Морально-психологічне забезпечення бойових дій

2.1.

Сутність і зміст морально-психологічного забезпечення бойових дій

35 хв.

Зарубіжний воєнний досвід свідчить про те, що закони збройної боротьби на сучасному етапі розвитку військової справи, як це завжди було в історії війн і воєнних конфліктів, перш за все, залежать від ходу і результатів бойової підготовки, від боєздатності та кількості військ (сил), рівня підготовки командирів, бойової майстерності особового складу, від наявності та можливостей бойової техніки і зброї, запасів і ресурсів, від морально-політичного, психологічного стану, дисциплінованості особового складу. Недооцінка будь-якого з цих факторів може призвести до поразки збройних сил у сучасній війні (збройному конфлікті). Це вимагає здійснення разом з оперативним (бойовим), технічним, тиловим і медичним забезпеченням такого виду забезпечення підготовки та застосування військ (сил), як морально-психологічне, яке є суттєвим фактором підтримання боєздатності військ, обов’язковою умовою успішного виконання бойових завдань і перемоги у сучасній війні.

МПЗ бойових дій – це комплекс заходів державного і воєнного керівництва щодо формування високого морально-психічного стану, бойових і психічних якостей усього населення України та її Збройних сил для забезпечення обороноздатності держави у воєнний час, максимального зниження бойових психічних втрат у військах, перехоплення і утримання морально-психічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових завдань.

Воно здійснюється на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях, організовується у всіх видах бойової діяльності, бойової служби та бойового чергування військ (сил) у воєнний час.

Сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, комплекс заходів, які забезпечують процес формування та підтримки в особового складу військ (сил) і населення України високого морально-психічного стану, реалізацію духовної складової бойового потенціалу Збройних сил України, складає систему МПЗ. Основними складовими цієї системи єціль, задачі, зміст, принципи, форми, методи, результат, суб’єкти та об’єкти МПЗ.

Головними взаємодіючими структурними елементами процесу МПЗ бойових дій є суб’єкти та об’єкти МПЗ.

До суб’єктів МПЗ належать командувачі, командири, штаби, органи виховної роботи, начальники родів військ і служб, працівники військових ЗМІ, культурно-просвітницьких і медичних закладів, юридичних органів. Їх сукупність складає систему суб’єктів МПЗ.

Об’єктами МПЗ є: цивільне населення України; особовий склад Збройних сил України (офіцери, прапорщики (мічмани), сержанти, старшини, солдати і матроси); цивільний персонал Збройних сил України; військові колективи; сім’ї військовослужбовців; конкретні види бойової діяльності; форми та способи застосування військ (сил).

Безперечно, особистість воїна, її духовний світ, психічні й психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні риси та якості є конкретним і головним предметом морально-психологічного впливу. Форми прояву психічного світу військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу надзвичайно різноманітні та багатогранні. У зв’язку з цим зміст МПЗ у Збройних силах України є різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і військового колективу, організації та проведення бойових задач. Конкретний зміст МПЗ, в першу чергу, залежить від завдань, що отримали війська (сили) від військово-політичного керівництва держави; особливостей воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування; морально-психологічного стану особового складу своїх військ (сил) і противника (ймовірного противника); політичної мети війни (збройного конфлікту); конкретних завдань операції (бойових дій); наявних сил і засобів МПЗ.

МПЗ бойових дій має ґрунтуватися на таких основних принципах:

об’єктивній оцінці воєнно-політичної, соціально-економічної, воєнно-технічної ситуації, рівня морально-психологічного стану особового складу Збройних сил України та населення України;

тісному і нерозривному зв’язку з іншими видами забезпечення, бойовою діяльністю військ (сил);

безперервності МПЗ, постійному впливі на свідомість, підсвідомість і поведінку військовослужбовців, на їх психічний стан у бойовій обстановці;

цілеспрямованості МПЗ, тобто його направленості на вирішення конкретних бойових завдань, вивченні та подоланні протиріч, які існують стосовно зміцнення морального духу військ (сил);

диференційному підході до МПЗ, визначенні його змісту, форм і способів реалізації з урахуванням особливостей об’єктів цього забезпечення, характеру бойових задач, ситуації у світі та Україні;

єдності, узгодженості та історичній спадкоємності у здійсненні морально-психологічного впливу на особовий склад Збройних сил України.

Метою МПЗ у воєнний час є формування високого морально-психічного стану, бойових і морально-психічних якостей населення України та її воїнів, досягнення високої морально-психологічної стійкості та готовності військовослужбовців до збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості країни взагалі, забезпечення досягнення перемоги, перехоплення й утримання морально-психологічної переваги над противником, сприяння виконання конкретного бойового завдання – зокрема.

Основними напрямками МПЗ є:

формування у військовослужбовців наукового світогляду, менталітету Українського народу, усвідомлення внутрішньої та зовнішньої політики держави, свідомого ставлення до мети, призначення та завдань Збройних сил України, розвиток патріотичної свідомості, духовної готовності до захисту Батьківщини;

розвиток у особового складу високих морально-психічних і бойових якостей, звичок до суворого дотримання норм і правил загальнолюдської моралі та воїнського етикету, чесності, гуманізму, колективізму, товариства та взаємодопомоги, довіри до командирів і начальників, дисциплінованості, прагнення до удосконалення бойової майстерності та виконання за будь-яких умов бойового завдання;

формування та підтримка у особового складу високої психічної стійкості та готовності, здатності ефективно діяти в екстремальній обстановці, стійко переносити труднощі та тягарі військової служби, виявляти рішучість, ініціативу, самостійність і бойову активність під час виконання бойових завдань;

сприяння зміцненню психічного, психофізіологічного і фізичного здоров’я військовослужбовців, розвиток у них витривалості, спритності, швидкості, здатності діяти в умовах великих моральних, фізичних, психічних і психофізіологічних навантажень, підвищення стійкості організму до впливу стрес-факторів й умов бойової діяльності, формування стійких вольових якостей;

психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, що отримали бойові психічні травми, надання їм соціальної та правової допомоги;

формування у військовослужбовців правової свідомості, глибокої поваги до Законів України та Кодексу учасника бойових дій, правопорядку, який підтримується у Збройних силах України, розуміння необхідності їх суворого виконання;

створення у військах (силах) соціально-правових умов, які забезпечують виконання військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків, дотримання та реалізація всіх правових і соціальних гарантій, які передбачені Конституцією та чинним законодавством України для військовослужбовців і членів їх сімей у воєнний час;

виховання у військовослужбовців загальної культури поведінки, формування у військових колективах здорових взаємовідносин, організація духовно-змістовного дозвілля та відпочинку особового складу, його культурного обслуговування і соціальна реабілітація;

організація активної протидії інформаційно-психологічному впливу противника на особовий склад наших військ (сил).

Зазначені напрямки МПЗ реалізуються шляхом здійснення:

інформаційно-пропагандистського забезпечення;

психологічного забезпечення;

воєнно-соціальної роботи;

культурно-виховної роботи;

інформаційно-психологічної протидії.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на основі своєчасного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх виконання.

Основними завданнями інформаційного забезпечення є:

збір та аналіз інформації стосовно воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування;

захист інформаційного простору навколо Збройних сил України;

консолідаційна діяльність, формування у громадськості позитивного ставлення до Збройних сил України;

формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового та громадянського обов’язку.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення передбачає:

своєчасне роз’яснення особовому складу причин, характеру і мети війни (збройного конфлікту), висвітлення міжнародного і внутрішнього положення України, покладених на Збройні сили України задач, зміцнення віри в перемогу над ворогом;

доведення військовослужбовцям наказів Верховного Головнокомандувача ЗС України, здійснення бойового інформування;

формування товариських і дружніх взаємовідносин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, усіх конфесій, формування і розвиток у них загальнолюдських ціннісних орієнтацій, національної гідності та патріотизму;

виховання воїнів на національно-історичних і військових традиціях українського народу, пропаганда подвигів воїнів, розповсюдження бойового досвіду, прищеплення особовому складу ненависті до ворога;

розвиток у військовослужбовців упевненості в надійності та бойовій ефективності штатної бойової техніки і зброї, прагнення майстерно володіти нею та підтримувати в постійній готовності до бойового застосування;

постійну взаємодію з державними та місцевими органами влади та самоуправління, правоохоронними органами, творчими та громадськими організаціями, конфесіями патріотичного спрямування, ЗМІ з питань військово-патріотичного виховання населення, впливу на війська з метою забезпечення успішного виконання бойових завдань; забезпечення центральними та військовими періодичними виданнями та ін.

Для здійснення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення використовуються:

органи військового управління всіх рівнів у взаємодії зі структурами Служби безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, внутрішніх військ МВС, Прикордонних військ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та інших військових формувань, що утворені відповідно до Конституції України;

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України;

сили та засоби органів психологічної боротьби;

органи державної влади та місцевого самоврядування;

державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіомережі, типографії та видавництва);

громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування;

засоби культури, культові споруди, історичні пам’ятники та інша місцева інфраструктура.

Психологічне забезпечення бойових дій – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у військовослужбовців психічних, психофізіологічних і фізичних якостей, які забезпечують їх високу морально-психічну стійкість і готовність виконувати бойові завдання у будь-яких умовах обстановки.

Складовими психологічного забезпечення є:

прогнозування морально-психологічного стану військ;

здійснення психологічної підготовки військовослужбовців до бойових дій;

психологічне супроводження бойової діяльності;

психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми, надмірне психічне, психофізіологічне і фізичне навантаження;

психологічна і соціально-психологічна реабілітація та реадаптація військовослужбовців.

Основними завданнями психологічного забезпечення є:

психологічне насичення процесу бойової підготовки, підтримання постійної бойової готовності військовослужбовців і військових підрозділів, їх підготовки до бойових дій ефективними психологічними рекомендаціями, технологіями та методиками;

вивчення й аналіз індивідуально-психічних якостей військовослужбовців і соціально-психологічних характеристик військових колективів, тенденцій їх розвитку і протікання під час підготовки та ведення бойових дій і, відповідно, опрацювання на основі цих даних ефективних рекомендацій по управлінню психічними процесами військовослужбовців та соціально-психологічними явищами у військових колективах в інтересах підтримання їх високої боєздатності та боєготовності, зміцнення військової дисципліни, організованості та порядку серед військовослужбовців в бойовій обстановці, ефективного виконання бойових завдань;

виявлення позитивних і негативних факторів, які мають вплив на психіку військовослужбовця і психологію військового колективу у екстремальній ситуації та обґрунтування методик їх підсилення чи нейтралізації з метою ефективної адаптації військовослужбовців до бойових умов;

забезпечення оптимального режиму функціонування психіки військовослужбовця у екстремальних умовах, а також підвищення їх морально-психічної та психофізіологічної готовності та стійкості;

психологічне супроводження бою;

психологічна допомога військовослужбовцям під час ведення бойових дій;

забезпечення психічної та соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, що отримали психічні травми під час бойових дій, надання їм соціально-психологічної підтримки, психологічного консультації й здійснення заходів їх психологічного загартовування та ін.

В свою чергу, психологічна підготовка являє собою систему заходів щодо формування і розвитку у особового складу психічної стійкості та готовності, здатності протистояти стрес-факторам сучасного бою, формування непохитної волі до перемоги, рішучості та наполегливості в досягненні мети бойового завдання за будь-яких умов.

Основними завданнями психологічної підготовки є:

розвиток мотивації бойової діяльності;

формування у військовослужбовців адекватної уяви про сучасний бій, його стрес-факторів, розвиток психічної та психофізіологічної стійкості до них;

створення внутрішніх психічних джерел високої бойової активності;

підвищення військово-професійної дієздатності всіх психічних і психофізіологічних функцій військовослужбовця;

накопичення практичного досвіду дій в екстремальних умовах;

тренування психічних і психофізіологічних функцій у військовослужбовців;

формування навичок і вмінь самоуправління поведінкою в бойових умовах.

За змістом вона поділяється на загальну, спеціальну та цільову, за часом проведення – безпосередню і попередню психологічну підготовку особового складу до бойових дій.

Загальна психологічна підготовка має формувати та удосконалювати єдині для всіх Збройних сил України психічні та психофізіологічні якості військовослужбовців згідно з вимогами сучасної війни.

Спеціальна психологічна підготовка організується з метою розвитку у військовослужбовців специфічних військово-професійних якостей, які відповідають специфіці виду збройних сил і роду військ.

Цільова психологічна підготовка проводиться в інтересах адаптації психіки воїна до умов виконання конкретного бойового завдання.

З початком бою психологічна підготовка не припиняється, а тільки набуває іншого змісту. В цей час вона спрямовується на здобуття воїнами бойового досвіду і вдосконалення бойової майстерності.

Психологічна підготовка має забезпечити:

озброєння воїнів теоретичними знаннями про особливості й труднощі сучасної війни, механізмах їх впливу на почуття, емоції, волю, свідомість і поведінку військовослужбовців та способів їх подолання;

моделювання умов сучасної війни та створення її стрес-факторів під час бойової навчання та підготовки військ до бойових дій;

формування практичних навичок та вмінь подолання труднощів і стрес-факторів сучасного бою та успішного виконання бойового завдання;

формування психічної стійкості при діях на сучасній бойовій техніці та використанні високотехнологічних засобів збройної боротьби;

формування психічної стійкості до війни і бойових дій взагалі, психічної готовності до виконання конкретного бойового завдання – зокрема;

формування у військовослужбовців навичок і вмінь саморегуляції психіки та надання психологічної допомоги тощо.

Отже, психологічна підготовка спрямована на нейтралізацію психогенних факторів сучасного бою і загартовування психічних і психофізіологічних якостей особистості військовослужбовця, які визначають поведінку воїна у сучасній війні. Це: ступінь душевного, психічного, психофізіологічного і фізичного стомлення; вплив духовного, мотиваційного, розумового, емоційно-почуттєвого, вольового і моторного стресу; наявність почуття страху; рівень мотивації; бойовий дух. Наприклад, за американськими даними, під час війни у В’єтнамі суттєвий страх відчували 80-90% учасників бою, у тому числі у 25% спостерігалася блювання, у 10-20% – утрата контролю сечовипускання й дефекації. У зв’язку з цим, всі ці дії скеровані на забезпечення функціональної надійності та стійкості психіки військовослужбовця і психології військового колективу для дій в екстремальних умовах сучасної війни. Для забезпечення високої бойової активності та зменшення психологічних утрат безпосередньо під час проведення бойових дій організується його психологічне супроводження.

Психологічне супроводження бойової діяльності – це комплекс специфічних заходів по підтримці високої бойової активності військовослужбовців, запобіганню негативних індивідуальних і групових психічних явищ. Воно передбачає:

безпосереднє і безперервне вивчення та аналіз динаміки морально-психічного стану своїх військ, військ противника, прогнозування розвитку морально-психічних процесів;

підтримку й розвиток у військовослужбовців настанов і настрою на безумовне виконання бойових завдань;

підтримку постійної психічної активності під час бою, усунення впливу його негативних стрес-факторів, відновлення психічної рівноваги та стійкості, оперативне усунення надмірної психічної напруги, здійснення антистресових заходів, адаптацію військовослужбовців до конкретних бойових умов діяльності;

оцінку динаміки розвитку бойових дій і розрахунок психічних втрат відповідно до неї;

здійснення контролю за ступенем стомленості, психічної та психофізіологічної пригніченості особового складу;

всебічне створення необхідних соціально-побутових умов життєдіяльності особового складу під час ведення бойових дій та ін.

Психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми, включає:

своєчасну психодіагностику, психокорекцію, надання оперативної психологічної допомоги, проведення профілактичних заходів щодо зменшення бойових і психічних утрат;

надання військовослужбовцям першої психологічної допомоги під час бою;

поновлення психічної стійкості особового складу деморалізованих або дезорганізованих частин і підрозділів;

створення умов, що сприяють швидкому поверненню у підрозділи військовослужбовців, які потребують госпіталізації за характером психічних травм та ін.

Таким чином, головною метою цих заходів є усунення та ліквідування негативних наслідків впливу бою на психіку військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу.

Основними формами роботи з військовослужбовцями з питань психологічного забезпечення бою можуть бути: навчання особового складу прийомам саморегуляції, психологічної корекції, вольової самомобілізації, проведення тренінгів, аутотренінгів, психологічного розвантаження, активний відпочинок, фізичні справи, бесіди психологів, консультації, інструктажі, обмін досвідом.

З метою психологічного забезпечення в з’єднаннях і частинах на базі медичних пунктів розгортаються пункти психологічної реабілітації.

Отже, психологічне забезпечення бою спрямоване на підтримання постійної високої бойової активності у військовослужбовців, подолання перенапруги, раціональне використання короткочасних відпочинків, усунення негативних психологічних наслідків стрес-факторів бою тощо.

Поновлення психічної стійкості та боєздатності особового складу військових частин і підрозділів включає:

створення ешелонованої системи надання психологічної допомоги воїнам;

створення умов, які сприятимуть швидкому поверненню до підрозділів (частин) військовослужбовців, у яких характер бойових психічних травм не потребує лікування у шпиталі;

психологічне зняття зайвої агресивності після бойових дій;

психологічне зняття у особового складу частин (підрозділів) стану депресивності та дезорганізованості, який може виникнути після перенесення моральних, фізичних і нервово-психічних перевантажень, турбота про задоволення його потреб;

поновлення у воїнів бойової активності, мобілізація їх на виконання покладених завдань;

створення необхідних побутових умов для особового складу.

Для здійснення заходів психологічного забезпечення використовуються:

органи військового управління всіх рівнів;

сили та засоби психологічної підготовки військ (сил);

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України;

сили та засоби тилового і медичного забезпечення;

органи державної влади та місцевого самоврядування;

державна і місцева лікувально-оздоровча база, засоби культури, культові споруди.

У контексті завдань МПЗ важливе значення має сукупність завдань воєнно-соціальної роботи, яка організується у військових підрозділах з метою створення соціально-правових обставин для успішного і ефективного виконання військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків в умовах бойових дій, реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей, дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права, підтримання високої дисципліни, організованості та порядку.

Ця робота допомагає вирішувати завдання формування і розвитку бойової згуртованості військових підрозділів на підґрунті забезпечення правової захищеності військовослужбовців, дружби, військового товариства, взаємодопомоги в умовах бою, зміцнення військової дисципліни, єдиноначальності, безумовного виконання наказів командирів і начальників, досягнення високої організованості та виконавчої дисципліни особового складу. Особлива увага звертається на збереження військової та державної таємниці.

Основними завданнями військово-соціальної роботи є:

мобілізація внутрішніх сил військовослужбовців на виконання бойових завдань через активізацію мотивації їх діяльності;

досягнення свідомого виконання особовим складом вимог Законів України;

формування переконань у необхідності дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах воєнного часу, норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

підтримання високої дисципліни, організованості та порядку;

реалізація соціальних гарантій особового складу Збройних сил України та членів їх сімей згідно з чинним законодавством.

Проведення воєнно-соціальної роботи передбачає:

прогнозування динаміки соціальних процесів у військах (силах), у районах їх дислокації та застосування, виявлення й розв’язання соціальних проблем, створення позитивної соціально-психологічної обстановки;

роз’яснення військовослужбовцям законів та інших правових актів воєнного часу, забезпечення глибокого розуміння необхідності безумовного і точного їх виконання, всебічне зміцнення єдиноначальності;

забезпечення психологічної адаптації до бойових умов усіх категорій військовослужбовців у відповідності до їх військового фаху, службового (бойового) досвіду, індивідуальних нервово-психічних особливостей, проведення відповідної профілактичної та корекційної роботи;

вивчення й корегування морально-психічного стану у військових підрозділах і частинах, проведення соціально-психологічних і організаційних заходів щодо зміцнення військової дисципліни;

розробка пропозицій щодо оптимізації управлінської діяльності з урахуванням соціально-психологічних чинників та їх упровадження в життєдіяльність військ;

аналіз чинників, що сприяють виникненню конфліктних взаємин та інших негативних явищ, їх соціально-психологічна профілактика та корекція;

роз’яснення воїнам положень міжнародного гуманітарного права (права війни), забезпечення узгодження воєнної необхідності з вимогами гуманності;

психологічне забезпечення комплектування підрозділів, екіпажів, інших малих груп військовослужбовців для виконання бойових і спеціальних задач, визначення оптимальних напрямків службової діяльності кожного воїна у відповідності до його психофізіологічних особливостей;

дотримання соціальної справедливості службових відносин, створення рівних можливостей для самореалізації та задоволення потреб кожного військовослужбовця;

сприяння задоволенню релігійних потреб віруючих;

турбота про родини воїнів, які мешкають у районах можливих бойових дій, у залишених військами (силами) пунктах постійної дислокації;

проведення в життя встановлених законами прав і пільг для тяжкопоранених військовослужбовців, членів сімей загиблих воїнів;

участь в організації належного поховання військовослужбовців, які загинули в боях, померли у шпиталях;

створення умов морального заохочення воїнів, які відзначилися під час бойових дій;

підтримання взаємодії з органами державної та місцевої влади з метою ефективного вирішення соціальних проблем воїнів і членів їх сімей.

Для здійснення заходів воєнно-соціальної роботи використовуються:

органи військового управління всіх рівнів у взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування;

правоохоронні органи держави;

органи державного соціального страхування;

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України.

Культурно-виховна робота – це діяльність, яка спрямована на відновлення моральних, психічних і фізичних сил особового складу, його мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення духовних потреб військовослужбовців.

Основними її завданнями є:

підтримка та відновлення моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил особового складу, його мобілізація на виконання бойових завдань;

формування товариських взаємин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, різних конфесій України, виховання національної гідності та патріотизму;

задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців і членів їх сімей.

Вона включає:

постійне і всебічне вивчення духовного та емоційного стану військовослужбовців, ступеню їх фізичного виснаження, вжиття заходів щодо відновлення моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил особового складу;

виховання у військовослужбовців духовних, національно-патріотичних, інтелектуально-фізичних якостей і почуття любові до України, її народу, традицій, культури, готовності зі зброєю в руках захищати Батьківщину;

зняття стресових станів, моральна і психічна реабілітація, організація повноцінного відпочинку і дозвілля, культурно-художне обслуговування;

взаємодія з державними органами влади, громадськими організаціями та релігійними конфесіями для проведення спільних культурно-виховних та духовних заходів, релігійної підтримки особового складу;

публікацію через ЗМІ матеріалів, випуск листівок про мужність, стійкість, бойову майстерність особового складу, вручення нагород і відзнак.

Загальний напрямок цієї роботи – сприяння загальнокультурному розвитку військовослужбовців і членів їх сімей, своєчасне всебічне забезпечення духовних потреб, уміле спрямування ефективне виконання головного завдання – перемоги у бою та на війні.

Для здійснення заходів культурно-виховної роботи та організації дозвілля використовуються:

органи військового управління всіх рівнів;

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України;

органи державної влади та місцевого самоврядування;

державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіотрансляційна мережа, типографії та видавництва);

громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування;

засоби культури, культові споруди, історичні пам’ятники, інша місцева інфраструктура.

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів щодо прогнозування, профілактики та зриву інформаційного і психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізації його намагань дезінформувати і деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність. Ця робота повинна мати випереджальний характер.

Основними завданнями протидії інформаційно-психологічному впливу противника є:

оцінка сил і засобів психологічних операцій противника, визначення об’єктів їх можливого впливу;

роз’яснення військовослужбовцям мети, завдань, тематики, форм, методів, технічних засобів здійснення психологічних операцій противника;

надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад Збройних сил України;

безперервне, об’єктивне, психологічно доцільне, структуроване воєнно-політичне та бойове інформування військовослужбовців;

розвідка, придушення або фізичне знищення сил (засобів) психологічних операцій противника.

Здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу противника передбачає:

визначення морально-ціннісних настанов особового складу і факторів бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які можуть бути використані противником для інформаційно-психологічного впливу на наші війська (сили), організація роботи щодо усунення несприятливих факторів;

виявлення сил і засобів психологічних операцій противника, їх бойових можливостей, порядку використання, характеру та спрямованості інформаційно-психологічного впливу, його мети і можливих наслідків;

попередження розповсюдження чуток, дезінформації;

ознайомлення військовослужбовців з методами дій сил і засобами психологічних операцій противника, своєчасне інформування особового складу про появу диверсантів;

своєчасне збирання та знищення листівок та інших дезінформаційних документів противника;

обмеження індивідуального використання воїнами радіоприймачів;

організація роботи з воїнами, які схильні до навіювання;

забезпечення високої пильності;

ведення суворого контролю за використанням радіозасобів у підрозділах зв’язку;

вживання негайних заходів щодо приглушення (знищення, придушення) гучномовних станцій і радіостанцій противника, залучення для цього засобів розвідки, РЕБ, ракетних військ і артилерії, авіації;

організація співробітництва з питань проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника (антидержавницьких сил) з державними та місцевими органами влади, правоохоронними органами.

Для здійснення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника використовуються:

органи військового управління всіх рівнів у взаємодії зі структурами Служби безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, внутрішніх військ МВС, Прикордонних військ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та інших військових формувань, що створені відповідно до Конституції України;

сили та засоби ракетних військ і артилерії, армійської авіації, авіаційних об’єднань, РЕБ, розвідки, протиповітряної оборони, інженерних військ, радіаційної, хімічної та біологічної захисту, військ зв’язку;

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України;

державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіотрансляційна мережі, типографії та видавництва);

громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування.

У ході МПЗ здійснюється зв’язок з державними та місцевими органами влади, громадськими, політичними, творчими організаціями, релігійними об’єднаннями, проводяться спеціальні військово-соціологічні, психологічні та правові дослідження; організовується забезпечення військ технічними засобами виховання та поліграфії; здійснюється кадрове забезпечення органів виховної роботи.

Метою організації зв’язку з державними та місцевими органами влади, громадськими, політичними, творчими організаціями, релігійними об’єднаннями є мобілізація громадськості на підтримку бойової діяльності Збройних сил України, надання їм шефської допомоги, більш повне та своєчасне вирішення соціальних питань, об’єктивне висвітлення в державних (центральних і регіональних) ЗМІ про діяльність військ (сил), зразки мужності та героїзму, благородні вчинки військовослужбовців.

Основними питаннями взаємодії є: взаємне інформування щодо бойової та іншої обстановки; проведення сумісних виховних заходів з особовим складом; забезпечення необхідних соціально-побутових умов для розміщення військових формувань; виділення та використання інформаційно-поліграфічної, культурно-дозвільної, спортивно-оздоровчої інфраструктури в інтересах МПЗ; нейтралізація негативних факторів, які впливають на морально-психічний стан особового складу; реалізація встановлених законами України соціальних гарантій і прав військовослужбовців, членів їх сімей; здійснення заходів щодо допомоги хворим і пораненим, проведення гуманітарних заходів для особового складу.

Метою проведення спеціальних військово-соціологічних, психологічних і правових досліджень є виявлення об’єктивно існуючих настроїв, думок, потреб і запитів особового складу, тенденцій їх розвитку, а також факторів, які негативно впливають на морально-психічний стан військ (сил), зниження їх боєздатності та боєготовності.

Основними проблемами досліджень є: ставлення особового складу Збройних сил України, населення до війни (воєнного конфлікту); ступінь впевненості різних категорій військовослужбовців в собі, своїх командирах, товаришах по службі; рівень згуртованості військових колективів; морально-психічний стан особового складу.

Ефективність МПЗ залежить від: кваліфікації та рівня підготовки фахівців, стану його матеріально-технічної бази, обґрунтованого вибору об’єктів (напрямів) зосередження основних зусиль;

постійної готовності сил і засобів МПЗ до виконання завдань, створення, поновлення та умілого використання його резервів сил і засобів;

узгодженого застосування сил та засобів МПЗ центрального підпорядкування, видів Збройних сил України, оперативних командувань, об’єднань, з’єднань і військових частин, сил і засобів родів військ (сил) та спеціальних військ, які виконують завдання в його інтересах, сил і засобів інших військових формувань України, державних і місцевих органів влади;

чіткого розподілу завдань між виконавцями, рішучості та наполегливості у виконанні прийнятих рішень, оперативного реагування на зміни обстановки;

розробки і впровадження в життя нових методів і форм МПЗ, а також оснащення військ (сил) новими технічними засобами виховання і поліграфії.

Результатом МПЗ є високий моральний дух, чи високий морально-психічний стан населення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил, який характеризує всебічну готовність і здатність як окремого військовослужбовця, так і всіх Збройних сил України до виконання поставлених бойових завдань воєнного часу по захисту територіальної цілісності та недоторканості України.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого морально-психічного стану власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.

2.2.

Управління морально-психологічним забезпеченням бойових дій

35 хв.

Управління МПЗ здійснюється в загальній системі військового управління особисто командиром (начальником) через структури виховної роботи. Воно під час підготовки та ведення бойових дій повинно забезпечити повне використання морально-психологічного потенціалу своїх військ для виконання поставлених перед ними бойових завдань у встановлені терміни. Характер їх діяльності визначається наказами та директивами Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних сил України та низкою інших документів. Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України виступає головним орієнтиром в замислах і створенні системи МПЗ конкретною частиною, підрозділом. Управління морально-психологічним забезпеченням має відбуватися в єдиному комплексі з іншими видами забезпечення життєдіяльності військ.

Управління МПЗ включає:

добування, збір, вивчення й аналіз соціально-політичної обстановки, оцінку морально-психологічного стану своїх військ і військ противника, можливого інформаційного і пропагандистського впливу противника на наші війська і населення тих районів, де вони дислокуються, його наслідків

визначення основних напрямків МПЗ;

постановку завдань;

організацію та підтримання взаємодії, стійкої роботи системи управління структурами виховної роботи;

організацію та проведення заходів щодо забезпечення військ центральними та військовими періодичними виданнями, культурно-просвітницьким майном, технічними засобами виховання та поліграфії;

безпосереднє управління діями структур виховної роботи під час виконання ними заходів МПЗ;

керівництво підготовкою структур виховної роботи;

організацію та здійснення контролю і допомоги та інші заходи.

Центральними постатями управління морально-психологічним забезпеченням є його суб’єкти та об’єкти.

Суб’єктами управління МПЗ є органи воєнного управління, конкретні посадові особи, тобто командири (начальники) всіх рівнів. Керівництво МПЗ здійснюють Міністр оборони України, начальник Генерального штабу Збройних сил України – перший заступник Міністра оборони України, командувачі видів Збройних сил України, родів військ, оперативних командувань, командири та начальники усіх рівнів відповідно до покладених на них завдань. Найбільш важливі питання щодо організації МПЗ підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України розглядаються на колегії Міністерства оборони України, військових радах видів Збройних сил України, оперативних командувань та об’єднань.

Командувачі, командири (начальники) несуть відповідальність за формування та підтримку в особового складу необхідних морально-психологічних і бойових якостей. Будь-який командир як єдиноначальник несе повну відповідальність за організацію, проведення і результати цього складного психолого-педагогічного явища. Це керівництво він здійснює через свого заступника з виховної роботи. Органи виховної роботи всіх рівнів є безпосередніми організаторами МПЗ та відповідають за його стан.

До органів управління МПЗ у Збройних силах України належать Головне управління виховної роботи Міністерства оборони України, управління виховної роботи видів Збройних сил України, оперативних командувань, відділи (відділення) виховної роботи структурних підрозділів Міністерства оборони України, об’єднань, військових навчальних закладів, з’єднань і частин. Вони здійснюють планування, координацію та контроль за його здійсненням у Збройних силах України. Під час планування та організації заходів МПЗ бойових дій вони підтримують постійну взаємодію зі штабами.

Практично, МПЗ у тій чи іншій мірі займаються всі офіцери, прапорщики, сержанти, які мають відношення до організації та проведення бойової підготовки, підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності, планування і ведення бойових дій.

Отже, командири (начальники) визначають мету, завдання та порядок організації МПЗ в ході бойових дій, розміщення його засобів, встановлюють обсяг, способи та порядок доповідей висновків із оцінки соціально-політичних і психологічних умов виконання бойових завдань військами, морально-психічного стану особового складу та пропозицій щодо МПЗ конкретних бойових дій.

Заступник командира з виховної роботи безпосередньо організовує МПЗ, бере участь у розробці та прийнятті рішення на бойові дії. Він зобов’язаний:

постійно знати стратегічну, оперативну (тактичну) і воєнно-політичну обстановку, соціально-політичні та психологічні умови в районах бойових дій військ, морально-психічний стан військ, всебічно їх оцінювати, розробляти пропозиції по морально-психологічному забезпеченню бойових дій;

особисто або через свій апарат доводити до підлеглих завдання по МПЗ;

здійснювати контроль за їх виконанням, безперервно керувати силами та засобами МПЗ;

розподіляти офіцерів структур виховної роботи на період бойових дій по елементах бойового порядку;

особисто брати участь в проведенні заходів МПЗ у військових частинах і підрозділах;

доповідати командиру (начальнику) про проведені заходи МПЗ.

Об’єктами управління МПЗ є всі військовослужбовці, військові колективи, населення як власної держави, так і противника.

Організаційною основою проведення МПЗ є його стратегія та технологія: тактика, методика і процедура використання засобів, сил і можливостей. Всі ці елементи приводить у певну систему методика, тобто докладний і чіткий алгоритм організації та проведення конкретних заходів МПЗ. Вона передбачає:

планування МПЗ конкретного виду бойових дій;

докладне з’ясування принципів, змісту, прийомів, способів і засобів його реалізації;

чітке визначення основних етапів, часу проведення та виконавців;

практичну реалізацію запланованих заходів;

контроль;

організацію взаємодії між різними органами в його інтересах.

Організація, зміст, послідовність і методи діяльності заступника командира з виховної роботи під час підготовки і ведення бойових дій визначаються конкретною воєнно-політичною обстановкою, характером поставлених бойових завдань і встановленими термінами готовності до їх виконання.

За будь-яких умов організація та методи роботи повинні забезпечувати: тверде і безперервне керівництво МПЗ; узгоджену діяльність структур виховної роботи всіх рівнів; надання підлеглим якомога більше часу для безпосередньої підготовки до виконання задач; оперативне реагування на зміну обстановки; найефективніше застосування сил і засобів МПЗ під час бойових дій.

Заступник командира (начальника) з виховної роботи безпосередньо організує МПЗ бойових дій, приймає участь в розробці і прийнятті рішень щодо їх організації, відповідає за морально-психічний стан, військову дисципліну особового складу і зобов’язаний:

брати участь у прийнятті рішення про бойові дії;

всебічно оцінювати загальну військово-політичну і конкретну оперативно-тактичну обстановку, характер бойових завдань і на цій основі розробляти пропозиції щодо організації МПЗ;

особисто, а також через підлеглих доводити завдання МПЗ до військ, здійснювати контроль за їх виконанням;

керувати силами та засобами МПЗ (при їх наявності);

проявляти ініціативу і творчий пошук ефективних засобів, форм і методів впливу на особовий склад з метою виконання бойових завдань;

доповідати командирові та вищим органам виховної роботи про проведення заходів із питань МПЗ;

розподіляти офіцерів органу виховної роботи на період бойових дій по елементах бойового порядку і його найбільш важливих напрямках;

особисто брати участь у проведенні заходів МПЗ у військових підрозділах;

аналізувати результативність його заходів, ефективність діяльності конкретних посадових осіб щодо організації та проведення.

Після отримання бойового наказу командир інформує та орієнтує своїх заступників щодо планування бойових дій та дає вказівки про підготовку пропозицій з питань всебічного забезпечення.

Заступник командира з виховної роботи, керуючись даними орієнтування, розпорядження з МПЗ вищого начальника та вказівками командира:

з’ясовує замисел старшого начальника щодо його організації;

усвідомлює завдання МПЗ власного підрозділу чи частини;

здійснює розрахунок часу;

визначає заходи, які необхідно провести негайно;

орієнтує підлеглих щодо можливого характеру бойових дій та порядку їх МПЗ;

дає вказівки про підготовку даних, які необхідні для прийняття рішення та визначення заходів;

оцінює обстановку і на цій підставі готує пропозиції командиру з МПЗ;

визначає заходи з МПЗ бойових дій;

з’ясовує їх з іншими посадовими особами та у встановлений час доповідає командиру на затвердження;

організовує постановку задачі підлеглим структурам виховної роботи;

організовує своєчасне і якісне планування МПЗ бойових дій, взаємодію та контроль;

здійснює організаційну роботу у військах щодо їх морально-психологічної підготовки до бойових дій.

Під час усвідомлення завдань МПЗ бойових дій заступник командира з виховної роботи має зрозуміти:

задачу військового підрозділу, частини;

мету, масштаб і особливості майбутніх бойових дій;

установлений вищим командуванням порядок їх МПЗ;

мету, завдання, зміст і головні напрямки зосередження зусиль МПЗ;

роль і завдання посадових осіб і органу виховної роботи у майбутніх бойових діях;

завдання сусідів з його забезпечення, умови взаємодії з їх органами виховної роботи;

термін готовності до виконання завдань.

У висновках з усвідомлення завдань заступник командира з виховної роботи визначає:

військові частини та підрозділи, в яких зосереджуються основні зусилля МПЗ;

прийоми та способи вирішення його завдань;

сили та засоби для виконання його завдань, порядок їх розподілу, розміщення і ешелонування;

заходи, які необхідно виконати негайно;

метод, за допомогою якого буде вироблятися рішення і визначатися заходи МПЗ.

Під час оцінки обстановки заступник командира з виховної роботи аналізує і визначає:

морально-психологічний стан своїх військ;

дані розвідки і вищих органів виховної роботи щодо морально-психологічного стану противника;

соціально-політичний та економічний стан району бойових дій і соціально-політичні умови виконання бойових завдань;

можливі наслідки інформаційно-психологічного впливу противника на наші війська і населення;

ставлення населення до наших військ і до військ противника;

наявність, стан і можливості структур виховної роботи, їх ешелонування і відповідність характеру майбутніх бойових дій, задачам та розташування військ;

можливі психічні втрати під час бойових дій, можливості надання психологічної допомоги військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми, їх евакуацію, психологічну реабілітацію та реадаптацію;

дотримання та можливості виконання міжнародного гуманітарного права своїми військами та противником;

об’єкти загального та особливого захисту правом війни у смузі бойових дій;

потенційно-небезпечні об’єкти промисловості, можливості їх руйнування, можливі екологічні наслідки та їх вплив на морально-психічний стан особового складу і населення;

умови управління структурами виховної роботи, наявність сил і засобів;

організацію взаємодії.

Під час оцінки соціально-політичного і економічного стану регіону (оперативного напрямку, району бойових дій) необхідно з’ясувати:

1) соціальний і національний склад населення, його соціально-психологічні особливості, звичаї, традиції, рівень релігійності, (райони міжконфесійних протиріч), ставлення різних прошарків населення до війни і військ;

2) вплив на населення політичних партій і суспільних організацій;

3) загальну економічну характеристику району розташування військ (бойового застосування), особливості інфраструктури, найбільш значні об’єкти промисловості, транспорту, зв’язку, спрямованість сільськогосподарського виробництва, мережа телебачення і радіомовлення, поліграфічну базу, основні пам’ятники світової та національної культури, об’єкти покарань, екологічно небезпечні об’єкти (місця поховання отруйних та радіоактивних речовин) та інше.

У висновках визначаються: загальна оцінка ставлення населення до війни, своїх військ і військ противника (можливого противника), як це може вплинути на хід бойових дій, пропозиції з цих питань; на що у роботі з населенням потрібно звернути особливу увагу, які сили і засоби для цього потрібні; основні заходи щодо встановлення і підтримання правильних взаємовідносин із місцевим населенням.

На підставі оцінки обстановки заступник командира з виховної роботи:

розробляє висновки щодо раціонального та ретельного застосування структур виховної роботи у майбутніх бойових діях, їх готовності до виконання бойових завдань;

визначає напрямки зосередження основних зусиль МПЗ, його завдання, прийоми та способи, форми та методи виконання;

визначає сили та засоби, які залучаються для МПЗ, їх розташування;

визначає основні аспекти організації взаємодії між органами виховної роботи.

Усвідомлення завдань і оцінку обстановки заступник командира з виховної роботи здійснює особисто за участю посадових осіб виховної роботи, які за його вимогами доповідають свої пропозиції, необхідні довідки, дані та розрахунки.

На підставі даних розвідки стосовно сил і засобів психологічних операцій противника, оцінки їх можливостей щодо інформаційно-пропагандистського впливу на наші війська і населення, висновків із оцінки обстановки, наявності та стану технічних засобів виховання і поліграфії у військах, укомплектованості кадрами виховної роботи розробляються пропозиції до рішення командира, в яких указується:

мета і завдання МПЗ бойових дій;

місце зосередження основних його зусиль бою (в яких частинах та підрозділах);

задачі, які вирішують вищі органи виховної роботи в інтересах МПЗ бойових дій;

основні заходи МПЗ згідно його напрямків, послідовність їх виконання, способи виконання;

сили та засоби МПЗ бойових дій, які застосовуються для їх проведення;

заходи виховної та правової роботи стосовно виконання особовим складом міжнародного гуманітарного права;

порядок і термін доповідей та звітів.

Досвід проведення навчань, командно-штабних тренувань, розрахунків та прогнозування воєнних дій свідчить про те, що ймовірно бойові дії можуть точитися безпосередньо на терені України. Під вогонь бойових дій можуть підпасти міста, селища, містечка, цивільне населення і цивільні об’єкти. З метою зменшення втрат Україна підписала у 1992 році Женевські конвенції та згідно з цим взяла на себе зобов’язання про захист жертв війни. За цими договорами Україна прийняла на себе ще цілий ряд інших зобов’язань. Тому командири, штаби, органи виховної роботи зобов’язані все це враховувати при плануванні бойових дій, всебічно забезпечувати їх виконання з метою зменшення можливих порушень, утрат, знищень і руйнувань.

Командир, його заступник з виховної роботи, офіцери зобов’язані планувати бойові дії та їх забезпечення таким чином, щоб запобіжні заходи були прийняті як у зв’язку з проведенням бойових операцій, так і при пересуванні військ до місць дислокації підрозділів. Необхідно по можливості виключити наявність або створення військових об’єктів у районах з цивільним населенням, дотримуватися небезпечної відстані від цивільних об’єктів і можливих напрямків, пересування військ, чи позицій оборони.

При прийнятті рішення командир, штаб і його заступник з виховної роботи передбачають заходи по забезпеченню виконання права війни у даній тактичній обстановці. Виконання бойового завдання повинно здійснюватися такими способами, які не порушують вимог права війни і забезпечують перемогу над противником.

Важливою складовою частиною прийняття рішення є вивчення й оцінка можливостей противника. Положення противника і його можливості потрібно оцінювати з урахуванням наслідків бойових дій як по воєнним об’єктам і бойовим порядкам, так і по цивільному населенню.

Командир зобов’язаний під час розробки рішення підрахувати всі можливі наслідки відповідно із попередньої оцінки обстановки, прийняти таке рішення, яке відповідає отриманій бойовій задачі, а його виконання буде найбільш безпечним для цивільного населення і цивільних об’єктів. Під час розробки і постановки завдань необхідно визначати такі завдання, які можуть бути виконані без порушень права війни. Вони повинні мати уточнення, необхідні дані по забезпеченню виконання цих прав.

Командир, виходячи з прийнятого рішення щодо організації бойових дій і з урахуванням пропозицій заступника з виховної роботи, дає розпорядження про МПЗ бойових дій, в якому визначає:

а) кому адресоване, назва (розпорядження щодо МПЗ бойових дій), номер, місце командного пункту, час, дата, карта, її масштаб і рік видання;

б) висновки з аналізу соціально-політичної обстановки, оцінки морально-психологічного стану військ противника, його сил і засобів “психологічних операцій”, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші війська;

в) висновки з оцінки морально-психологічного стану наших військ, наявних сил і засобів МПЗ;

г) сплановані старшим начальником заходи психологічної боротьби в інтересах наших підрозділів, завдання щодо їх забезпечення і проведення;

д) де зосередити основні зусилля МПЗ;

є) його основні завдання з урахуванням особливостей бойового застосування;

з) які його заходи, якими силами і засобами потрібно виконати;

ж) завдання стосовно протидії інформаційно-психологічному впливу противника на наші війська.

Заступник командира з виховної роботи визначає документи МПЗ. У підготовчий період, як правило, розробляються такі документи:

графік (розрахунок) часу на період прийняття рішення про бойові дії;

орієнтування фахівців виховної роботи у підготовці до можливих дій;

пропозиції командиру щодо задуму бою стосовно МПЗ;

попереднє розпорядження щодо МПЗ бойових дій;

пропозиції до рішення командира щодо МПЗ;

розпорядження щодо МПЗ бойових дій;

звернення до особового складу;

довідка-доповідь заступника з виховної роботи;

план МПЗ бойових дій;

донесення про морально-психічний стан військ, проведені заходи МПЗ за кожний день.

Розпорядження:

заступника з виховної роботи про збільшення тиражу випуску газет або початок їх випуску;

заступника командира з виховної роботи начальникам центрів культури, просвіти та дозвілля, клубів на початкове комплектування бібліотек підрозділів;

заступника командира з виховної роботи щодо організації заходів агітаційної, пропагандистської та культурно-дозвільної роботи.

Вказівки заступника командира з виховної роботи щодо:

тематики інформування особового складу;

відновлення можливих утрат офіцерів виховної роботи.

Довідка з оцінки сил і засобів психологічних операцій противника, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші війська і населення, його можливих наслідків.

Заявки:

на поповнення поточного некомплекту та можливих втрат офіцерів виховної роботи;

на відновлення технічних засобів виховання і поліграфії.

Агітаційно-пропагандистські документи:

листівки;

звукопрограми.

План роботи з особовим складом, який призначений для охорони та оборони командного пункту.

План роботи з особовим складом запасного командного пункту і тилового пункту управління, вузлів зв’язку, тилових частин та підрозділів.

Під час ведення бойових дій розробляються:

розпорядження-вказівки про уточнення завдань МПЗ під час різкої зміни обстановки;

вказівки щодо заходів МПЗ ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ (поновлення боєздатності);

облік втрат офіцерів виховної роботи;

облік психологічних утрат.

донесення про морально-психологічний стан військ, проведені заходи МПЗ за кожний день.

Під час підготовки і проведення бойових дій в органах виховної роботи ведеться робоча карта заступника командира з виховної роботи, на яку наносять:

склад угрупування противника, напрями його ударів, сили і засоби психологічних операцій та їх дії;

розташування підрозділів прикриття державного кордону, командні пункти прикордонних військ, національної гвардії, частин цивільної оборони, МВС, передній край своїх військ, розмежувальні лінії з сусідами, розмежувальні лінії, пункти управління;

бойове застосування сил і засобів психологічної боротьби старшого начальника, розташування сил і засобів психологічної боротьби безпосереднього підпорядкування та їх завдання;

інфраструктура виховної роботи до підрозділів включно;

місцеві ЗМІ та їх можливості, лікувально-оздоровча база, військово-історичні пам’ятки, засоби культури, місцева інфраструктура, яка може бути використана в інтересах МПЗ;

райони компактного проживання національних меншин та їх склад;

райони криміногенної та нестабільної соціально-психологічної обстановки;

райони значного впливу окремих релігійних конфесій, політичних партій і суспільних організацій;

потенційно небезпечні об’єкти (АЕС, АТЕЦ, хімічні підприємства, сховища отруйних і радіоактивних речовин, газо-, нафтопроводи, греблі тощо) та їх характеристика, райони відселення населення;

об’єкти виконання покарань (табори, приймальні пункти полонених).

Складовою частиною плануючих документів з МПЗ є план щодо його здійснення, який розробляється на карті з додатком пояснювальної записки. План розробляється на карті відповідного масштабу, підписується заступником командира з виховної роботи і затверджується командиром.

На графічному плані МПЗ можуть бути розташовані відповідні таблиці та схеми:

організації радіозв’язку в інтересах МПЗ;

розрахунок і розподіл сил і засобів, які застосовуються для організації та проведення МПЗ;

принципова схема інформаційного забезпечення;

можливі сили та засоби психологічних операцій противника;

схема таємного управління.

До графічного плану МПЗ обов’язково готується пояснювальна записка.

У ній визначаються:

висновки з оцінки морально-психологічного стану військ противника, його сил та засобів психологічних операцій, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші війська;

основні завдання МПЗ на етапах дій, напрямки діяльності, на які потрібно зосередити основні зусилля;

розподіл сил і засобів на етапах бойових дій;

висновки з оцінки морально-психологічної обстановки, морально-психологічного стану наших військ, наявних сил і засобів МПЗ;

основні його заходи;

укомплектованість військ кадрами виховної роботи до і після розгортання, їх кількісно-якісна характеристика;

наявність технічних засобів виховання та поліграфії до і після розгортання;

отримання підрозділами періодичних видань;

організація взаємодії з органами виховної роботи різноманітних військових формувань, що розгорнуті в смузі бойових дій, а також місцевими органами влади;

управління МПЗ.

У донесенні про морально-психологічний стан особового складу та проведені заходи МПЗ за кожний день заступник командира вказує:

адресу, кому;

наслідки дій противника та дії, що ним плануються;

завдання, які виконувались підрозділами, наслідки дій, які плануються;

морально-психологічний стан своїх військ;

проведені заходи МПЗ та ті, які плануються у подальшому;

укомплектованість військ кадрами виховної роботи, проблеми та шляхи вирішення;

проблеми по забезпеченню харчуванням та інші проблеми.

Під час підготовки та ведення бойових дій заступник командира з виховної роботи зобов’язаний постійно вивчати і знати морально-психологічний стан особового складу. Ця оцінка робиться за такою послідовністю і, відповідно, в ній вказуються:

назва підрозділу;

соціальний і національний склад, характер взаємовідносин між військовослужбовцями різних національностей;

рівень релігійності особового складу, наявність релігійних протиріч;

вікові характеристики різних категорій військовослужбовців, рівень їх загальної підготовки;

досвід військової служби, бойових дій, бойової майстерності, знання особовим складом району бойових дій, рівень згуртованості підрозділів;

укомплектованість підрозділів офіцерським складом, рівень їх оперативної (бойової) підготовки, досвід штабів у керуванні підрозділами;

відношення військовослужбовців до мети війни (бойових дій), військово-політичного керування держави, до своїх командирів і начальників;

рівень знання особовим складом озброєння, морально-психологічних особливостей і тактики дій противника;

стан психологічної підготовки військовослужбовців різних категорій;

негативні випадки, що трапились, їх наслідки;

стан здоров’я військовослужбовців: основні захворювання;

рівень забезпечення морально-побутових потреб;

висновки: загальна оцінка кількісно-якісного складу частин і підрозділів та їх морально-психологічного стану – (дозволяє виконувати бойове завдання, обмежено дозволяє, не дозволяє); сильні та слабкі сторони морально-психологічного стану особового складу за категоріями (офіцери, прапорщики, сержанти, рядовий склад); оцінка морально-психологічного стану підпорядкованих підрозділів; основні заходи щодо підтримки та підвищення морально-психологічного стану.

На підставі рішення командира та його розпорядження щодо організації МПЗ бойових дій заступник командира з виховної роботи розробляє текстовий його план, який містить заходи:

інформаційної та виховної роботи;

психологічного забезпечення;

загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки;

воєнно-соціальної та правової роботи;

протидії інформаційно-психологічному впливу противника;

культурно-виховної роботи;

організації управління МПЗ і взаємодії.

Питання організації управління МПЗ включає такі складові, як розподіл офіцерів органу виховної роботи по командним пунктам і елементам бойового порядку, організація зв’язку в інтересах забезпечення, порядок поповнення втрат технічних засобів інформації та виховання, порядок інформаційного забезпечення підрозділів, термін доповідей про роботу щодо МПЗ бойових дій, взаємодія зі штабом, начальниками служб, приданими та підпорядкованими частинами і підрозділами, місцевими органами влади та управління. Керівництво МПЗ під час підготовки і ведення операцій (бойових дій) здійснюється з пунктів управління: командних (основних), запасних командних, тилових і допоміжних.

На командному пункті (основному пункті управління) доцільно мати:

групу загального планування та організації МПЗ;

групу напрямків;

групу (офіцера) пропаганди та інформації;

групу (офіцера) психологічного забезпечення.

На запасному командному пункті може бути створена група загального планування та організації МПЗ, яка здійснюватиме свою роботу, як правило, під керівництвом заступника начальника упр

Дата добавления: 2014-01-20