Аналіз платоспроможності підприємства

Платоспроможність - можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов’язання.

Типи платоспроможності:

довгострокова (фінансова стійкість) - стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність;

поточна (ліквідність) - рівень покриття зобов’язань підприємства його поточними активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння власним майном і його використання.

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання, що забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах припустимого рівня ризиків.

Фінансова стійкість тісно зв’язана із взаєминами між статтями активу й пасиву балансу. Кожна стаття активу має свої джерела фінансування.

Строк використання активу повинен відповідати строку користування джерелом його фінансування.

Таблиця. 4.4. - Взаємозв’язок між статтями активу і пасиву балансу

Необоротні активи	Власний основний капітал і довгострокові кредити	Постійний капітал
Поточні активи	Постійна частина	Власний оборотний капітал
Змінна частина	Короткостроковий позиковий капітал	Змінний капітал

Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позикові засоби. Поточні активи формуються частково за рахунок власного капіталу (постійна частина), а частково за;чіт короткострокових позикових засобів (табл. 4.4). Бажано, щоб наполовину вони були сформовані за рахунок власного, а наполовину - за рахунок позикового капіталу. Тоді забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу.

Залежно від джерел формування загальну суму поточних активів прийнято ділити на:

а) змінну частину (створена за рахунок короткострокових зобов’язань);

б) постійну частину (утвориться за рахунок перманентного капіталу).

Недолік власного оборотного капіталу приводить до збільшення змінної і зменшенню постійної частини поточних активів, що свідчить про посилення фінансової залежності і нестійкості його положення.

Система показників аналізу фінансової стійкості:

· коефіцієнт фінансової незалежності (автономності) - відношення: власного капіталу до загальної суми капіталу підприємства (підсумку пасиву балансу), - повинен мати значення більше 0,5;

· коефіцієнт фінансової залежності - відношення суми позикових засобів до загальної суми капіталу підприємства, - повинен бути менш 0,5;

· коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) - відношення небагато капіталу до власного, - повинен мати значення в межах 0,5-1;

· коефіцієнт фінансової стійкості - відношення суми власного й довгострокового позикового капіталу до загальної суми капіталу підприємства, - повинен бути більше 0,5;

· власний оборотний капітал - різниця між величиною оборотних коштів, (поточних активів) і поточних зобов’язань, - повинен мати позитивне значення;

· коефіцієнт забезпеченості запасів - відношення власного оборотного капіталу до величини запасів, - повинен бути не менш 1;

· коефіцієнт маневреності власного капіталу - відношення власного оборотного капіталу до загальної суми власного капіталу, -повинен мати значення в діапазоні 0,4-0,6;

· коефіцієнт інвестування - відношення власного капіталу підприємства до вартості його необоротних активів, нормативне значення -у межах 0,5-0,7.

Чим вище рівень першого показника і нижче другий і третього, тим стійкіше фінансовий стан підприємства. У різних галузях зложилися свого роду нормативи співвідношення власних і позикових засобів. У галузях з низькою оборотністю капіталу плече фінансового важеля не повинне перевищувати 0,5. В інших галузях, де оборотність капіталу висока, коефіцієнт може бути вище 1.

До поточних активів варто віднести також ту частину витрат майбутніх періодів, строк погашення якої менш 12 місяців (або операційного циклу) (ця інформація повинна бути в додатках до звітів).

Власний оборотний капітал показує, що залишиться в обороті підприємства після погашення всіх його короткострокових зобов’язань.

Коефіцієнт маневреності повинен бути високим, щоб забезпечити достатню гнучкість у використанні власних засобів.

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість, є забезпеченість матеріальних оборотних коштів (запасів) власними джерелами фінансування.

Для проведення більше детальної оцінки фінансової стійкості можна скористатися балансовою моделлю:

F + Z + R^a=C^c+K^T + K^1,+ K⁰ + R^p,

де F - необоротні фонди;

Z - запаси;

R^а - кошти, еквіваленти коштів, дебіторська заборгованість та інші активи;

С^с - власний капітал;

К^Т- довгострокові кредити і позики;

K¹ - короткострокові кредити і позики;

K⁰ - позички, не погашені в строк;

R^p - кредиторська заборгованість та інші пасиви.

З огляду на, що довгострокові кредити й позики направляються переважно на придбання основних засобів і капітальні вкладення, перетворимо вихідну балансову формулу:

Z + R^а = С^с + К^Т+ K¹ + К° + R^р - F;

Z + R^а = [(С^с + К^Т ) - F] + [K¹ + К° + R^р].

Звідси можна зробити висновок, що за умови обмеження запасів величиною власного оборотного капіталу буде виконуватися умову платоспроможності підприємства:

Z≤ (C^с + K^T)-F,

тобто кошти, їхні еквіваленти і активні розрахунки покриють короткострокову заборгованість підприємства:

R^a≥K¹ + К° + R^р.

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових джерел їхнього формування визначає фінансову стійкість підприємства.

Відповідно до балансової моделі можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів досить власного оборотного капіталу; платоспроможність підприємства гарантована:

Z<(C^с + К^Т)-F,

(С^с + К^Т) - F = ВОК,

Z≤ ВOK,

де ВОК - власний оборотний капітал підприємства. Такий тип фінансової стійкості зустрічається рідко.

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власного оборотного капіталу залучаються короткострокові кредити і позики; платоспроможність гарантована:

Z < ВОК + К¹.

3. Нестійке (передкризове) фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власного оборотного капіталу й короткострокових кредитів і позик залучаються тимчасово вільні джерела засобів (К^вр) резервний фонд, цільове фінансування та ін.):

Z<ВOK + K¹ + K^вp.

Платоспроможність порушена, але є можливість її відновити. При цьому фінансова нестійкість уважається припустимої, якщо дотримуються умови:

а) запаси сировини, матеріалів і готової продукції не менше суми короткострокових кредитів і позикових засобів, що беруть участь у формуванні запасів;

б) незавершене виробництво й витрати майбутніх періодів не перевищують величину власного оборотного капіталу.

4. Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їхнього формування, рівновага платіжного балансу забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, позичкам банку, постачальникам, бюджету й т.д.; підприємству загрожує банкрутство:

Z > ВОК + К¹ + K^вp.

Стійкість фінансового стану може бути відновлена шляхом:

а) прискорення оборотності поточних активів;

б) обґрунтованого зниження запасів і витрат;

в) поповненням власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Оскільки велике значення в забезпеченні фінансової стійкості грає наявність і зміна власного оборотного капіталу, доцільно провести факторний аналіз його динаміки.

У результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, покращитися або погіршитися. Знання граничних границь зміни джерел засобів для покриття вкладення капіталу в основні фонди або запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану, до підвищення фінансової стійкості.

Оцінка короткострокової платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою оцінки й прогнозування фінансової діяльності, але й для зовнішніх інвесторів і контрагентів.

Оцінка короткострокової здійснюється на основі характеристики, ліквідності поточних активів, тобто можливості швидкого перетворення їх у грошову форму.

Залежно від ступеня ліквідності виділяють групи активів:

· найбільш ліквідні активи (А1) - кошти і їхні еквіваленти (ф. 1, ст. 220, 230, 240);

· швидкореалізуємі активи (А2) - дебетова заборгованість у широкому змісті (включаючи видані аванси) (ф. 1, ст. 150-210);

· повільно реалізовані активи (A3) - виробничі запаси й витрати (ф. 1, ст. 100-140, 250, 270);

· важко реалізовані активи (А4) – позаоборотні активи (ф. 1, ст. 080).

Пасиви підприємства підрозділяються на групи залежно від строків погашення:

· термінові пасиви (П1) - кредиторська заборгованість і позички, не погашені в строк (ф. 1, ст. 520-610);

· короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити й позики (ф. 1, ст. 500, 510);

· довгострокові пасиви (ПЗ) - довгострокові кредити й позики (ф. 1, ст. 480);

· постійні пасиви (П4) - власний капітал і забезпечення (ф. 1, ст. 380, 430, 630).

Баланс вважається ліквідним, якщо:

А1 ≥ П1, А2 ≥ П2, A3 ≥ ПЗ, А4 ≤П4.

Виконання цих чотирьох позицій свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості, тобто наявності в підприємства власних оборотних коштів і збалансованості окремих груп активів г пасивів.

Зіставлення підсумків А1 й П1 (строки до 3 місяців) відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння А2 і П2 (строки від 3 до 6 місяців) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення A3 і ПЗ, а також А4 і П4 відбиває віддалене майбутнє.

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність вчасно й у повному обсязі погашати поточні зобов’язання - короткострокову кредиторську заборгованість.

Система показників ліквідності балансу:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття):

Цей коефіцієнт показує, скільки гривень поточних активів доводиться на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи більше поточних зобов’язань, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Уважається оптимальним значення 1,5-2 (тому що при терміновому продажі активів їхня вартість може знизитися до двох разів).

При нормальних умовах підприємство не ліквідує свої оборотні:верби. Тому коефіцієнт покриття не є абсолютною характеристикою здатності повернути борги, тому що характеризує лише наявність оборотних активів, а не їхня якість.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжний коефіцієнт ліквідності):

Значення цього коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перебуває в діапазоні 0,7-1. Однак у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт звичайно невисокий, тому що більша частина коштів вкладена в запаси.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Як припустиме значення приймається результат 0,2-0,3.

Якщо дані показники ліквідності перебувають у нормативному діапазоні, підприємство платоспроможне, якщо їхнього значення нижче нормативних - погроза неплатоспроможності, вище - нераціональне використання поточних активів підприємства.

Відзначимо, що на підставі тільки цих показників не можна безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства, тому що даний процес дуже складний, і дати йому характеристику невеликою кількістю показниками не можна. Коефіцієнти ліквідності - показники відносні й протягом деякого часу не змінюються, якщо пропорційно зростають і чисельник, і знаменник дробу. Сам же фінансовий стан за цей час може істотно змінитися, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності поточних активів і ін.

Дата добавления: 2014-01-20