Характеристика інвестицій

Звичайної діяльності підприємств

Грошові надходження від інвестиційної, фінансової та іншої

За умов ринку зростає значення інвестиційної та фі­нансової діяльності підприємств. З прийняттям П(С)БО в Україні уточнено зміст цих видів діяльності. Поняття фінансової діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 4 («Звіт про рух грошових коштів»), інвестиційної — П(С)БО 5 («Звіт про власний капітал»).

Раціональне використання грошових коштів, пошук ефектив­них варіантів їх інвестування, які забезпечуватимуть додатко­вий дохід, є важливим напрямком інвестиційної діяльності під­приємства.

Інвестиційна діяльність дає можливість підприємству отриму­вати грошові надходження:

• від продажу основних засобів;

• реалізації нематеріальних активів;

• реалізації цінних паперів та інших довгострокових фінансо­вих інвестицій;

• повторного продажу власних акцій;

• погашення наданих позичок;

• отримання позичок;

• одержання процентів і дивідендів.

Слід зауважити, що оскільки підприємства намагаються роз­ширити і модернізувати виробничі потужності, то інвестиційна діяльність найчастіше призводить до відпливу грошових коштів.

Інвестиційна діяльність підприємства починається з розроб­лення інвестиційної стратегії. Інвестиційна стратегія — це фор­мування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Отримання доходу від інвестиційної діяльності здебільшого визначається типом інвестиційної стратегії — агресивної (активної) чи пасив­ної. Агресивна стратегія спрямована на отримання максимально­го прибутку, тоді як пасивна — на збереження за рахунок інвес­тицій досягнутого рівня показників операційної діяльності.

Інвестиційна стратегія визначає як можливості поліпшення результатів діяльності підприємства за допомогою інвестицій, так і напрями інвестування з метою отримання доходів і збіль­шення власних активів.

Відповідно до розробленої стратегії інвестор оцінює альтерна­тивні інвестиційні проекти, здійснює їх техніко-економічне об­ґрунтування, відбираючи найперспективніші, та формує з них ін­вестиційні портфелі.

Розроблена інвестиційна стратегія підприємства визначає орі­єнтири щодо придбання і продажу тих чи інших активів залежно від кон'юнктури ринку, структури портфеля, послідовності інвес­тиційних рішень.

Свою інвестиційну діяльність підприємство здійснює відповідно до розроблених стратегічних напрямів, які обумов­люють розподіл інвестицій, з одного боку, на капітальні і фінан­сові, а з другого — за галуззю та по регіону.

Співвідношення між капітальними (реальними) і фінансовими інвестиціями визначають такі фактори:

• стадія життєвого циклу підприємства;

• функціональне спрямування діяльності підприємства;

• розмір підприємства за обсягом операційної діяльності;

• готовність до реалізації окремих реальних проектів;

• стан попиту на продукцію підприємства;

• кон'юнктура інвестиційного ринку.

Інвестиційна стратегія підприємства має передовсім передба­чати запровадження реальних інвестиційних проектів і форму­вання портфелів такого типу, тому що ця форма інвестування за­безпечує підприємству швидкий розвиток, освоєння нових видів продукції та розширення ринку збуту.

Реальні, або капітальні, інвестиції здійснюють в різних формах:

• капітальне будівництво;

• придбання (виготовлення) основних засобів;

• придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;

• придбання (створення) нематеріальних активів тощо.

Вибір галузі (регіону) для інвестицій здійснюється відповід­но до їхньої інвестиційної привабливості. Після вибору галузі (регіону) підприємство розробляє стратегію формування інвес­тиційних ресурсів підприємства, формує політику інвестиційної діяльності, оцінює результативність інвестиційної стратегії. Крім капітальних інвестицій, підприємства здійснюють також фінан­сові інвестиції.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприєм­ством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Підприємства здійснюють фінансові інвестиції в різноманіт­них формах, а саме:

1.Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Підприємство може придбавати у власність різні види цінних па­перів, що перебувають у вільному обігу на фондовому ринку, з метою отримання інвестиційного доходу в різних його формах.

2.Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Підприємство розміщує свої тимчасово вільні грошові активи у формі депозитних вкладів, фінансових кредитів з метою отри­мання інвестиційного доходу.

3.Вкладення капіталу в статутний капітал спільних підпри­ємств. Підприємство розміщує будь-які форми капіталу в засну­вання інших підприємств з метою диверсифікації операційної ді­яльності та отримання інвестиційного доходу.

Фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.

Основним критерієм такого поділу фінансових інвестицій є мета їх здійснення (придбання).

Довгострокові фінансові інвестиції — інвестиції зі строком погашення понад один рік, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Поточні фінансові інвестиції — інвестиції зі строком пога­шення, меншим за один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Серед поточних фінансових інвестицій виді­ляють фінансові інвестиції, які для цілей фінансової звітності ви­знаються еквівалентами грошових коштів.

Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високо- ліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певну суму коштів з незначним ризиком зміни їхньої вартості.

Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні па­пери на строк, що не перевищує трьох місяців (казначейські век­селі, депозитні сертифікати тощо).

З-поміж довгострокових фінансових інвестицій розрізняють такі, що надають право власності (інвестиції в акції інших під­приємств, внески до статутного капіталу), та інвестиції, що утри­муються підприємством до їхнього погашення (боргові цінні па­пери, довгострокові векселі тощо).

За цими ознаками довгострокові фінансові інвестиції поді­ляються на групи боргових та пайових з такими характеристи­ками.

Довгострокові боргові фінансові інвестиції (облігації, довго­строкові векселі):

• не дають права участі в капіталі об'єкта інвестування;

• приносять дохід у вигляді відсотка;

• як правило, мають точно визначений строк обігу;

• утримуються інвестором до строку погашення;

• у разі, коли довгострокові цінні папери, що утворюють фі­нансову інвестицію, придбано за ціною, більшою за номінальну, різниця може бути амортизована (поступово списана на витрати) до моменту погашення.

Довгострокові пайові фінансові інвестиції (акції) — це такі, що:

• засвідчують право інвестора на частку в капіталі об'єкта ін­вестування;

• дають дохід у вигляді дивідендів;

• не мають визначеного строку обігу;

• різниця між вартістю придбання та номінальною вартістю не амортизується (не списується на витрати).

Поточні фінансові інвестиції класифікують на: 1) еквівален­ти грошових коштів, 2) інші поточні фінансові інвестиції.

Еквіваленти грошових коштів (казначейські векселі, депозит­ні сертифікати тощо) характеризуються тим, що це:

• високоліквідні цінні папери з низькою дохідністю і високою надійністю;

• цінні папери, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент з мінімальною втратою вартості;

• цінні папери, які мають постійну ринкову вартість;

• папери, які придбаваються (зберігаються) в основному як страховий резерв готівки.

Інші поточні фінансові інвестиції характеризуються тим, що вони:

• перебувають в обігу на активному ринку;

• можуть бути вільно реалізовані з незначною втратою вар­тості;

• мають строк функціонування в межах року або придбава­ються з метою перепродажу незалежно від виду інвестиції;»

• дають дохід у вигляді відсотків, дивідендів або у формі різниці між купівельною та продажною ціною в разі перепро­дажу.

Фінансова діяльність на підприємстві ведеться з метою при­множення його грошових коштів і служить для фінансового за­безпечення виробничо-господарської діяльності.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності під­приємств визначається на основі змін власного капіталу та інших зобов'язань, пов'язаних з фінансовою діяльністю: «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання», «По­точні зобов'язання», «Короткострокові кредити банків», «Поточ­на заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями», «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» тощо.

З фінансовою діяльністю підприємства пов'язані такі над­ходження грошових коштів:

• від емісії власних акцій;

• отриманих довгострокових кредитів і позичок;

• короткострокових кредитів і позичок;

• погашення заборгованості за довгостроковими орендними зобов'язаннями;

• цільових фінансових надходжень;

• курсових фінансових надходжень;

• курсових валютних різниць від переоцінки валюти тощо.

Надходження грошових коштів від розміщення акцій та від інших операцій ведуть до збільшення власного капіталу.

Отримані позички, тобто надходження грошових коштів у ре­зультаті утворення боргових зобов'язань (позичок, векселів, об­лігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю), призво­дять до збільшення позичкового капіталу.

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємст­ва, покупець мусить їх всебічно оцінити. Цінність акцій визна­чається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому.

Для оцінки акцій, які планується придбати, використовують такі показники.

1. Дивідендна віддача акції, яка встановлює зв'язок між вели­чиною дивіденду і ціною акції.

Дивідендна віддача акції = %

Цей коефіцієнт є основним індикатором, який дає змогу зістав­ляти рівень прибутковості акцій різних підприємств.

2. Коефіцієнт «Ціна—Прибуток», який установлює зв'язок між ціною акції і рівнем чистого прибутку акціонерного товарис­тва, що припадає на 1 акцію (Earnings pen Share).

Коефіцієнт «Ціна—Прибуток» =

3. Коефіцієнт виплат, який виражає у відсотках ту частину чи­стого прибутку, отриманого акціонерним товариством, яку роз­поділено у вигляді дивідендів.

Коефіцієнт виплат=

4. Коефіцієнт дивідендного покриття — показник, обернений до коефіцієнта виплат.

5. Показник капіталізованої вартості акції, який визначає рин­кову вартість усіх акцій акціонерного товариства.

Капіталізована вартість акції = Кількість акцій х Курс однієї акції.

6. Показники віддачі (рентабельності) акціонерного капіталу за чистим прибутком і обсягом реалізації. Перший показник ви­значає співвідношення рівня чистого прибутку акціонерного то­вариства і капіталізованої вартості акції за певний період. Другий — співвідношення обсягу реалізації (продажу) і розміру капіталізо­ваної вартості акцій.

7. Показник вартості акції за балансом показує, яка величина акціонерного капіталу і резервного (страхового) фонду припадає на одну випущену акцію.

8. Показник реальної вартості акції показує величину всіх Ка­пітальних ресурсів акціонерного товариства, що припадає на од­ну випущену акцію.

9. Показник валового прибутку від капіталу, що узагальнює всі доходи і збитки, які дають акції.

10. Показник середньої ціни акції характеризує усереднену ве­личину вартості однієї акції пакета, який формується протягом певного періоду.

Забезпечення прибутковості інвестиційної діяльності досяга­ється підприємством у процесі ефективного управління інвести­ціями, що полягає в отриманні максимуму прибутку за певного рівня ризику або мінімізації ризику за певного рівня доходу.

Для досягнення максимального прибутку інвестор формує портфель з низьколіквідних цінних паперів з високим ризиком і, навпаки, для збереження власного капіталу включає в порт­фель цінні папери відомих емітентів з високою ліквідністю, але такі, що гарантують, як правило, середній або низький рі­вень дивідендів.

Залежно від рівня розвитку підприємство формує різний за складом портфель цінних паперів. Так, на високій стадії розвитку підприємства це буде портфель цінних паперів з боргових інстру­ментів та інструментів власності з метою поширення впливу на ринок, підвищення конкурентоспроможності. За фінансової скрути цей портфель може використовуватись як фінансовий резерв.

У доходах підприємства виділяють доходи від фінансових операцій, які включають:

Ø дохід від участі в капіталі;

Ø інші фінансові доходи.

Дохід від участі в капіталі — це доходи від інвестицій, вкла­дених в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі — метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвесто­ра у власному капіталі об'єкта інвестування.

Розрізняють такі види доходів:

•дохід від інвестицій в асоційовані підприємства;

• дохід від спільної діяльності;

• дохід від інвестицій у дочірні підприємства.

Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства включає до­ходи, пов'язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання асоційовани­ми підприємствами прибутків або зростання власного капіталу асоційованих підприємств у зв'язку з іншими подіями (переоцін­ка необоротних активів та інвестицій тощо).

Дохід від спільної діяльності — це дохід, пов'язаний зі збіль­шенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, скажімо, від одержання спільними підприємствами прибутків або зростання їхнього власного капіталу внаслідок інших подій (пе­реоцінки необоротних активів та інвестицій тощо).

Дохід від інвестицій у дочірні підприємства — це дохід, пов'я­заний зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, наприклад, після одержання дочірніми підприємст­вами прибутків або зростання їхнього власного капіталу вна­слідок інших подій (переоцінка необоротних активів та інвести­цій тощо).

Інші фінансові доходи — це доходи, що виникають у ході фі­нансової діяльності підприємства, - дивіденди, відсотки та інші доходи від фінансової діяльності, які не включаються в дохід від участі в капіталі.

Дивіденди одержані включають дивіденди від інших підпри­ємств, що не є асоційованими, дочірніми та спільними. Це суми грошових надходжень у вигляді дивідендів, право на які виникає внаслідок придбання акцій або часток у капіталі інших підпри­ємств (крім виплат за такими інструментами, які визнаються ек­вівалентами грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торговельних цілей).

Відсотки одержані включають відсотки за облігаціями або іншими цінними паперами, за якими не ведеться облік «дивіден­ди одержані», зокрема винагороди за здані у фінансову оренду необоротні активи тощо. Це надходження грошових коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позички, на­дані іншим сторонам (інші ніж аванси і позички, здійснені фінан­совою установою), за фінансовими інвестиціями в боргові цінні папери, за використання переданих у фінансову оренду необорот­них активів тощо.

Інші доходи від фінансових операцій — це доходи, що не знайшли відображення в дивідендах та відсотках одержаних.

Головним показником для визначення дохідності тих чи тих цінних паперів є ставка дивіденду (відсотка) підприємства, ко­тра встановлюється як відношення чистого прибутку акціонер­ного товариства, що спрямовується на виплату доходів за цін­ними паперами, до статутного капіталу цього акціонерного товариства у відсотках. Після цього ставка дивіденду співвідно­ситься з середньою відсотковою ставкою за довгостроковими внесками населення і депозитами підприємств. Якщо відношен­ня цих двох показників менше за одиницю, то дохідність таких цінних паперів буде недостатньою і не сприятиме залученню ін­весторів, а навпаки, призведе до того, що вони залишатимуть цей бізнес.

Прибуток власника цінних паперів за окремий період можна визначити обчисленням відношення загальної суми доходу, що складається з дивіденду (або відсотка за облігаціями) і курсової різниці до ціни придбання цього цінного папера.

Якщо інвестор (материнське (холдингове) підприємство, інвес­тор асоційованого підприємства) передає або продає активи дочі­рньому, спільному, асоційованому підприємству відповідно (ясна річ, з одночасним передаванням усіх ризиків та економічних ви­гід, пов'язаних з володінням ними), то у складі фінансових ре­зультатів звітного періоду відображається лише та частина при­бутку (збитку), яка припадає на частку інших інвесторів дочір­нього, спільного, асоційованого підприємства.

Сума прибутку (збитку) від передавання або продажу дочір­ньому, спільному, асоційованому підприємству активів, що припадають на частку інвестора, включається до складу доходів (витрат) майбутніх періодів з визнанням їх прибутком (збит­ком) інвестора лише після продажу цього активу дочірнім, спі­льним, асоційованим підприємством іншим особам. Актив ува- жається проданим таким підприємством у межах кількісного та й вартісного складу подібних активів, реалізованих ним після одержання.

Однак брак необхідних умов функціонування вільного фі­нансового ринку в нашій країні унеможливлює дотримання всіх вимог щодо функціонування цінних паперів. В Україні й досі нема ефективного державного регулювання випуску цінних па­перів і торгівлі: зокрема бракує необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну міру ризику стосовно операцій з цін­ними паперами.

Проте підприємства можуть вкладати тимчасово вільні гро­шові кошти на депозитні рахунки в комерційні банки під обумов­лений відсоток.

До доходів підприємства, як уже зазначалось, відносять до­ходи від іншої звичайної діяльності, яка охоплює інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, за винятком фінансо­вих операцій, які забезпечують доходи від участі в капіталі та інші.

Інші доходи включають:

1.Дохід від реалізації фінансових інвестицій.

2.Дохід від реалізації необоротних активів.

3.Дохід від реалізації майнових комплексів.

4.Дохід від неопераційної курсової різниці.

5.Дохід від безоплатно одержаних активів.

6.Інші доходи від звичайної діяльності.

Доходи від реалізації фінансових інвестицій відображають суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зо­бов'язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств (крім надходжень за такими інструментами, що ви­знаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торговельних цілей).

Дохід від реалізації необоротних активів — це надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

Дохід від реалізаі{ії майнових комплексів — це надходження грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших гос­подарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів, які були реалізовані у складі майнового комплексу).

Дохід від неопераційної курсової різниці (курсові різниці за ак­тивами та зобов'язаннями в іноземній валюті, які пов'язані з фі­нансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.

Дохід від безоплатно одержаних активів (у разі безоплатного одержання підприємством необоротних активів дохід визнається в сумі амортизації таких активів одночасно з її нарахуванням).

Інші доходи від звичайної діяльності (від списання кредитор­ської заборгованості, яка не належить до операційного циклу (не виникла в ньому), чи у зв'язку із закінченням строку позовної дав­ності або від списання вартості від'ємного гудвілу, що визнається доходом).

Доходи, які є наслідком надзвичайних подій, відносять до надзвичайних доходів. Надзвичайними визнаються доходи від:

♦відшкодування надзвичайних витрат страховими компа­ніями;

♦значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб.

Підприємство має проводити певну політику щодо зростання грошових надходжень у довгостроковому періоді. Це можливо в результаті: залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу; додаткової емісії акцій; залучення дов­гострокових фінансових кредитів; продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування; продажу (або зда­вання в оренду) обладнання, яке не використовується.

За визначення доходу від реалізації товарів за методом нара­хування, тобто в момент відвантаження продукції покупцям і виникнення дебіторської заборгованості, підприємства часто за­знають утрат від списання безнадійної дебіторської заборгова­ності, оскільки не всі дебітори погашають заборгованість. За трансформованого бухгалтерського обліку витрати на безнадій­ну заборгованість мають бути узгоджені з доходами від реаліза­ції товарів у звітних періодах. Для цього підприємства створю­ють резерв сумнівних боргів згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Сума нарахованого резерву не зменшує визначеного раніше доходу від реалізації, а включається до складу інших операційних витрат.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику грошових надходжень та поясніть їх зна­чення для підприємств.

2. Назвіть види грошових надходжень підприємств із внутрішніх та зовнішніх джерел.

3. Дайте характеристику виручки від реалізації продукції.

4. Назвіть фактори, що впливають на абсолютну суму виручки від реалізації продукції.

5. Дайте характеристику цін на продукцію і факторів, що на них впливають.

6. Поясніть порядок розподілу виручки від реалізації продукції на підприємстві.

7. Поясніть порядок визначення цін на продукцію.

8. Охарактеризуйте доходи підприємства від фінансової та інвести­ційної діяльності.

9. Які показники слід використати для оцінки акцій та облігацій пе­ред їх придбанням?

10. Дайте визначення фінансової та інвестиційної діяльності.

11. Назвіть форми та дайте характеристику капітальних і фінансових інвестицій.

12. Охарактеризуйте довгострокові та поточні фінансові інвестиції.

13. Назвіть умови, за яких підприємство отримує доходи від курсо­вих різниць, та вкажіть особливості перерахунків за бухгалтерським і податковим обліком.

14. Охарактеризуйте доходи підприємств від надзвичайних подій.

15. Дайте визначення валового і чистого доходу підприємства.

Дата добавления: 2014-01-11