Форми функціонування грошей

Суть грошей та їх еволюція

Гроші - економічна категорія, що означає специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

У працях К. Маркса зроблено аналіз історичного процесу еволюційного розвитку грошей за рахунок багаторівневої спеціалізації виробництва, суспільного поділу праці та розширення масштабів суспільного обміну і сформовано в таких формах:

1) проста, або випадкова, форма вартості (Т_А-Т₁) – товари вироблялись як правило для себе і обмінювались один на один випадково;

2) повна аборозгорнута форма вартост і (ТА=Т₁,Т₂,Т₃) – зростання обсягів товарів на ринку перетворює обмін на регулярний процес. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює:

· одній тварині;

· одній сокирі;

· одному аршину полотна тощо.

3) загальна або еквівалентна (Т₁,Т₂,Т₃ = Т_А) – товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний усім. У зв’язку з такою об’єктивною необхідністю з товарної маси почали виділятися товари, що виконують роль загального еквівалента. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, слонова кістка. Однак у цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності.

Внаслідок розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару як загального еквівалента дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості – грошової (Т₁,Т₂,Т₃, Тх,= золото), для якої характерні такі риси:

· загальне визнання цього факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб’єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на товар-гроші;

· наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;

· тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.

Цілком очевидним є висновок, що гроші виникли з обміну стихійно, а не за згодою сторін. У ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали – золото і срібло.

Таким чином, гроші – історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється зі зміною умов виробництва.

У своєму розвитку гроші виступали в двох основних формах: повноцінні гроші та неповноцінні (замінники повноцінних грошей або кредитні гроші).

Повноцінні гроші (товарні та металеві) – гроші, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості.

Товарні гроші – предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно, м’ясо, риба, хліб тощо та предмети розкоші (намиста, перлини, хутро).

Подальшим розвитком грошей стало використання різних металів (міді, бронзи, заліза та ін.), а згодом і карбування металевих монет. Монета виявилась найдосконалішою формою повноцінних грошей; вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час монета розвивалась і змінювалася.

Вважається, що перші монети з’явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу VІІІ–VІІ ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько ХХ ст. до н.е. в Ассирії почали карбувати монети із золота.

Назва «монета» походить від першого монетного двору, що був відкритий у Римі при храмі Юнони-Монети в 269 р. до н.е., де почали карбувати срібні монети «нуммі» за зразком грецьких «драхм». Пізніше в Римі було введено нову грошову одиницю «денарій» – ця монета практично п’ять сторіч залишалася головною грошовою одиницею Риму та підвладних йому земель.

Металеві гроші були в обігу і на території Київської Русі: в ІХ–ХІ ст. – здебільшого срібні, частково золоті монети, що витіснили хутро окремих пухнастих звірів.

Головну роль у розрахунках та обміні відігравала срібна гривня. Походження «гривня» виводять від «гриви» – волосся.

У період (20-ті роки ХХ ст.) практично всі країни розпочали нову епоху в грошовому обігу – перехід від повноцінних до неповноцінних (кредитних) форм грошей. Цей процес набув форм демонетизації золота:

• на першому етапі спочатку зменшують вагову кількість дорогоцінного металу в монетах та поступово взагалі відмовились від обігу срібних (кінець ХVІІІ ст.) та золотих (кінець ХІХ ст.) монет;

• на другому етапі поступово зменшують золотий вміст у національних одиницях, а згодом і повністю зупинено обмін паперових грошей на золото в будь-якій формі (друга половина ХХ ст.), гроші стають виключно неповноцінними.

Неповноцінні гроші (замінники повноцінних грошей, кредитні гроші) – це гроші, номінальна вартість яких вища від реальної (набувають своєї вартості виключно в обігу), тобто фактично витраченої на їхнє виробництво суспільної праці. До них належать:

· паперові гроші (казначейські білети, банкноти);

· кредитні гроші (банкноти, білонна монета, квазігроші (облігації, векселі, чеки), депозитні гроші (не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках), електронні гроші (банківська система переказу грошових засобів за допомогою ПК)).

Вважають, що перші паперові гроші були випущені в Китаї ще в ХІІІ ст.

У Російській імперії паперові асигнації з’явилися в 1769 р., в період царювання Катерини ІІ. Всі вони вільно розмінювались на срібні гроші і замінювали в обігу громіздкі срібні та мідні монети.

Кредитні гроші пройшли такий шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки

Вексель – це боргове зобов’язання чітко визначеної форми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.

Банкнота – кредитні гроші, які випускає центральний (емісійний) банк країни.. За суттю, вони є національними грошима на всій території держави. Для виготовлення банкнот використовується особливий папір і застосовуються заходи, щоб ускладнити їхню підробку.

Чек – вид кредитних грошей, що виступає як грошовий документ установленої форми, який містить безумовний наказ власника рахунка в кредитній установі виплатити держателю чека зазначену суму.

Користування електронними грошима здійснюється за допомогою електронного гаманця – будь-якої пластикової картки або функції картки, що містить реальну цінність у формі електронних грошей, які власник вніс на рахунок у банку. Таким чином, картка — це інструмент безготівкових розрахунків, тому її існування пов’язане з функціонуванням певної платіжної системи. Носієм електронних грошей є пластикові картки.

Депозитні гроші – це різновид кредитних грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються в безготівковій формі. Рух їх здійснюється за рахунками в банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів – чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Квазігроші, або майже гроші, – це специфічні грошові форми, в яких грошова сутність істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.

Дата добавления: 2014-01-20