Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Короткострокова та довгострокова монопольна рівновага

В умовах простої монополії.

Попит, сукупний дохід і граничний дохід

Рис. 9.2 Взаємозв’язок попиту, сукупного доходу і граничного доходу в умовах простої монополії.

Коли попит еластичний, граничний дохід більший за нуль (MR>0), і сукупний дохід зростає; коли попит не еластичний, граничний дохід менший за нуль (MR<0), і сукупний дохід падає. Коли попит одинично-еластичний, граничний дохід дорівнює нулю (MR=0), і сукупний дохід досягає максимуму.

Граничний дохід менший за ціну на всіх рівнях випуску (MR<P).

 

Мета діяльності монопольної фірми як в короткостроковому так і в довгостроковому періодах - максимізація прибутку (TR-TC = max прибутку).

Монополія максимізує прибуток, виробляючи такий обсяг випуску продукції, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу: MR = MC

Ціна, яку монопольна фірма встановлює на свою продукцію, визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку.

Фірма, яка максимізує прибуток, досягає рівноваги. Ціна і обсяг випуску, при яких фірма максимізує прибуток, називається рівноважними.

Рис. 9.3 Монопольна рівновага

 

Монополія, яка максимізує прибуток у довгостроковому періоді, збільшує обсяг виробництва до тих пір, доки не буде випускати таку кількість товару, при якій би досягалась рівність граничного доходу і довгострокових граничних витрат.

MR=LMC

Утримання монопольної позиції фірмою протягом тривалого періоду можливе тому, що вільний вхід на ринок відсутній. Відсутність вільного входу на ринок для нових фірм запобігає падінню монопольного економічного прибутку. Якщо монопольна фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибутки як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах. Але у стані рівноваги монополія у короткостроковому періоді може опинитися і у ситуаціях

- беззбитковості;

- мінімізації збитків;

- закриття фірми.

В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї функції щодо залучення в галузь нових фірм, як це властиво конкурентному ринку, і тому ціни на монопольному ринку вищі, ніж вони могли б бути в умовах досконалої конкуренції.

 

6. Показники монопольної влади.

 

Індекс Лернера - індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії.

Спосіб виміру монопольної влади - визначення величини, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати.

Був запропонований у 1934 році економістом Аба Лернером і отримав назву показника монопольної влади Лернера.

Числове значення індексу лежить між 0 і 1. Для досконало конкурентної фірми IL = 0, бо Р = МС. Чим вище IL, тим більша монопольна влада.

Індекс Герфіндаля використовується для виміру ступеню конкуренції на ринку. Він має такий вигляд:

,

де р і - частка ринку, що припадає на фірму, %;

n – кількість фірм у галузі.

Якщо галузь складається лише з однієї фірми, то Н=1´1002=10000. Якщо у галузі діють 100 рівноправних фірм, то Н=100×12=100. У випадку з двома рівноправними фірмами Н = 2×502 = 2×2500 = 5000. Таким чином, індекс Герфіндаля перебуває у межах від 0 до 10000, відображаючи спектр ринкових структур від досконалої конкуренції до чистої монополії.

7. Принципи ціноутворення в умовах монопольної влади:

1. Лімитуюче ціноутворення

2. Цінова дискримінація

 

Лімитуюче ціноутворення - це таке ціноутворення, при якому фірма (відкрита монополія) встановлює ціну меншу за ту, яка б давала можливість отримувати короткострокову максимізацію прибутку.

Попит має більшу еластичність у довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому, тому ціна, яка забезпечує максимізацію прибутку на довгостроковому інтервалі, може бути нижчою, ніж та, що максимізує прибуток в короткостроковому періоді. Це є передумовою стратегії, яка отримала назву "лімітуюче ціноутворення". Його мета - зменшити ймовірність появи можливих конкурентів на ринку.

Лімітуюче ціноутворення найбільш привабливе для тієї монопольної фірми, яка має переваги за рівнем витрат, тобто її витрати надто низькі порівняно з іншими фірмами.

Цінова дискримінація - це форма ціноутворення, при якому монополія встановлює різні ціни на однаковий товар для різних покупців залежно від умов продажу, причому різниця в цінах не обумовлюється різницею у витратах.

Умови цінової дискримінації:

1. Фірма повинна мати сильну монопольну владу

2. Можливість перепродажу товару має бути виключена

3. Потенційно сегментовані ринки мають відрізнятися за еластичністю попиту.

Види цінової дискримінації (цінової диверсифікації):

1) у просторі (продаж у місті та в селі);

2) у часі (білети на вечірні та денні сеанси);

3) за доходами споживачів (послуги юриста для багатих та бідних);

4) за обсягами споживання блага (мінімально потрібна кількість і понад норму);

5) за соціальним статусом споживачів (квитки для працюючих та пенсіонерів).

Типи цінової дискримінації:

1. Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, коли кожна одиниця товару продається за ціною, яку кожен споживач згоден сплатити за цю одиницю, тобто за ціною попиту. Для кожного покупця такі ціни будуть різними.

Рис. 9.4. Цінова дискримінація першого ступеня

Оптимальний обсяг становить QЕ і буде продаватися за ціною РЕ. Надлишок споживача склада­тиме у цьому випадку суму, яка дорівнює площі трикутника РЕАL. Якщо монополіст має можливість здійснювати доско­налу цінову дискримінацію, то він почав би продавати кожну одиницю продукції за ціною попиту, вся множина яких пред­ставлена ординатами точок лінії попиту D. Наприклад, обсяг товару Q2, буде продаватися за ціною Р2. Відповідно кожна додаткова продана одиниця продукції збільшуватиме загаль­ну виручку монополіста рівно на ту суму, за котру вона про­дається. Це означає, що для монополіста, який здійснює досконалу цінову дискримінацію, крива попиту стає кривою гра­ничної виручки, як у випадку досконалої конкуренції, але, на відміну від неї, немає єдиної ціни, всі одиниці продукції продаються за різними цінами.

Оскільки кривою граничної виручки стає крива попиту, то саме її перетин із кривою МС (точка Е1) визначає оптимальний випуск. Тепер монополіст збільшує обсяг випус­ку до рівня Q1, але кожну одиницю товару він буде продавати не за ціною Р1, а за різними цінами, що вище Р1, і таким чином він привласнює весь споживчий надлишок.

У чистому вигляді цінова дискримінації зустрічається дуже рідко. Найбільш наближеною до неї є ситуація, коли кожна одиниця товару виробляється на індивідуальне замовлення, або ситуація продажу на аукціоні, коли крива попиту збігаєть­ся з кривою граничної виручки.

2. Цінова дискримінація другого ступеня має місце, коли ціни на продукцію однакові для всіх споживачів, але розрізняються залежно від обсягу покупки.

Типовим прикладом такого виду дискримінації є ціноутво­рення у сфері комунальних послуг: водо- та енергопостачан­ня, телефонні послуги. Наприклад, у рахункові за телефон зазвичай є щомісячна абонентська плата (тверда ставка) та вартість телефонних розмов (змінна ставка). Оскільки є твер­да ставка, ціна одиниці (ціна однієї хвилини розмови) скоро­чується зі збільшенням кількості дзвінків. Такі ціни часто називаються нелінійними, або багатоставочними.

Рис. 9.5. Цінова дискримінація другого ступеня

За заданого галузевого попиту та відсутності цінової дис­кримінації обсяг товару QЕщо продаватиметься за ціною РЕ, забезпечує максимальний прибуток. Якщо розбити цей обсяг на партії товару q1та q2, то цінами будуть Р1 і Р2.

На практиці цінова дискримінація другого ступеня також може мати вигляд цінового дисконту або знижок на обсяг товару. Наприклад:

знижки на обсяг продажу — чим вище обсяг, тим більша знижка у ціні;

кумулятивні знижки — сезонний квиток на залізниці дешевший, ніж разові квитки;

цінова дискримінація у часі — різні ціни у кінотеатрі на вечірні та денні сеанси;

абонементна плата згідно пропорційної оплати кількості товару, що купується.

При ціновій дискримінації другого ступеня продавець не може визначити платоспроможність покупців, тому пропонує кожному однакову структуру цін, надаючи можливість по­купцю обрати обсяг покупки.

3. Цінова дискримінація третього ступеня має місце, коли галузевий попит може бути представлений у вигляді окремих груп покупців (на основі сегментації) з різними функціями попиту. У цьому випадку завдання підприємства — встановити такі ціни для кожної групи споживачів, які б максимізували загальний прибуток.

Різним кривим попиту відповідають різні криві граничної виручки. Обсяг, що максимізує прибуток підприємства, визна­чається точкою перетину кривої граничних витрат із кривою граничної виручки для кожного сегмента ринку. Для першо­го сегмента це буде обсяг q1*, а для другого — q2*. Ці обсяги продаватимуться відповідно за цінами Р1 та Р2.

При ціновій дискримінації третього ступеня продавець має призначати меншу ціну на продукцію в сегментах ринку з високою ціновою еластичністю попиту. Така модель пояс­нює, чому експортна ціна може бути меншою від ціни на внут­рішньому ринку.

Рис. 9.6. Цінова дискримінація третього ступеня

Приклади цінової дискримінації третього ступеня:

надання знижок покупцям із високою еластичністю по­питу: сезонні знижки в кінці сезону, купонні знижки;

підвищення цін для неінформованих споживачів: про­даж за каталогами; високі прейскурантні ціни, але зі знижка­ми у разі претензій до якості, ціни;

дискримінація залежно від статусу споживачів: зниж­ки для пенсіонерів, студентів, військових; передплата газет, журналів для фізичних осіб дешевша, ніж для юридичних; тарифи у готелях для іноземців вищі, ніж для громадян цієї країни;

встановлення нижчих цін у найменш завантажені годи­ни: ціни на готелі взимку;

дискримінація залежно від різної оцінки часу: надання знижок, якщо потрібно зачекати поставки товару або купівлі здійснюється в іншій частині міста;

поділ товарів на категорії: першого, другого класів та крайня форма, зниження якості певних товарів з метою ціно­вої дискримінації.

Здійснюючи цінову дискримінацію, монопольна фірма певною мірою виправляє основний недолік монополізації - зменшення пропозиції. З одного боку, збільшується прибуток фірми, з іншого - росте обсяг пропозиції товару і попиту на нього.

Цінова дискримінація - це широко розповсюджене явище не тільки на монополістичних, але й на олігополістичних ринках.

 

8. Антимонопольна політика.

В умовах монополії, з одного боку, об’єктивно існує тенденція до обмеження обсягів виробництва і до зростання цін, але, з другого боку, монополізація завжди пов’язана з масштабами виробництва, що призводять до зниження середніх витрат в цілому і до економії ресурсів.

Тому антимонопольна політика уряду визначається таким чином, щоб запобіжні засоби щодо проявів антиконкурентної поведінки не стримували ефективне використання великих масштабів виробництва.

Антимонопольне законодавство - законодавство, що спрямоване проти утворення в суспільстві монопольної влади.

Приклади антимонопольного законодавства:

Антитрестівське законодавство США: Закон Шермана (1890р); закон Клейтона, закон Уілера-Лі (1938р) та інші.

Антимонопольне законодавство України: Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (1992р); Закон України "Про антимонопольний комітет України" (1993р; Закон України “Про захист економічної конкуренції” січень, 2001 р.).

Більшість чисто монополістичних галузей є природними монополіями і тому підлягають державному регулюванню.

Рис. 9.7 Державне регулювання природної монополії

З-за великих постійних витрат крива попиту перетинає криву середніх витрат в точці (F), де середні витрати все ще знижуються. Не регульований монополіст (рис. 9.7) вибрав би обсяг Q1 і ціну Р1, при яких він буде мати прибуток і при яких буде недовикористання ресурсів (бо Р>МС). Регулююча комісія прагне покращити соціальні наслідки природної монополії і назначає максимальну ціну на продукцію монополії - суспільно оптимальну ціну Р3, у якій Р = МС, що призведе до ефективного розподілу ресурсів. У цьому випадку монополія буде отримувати збитки і тому вона постійно буде вимагати державних дотацій. Для того, щоб не сплачувати монополії дотацій, держава назначає компромісну ціну Р2, " що забезпечує справедливий прибуток"( де ціна дорівнює середнім сукупним витратам). Вона дозволяє монополісту беззбитково вести діяльність, але не виправить повністю ситуацію недорозподілу ресурсів.

Регулювання цін може одночасно знизити ціну, збільшити обсяг виробництва і скоротити економічні прибутки монополії.

 

9. Монопольна рівновага і конкурентна рівновага.

Рис. 9.8 Монопольна та конкурентна рівновага

 

На конкурентному ринку Р=МС, а монопольна влада передбачає, що Р>МС. Монопольна влада зумовлює підвищення цін і зменшення обсягів виробництва. (Pm>Pk); (Qm<Qk)

 

Відмінності між чистою конкуренцією та чистою монополією:

Монополія Досконала конкуренція
Фірма впливає на ціну. Фірму-монополію розглядають як галузь, тому її криву попиту можна інтерпретувати як криву попиту на продукцію галузі.   Фірма не впливає на ціну. Крива попиту на продукцію конкурентної фірми абсолютно еластична за ціною.
Обсяг виробництва ­(¯) Þ Ціна ¯(­) Ціна ­(¯) Þ Обсяг виробництва ­(¯)
Дохід фірми TR(Q)=P(Q)·Q Дохід спочатку зростає, а потім спадає, тобто існує максимум. Дохід: TR(Q)=P·Q Дохід зростає, не існує максимуму.
P – залежна зміна; Q – залежна зміна; P - незалежна зміна Q - залежна зміна
Ринкова рівновага Обсяг рівноваги < обсяг рівноваги Ціна рівноваги > ціна рівноваги
Надлишок споживача < Надлишок споживача Надлишок виробника >Надлишок виробника (Соціальна ціна монополії)

10. Суспільні втрати від монопольної влади. Соціальна ціна монополії.

Економічні наслідки монополії:

1. Завищена ціна, занижений обсяг виробництва порівняно з конкурентною фірмою. Випуск продукції, що максимізує прибуток монополії, не доходить до точки, в якій мінімізуються середні витрати. Це означає недорозподіл ресурсів, тобто монополіст вважає вигідним обмежити випуск і використовувати менше ресурсів, ніж є виправданими з точки зору суспільства.

2. Існування проблем з витратами

а) що виправдовує існування монополій та олігополій

б) Х - неефективність, яка має місце, коли фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва більші, ніж мінімально можливі.

Х-неефективність – це неефективна внутрішня робота фірм - має своїм результатом витрати вище необхідних.

Рис. 9.9 Х – неефективність

АС – крива середніх витрат при ефективному виробництві;

АС* – крива середніх витрат при Х – неефективності

Якщо реальні витрати перевищують мінімальні АС на величину АВ, то при виробництві Q1 виникає Х-неефективність.

Причини Х-неефективності:

- Поганий менеджмент (коли метою менеджерів стає легке життя на роботі, забезпечення роботою некомпетентних друзів та родичів, втеча від підприємницького ризику, тощо).

- Погане стимулювання робітників.

- Порівняно неактивна діяльність фірми - монополії бо відсутні конкуренти.

- Емпіричний метод у прийнятті рішень у протилежність відповідним розрахункам витрат та доходів.

3. Погані стимули в монополії щодо розвитку НТП;

4. Власники монополії прагнуть збагатитися за рахунок другої частини суспільства.

5. Соціальна ціна монополії - це міра втрат суспільством чистої корисності (частини надлишків споживача та виробника), що відбувається внаслідок зменшення доступності товару для споживачів в умовах, коли монополія максимізує прибуток.

Рис. 9.10 Соціальна ціна монополії

 

Монополія, скорочуючи обсяги виробництва продукції порівняно з тими, які були б досягнуті в умовах досконалої конкуренції, робить споживачів біднішими.

Оскільки Рm>MC, надлишки споживачів і виробників змінюються. Сукупна втрата надлишку споживача відповідає сумі площ чотирикутника А і трикутника В (А+В). Виробник отримує додатково надлишок, що відповідає площі чотирикутника А, але втрачає частину надлишку, що відповідає трикутнику С. Порівняно з надлишком виробника в умовах досконалої конкуренції у монополіста цей надлишок збільшується на величину: (А-С). За допомогою цих розрахунків отримуємо соціальну ціну монополії, яка дорівнює (В+С).

Недовироблена продукція QmQk - це чисті збитки від монопольної влади, які визначаються як різниця між потенційно можливим обсягом виробництва в галузі без монополії і реальним обсягом випуску монополіста. В економічній теорії вони також мають назву: мертвий вантаж монополії.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Пропозиція конкурентної фірми | Поведінка олігополістів: некооперативна й кооперативна
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-20; Просмотров: 3600; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.044 сек.