Потенціал підприємства як об’єкт управління

Тема: Поняття потенціалу та його структури

ЛЕКЦИЯ №1

1. Потенціал підприємства як об’єкт управління

2. Класифікація видових проявів потенціалу

3. Структура потенціалу підприємства та її основні складові частини

4. Загальні підходи щодо формування потенціалу підприємства

Ефективність роботи підприємства в значній мірі залежить від рівня його забезпеченості матеріальним, фінансовими, трудовими ресурсами. Проте забезпечення підприємства всіма видами ресурсів не є 100 % запорукою успішної діяльності підприємства, постає питання раціональної управлінської орієнтації в їх використанні.

Потенціал підприємства (з латинської potentia – «сила») – це сукупні можливості підприємства визначати, формувати й максимально задовольняти запити споживачів в товарах та послугах в процесі оптимального впливу з зовнішнім середовищем і раціонального використання ресурсів.

Економічний потенціал являється характеристикою внутрішніх можливостей підприємства в виробництві товарів (послуг) отриманні відповідного прибутку. Його величина залежить від кількості та якості економічних ресурсів, котрими розподіляє підприємство, від спроможності адекватно реагувати на зміну ринкової ситуації та адаптуватися до неї.

Термін „потенціал” походить від латинського слова „potentia” й означає „приховані можливості”, які в господарській практиці можуть стати реальністю. В літературі України дане поняття трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані.

Потенціал, що об'єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежу­вання реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

Розглядаючи структуру потенціалу з цих позицій, варто вра­ховувати, що в першому випадку структурні елементи потенці­алу, що залишилися в нереалізованому вигляді, призводять до зниження ефективності його функціонування (наприклад, невикористовувані в роботі трудові навички втрачаються, нереалізо­вані особистісні здібності руйнуються), а в другому випадку «надлишковий» запас сил і здібностей працівника забезпечує гнучкість і маневреність розвитку системи стосовно змінюваних умов праці.

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як мож­ливі) елементи майбутнього розвитку.

Рівень потенціалу характеризується тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від них.

Отже, потенціал підприємства — це складна, динамічна, поліструктурна система, що характеризується чотирма основними рисами.

Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реа­льними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-еконо­мічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалі­зованими з будь-яких причин.

Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціаль­них), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні, але підготовлених для використання.

Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визна­чається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з ме­тою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного фун­кціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.

Четверта риса. Рівень і результати реалізації потенціалу під­приємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою підприємництва та аде­кватною їй організаційною структурою.

Спираючись на основні характеристики потенціалу підприєм­ства, можна стверджувати, що його модель визначається:

• обсягом та якістю наявних у нього ресурсів;

• можливостями ство­рювати певні види продукції;

• можливостями управління оптимально використовувати наявні ресурси підприємства;

• інформаційними можливостями;

• інноваційними можливостями підприємства;

• фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує та інше.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

Отже, управління потенціалом підприємства – це цілеспрямований вплив на поточні та перспективні можливості підприємства з метою росту ефективності функціонування та забезпечення його конкурентоспроможності

Потенціал підприємства піддається як стратегічному так і оперативному управлінню.

Порівняння оперативного та стратегічного управління

Характеристика	Оперативне управління	Стратегічне управління
Місія, призначення	Виробництво товарів та послуг з метою отримання прибутку від їх реалізації	Виживання організації в довгостроковій перспективі за рахунок встановлення динамічного балансу з оточенням, дозволяючого вирішувати проблеми зацікавлених в діяльності організації осіб
Об’єкт концентрації уваги менеджменту	Погляд всередину організації, пошук шляхів більш ефективного використання ресурсів	Погляд на оточення організації, пошук нових можливостей в конкурентній боротьбі, відстеження та адаптація до змін в оточенні
Врахування фактору часу	Орієнтація на короткострокову та середньострокову перспективу	Орієнтація на довгострокову перспективу
Основа побудови системи управління	Функції та організаційні структури, процедури, техніка та технологія	Люди, системи інформаційного забезпечення, ринок
Підхід до управління персоналом	Погляд на робітників як на ресурс організації, як на виконавців окремих робіт та функцій	Погляд на робітників як на основу організації, її головну цінність та джерело її благополуччя
Критерій ефективності управління	Прибутковість та раціональність використання	Своєчасність та точність реакції організації на нові запити ринку та зміни в залежності від змін оточення

Процес оптимізації структури потенціалу підприємства слід проводити за наступними етапами:

Етап 1 — формування системи цілей підприємства (стратегічні, тактичні, поточні; для всього підприємства, його підрозділів, а також окремих видів діяльності);

Етап 2 — визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів. Цей етап обов’язково треба узгоджувати з першим;

Етап 3 — оскільки для задоволення однієї і тієї ж потреби може існувати декілька варіантів наборів ресурсів, то доцільно провести оцінку альтернативних їх комбінацій, і після цього зробити остаточний висновок;

Етап 4 — виходячи з того, що підприємство не в однаковій мірі володіє всіма видами ресурсів, треба провести раціональний розподіл обмежених ресурсів, визначити куди вигідніше їх направити, щоб забезпечити високий рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства;

Етап 5 — після проведення попередніх 4-х етапів, необхідно оцінити отриманий результат.

Дата добавления: 2014-01-11