Пожертва

Порядок розірвання договору дарування

Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника (ст. 727 ЦК) відбувається внаслідок неправомірних дій обдаровуваного, а саме:

1) якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, влас­
ності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей (у випадку смерті
дарувальника розірвання договору мають право вимагати його спадкоємці);

2) якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що
має для дарувальника велику немайнову цінність, при цьому обдарований повинен сумлінно ставитися до дарунка тільки за умови, що йому відомо про те, що дарунок становить для дарувальника велику немайнову цінність;

3) якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що стано­вить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Розірвання договору є правовою підставою припинення права власності на подаровану річ у обдаровуваного. Останній зобов'язаний повернути річ дарувальнику в натурі з урахуванням можливого нормального зносу за час перебування у обдаровуваного та у тому вигляді, в якому вона існувала на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним плоди, доходи від речі залишаються у нього. Якщо річ була відчужена третій особі, її повернення не є можливим. Але за доведення вини обдаровуваного у відчуженні або знищенні речі з метою запобігти її поверненню дарувальнику можливими є вимоги про відшкодування заподіяної шкоди. Позов на відшкодування завданої дарунку шкоди можливий за умови доведення вини обдаровуваного у відчуженні або знищенні дарунка з метою запобігання повернення речі дарувальнику.

Якщо в обдаровуваного вже немає предмета договору (наприклад, майно вже продане, подароване, знищене тощо), то дарувальник не може вимагати розірвання договору дарування та повернення ані самого дарунку, ані відшко­дування його вартості.

До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна дав­ність в 1 рік (ст. 728 ЦК). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (тобто дарувальник або обдаровуваний) довідалася чи могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Окремим видом договору дарування є пожертва, правове регулювання якої здійснюється ст.ст. 729, 730 ЦК та більш розгорнуто спеціальним Законом «Про благодійництво та благодійні організації». Пожертвою є договір дарування з зазначенням цільового використання дарунка (за відсутності у договорі умови про мету використання його предмета безоплатна передача майна у власність вважатиметься звичайним даруванням). Пожертва відрізняється від договору дарування предметом дарування, зокрема, майнові права не можуть бути пред­метом пожертви. Предметом пожертви може бути будь-яке майно, яким по-жертвувач може розпорядитися. Частіше за все це грошові кошти, хоча можуть бути й інші речі.

Сторонами договору є пожертвувач і обдарований — це фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна грома­да. Так само, як і договір дарування, договір пожертви може бути укладений від імені пожертвувача його представником (з дотриманням усіх вимог щодо оформлення доручення на укладення такого договору).

Договір пожертви вважається укладеним з моменту прийняття пожертви, а тому є завжди реальним. Особливою рисою цього договору є обов'язок обдарованого використовувати предмет договору винятково для досягнення певної мети. Загальна користь полягає в тому, що невизначена кількість осіб може користуватися дарунком. В іншому випадку, якщо кошти при­значаються конкретній особі без певного цільового призначення, має місце звичайний договір дарування. Виділення коштів з державного або місцевого бюджету, у тому числі для загальнокорисних цілей, не є пожертвою, оскільки в цьому разі немає дарування — кошти використовуються за прямим при­значенням.

До цього договору застосовуються положення про договір дарування, якщо інші спеціальні правила не визначено законом.

Права, які має пожертвувач:

1) пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви,
спрямованої на досягнення певної мети (ст. 730 ЦК). У випадках, коли вико­
ристання за призначенням, обумовленим в договорі, неможливо, використання
за іншим призначенням можливе тільки за згодою пожертвувача або у випадку
смерті пожертвувача чи ліквідації юридичної особи — лише на підставі рішення
суду. Різниця між договором пожертви та договором дарування полягає в тому,
що дарувальник такого права не має, він може вимагати лише вчинення певних
дій на користь третьої особи;

2) якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим,
використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача,
а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду;

3) пожертвувач має право розірвати договір пожертви у разі її нецільового
використання за призначенням та стягнення штрафних санкцій за умови, що
така можливість передбачена договором. Однак це не звільнятиме обдаровува­
ного від необхідності використання пожертви відповідно до мети, зазначеної у
договорі, або отримання дозволу пожертвувача на використання пожертви за
іншим призначенням, або повернення пожертви.

Право вимоги розірвання договору пожертви мають також правонаступники (спадкоємці) пожертвувача.

Існує випадок, коли пожертвувач передає майно (пожертву) для досягнення певної мети, але використовувати його з такою метою неможливо в силу певних обставин. У такому разі використовувати пожертву за іншим призначенням можливо тільки за наявності на це згоди пожертвувача. Але це правило не додержується, якщо пропозиція звернена до невизначеного кола осіб та у зібраних коштах неможливо виділити майно конкретних пожертвувачів.

Дата добавления: 2014-01-11