.

Карта – зменшене, закономірно спотворене (через кривизну землі) і узагальнене зображення ділянки земної поверхні в прийнятій системі умовних знаків.

План – зменшення і подібне зображення горизонтальних проекцій ділянок земної поверхні на площині без врахування кривизни землі.

Масштаб – це відношення довжини лінії L на плані (карті) до горизонтального положення цієї лінії L_м на місцевості.

Масштаби бувають чисельні, іменовані, лінійні і поперечні (дивись лабораторну роботу «МАСШТАБИ»).

Вибір масштабів для планів (карт) сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням технології виробництва, складності ситуації, особливостей рельєфу і ґрунтів, які враховуються при меліорації, іригації та інших видах робіт.

Плани порівняно невеликих землекористувань овочевого або плодово-ягідного напрямку рекомендується складати в масштабі 1:5000, карти зернових господарств – в масштабі 1:10000, 1:25000 і навіть 1:50000, для карт тваринницьких господарств – 1:50000 або 1:100000.

Дата добавления: 2014-01-20