Професійний ризик

Професійний ризик – це ризик, що виникає під час роботи за певним фахом на певному робочому місці.

Професійний ризик виробництва – це ризик травмування людини, що виникає на певному виробництві.

Одним з принципів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є диференціювання страхових тарифів залежно від класу професійного ризику (ст. 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

При оцінці професійного ризику слід, в першу чергу, враховувати тяжкість наслідків (показники стану здоров’я і втрати працездатності працівників), тобто шкоду.

У міжнародній практиці розповсюдженим підходом до оцінки професійних ризиків є так звана "п’ятикрокова система":

Крок 1 - Ідентифікація небезпек, які приводять до ризику. На цьому етапі вимагається розглянути на робочому місці усі потенційно небезпечні фактори, а також визначити робітників, що можуть зазнати небезпеку.

Крок 2 – Оцінювання та "ранжирування" ризиків.

Крок 3 – Визначення превентивних мір. На цьому етапі необхідно ідентифікувати відповідні міри для виключення або управління ризиками.

Крок 4 – Прийняття мір. Реалізація цього кроку полягає у складанні плану реалізації захисних і превентивних мір та визначенні умов їх виконання.

Крок 5 – Моніторинг та перевірка. Оцінку слід проводити регулярно, результати повинні переглядатися у разі значних змін в організації виробництва та при нещасних випадках.

Система управління охороною праці і ризиком (СУОПР)

Управління ризиком – це аналіз ризикових ситуацій, розробка та обґрунтування управлінських рішень (іноді у формі правових актів), що спрямовані на мінімізацію ризику.

Система управління охороною праці і ризиком (СУОПР) – це сукупність органів управління підприємством (структурним підрозділом), які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють планомірну діяльність щодо виконання завдань охорони праці, спрямованих на усунення неприпустимого ризику для здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Об’єктом СУОПР на підприємстві є діяльність структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, навчально-виховних, соціально-економічних, організаційно-технічних і санітарно-профілактичних заходів з охорони праці й усунення неприпустимих ризиків.

Мета функціонування СУОПР – здійснення державної політики щодо охорони праці, яка спрямована на усунення неприпустимого ризику для здоров’я працівників під час виробничої діяльності, запобігання нещасним випадкам, профзахворюванням і аваріям шляхом комплексного вирішення встановлених завдань роботи з охорони праці.

Завдання СУОПР на підприємстві випливають з усієї виробничо-господарської діяльності у відповідних підрозділах. До основних завдань СУОПР відносяться:

- навчання працівників безпечних методів праці; виховання у працівників психології безпеки, запобігання неприпустимим ризикам;

- створення нормативно-правових актів підприємства з охорони праці; створення положення про порядок ідентифікації, оцінки й усунення неприпустимих професійних ризиків на робочих місцях; створення карт умов праці й карт ідентифікації, оцінки й усунення неприпустимих ризиків на робочих місцях;

- технічна підготовка виробництва з урахуванням вимог охорони праці;

- безпека технологічних процесів, будівель і споруд, виробничого устаткування;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов;

- забезпечення оптимальних режимів роботи та відпочинку працівників;

- забезпечення ергономічних вимог до робочих місць;

- соціальний захист потерпілих на виробництві;

- захист природного навколишнього середовища та ін.

Управління ризиком складається з чотирьох етапів:

Перший етап пов’язаний з характеристикою ризику (проводиться порівняльний аналіз усіх існуючих ризиків та встановлюються пріоритетні).

Другий етап визначає прийнятність ризику, для чого ризик порівнюється з соціально-економічними факторами, наприклад, з втратами та вигодами від виробничої діяльності. На цьому етапі можливі три рішення, що можуть бути прийнятими:

1) ризик прийнятний повністю;

2) ризик прийнятний частково;

3) ризик неприйнятний повністю.

Третій етап визначає пропорції контролю та відповідно до можливого рішення з прийнятності ризику обирає один з "типових" заходів, що сприяють його зменшенню або усуненню.

Четвертий етап (заключний) – це прийняття регулюючих рішень, що пов’язані з реалізацією заходу, який був встановлений на попередньому етапі.

Управління ризиком, як правило, є багатокритеріальною задачею і це є природним. Задачу управління ризиком, якою є мінімізація випадкового збитку, у процесі роботи виробництва не можливо здійснити тільки за одним критерієм. Звичайно, задача управління ризиком виникає разом з якоюсь іншою задачею, наприклад, прагнення підприємства отримати максимальний прибуток супроводжується бажанням мінімізувати ризик, що є вже двухкритеріальною задачею.

-

Дата добавления: 2014-01-20