Систему вогню командир роти (батальйону) організує під час рекогносцировки, а також при постановці завдань підрозділам і організації взаємодії

Якщо рота (батальйон) переходить до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, система вогню організується при постановці завдань взводам (ротам) щодо закріплення вигідного чи досягнутого рубежу (кордону).

В подальшому вона розгортається відповідно до прийнятого рішення. Організовуючи систему вогню, командир роти (батальйону):

- визначає завдання артилерійським, танковим та механізованим підрозділам щодо ураження противника на підступах до оборони, при розгортанні та переході до атаки, під час бою за позицію бойової охорони, за утримання опорного пункту (району оборони) та при нанесенні контратак.

На найбільш імовірних напрямках наступу противника командир батальйону особисто вказує на місцевості:

- вогневі позиції танків та БМП (бронетранспортерів);

- протитанкових керованих ракетних комплексів;

- гранатометів та їхні сектори обстрілу;

- дає вказівки щодо організації вогню із стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню, глибина - до 400м, така зона створюється і на найважливіших ділянках перед третьою траншеєю.

Мертві простори, що не прострілюються вогнем гармат прямою наводкою та із стрілецької зброї, мають уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

При організації всебічного забезпечення бою командир роти (батальйону) дає вказівки щодо основних видів бойового забезпечення, технічного і тилового забезпечення.

Організуючи керування в обороні, командир роти (батальйону):

- визначає місце та час розгортання командно-спостережних пунктів роти (батальйону) і приданих підрозділів;

- порядок їх переміщення;

- порядок підтримання зв'язку та радіообміну;

- способи і терміни подання донесень, ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони.

Закінчивши роботу на місцевості командир роти (батальйону) розробляє схему ротного опорного пункту(району оборони батальйону).

Схема району оборони батальйону є для командира планом ведення оборонного бою.

Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання включає:

- доукомплектування підрозділів особовим складом;

- створення установлених запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів;

- здійснює безпосередню підготовку командирів та особового складу до виконання бойового завдання, а озброєння та бойову техніку до бойового використання;

- проведення виховної роботи з особовим складом і тактичних занять (навчань) з підрозділами стосовно характеру наступного бою.

Зайняття оборони рота (батальйон) здійснює з урахуванням умов переходу до неї, тобто конкретної обстановки, яка склалася, і завершує в установлений командиром термін.

При переході до оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником висування і зайняття оборони здійснюється приховано, в короткий термін і під прикриттям виділених для цієї мети підрозділів.

При цьому підрозділи займають указані їм:

- опорні пункти;

- підготовлюють систему вогню;

- здійснюють інженерне обладнання району оборони.

При переході до оборонного бою в умовах безпосереднього зіткнення з противником особлива увага приділяється створенню згідно з рішенням командира батальйону (роти) в найкоротші терміни:

- бойового порядку;

- системи вогню;

- системи інженерних загороджень в першу чергу на можливому напрямку наступу головних сил противника, а також маскуванню;

- фортифікаційному обладнанню зайнятого району (опорного пункту) оборони.

У всіх випадках при переході до оборонного бою рота (батальйон) має бути постійно готовою до відбиття раптового нападу противника, ударів його літаків, вертольотів, розвідувально-вогневих комплексів, розгрому повітряних(морських) десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

Інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню.

У деяких випадках воно може починатися до зайняття оборони, у повному обсязі звичайно проводиться із зайняттям підрозділами опорних пунктів і продовжується безперервно упродовж всього оборонного бою. Воно здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження і проводиться приховано з повною напругою сил і максимальним використанням засобів механізації, збірних фортифікаційних споруд, конструкцій і місцевих будівельних матеріалів.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження встановлюються в першу чергу перед переднім краєм на найбільш важливому напрямі. Інженерне обладнання опорних пунктів, позицій (районів оборони) здійснюється усіма підрозділами. Придані підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні завдання.

Маскування опорного пункту (району оборони) здійснюється безперервно з початку його інженерного обладнання.

Обсяг виконуваних завдань щодо інженерного обладнання залежить від умов переходу до оборони, місцевості та наявності часу. Під час дослідного навчання було встановлено, що обладнання ротного опорного пункту потребує 2800 чол./год.; 45 маш.год., 140 м². круглого лісу, 410 кг дроту. Вийняти ґрунту приблизно 3800 м². При улаштуванні одягу крутостей до 30% сховищ та ходів сполучення додатково треба: 65 м² круглого лісу, 370 кг дроту і 1070 чол./год.

Виходячи з досвіду проведення останніх навчань, інженерне обладнання опорного пункту (району оборони) здійснюється:

В першу чергу – із засобами механізації - протягом доби, без засобів механізації - до 2 діб;

В другу чергу - із засобами механізації - до 3 діб, без засобів механізації - 4 діб.

В подальшому необхідно ще 2-3 доби, щоб виконати усі завдання інженерного обладнання в повному обсязі.

Практична робота командира батальйону (командира роти) у підлеглих підрозділах починається одразу після завершення організації бою. Вона проводиться з метою вчасної та повної підготовки підрозділів до ведення оборонного бою. Крім звичайних питань, вона охоплює перевірку своєчасності і правильності зайняття підрозділами опорних пунктів та позицій готовності системи вогню та зброї до ведення вогню, особливо вночі та в інших умовах обмеженої видимості, знання особовим складом своїх завдань та порядку підтримання взаємодії в ході бою; стану і ступеня готовності інженерних загороджень та фортифікаційного обладнання опорних пунктів і позицій підрозділів, готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі та вказані напрямки, виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою та управління, зайняття позиції бойовою охороною і готовності її до виконання бойового завдання.

При організації оборони штабом батальйону розробляються такі документи:

- попереднє бойове розпорядження;

- розрахунок часу;

- план підготовки підрозділів батальйону до оборони;

- план зв`язку;

- розрахунок основних робіт з інженерного обладнання району оборони батальйону;

- заявка на матеріальне забезпечення;

- схема району оборони батальйону;

- бойовий наказ (пропозиції для бойового наказу);

- вказівки чи розпорядження щодо технічного і тилового забезпечення;

- донесення про бойовий та кількісний склад, про дози радіоактивного опромінення особового складу, щодо тилового забезпечення.

Під час оборонного бою розробляються бойові донесення та бойові розпорядження підлеглим і приданим підрозділам.

Дата добавления: 2014-01-11