Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

Вступ

Вступ

Сроки снятия швов.

Сроки снятия швов определяются многими факторами: анатомической областью, ее трофикой, регенеративными особенностями организма, характером оперативного вмешательства, состоянием больного, его возрастом, особенностями заболевания, наличием местных осложнений операционной раны.

При заживлении операционной раны первичным натяжением образование послеоперационного рубца происходит на 6 — 16-е сутки, что позволяет снимать швы в эти сроки.

Так, снимают швы после операций:

• на голове — на 6-е сутки;

• связанных с небольшим вскрытием брюшной стенки (аппендэктомия, грыжесечение) — на 6 — 7-е сутки;

• требующих широкого вскрытия брюшной стенки (лапаротомия или чревосечение) — на 9—12-е сутки;

• на грудной клетке (торакотомия) — на 10—14-е сутки;

• после ампутации — на 10—14-е сутки;

• у пожилых, ослабленных и онкологических больных в связи с пониженной регенерацией — на 14— 16-е сутки.

Швы, наложенные на кожу и слизистые оболочки, может снимать медицинская сестра в присутствии врача. Швы снимают при помощи ножниц и пинцета. Пинцетом захватывают один из концов узла и протягивают его в противоположную сторону по линии шва до появления из глубины тканей белого отрезка лигатуры. В области белого отрезка нить пересекают ножницами. Снятые нити сбрасывают в лоток или таз. Область послеоперационного рубца обрабатывают 1 % раствором йодоната и закрывают стерильной повязкой.

1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.

2. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій.

3. Поняття, види і форми здійснення іноземних- інвестицій.

4. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій.

5. Підприємства з іноземними інвестиціями.

6. Види спільної інвестиційної діяльності.

Висновки

Рекомендована література

1. Конституція України //ВВР. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003р.
3. Закон України від 18.09.91р. “Про інвестиційну діяльність”
4. Закон України від 19.03.96р. “Про режим іноземного інвестування”
5. Постанова КМУ від 07.08.96 р. № 928 „Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”.
6. Постанова КМУ від 05.09.96р. №1061 „Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями”
7. Постанова КМУ від 30.01.97 р. № 112 „Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора”.
8. Теньков О.С. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: Від 16 січня 2003 р. – К.: Вид. А.С.К., 2004. – 720 с.
9. Поєдинок В. Види інвесторів за законодавством України // Юридична Україна – 2004 - №3 – с 48-52.
10. Поєдинок В.В. Інвестор як суб’єкт господарських відносин // Бюлетень Міністерства Юстиції України – 2004 - №5 – с 93-101.
11. Лісова О. Правові основи створення і функціонування вільних економічних зон в Україні.// Підприємництво, господарство і право – 2002 - № 6.

Особливостями перехідного процесу в Україні є недостатність бюджетних коштів для підтримки вітчизняного виробника, тому виникає необхідність пошуку додаткових джерел інвестицій.

Регулювання обігу інвестиційних ресурсів, державні програми щодо їх залучення потребують уваги спеціалістів економістів та юристів.

Існування і рохвиток економіки потребує забезпечення фінансовими коштами, консолідації всіх джерел інвестування.

Діяльність банківської системи, фондового ринку, спеціальних (вільних) економічних зон не забезпечує зростання обсягів інвестицій в економіку України.

Основними нормативними актами, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є ЗУ “Про інвестиційну Діяльність” від 18.09.91 та ЗУ “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96.

Інвестиції визначені в Законі “Про інвестиційну діяльність” як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’кти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Термін “майно” означає:

Рухоме, нерухоме майно, в тому числі речові права;

Акції, частки в статутному фонді інших суб’єктів;

Облігації або інші зобов’язання за кредитами, а також державні цінні папери;

Права вимоги стосовно грошових вимог, в тому числі прибуток;

Авторські і промислові права;

Будь-які економічні права, пов’язані з одержанням ліцензій і прівілеїв, включаючи права на розвідку, видобуток і експлуатацію природних ресурсів;

Будь-яке збільшення цінності початкових інвестицій.

ОЗНАКИ ІНВЕСТИЦІЙ.

Вкладаються в об’єкти діяльності, тобто не використовуються для особистого споживання;

Метою вкладень є одержання прибутку і досягнення позитивного соціального ефекту;

Суб’єкт вкладення повинен мати право на здійснення даного виду діяльності;

Діяльність суб’єкта характеризується самостійністю та ініциативністю;

Вкладеним цінностям надається статус інвестицій шляхом підписання інвестиційного договору.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-технічних запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Такі практичні дії передбачають: ухвалення рішення про вкладення коштів як інвестицій, для чого досліджуються інвестиційні можливості, розробляється техніко-економічне обгрунтування, підготовляється проектна і контрактна документація, бізнес-план, укладається інвестиційний договір. Потім практичні дії спрямовані на виконання обов’язків за інвестиційним договором.

За джерелом інвестування інвестиційна діяльність здійснюється за рахунок:

Власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, грошові накопичення і заощадження, амортизаційні відрахування);

Позикових фінансових позик інвестора (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити);

Залучених фінансових коштів інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

Бюджетних інвестиційних асигнувань;

Безкоштовних і добродійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

За змістом виділяються прямі, позичкові та портфельні інвестиції.

При прямих відбувається безпосереднє вкладення цінностей у виробництво товарів, послуг.

Позичкова здійснюється у формі надання позики, кредиту.

Портфельна означає вкладення інвестором коштів у цінні папери.

Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Вони підрозділяються на інвесторів та учасників.

Інвестори – приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування, здійснюють вкладення та забезпечують цільове використання інвестицій.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасники інвестиційної діяльності – громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Об’єкти інвестиційної діяльності – будь-яке майно, в тому числі фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

Права суб’єктів інвестиційної діяльності. Всі суб’єкти інвестиційної діяльності мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачене законом.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види і обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом конкурсів та торгів.

За рішенням інвестора права володіння, користування та розпорядження інвестиціями можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам. Взаємовідносини при цьому регулюються самостійно на основі договорів.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов’язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання. Заставлене майно при порушенні заставних зобов’язань може бути реалізоване відповідно до чинного законодавства.

Обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності.

- Подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

- Одержати необхідний дозвіл відповідних державних органів на капітальне будівництво;

- Одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології та інше.

Суб’єкти інвестиційної діяльності зобов’язані:

- Додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

- Виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред’являються в межах їх компетенції;

- Подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

- Не припускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного законодавства.

Зупинення або припинення інвестиційної діяльності проводиться за рішенням:

- Інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності;

- Правомочного державного органу.

Рішення державного органу про припинення інвестиційної діяльності може бути прийняте з таких причин:

- Якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав і інтересів громадян, держави, що охороняються законом;

- Оголошення в установленому порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності;

- Стихійного лиха;

- Запровадження надзвичайного стану.

Дата добавления: 2014-01-20